Провадження № 22-ц/821/1469/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 712/1930/25 Категорія: 305010900 Пересунько Я. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
23 вересня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
секретар: Дмитренко В.В.,
учасники справи:
позивач - Головне управління Національної поліції в Черкаській області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи - ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Національна страхова компанія «Оранта»,
особа, яка подає апеляційну скаргу - Головне управління Національної поліції в Черкаській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2025 року (у складі судді Пересунька Я.В.) в справі за позовом Головного управління Національної поліції в Черкаській області до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Національна страхова компанія «Оранта», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В лютому 2025 року ГУ НП в Черкаській області звернулося до суду із даним позовом.
Позов обґрунтовано тим, що 25.04.2023 у м. Черкаси на перехресті вул. Одеська та вул. Сумгаїтська сталось ДТП за участю автомобіля «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , а також належного ГУ НП в Черкаській області автомобіля «Renault Express», номерний знак НОМЕР_2 (24 регіон на синьому фоні), яким керував ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.11.2023, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 20.12.2023, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито за спливом строків накладення адміністративного стягнення.
Також постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.01.2024, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28.02.2024, справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Вказаною постановою було встановлено, що водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 3.1 ПДР України, оскільки виїхав із проблисковим маячком синього кольору на регульоване перехрестя з вул. Одеська на заборонений червоний сигнал світлофора, не забезпечивши при цьому безпеки дорожнього руху.
01.05.2023 ГУ НП в Черкаській області звернулось до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування і 29.07.2024 прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 127480,45 грн.
Водночас, відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/124-23/4883-АВ від 22.05.2023, складеного старшим судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України Науменком В.С., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Express», номерний знак НОМЕР_2 (24 регіон на синьому фоні), внаслідок ДТП становить 403649,34 грн.
Оскільки, вартість майнового збитку, завданого відповідачем ОСОБА_1 , перевищує розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як з винної особи та солідарного боржника із ОСОБА_2 , на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 276168,69 грн (403649,34 грн - 127480,45 грн = 276168,89 грн).
Керуючись правом, наданим законодавством, ГУ НП в Черкаській області заявило вимоги про відшкодування шкоди до одного із солідарних боржників, а саме до ОСОБА_1 .
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2025 залучено ПАТ «НАСК «Оранта» до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.06.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ НП в Черкаській області відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 10385,38 грн та судовий збір в розмірі 124,61 грн.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вина є в діях обох водіїв - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діяльністю яких було завдано шкоди внаслідок ДТП, а тому частка водія ОСОБА_1 у розмірі відшкодування шкоди ГУ НП в Черкаській області становить 50 % від загального розміру матеріального збитку, що складає 170385,38 грн.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю матеріального збитку та розміром страхового ліміту, що складає 10385,38 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ГУ НП в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.06.2025 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції порушив основний принцип розгляду цивільних справ, визначений ст. 2 ЦПК України, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права та неправильного вирішення справи по суті.
Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про розподіл відповідальності між водіями у частках, що є порушенням норм матеріального права, а саме ст. 1190 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Також скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відрахував ПДВ від суми завданої майнової шкоди, що підлягає стягненню з винної особи.
На підставі викладеного вище, ГУ НП в Черкаській області зазначає, що з ОСОБА_1 має бути стягнутий розмір матеріального збитку, який являє собою різницю між загальною сумою збитку, визначеною у висновку експерта, (403649,34 грн) та виплаченим страховим відшкодуванням (127480,45 грн), що складає 276168,89 грн.
30.07.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 , в якому зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення вірно застосував норми матеріального права.
Також звертає увагу на те, що ПДВ утримується у випадку сплати відшкодування особисто позивачеві та сплачується виключно у випадку надання доказів ремонту автомобіля на СТО, яке є платником ПДВ.
Заслухавши доповідь судді, учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 25.04.2023 у м. Черкаси на перехресті вул. Одеська та вул. Сумгаїтська сталася ДТП за участю автомобіля «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , а також належного ГУ НП в Черкаській області автомобіля «Renault Express», номерний знак НОМЕР_2 (24 регіон на синьому фоні), яким керував ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.11.2023, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 20.12.2023, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито за спливом строків накладення адміністративного стягнення.
Також постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.01.2024, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28.02.2024, справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Вказаною постановою було встановлено, що водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 3.1 ПДР України, оскільки виїхав із проблисковим маячком синього кольору на регульоване перехрестя з вул. Одеська на заборонений червоний сигнал світлофора, не забезпечивши при цьому безпеки дорожнього руху.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 як на час вказаної ДТП, так і на час розгляду даної справи, є співробітником ГУ НП в Черкаській області.
Відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/124-23/4883-АВ від 22.05.2023, складеного старшим судовим експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України Науменком В.С., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Express», номерний знак НОМЕР_2 (24 регіон на синьому фоні), внаслідок ДТП становить 403649,34 грн (т. 1 а.с. 13-20).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом № АТ/2089741 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, завдану майну - 160000 грн, франшиза - 0 (т. 1 а.с. 173).
На замовлення страховика ПАТ «НАСК «Оранта» ФОП ОСОБА_3 склав звіт № 17?D/15/56 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 17.07.2024 (а.с. 178-196).
Відповідно до вказаного звіту, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Express», номерний знак НОМЕР_2 (24 регіон на синьому фоні), внаслідок ДТП, становить 296379,08 грн з ПДВ на запасні частини та матеріали, а без ПДВ на запасні частини та матеріали - 254960,90 грн.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, складеного ПАТ «НАСК «Оранта» від 25.07.2024, сума страхового відшкодування, враховуючи обопільну вину учасників ДТП та за вирахуванням ПДВ, склала 127480,45 грн (т. 1 а.с. 197). Вказану суму було виплачено страховиком на рахунок позивача ГУ НП в Черкаській області.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно зі ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» детально регламентовано дії як водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.
Страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з п. п. 9.1, 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до п. п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки).
Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов'язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі.
Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За таких обставин, згідно положень закону, покладення на застраховану винну у ДТП особу обов'язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника (або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків. В останньому випадку, на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов'язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди.
При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування) має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст. ст. 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а також розрахований з урахуванням фізичного зносу замінюваних при відновлювальному ремонті запчастин пошкодженого в ДТП авто. Покладання ж обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно?правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Наведений правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постанові від 20.03.2019 у справі № 522/438/18 та в постанові від 20.03.2019 у справі № 695/882/15-ц.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 у справі № 523/5890/15-ц зазначено, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. В зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі № 565/1210/19, у постанові від 21.12.2020 у справі № 911/286/20 та у постанові від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22.
Як вбачається з матеріалів справи позивач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення транспортного засобу після ДТП.
В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначав, що в даному випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками перед ГУ НП в Черкаській області.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив даний довід з огляду на таке.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК України).
У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам, зокрема пасажирам, пішоходам. Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені у частині першій статті 1188 ЦК України, а особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, - частиною другою цієї статті. Приписи останньої та пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосовні у тому разі, якщо декілька осіб є саме відповідальними за завдану шкоду, тобто якщо вони спільними неправомірними діями чи бездіяльністю її завдали. За таких умов не має значення вина кожного з них у завданні шкоди. Останню вони зобов'язані відшкодувати у відповідній пропорції незалежно від вини.
Отже, припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовується за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі). Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоді не має значення, і вони зобов'язані відшкодувати цю шкоду незалежно від такої вини.
Такі висновки зроблені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19.
Отже, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України відповідальним за шкоду, завдану ГУНП в Черкаській області внаслідок ДТП, є водій ОСОБА_1 у відповідній частці, а відповідальним за шкоду, завдану ОСОБА_1 внаслідок ДТП, є роботодавець ОСОБА_2 у відповідній частці.
Враховуючи, що вина є в діях обох водіїв, що підтверджується постановами Соснівського районного суду м. Черкаси у справах про адміністративні правопорушення № 712/4255/23 та № 712/4256/23, то апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що ступінь вини кожного з учасників ДТП становить 50 % на 50 %.
Відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/124-23/4883-АВ від 22.05.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Express», номерний знак НОМЕР_2 (24 регіон на синьому фоні) внаслідок ДТП, становить 403649,34 грн, до якого входить: вартість відновлювальних робіт (56445 грн), вартість матеріалів (63189,61 грн), вартість складників (251203,33 грн) та втрата товарної вартості (32811,40 грн).
У судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції експерт ОСОБА_4 пояснив, що наведені ним розрахунки включають суму ПДВ.
Відтак, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення транспортного засобу після ДТП, то колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що сума вартості матеріалів та вартості складників підлягає зменшенню на суму ПДВ (20 %).
Отже, розмір збитку, який ОСОБА_1 має компенсувати ГУ НП в Черкаській області, з урахуванням його ступеня вини, становить 170385,38 грн з розрахунку: 56445 грн + ((63189,61 грн + 251203,33 грн) - 20 %) + 32811,40 грн = 340770,75 грн / 2 винних осіб).
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило страхове відшкодування в розмірі 127480,45 грн.
За страховим полісом максимальна сума страхового відшкодування становить 160000 грн.
Оскільки, ПАТ «НАСК «Оранта» сплатила частину страхового відшкодування у розмірі 127480,45 грн, то позивач не позбавлений права звернутися до страхової компанії з вимогою про достягнення страхового відшкодування в межах страхового ліміту на підставі висновку експертного дослідження № ЕД-19/124-23/4883-АВ від 22.05.2023.
А тому, як вірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ГУ НП в Черкаській області підлягає стягненню різниця між фактично завданим матеріальним збитком та страховим відшкодуванням, що становить 10385,38 грн (170385,38 грн - 160000 грн).
З огляду на наведене вище, апеляційний суд відхиляє доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, про те, що завдана майнова шкода ГУ НП в Черкаській області підлягає повному відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 .
За таких обставин, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2025 року у даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Повний текс постанови складено - 29 вересня 2025 року.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
Н.І. Гончар