Номер провадження 22-ц/821/1512/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 712/12672/24 Категорія: 304090000 Чепурний О.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
29 вересня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Драченко Владислав Вікторович,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до Драбівського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 08.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №852419867 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. У кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Договором встановлено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит в сумі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. 08.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000,00 грн на його банківську картку.
Позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення у даній справі.
Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 852419867 від 08.12.2021 становить 30306,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн - заборгованість по кредиту; 20306,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, та судовий збір.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 11.06.2025 позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 08.12.2021 № 852419867 у сумі 30 306,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір та судові витрати у сумі 8422,40 грн.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт отримання відповідачем кредитних коштів за договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором.
Не погодившись з рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 11.06.2025, представник ОСОБА_1 - адвокат Драченко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та прийняте нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 12490,00 грн заборгованості за договором про споживчий кредит № 852419867 від 08.12.2021.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано заяв сторони відповідача по суті спору, зокрема, відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, що є істотним порушенням норм процесуального права.
В апеляційній скарзі вказано, що сторона відповідача визнає позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача 10 000,00 грн тіла кредиту та 2 490,00 грн процентів за користування кредитом. Так, умовами кредитного договору визначено строк кредитування, що становить 30 днів, тобто до 07.01.2022, а також погоджено, що позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом (процентна ставка - 0,83 % за кожен день користування) виключно на період строку кредитування.
Відтак, оскільки договір укладено лише на 30 днів та волевиявлення позичальника на пролонгацію договору не було, заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 2 490,00 грн.
Однак, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому, позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов'язання ТОВ «Юніт Капітал» не заявляло.
Скаржник, посилаючи на норми матеріального права, зазначає, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Скаржник вважає, що позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов'язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Апеляційна скарга також містить заперечення щодо стягнутого судом першої інстанції з відповідача на користь позивача розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, в апеляційній скарзі адвокат Драченко В.В. вказав, що сторона відповідача очікує понести витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн.
30.07.2025 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд»
від ТОВ «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період). Нарахування відсотків за користування кредитом у період з 08.12.2021 до 08.01.2022 здійснювалося на підставі дисконтної процентної ставки 0,83 %.
Оскільки боржник не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та не сплатив всі фактично нараховані відсотки станом на останній день дисконтного періоду, нарахування відсотків після 08.01.2022 відбувалося відповідно до п. 1.12 кредитного договору, яким сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду має наслідком продовження дії кредитної лінії, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. Нарахування відсотків після закінчення дисконтного періоду здійснювались за ставкою 2,98 %.
Відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з його умовами, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив.
У відзиві на апеляційну скаргу також зазначено, що приписи ст. 625 ЦК України є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовується у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. Проте, кредитним договором від 08.12.2021 передбачено розмір прострочених відсотків та процентну ставку, яка застосовується в період прострочення.
З урахуванням викладеного, сторона позивача у відзиві на апеляційну скаргу просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі становить 30306,00 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з огляду на таке.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Так, із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» була подана до Соснівського районного суду м. Черкаси. Вказаним судом відкрито провадження у справі. Сторони у справі обмінялися процесуальними документами, а саме відзивом на позовну заяву від 30.12.2024, зареєстрованим за вх. № 52539 (а.с. 163-166), відповіддю на відзив від 06.01.2025, зареєстрованим за вх. № 326 та запереченням на відповідь на відзив 08.01.2025, зареєстрованим за вх. № 725 (а.с. 184-186).
Пізніше, ухвалою Соснівського районного суду від 11.02.2025, за клопотанням представника відповідача - адвоката Драченка В.В., справу передано за підсудністю до Драбівського районного суду Черкаської області.
Натомість, в оскаржуваному рішенні Драбівським районним судом Черкаської області зазначено: «Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 21.03.2025 року. Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзив на позов не подав».
Колегія суддів зауважує, що хоча положення ч. 12 ст. 33 ЦПК і передбачає, що у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку чи то зі стадії підготовчого провадження, чи то зі стадії розгляду справи по суті, однак, жоден документ, поданий до суду, не втрачає своєї юридичної сили при передачі справи до іншого суду за підсудністю. Суд, якому передано справу, враховує всі процесуальні документи, які були подані в справу до моменту її передачі, оскільки вони є частиною матеріалів справи і повинні бути досліджені новим судом, у провадження якого така справа надійшла.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 6 ЦПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, та ст. 12 ЦПК України, щодо принципу змагальності сторін у судовому процесі, що, у даному випадку, і відбулось, оскільки суд першої інстанції взяв до уваги тільки доводи позивача у справі. Крім того, залишення заяв сторони відповідача по суті спору без реагування є порушенням ст. 263 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судом апеляційної інстанції вказаного рішення та ухвалення нового по суті спору.
Щодо розгляду справи по суті спору.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору кредитної лінії № 852419867 від 08.12.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1 Договору) (т. 1 а.с. 61-68).
Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 07.01.2022 (п. 1.7 Договору).
Згідно з п. 1.8 Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти (п. 1.9 Договору): - на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,83 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.п. 1.9.1); - якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.п. 1.9.3).
Відповідно до п. 1.12 Договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії на таких умовах: - зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.п. 1.12.1); - з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти за ставкою 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п.п. 1.12.2).
Проценти в розмірі, визначеному п.п. 1.9 або 1.12.2 Договору нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п. 1.13).
У п. 5.2 сторони Договору погодили, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України (п. 5.3 Договору).
Пунктом 5.4 Договору, визначено, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4RD97, 08.12.2021 о 20:28 год (т. 1 а.с. 68).
Отримання відповідачем кредитних коштів за Договором підтверджується платіжним дорученням №4c449588-f5be-43e8-97e5-b318aa404479 від 08.12.2021 та електронним повідомленням АТ «Таскомбанк» (т. 1 а.с. 141, 142-143).
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 (т. 1 а.с. 28-34). Додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2020 (т. 1 а.с. 39). Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2021(т. 1 а.с. 40-46). Додатковою угодою № 27 від 31.12.2021 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2022 (т. 1 а.с. 50).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 172 від 08.02.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 25836,00 грн (т. 1 а.с. 79).
05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно з умовами цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1) (т. 1 а.с. 19-24).
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Пізніше ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін (т. 1 а.с. 56, 57).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30306,00 грн (т. 1 а.с. 69-70).
30.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 852419867 від 08.12.2021 (т. 1 а.с. 73-79).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 від «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30306,00 грн (т. 1 а.с. 83-84).
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 852419867 від 08.12.2021, виданої ТОВ «Юніт Капітал», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 30306,00 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 10 000,00 грн, заборгованості по відсоткам - 20 306,00 грн (т. 1 а.с. 91).
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
Матеріали справи містять докази щодо підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10000,00 грн, вказаний факт не заперечувався стороною відповідача ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.
При цьому, доказів виконання грошових зобов'язань за кредитним договором відповідачем суду не надано.
У п. 5.2 сторони Договору погодили, що строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного у п. 1.7 договору.
Пунктом 1.7 Договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 07.01.2022.
Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем станом на 08.01.2022 було сплачено проценти за користування кредитними коштами за 30 днів з моменту його отримання, враховуючи вимоги п. 1.8 кредитного договору, суд доходить висновку, що строк дисконтного періоду закінчився саме 07.01.2022.
При цьому, нарахування процентів за користування кредитом за дисконтний період здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,83 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Відтак, за період з 08.12.2021 до 07.01.2022 розмір процентів за користування кредитними коштами складає 2 490,00 грн з розрахунку: 10 000,00 грн * 0,83 % * 30 днів.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець після закінчення дисконтного періоду, що фактично є закінченням строку кредитування, згідно з умовами договору, який відповідачем продовжено не було, нараховував останньому відсотки за користування кредитними коштами, враховуючи процентну ставку 2,98 % за кожен день користування, що дорівнює 298,00 грн в день.
При цьому, відповідно до умов кредитного договору, вказані нарахування є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України. Зазначені обставини підтверджуються позивачем і у відзиві на апеляційну скаргу.
Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов'язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.
Твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору та, у даному випадку, нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 08.12.2021 до 07.01.2022, а нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов'язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути тіло кредиту в сумі 10 000,00 грн та проценти за користування кредитними коштами, нараховані в межах строку кредитування - 30 днів, на підставі процентної ставки 0,83 %, що становить 2 490,00 грн, у задоволенні решти вимог слід відмовити.
Щодо відступлення прав вимог за кредитним договором.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Колегія суддів зазначає, що надані копії договорів факторингу, додаткові угоди, витяги з реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. ТОВ «Юніт Капітал» підтвердив свій процесуальний статус позивача щодо права вимоги за кредитним договором № 52419867 від 08.12.2021. Вказані вище договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсними не порушувалося.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Драченка В.В. слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Драченко В.В. заявив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, які сторона відповідача очікує понести за розгляд справи в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі представник відповідача заявив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, які сторона відповідача очікує понести за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
01.08.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Драченко В.В. подав заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 5 000,00 грн витрат в суді апеляційної інстанції. До заяви додано докази понесених судових витрат.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів ТОВ «Юніт капітал» в суді першої інстанції здійснював адвокат Тараненко Артем Ігорович, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 0110/24 від 01.10.2024, додатковою угодою № 11 від 01.10.2024 до договору про надання правничої допомоги № 0110/24 від 01.10.2024, довіреністю від 02.10.2024, актом прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2024.
Аналізуючи надані адвокатом Тараненком А.І. докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що позовна заява подана до суду першої інстанції та зареєстрована 24.10.2024, при цьому, акт прийому-передачі наданих послуг складений 01.10.2024.
У вказаному акті адвокатом наведено перелік наданих правових та юридичних послуг, серед яких: складання позовної заяви (2 год) - 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості (1 год) - 500,00 грн; надання усної консультації стосовно складання позовної заяви (1 год) - 500 грн.
В акті прийому-передачі наданих послуг сторони підтвердили, що послуги надано якісно, в повному обсязі та в установлені строки.
Таким чином, враховуючи, що станом на дату складання акта прийому-передачі наданих послуг така послуга, як складання позовної заяви, надана ще не була, колегія суддів вважає, що відшкодуванню може підлягати лише надання таких послуг, як вивчення матеріалів справи та надання усної консультації, що в загальному розмірі складає 1000,00 грн.
При цьому, колегія суддів враховує, що за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог на суму 12490,00 грн, що складає 41,21 % від заявлених позовних вимог.
Відтак, пропорційно задоволеним позовним вимогам, з відповідача Федяєва В.Ю. на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 412,10 грн (1000,00*41,21 %).
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій здійснював адвокат Драченко Владислав Вікторович, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 328-12 від 27.12.2024, ордером серії СА № 1107737 від 30.12.2024, ордером серії СА № 1107737 від 08.07.2025, актом № 1 наданих послуг (детальний опис робіт) від 16.06.2025 до Договору про надання правової допомоги № 328-12, актом № 2 наданих послуг (детальний опис робіт) від 01.08.2025 до Договору про надання правової допомоги № 328-12.
Згідно з договором про надання правничої допомоги № 328-12 від 27.12.2024, вартість послуг адвоката складає 1 000,00 грн за одну годину роботи, але не повинна перевищувати суму в розмірі 100 000,00 грн (п. 4.3).
Відповідно до п. 1 акта № 1 наданих послуг (детальний опис робіт) від 16.06.2025 до Договору про надання правової допомоги № 328-12, адвокатом Драченком В.В. надано ОСОБА_1 такі юридичні послуги: 1) 27.12.2024 - консультація (40 хв); 2) 30.12.2024 - написання клопотання про передачу справи № 712/12672/24 за підсудністю до Драбівського районного суду Черкаської області (30 хв); 3) 30.12.2024 - ознайомлення з позовною заявою, аналіз законодавства та судової практики, написання та подача відзиву на позовну заяву (200 хв); 07.01.2025 - написання та подача заперечення на відповідь на відзив (90 хв). Всього витрачено 6 год. Вартість послуг в п. 1 цього акта становить 6 000,00 грн (п. 2 акта).
Згідно з п. 1 акта № 2 наданих послуг (детальний опис робіт) від 01.08.2025 до Договору про надання правової допомоги № 328-12, адвокатом Драченком В.В. надано ОСОБА_1 такі юридичні послуги: 1) 16.06.2025 - надання консультації з питань практичного застосування норм цивільно-процесуального законодавства судом апеляційної інстанції (30 хв); 2) 08.07.2025 - написання та подача апеляційної скарги на рішення Драбівського районного суду Черкаської області (270 хв). Всього витрачено 5 год. Вартість послуг у п. 1 цього акта становить 5 000,00 грн (п. 2 акта).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, понесених стороною відповідача в суді першої інстанції, зазначивши про відсутність документального підтвердження понесених витрат та неспівмірність розміру заявлених витрат до наданих адвокатом послуг.
Колегія суддів зазначає, що заявляючи у відзиві на позовну заяву попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, сторона відповідача зазначила, що докази понесених судових витрат будуть надані до суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Враховуючи, що рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю, подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення з наданням підтверджуючих документів понесених судових витрат є недоцільним.
Такі докази разом з детальним описом наданих послуг з зазначенням кількості витраченого часу на надання таких послуг стороною відповідача було подано до Черкаського апеляційного суду. Підстав для висновку про неналежність, необґрунтованість чи недостатність таких доказів колегія суддів не вбачає, як і не вбачає підстав для висновку про неспівмірність заявлених стороною відповідача витрат на професійну правничу допомогу складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розмір заявлених адвокатом Тараненком А.І. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, також був визначений в сумі 6 000,00 грн. Відтак, доводи сторони позивача щодо невідповідності заявленого представником відповідача - адвокатом Драченком В.В. розміру витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, критерію розумності та принципу співмірності, є необ'єктивними.
Клопотання позивача про зменшення витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять.
Апеляційний суд зауважує, що загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат, так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною відповідача. Пропорційність від задоволених позовних вимог, у даному випадку, застосована бути не може, оскільки сторона відповідача визнала позов на суму 12 490,00 грн, що підтверджується відзивом на позовну заяву та апеляційною скаргою.
Відтак, з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 6 000,00 грн та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000,00 грн.
При цьому, колегія суддів зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, ТОВ «Юніт Капітал» було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Під час подачі апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у сумі 2136,19 грн.
Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог на суму 12 490,00 грн, тобто на 41,21 %, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 998,27 грн.
За подачу апеляційної скарги, з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 2136,19 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича задовольнити.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасувати та ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 852419867 від 08.12.2021 у розмірі 12 490,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, які складаються з судового збору в сумі 998,27 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 412,10 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь
ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 6 000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь
ОСОБА_1 понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, які складаються з судового збору в сумі 2136,19 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Судді Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
Т.Л. Фетісова