Провадження № 22-ц/821/1457/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 705/2210/24 Категорія: 310000000 Піньковський Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
23 вересня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
секретар: Дмитренко В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Уманської міської ради,
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Яроміч Ольга Володимирівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яроміч Ольги Володимирівни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року (у складі судді Піньковського Р.В.) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Уманської міської ради, про визначення способу участі батька у вихованні сина та спілкування з ним,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
В обґрунтування зазначено, що 25.10.2014 між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
У березні 2022 року за спільним родинним рішенням, його дружина та син, задля їх безпеки, виїхали до Німеччини до його родичів.
14.09.2022 рішенням Бершадського районного суду Вінницької області шлюб між сторонами було розірвано.
В подальшому, ОСОБА_1 дізнався про те, що колишня дружина, перебуваючи у Німеччині з їх сином, зустріла іншого чоловіка та між ними склалися певні відносини. З того часу ОСОБА_2 унеможливила його участь у вихованні сина, вона не відповідає на телефонні дзвінки та заблокувала номер позивача у месенджерах.
Таку ситуацію позивач вважає неприйнятною, оскільки він також має такі ж права на участь у виховання сина, як і його мати.
ОСОБА_1 неодноразово намагався вирішити питання його участі у вихованні дитини з відповідачем мирним шляхом, але безуспішно.
27.02.2024 позивач звернувся до Служби у справах дітей Уманської міської ради за допомогою та надав письмову згоду про визначення способу участі батька у вихованні сина, але його заяву розглянуто не було, оскільки місце проживання сина невідоме.
Таким чином, за захистом своїх прав як батька на виховання сина, ОСОБА_1 вимушений був звернутися до суду.
На момент звернення до суду з цим позовом, місце перебування сина позивачу невідоме. ОСОБА_1 переконаний, що син повинен спілкуватися повноцінно, як з матір'ю, так і з батьком. Перешкоджання спілкування дитини з її батьком руйнує почуття прив'язаності дитини до батька, формує відчуженість до нього, що є неприпустимим для повноцінного розвитку дитини. Усунення батька від можливості піклування, спілкування, виховання дитини є значним травмуючим чинником і порушує почуття безпеки дитини, деформує її уявлення про гендерні ролі, сприяє розвитку невротичних комплексів та внутрішньо особистісних конфліктів.
На підставі викладеного просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити час для спілкування батька з дитиною відповідно до наступного порядку, за відсутності перешкод, створених об'єктивними обставинами, які не залежать від волі сторін:
- побачення два рази на тиждень без присутності матері у вівторок та четвер з 15 год до 20 год з правом забирати дитину до місця проживання батька, відвідувати культурно?освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування;
- у вихідні дні (суботу та неділю) кожного 1 та 3 тижня місяця забирати сина з 10 год суботи до 20 год неділі з ночівлею у батька без присутності матері;
- у дні релігійних та державних свят почергово з 09 год до 20 год, з можливістю коригувати за домовленістю із матір'ю дитини, не порушуючи режиму дня малолітнього ОСОБА_4 ;
- спільний відпочинок батька з сином без присутності матері (з правом відпочинку за кордоном) не менше чотирьох тижнів щорічно у літній та зимовий період чи іншу пору року для спільного з дитиною відпочинку та оздоровлення; за результатами домовленості між батьками період та час відпочинку дитини з батьком може бути змінений;
- на випадок хвороби дитини, відвідування батьком дитини здійснюється за місцем її проживання чи місцем її перебування без здійснення перешкод у відвідуванні іншою стороною чи особами;
- необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином.
Порядок виконання вищевказаного способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном.
На час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном, зобов'язати матір дитини організувати щоденне спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв'язку через засоби мобільного зв'язку, у період часу з 18 години протягом 30 хвилин.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2025 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей Уманської міської ради на належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Уманської міської ради.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що сам по собі факт виїзду та перебування відповідача за кордоном через об'єктивні причини, пов'язані з воєнним станом, не можуть свідчити про наявність перешкоди з боку відповідача у спілкуванні батька з дитиною, оскільки є вимушеною обставиною.
Таким чином, в ході розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено, чи дійсно позивач по справі не спілкується зі своїм сином.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача - адвокат Яроміч О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в ньому, суперечать фактичним обставинам справи.
Вказує, що судом не врахована та обставина, що факт проживання дитини за кордоном протягом більш ніж 2 років є достатнім доказом існування перешкод у нормальному спілкуванні батька та сина.
Крім того, суд не врахував, що з об'єктивних причин реальна можливість особистих побачень батька з дитиною звужена через триваючий воєнний стан в Україні та перебування дитини в цілях безпеки за кордоном.
З урахуванням наявності між сторонам спору щодо способів участі батька у вихованні малолітнього сина, а також беручи до уваги тимчасову зміну місця проживання дитини у зв'язку з обставинами, пов'язаними з введенням в Україні воєнного стану, скаржник вважає, що суд першої інстанції не визначив той порядок участі батька у спілкуванні з малолітнім сином, який би достатнім чином відповідав реальним обставинам справи, які склалися на момент вирішення справи, і як наслідок, дійшов помилкового висновку про повну відмову в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (а.с. 11).
Згідно з рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 14.09.2022, яке набрало законної сили 15.10.2022, шлюб, укладений 25.10.2014 в Уманському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 650, між сторонами було розірвано.
Службою у справах дітей Уманської міської ради 13.03.2024 за вих. № 11/01-07/347 направлено повідомлення ОСОБА_1 про те, що його заяву від 27.02.2024 про визначення способу участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, розглянуто, але при цьому виконати всі вимоги законодавства при розгляді поданої заяви вони позбавлені можливості, оскільки місце проживання ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4 невідомо (а.с. 15).
Позивачем до матеріалів справи додано копію договору купівлі-продажу, укладеного 12.04.2011, зареєстрованого в реєстрі за № 4-929, відповідно до якого він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).
За вказаною адресою зареєстрований позивач та його син ОСОБА_4 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади сформованими (а.с. 21-22).
Також в матеріалах справи міститься характеристика з місця проживання позивача, надана головою правління ОСББ «Пушкіна 5А», відповідно до якої ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно. Від мешканців будинку на його адресу ні усних, ні письмових скарг на його поведінку не поступало. Сусіди його характеризують як ввічливого, доброзичливого сім'янина та гарного сусіда.
Крім того, у відповідності до довідки КНП «Уманська психіатрична лікарня» Уманської міської ради від 26.02.2024 за № 21, позивач на диспансерному обліку у наркологічному відділенні КНП «Уманська психіатрична лікарня» не стоїть і за медичною допомогою не звертався.
Також до позовної заяви додано копії фотографій, на яких зображений позивач разом з сином.
В ході розгляду справи, Уманським міськрайонним судом Черкаської області було витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону відповідачем по справі, згідно з якої, ОСОБА_2 виїхала за межі кордону України 24.03.2022 (а.с. 62).
Згідно з висновком органу опіки та піклування Уманської міської ради про визначення способу участі батька у вихованні дитини від 07.05.2025 за вих. № 3116/01/01-35, наданого також в ході розгляду справи на виконання ухвали суду, з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві та на підставі вимог чинного законодавства, визначено, що ОСОБА_1 має всі права на участь у вихованні, спілкуванні із сином та рекомендовано зобов'язати ОСОБА_2 не чинити позивачу перешкод щодо участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 .
Також органом опіки та піклування визначено, що при поверненні ОСОБА_2 разом із дитиною до постійного місця проживання, надати батькові можливість безперешкодно спілкуватися із дитиною. Під час літніх канікул, дитина проводить з батьком 30 днів за місцем проживання батька, під час зимових канікул дитина проводить половину зимових канікул, за домовленістю з матір'ю та бажанням сина. При можливості відвідування країни Німеччини, місця тимчасового перебування дитини, надати батькові в присутності матері безперешкодне спілкування із сином ( а.с. 90-92).
Правовідносини, наявні між сторонами, мають таке правове регулювання.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Також частини 1, 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19.10.2023 (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), в якому Суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема що ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, Судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має право перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Також рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 09.09.2020 у справі № 279/3970/18).
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Апеляційним судом встановлено, що між батьками дитини відсутня згода щодо вирішення питання про визначення способів участі батька, який проживає окремо, у вихованні дитини, що вбачається з позиції позивача по суті заявлених вимог.
А тому, колегія суддів доходить висновку про те, що спір між сторонами про визначення способу спілкування батька з дитиною існує.
З висновку органу опіки та піклування вбачається, що позивач має всі права на участь у вихованні, спілкуванні із сином ОСОБА_4 . Також рекомендовано зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні із сином. При поверненні відповідача разом із дитиною до постійного місця проживання, надати батькові можливість безперешкодно спілкуватися із дитиною. Під час літніх канікул дитина проводить із батьком 30 днів за місцем проживання батька, під час зимових канікул дитина проводить половину зимових канікул, за домовленістю із матір'ю дитини та бажанням сина.
Колегія суддів зазначає, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв'язків та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 у справі № 696/299/23.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає за необхідне встановити порядок спілкування позивача з дитиною з урахуванням висновку органу опіки та піклування Уманської міської ради, та якнайкращих інтересів дитини, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном організувати спілкування сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 за допомогою засобів відеозв'язку та телефонного зв'язку щовівторка та щочетверга у період часу з 19 год тривалістю 30 хвилин.
На думку колегії суддів, такий порядок спілкування/зустрічей позивача з дитиною зможе забезпечити поступовий та системний контакт батька з сином та формування між ними сталого емоційного зв'язку.
Що стосується вимог позивача про визначення порядку спілкування з сином при поверненні відповідача з дитиною до України, то колегія суддів зазначає наступне.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.
Апеляційний суд зазначає, що, стороною відповідача не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів, у тому числі відомостей компетентних державних органів, які б давали підстави стверджувати про наявність негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток дитини та про те, що син не бажає спілкуватися з батьком, а його психоемоційний стан не дозволяє їм зустрічатися.
Позивач та відповідачка мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні сина відповідачка не має, хоч він і проживає з нею.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги те, що участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею відповідає її інтересам дітей, забезпечує справедливу рівновагу між забезпеченням прав дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини, постійне проживання дитини станом на теперішній час на території Німеччини, приймаючи до уваги повномасштабне вторгнення російської федерації та введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану, з метою забезпечення безпеки дитини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
А саме необхідно визначити участь позивача у вихованні сина наступним чином:
- побачення два рази на тиждень без присутності матері у вівторок та четвер з 15 год до 20 год з правом забирати дитину до місця проживання батька, відвідувати культурно?освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування;
- у вихідні дні (суботу та неділю) кожного 1 та 3 тижня місяця забирати сина з 10 год суботи до 20 год неділі з ночівлею у батька без присутності матері;
- у дні релігійних та державних свят почергово з 09 год до 20 год, з можливістю коригувати за домовленістю із матір'ю дитини, не порушуючи режиму дня малолітнього ОСОБА_4 ;
- спільний відпочинок батька з сином без присутності матері (з правом відпочинку за кордоном) не менше чотирьох тижнів щорічно у літній та зимовий період чи іншу пору року для спільного з дитиною відпочинку та оздоровлення; за результатами домовленості між батьками період та час відпочинку дитини з батьком може бути змінений;
- на випадок хвороби дитини, відвідування батьком дитини здійснюється за місцем її проживання чи місцем її перебування без здійснення перешкод у відвідуванні іншою стороною чи особами.
При цьому, обґрунтованим і доцільним є відстрочення виконання рішення суду щодо визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини на період дії в Україні воєнного стану та перебування дитини в цей час за кордоном.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 569/14585/21 та від 12.03.2025 у справі № 487/2960/23.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 12.03.2025 в справі № 487/2960/23 звернув увагу на те, що розвиток сімейної ситуації може бути динамічним, а отже і визначені у справі способи участі батька у вихованні дитини можуть бути змінені в подальшому, як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дитини, так і, у разі зміни істотних обставин, за рішенням суду за позовом одного із батьків.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.05.2025 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Таке процесуальне рішення відповідає положенням ст. 267 ЦПК України і ухвалене судом задля убезпечення дітей від загрози їх життю та здоров'ю, що являється найголовнішою прерогативою.
На підставі положень ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням вимог позову та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1332,32 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яроміч Ольги Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року у даній справи скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Уманської міської ради, про визначення способу участі батька у вихованні сина та спілкування з ним задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 наступний спосіб у спілкуванні та вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- побачення два рази на тиждень без присутності матері у вівторок та четвер з 15 год до 20 год з правом забирати дитину до місця проживання батька, відвідувати культурно?освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування;
- у вихідні дні (суботу та неділю) кожного 1 та 3 тижня місяця забирати сина з 10 год суботи до 20 год неділі з ночівлею у батька без присутності матері;
- у дні релігійних та державних свят почергово з 09 год до 20 год, з можливістю коригувати за домовленістю із матір'ю дитини, не порушуючи режиму дня малолітнього ОСОБА_4 ;
- спільний відпочинок батька з сином без присутності матері (з правом відпочинку за кордоном) не менше чотирьох тижнів щорічно у літній та зимовий період чи іншу пору року для спільного з дитиною відпочинку та оздоровлення; за результатами домовленості між батьками період та час відпочинку дитини з батьком може бути змінений;
- на випадок хвороби дитини, відвідування батьком дитини здійснюється за місцем її проживання чи місцем її перебування, без здійснення перешкод у відвідуванні іншою стороною чи особами.
Порядок виконання зазначеного вище способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цей період за кордоном.
На час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном зобов'язати відповідача ОСОБА_2 організувати спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 за допомогою засобів відеозв'язку та телефонного зв'язку щовівторка та щочетверга у період часу з 19 год тривалістю 30 хвилин.
В решті в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 1332,32 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року.
Судді Ю.В Сіренко
Н.І. Гончар
Т.Л. Фетісова