Провадження № 11-кп/821/175/25 Справа № 705/133/23 Категорія: ч. 4 ст. 186 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
23 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Уманського міськрайсуду Черкаської області від 8.05.2024 р. у кримінальному провадженні № 12022250320001549 від 25.08.2022 р., -
Зазначеним вироком ОСОБА_8 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Победа Григоріопільського
р-ну Республіка Молдова, молдованин, особа
без громадянства, має неповну середню освіту,
неодружений, не працює, раніше судимий
13.06.2025 р. Уманським міськрайсудом Черка-
ської обл. за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу
в розмірі 17 000 грн., проживає:
АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України і призначено йому покарання у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахується з дня його затримання, після вступу вироку в законну силу.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення експертиз в сумі 1 541,46 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 не обирався.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про речові докази судом вирішені відповідно до вимог КПК України.
Вироком суду встановлено, що 1.12.2022 р. о 16:30 год. в с. Оксанина Бабанської територіальної громади Уманського р-ну Черкаської обл., в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, продовженого Законами України № 2102-ІХ від 24.02.2022, № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись правомірно в приміщенні магазину в якості покупця, що по АДРЕСА_2 , який належить ФОП ОСОБА_9 , з метою відкритого викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи умисно і цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в присутності продавців магазину ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відкрито викрав з поверхні холодильної камери дві пляшки слабоалкогольного напою «Вайсбург Бланш» виробництва ТОВ «Уманьпиво», місткістю по 0,5 л кожна, ринковою вартістю за одну пляшку 27,30 грн. на загальну суму 54,60 грн., які належать ОСОБА_9 , чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна ( грабіж ), вчинене в умовах воєнного стану.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду та пом'якшити йому призначене покарання, призначивши його відповідно до ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуваний вирок ухвалено без повного з'ясування усіх обставин справи, а застосоване покарання є занадто суворим, враховуючи незначний розмір завданого ним збитку, який відшкодований.
Зазначив, що суд встановив, що він є мешканцем с. Оксанина Уманського р-ну Черкаської обл., постійно купував продукти харчування та алкогольні (слабоалкогольні) напої в магазині по вул. Центральна, 17Д цього села, який належить ОСОБА_9 , з яким він особисто знайомий, також знайомий з продавцями магазину ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Він неодноразово у вказаному магазині брав у борг продукти харчування та напої, про що продавцями робились записи в журналі, однак потім борг неодмінно повертав.
Так само і 1.12.2022 р. у вказаному магазині він узяв в борг хліб, який відпустила продавець ОСОБА_10 , а у другій половині цього ж дня він знову прийшов до магазину, просив дати в борг пива, однак отримавши від продавців ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відмову, але будучи впевненим, що продавці магазину «запишуть» йому борг за ці дві пляшки пива, самовільно взяв їх з вітрини та пішов. Умислу на відкрите викрадення чужого майна у нього не було. Поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що продавці магазину бачили, коли він брав з прилавка пляшки з пивом, не перешкоджали таким діям, не чинили супротив, у тому числі в усній формі не вимагали припинити свої дії та поставити пиво на місце, що ще раз надало обвинуваченому впевненості у тому, що вартість взятого пива буде включена у його борг.
Вважає, що показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд першої інстанції не надав належної оцінки, зокрема не надав оцінки подіям, які відбулися напередодні, таким чином висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Наголошує, що суб'єктивна сторона грабежу характеризується прямим умислом. Обов'язковими суб'єктивними ознаками є корисливий мотив (спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна) та корислива мета (збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, у долі яких зацікавлений інший). За таких обставин суду першої інстанції належало з'ясувати мотив, мету та обставини незаконного заволодіння двома пляшками з пивом. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постанові від 14.05.2024 р. у справі № 682/1147/22, провадження № 51-6294км23.
Судом безпідставно зроблено висновок, що обвинувачений у вчиненому не кається, а тому його виправлення можливе тільки в умовах позбавлення волі.
Судом не було враховано, що за національністю обвинувачений молдаванин, українською мовою хоча і володіє, однак розмовляє із ускладненням, у зв'язку з чим, можливо, не зміг чітко та однозначно висловити суду своє каяття, а тому у суду і виникло хибне уявлення про відсутність такого.
Виходячи з мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень ст. 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Суд першої інстанції мав за обов'язок, враховуючи мету покарання, яка полягає в необхідності виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, невеликий розмір викраденого майна, вартість якого було відшкодовано потерпілому, тяжкість вчиненого злочину, відомості щодо особи засудженого та наявні дані стосовно стану його здоров'я. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 10.06.2024 р. при справи № 951/314/22, провадження 51-1133км24.
Перераховані вище обставини цього кримінального провадження, які підлягають обов'язковому врахуванню, при додержанні принципу співмірності та індивідуалізації покарання, є підставою для висновку про можливість досягти мети заходу примусу зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю уповноваженим органом з питань пробації за його поведінкою протягом іспитового строку, який був би достатнім для того, щоб він довів своє виправлення, що не суперечить умовам застосування вказаної норми матеріального права.
Таким чином суд, керуючись принципами гуманізму, співмірності та індивідуалізації покарання, мав підстави для звільнення обвинуваченого від покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, просили задовольнити її із вказаних у ній мотивів, уточнили, що просять змінити вирок суду в зв'язку з надмірною суворістю покарання та пом'якшити призначене покарання на підставі ст. ст. 69, 75 КК України, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просила вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у вироку, зокрема, зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України кримінального правопорушення, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчинене в умовах воєнного стану, ґрунтується на сукупності зібраних відповідно до положень КПК України доказів, безпосередньо досліджених судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, які наведено у судовому рішенні.
Потерпілий ОСОБА_9 суду першої інстанції пояснив, що в с. Оксанино в нього є магазин. 1.12.2022 р. його викликали в магазин в зв'язку з тим, що ОСОБА_8 поводив себе агресивно в магазині. Коли він прийшов до магазину, обвинувачений висловлювався нецензурно, обзивав. Він викликав голову сільради. ОСОБА_8 просили йти додому, але він не хотів, тому викликали наряд поліції, відвезли його додому, але через деякий час знову зателефонувала продавець ОСОБА_12 та повідомила, що ОСОБА_8 знову прийшов у магазин, взяв без дозволу пиво і пішов. Як власник магазину він забороняв без дозволу останньому брати продукти, давати йому в борг, про що ОСОБА_8 особисто було відомо. Коли йому не давали продукти в борг він вчиняв скандал. В той день, 1.12.2022 р. ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп'яніння та був побитий. Одночасно потерпілий вказав, що ОСОБА_8 відшкодував йому шкоду.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні місцевого суду повідомила, що того дня вона зі ОСОБА_11 працювали в магазині. ОСОБА_8 прийшов до магазину, був в стані алкогольного сп'яніння, вчинив конфлікт, після чого викликали голову сільради, але це не допомогло його вгамувати. Приїхала поліція, відвезли його додому. Зранку він приходив в магазин та просив записати в борг хліб, через деякий час він прийшов до магазину та попросив записати в борг горілку, на що вона відмовила, тоді просив записати в борг пиво, вона йому знову відмовила, тоді ОСОБА_8 сам взяв дві пляшки пива і пішов, а вона викликала працівників поліції, пояснивши, що в магазин прийшов ОСОБА_8 в стані алкогольного сп'яніння, обзиває, вкрав дві пляшки пива.
Свідок ОСОБА_11 суду місцевого суду пояснила, що працює продавцем у магазині ОСОБА_9 , в той день була на роботі, ОСОБА_8 прийшов в магазин, був п'яний, дебоширив, йому не хотіли давати в борг пиво, тому він сам узяв пиво та пішов. Перший раз в цей день ОСОБА_8 прийшов, почав дебоширити, викликали працівників поліції і його забрали. У другій половині дня він знову прийшов у магазин, попросив у борг пиво в ОСОБА_10 , вона відмовила, він почав ображати, виражатися нецензурно, а потім узяв дві півлітрові пляшки пива в склі і пішов, при цьому надалі нецензурно висловлюючись. Пиво стояло при вході праворуч. ОСОБА_8 вів себе агресивно і ОСОБА_10 викликала працівників поліції.
Свідок ОСОБА_13 суду місцевого суду пояснив, що працює ст. о/у Уманського РУП. Прийшов виклик про те, що мешканець с. Оксанино в магазині вкрав дві пляшки пива. Коли з напарником приїхали в магазин, їм пояснили ситуацію. Разом з головою сільради приїхали до ОСОБА_8 і у нього вилучити дві порожні пляшки від пива, які він взяв з магазину, відібрали заяву у потерпілого. ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння, не хотів з ними їхати.
Свідок ОСОБА_14 суду місцевого суду пояснив, що він є старостою с. Оксанина. Взимку 2022 р. перебував у сільраді. Зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що ОСОБА_8 шумить, негарно себе поводить, прийшовши до магазину, вони сперечалися з ним, тоді викликали працівників поліції і його забрали. В той же день, йому зателефонували працівники поліції і попросили показати, де проживає ОСОБА_8 , він проїхав з ними до будинку останнього. В ОСОБА_8 дома працівники поліції вилучили дві порожні пляшки з-під пива. ОСОБА_8 часто вживає алкогольні напої, конфліктний.
Пояснення потерпілого та свідків, які надані суду першої інстанції, апеляційний суд вважає послідовними, логічними і об'єктивними та такими, які підтверджуються іншими перевіреними судом першої інстанції доказами, а саме:
- протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 1.12.2022 р., згідно якого ОСОБА_9 повідомив, що 1.12.2022 р. о 16:30 год. ОСОБА_8 у магазині-кафе, яке належить йому на праві власності, відкрито заволодів двома пляшками пива «Умань пиво Вайсбург не фільтроване », 0,5 л, вартістю 37 грн. за одну пляшку (а. пр. 94, т.1);
- протоколом огляду місця події від 1.12.2022 р. з фототаблицею ( а. пр. 96-101, т.1);
- протоколом огляду місця події від 1.12.2022 р. з фототаблицею, згідно якого було оглянуто за адресою: АДРЕСА_1 , а саме біля хвіртки, знизу на землі лежать дві порожні пляшки від пива «Умань пиво Вайсбург не фільтроване » 0,5 л (а. пр.102-104, т.1);
- видатковими накладними № 32555 від 27.08.2022 р. (а. пр. 111-112, т. 1);
- протоколом медогляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 860 від 1.12.2022 р., згідно якого у ОСОБА_8 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (а. пр. 113, т. 1);
- протоколом огляду предметів від 2.12.2022 р. з фототаблицею, згідно якого предметом огляду були дві пляшки від пива Waissburg Blanche, ємністю 0,5 л, які вилучено 1.12.2022 р. в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 (а. пр.124-127, т. 1);
- постановою про відібрання зразків (відбитків з долонь та пальців у ОСОБА_8 ) для експертного дослідження від 2.12.2022 р. (а. пр. 133-134, т. 1);
- протоколом відібрання зразків для проведення експертизи від 2.12.2022 р. у ОСОБА_8 (а. пр. 135, т. 1);
- висновком експерта № СЕ-19/124-22/13442-Д від 9.12.2022 р., згідно якого слід пальця руки розмірами 28х50 мм залишений великим пальцем правої руки, особи дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_8 , що надана на дослідження (а. пр. 139-145, т. 1);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.12.2022 р., згідно якого ОСОБА_14 впізнав особу, яка перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 1.12.2022 р. у місцевому магазині по вул. Центральній у с. Оксанино Уманського р-ну вчинила конфлікт із власником магазину та продавцями, ним виявився ОСОБА_8 (а. пр.149-151, т. 1);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.12.2022 р., згідно якого ОСОБА_10 впізнала особу, яка перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 1.12.2022 р. у місцевому магазині по вул. Центральній у с. Оксанино Уманського р-ну вчинила конфлікт, а потім не зважаючи на зауваження заволоділа двома пляшками пива «Умань-пиво Вайсбург» та з місця події зник у невідомому напрямку, ним виявився ОСОБА_8 (а. пр. 152-154, т. 1);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.12.2022 р. з фототаблицею за участю свідка ОСОБА_10 , згідно якого остання вказала за яких обставин ОСОБА_8 відкрито викрав в магазині дві пляшки пива (а. пр. 155-158, т. 1);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.12.2022 р., згідно якого ОСОБА_11 впізнала особу, яка перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 1.12.2022 р. у місцевому магазині по вул. Центральній у с. Оксанино Уманського р-ну вчинила конфлікт, а потім, не зважаючи на зауваження, заволоділа двома пляшками пива «Умань-пиво Вайсбург» та з місця події зник у невідомому напрямку. Цією особою виявився ОСОБА_8 (а. пр. 159-161, т. 1);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.12.2022 р. з фототаблицею за участю свідка ОСОБА_11 , згідно якого остання вказала, за яких обставин ОСОБА_8 відкрито викрав з магазину дві пляшки пива (а. пр. 162-165, т. 1);
- речовими доказами, а саме дві пляшки з-під пива «Уманьпиво Вайсбург» об'ємом 0,5 л, які були вилучені в обвинуваченого.
Суд першої інстанції надав аналіз усім дослідженим доказам та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у судовому засіданні доведена вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, з висновком суду погоджується і апеляційний суд.
Перевіривши оцінені судом першої інстанції вищенаведені показання потерпілого, свідків, а також письмові і речові докази, на які суд послався у вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у скоєнні, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, кримінального правопорушення, апеляційний суд також вважає покази потерпілого та свідків, письмові матеріали логічними, послідовними, такими, що не містять суперечностей, і такими, що відповідають іншим матеріалам та фактичним обставинам кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що свідки по справі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не перешкодили діям ОСОБА_15 , не чинили супротив у тому числі і в усній формі, не вимагали припинити свої дії та поставити на місце пиво, що надало обвинуваченому упевненості у тому, що вартість пива буде включена йому у борг, не дав оцінку подіям, які були напередодні, що в нього не було умислу на викрадення чужого майна та він не скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, не відповідають дійсності та спростовуються наведеними вище доказами.
Апеляційний суд вважає, що докази в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 в їх сукупності є достовірними, допустимими, зібраними відповідно до вимог КПК України, і з врахуванням вимог ст. ст. 85-89 КПК України, підтверджують винуватість ОСОБА_8 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчинене в умовах воєнного стану, а тому, висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності наведених вище доказів.
В ході перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційний суд не встановив процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій.
Апеляційний суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.
Перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку не виявлено порушень норм Конституції України, у тому числі передбачених ст. 62 Конституції України, КПК України, у тому числі істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, та обґрунтованість судового рішення в частині доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого та які є безумовною підставою для його скасування і, зокрема, порушення права особи на захист.
Зазначення в апеляційній скарзі того факту що за національністю обвинувачений молдаванин, українською мовою хоча і володіє, однак розмовляє із ускладненням, у зв'язку з чим, можливо, не зміг чітко та однозначно висловити суду своє каяття, а тому у суду і виникло хибне уявлення про відсутність такого, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно розписки, заповненої власноруч обвинуваченим ОСОБА_8 від 21.03.2023 р. (т. 1, а. пр. 20) процесуальні права, передбачені КПК України йому роз'яснені, пам'ятку він отримав. На всіх стадіях кримінального провадження обвинувачений жодного разу не заявляв ніякого клопотання про призначення перекладача, не заявляв про незрозумілість наданих йому документів, натомість власноруч заповнював документи у справі, склав апеляційну скаргу, тривалий час мешкає на території України, має посвідку на постійне проживання на території України та надав зрозумілі пояснення апеляційному суду, тому зазначення того факту, що суду першої інстанції він не зміг чітко та однозначно висловити своє каяття, є необґрунтованим, та не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апеляційної скарги про невеликий розмір майна, вартість якого була відшкодована потерпілому, є необґрунтованими. Відсутність цивільного позову потерпілого не має правового значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність обвинуваченого, оскільки не усуває суспільної небезпеки вчиненого діяння. Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, обставини справи, наявні докази, відшкодування вартості майна не є достатньою підставою для звільнення обвинуваченого від відповідальності.
Апеляційний суд погоджується і з висновками суду першої інстанції в частині призначення обвинуваченому покарання з огляду на таке.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», увагу суддів звернуто на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку, і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно п. 2 вказаної Постанови, усі питання пов'язані із призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку.
Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання вимоги вказаних вище статтей КК України були дотримані, оскільки при призначенні покарання судом першої інстанції у достатній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючої обставини - вчинення злочину особою у стані алкогольного сп'яніння.
Що стосується вимог апеляційної скарги обвинуваченого щодо необхідності призначення покарання йому із застосуванням вимог ст. ст. 75 та 76 КК України, то апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, при призначенні покарання обвинуваченому суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, на час розгляду справи місцевим судом не працював, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, врахував відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, що обтяжує покарання, і з урахуванням всіх цих даних, на переконання апеляційного суду, обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Так, у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений свою вину визнав частково, а тому апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не визнано в якості пом'якшуючої його вину обставини - щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом обґрунтовано визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає вірним висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 691 КК України.
Доводи апеляції обвинуваченого про наявність підстав для зміни вироку та застосування вимог ст. ст. 75 та 76 КК України не відповідають принципам індивідуалізації і справедливості покарання та про існування можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а тому задоволенню не підлягають, оскільки обвинувачений є особою раніше не судимою на підставі ст. 89 КК України, що безумовно свідчить про те, що він не зробив належних висновків, продовжив злочинну діяльність та вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарань, які призначались за попередніми вироками, тому й підстав для застосування ст. 75 КК України суд першої інстанції не вбачав, як не вбачає її і суд апеляційної інстанції.
Що стосується доводів апеляції про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що обвинувачений повністю відшкодував потерпілому вартість майна, то це не відповідає матеріалам справи, тому що вартість майна була відшкодована не обвинуваченим, а його родичами.
У даному кримінальному провадженню, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання призначено з порушеннями визначених законом загальних засад.
Апеляційний суд погоджується з вироком місцевого суду з приводу призначеного покарання, вважаючи, що саме такий вид покарання і на такий строк буде достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим, апеляційний суд не вбачає законних та обґрунтованих підстав для пом'якшення призначеного покарання, як про це просить апелянт.
Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобіганню вчинення нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
Враховуючи зазначене, судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 обґрунтовано призначено покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці.
Призначене обвинуваченому покарання апеляційний суд вважає таким, що відповідає як характеру та ступеню вчиненого ОСОБА_8 кримінально-караного діяння, так і особі обвинуваченого, є необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, сприятиме досягненню основної мети виховання обвинуваченого у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд не знаходить підстав для пом'якшення призначеного покарання.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого у кримінальному провадженні судового рішення (вироку), та які б слугували безумовною підставою для його скасування, у тому числі й із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд -
Вирок Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 8.05.2025 р. стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції, а засудженим який утримується під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому ухвали суду.
Головуючий
Судді