26 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15997/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Пукас А.Ю.)
від 17.03.2025
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.)
від 04.06.2025
у справі № 910/15997/24
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентер Сервіс Груп"
про стягнення 503 868, 49 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі- КП «Київтеплоенерго», позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентер Сервіс Груп» (далі - ТОВ «Ентер Сервіс Груп», відповідач) про стягнення 312 996, 66 грн авансу сплаченого на виконання умов договору про надання послуг, 162 758, 27 грн пені, 5 216, 61 грн штрафу, 4 361, 43 грн 3 % річних та 18 535, 52 грн інфляційних втрат.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на виконання умов договору сплачено аванс у розмірі 312 996, 66 грн, однак послуги за договором відповідачем не надано, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі №910/15997/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Ентер Сервіс Груп" на користь КП "Київтеплоенерго" 162 758,27 грн пені та 5 216,61 грн штрафу. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
2.2. Ухвалюючи вказане рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у матеріалах справи відсутні докази відмови чи розірвання з ініціативи позивача договору, яка не є безумовною, що в свою чергу виключає можливість стягнення сплачених за цим договором коштів з відповідача, як це передбачається частиною другою статті 849 ЦК України. Крім того, суди вказали про відсутність підстав для встановлення прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем на вказану суму, що свідчить про безпідставність здійснених позивачем нарахувань трьох процентів річних та інфляційних втрат. Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу та пені, суди дійшли висновку, що в цій частині розрахунок є вірним, а вимоги на суму 167 974,88 грн є обґрунтованими.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі №910/15997/24, КП "Київтеплоенерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі скасувати; ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити і стягнути з ТОВ "Ентер Сервіс Груп" 312 996,66 грн авансу, 4 361,43 грн 3% річних та 18 535,52 грн інфляційних втрат.
3.2. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на статтю 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на розгляді Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду перебувало сім справ (№910/15980/24, №910/15982/24, №910/15997/24, №910/15998/24, №910/15988/24, №910/15999/24, № 910/2569/25) в аналогічних правовідносинах між позивачем і відповідачем за аналогічними договорами підряду (відрізнялись лише місця виконання та вартість робіт), де предметом позову було, у тому числі, повернення підрядником (відповідачем) невикористаного авансу замовнику (позивачу). Водночас при розгляді вказаних справ судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено різні процесуальні рішення про задоволення та про відмову у задоволенні позовів, що свідчить про неоднозначність, неоднаковість, взаємну суперечність та протилежність застосування судами попередніх інстанцій одних і тих же норм матеріального права при вирішенні аналогічного питання - повернення невикористаного авансу за договором підряду.
Також позивач зазначає, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.
Крім того, КП "Київтеплоенерго" вважає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування в сукупності наступних норм права: частини першої статті 525, частини першої, третьої статті 651 ЦК України (щодо розірвання договору); частини другої-четвертої статті 849 ЦК України (щодо умов та правових наслідків відмови замовника від договору підряду); частини першої-третьої статті 1212 ЦК України (щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави); частини першої-другої статті 526 ЦК України; частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (щодо належного виконання зобов'язання); частини першої-четвертої статті 631 ЦК України (щодо правового регулювання строку дії договору); частини першої-другої статті 530 ЦК України (щодо строку/терміну виконання зобов'язання); частин першої статті 629 ЦК України (щодо обов'язковості договору); частини другої, третьої статті 6, частини першої статті 627 ЦК України (щодо свободи договору); пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України (щодо справедливості, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства); пункту 5 частини першої статті 3, частини першої статті 15, частини другої статті 16 ЦК України, частини першої статті 2 ГПК України (щодо права позивача на реалізацію ефективного способу захисту порушеного права); частини першої-п'ятої статті 236, частини першої статті 237, частини першої-п'ятої статті 238 ГПК України (щодо вимог до судового рішення у господарському процесі).
3.3. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень
4.1. Між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) 15.02.2024 укладено договір про надання послуг № 3390/КТМ-23-24 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого Виконавець зобов'язується надати на свій ризик та своїми силами послуги згідно ДК 021:2015:45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (Поточний ремонт покрівлі та фасаду будівлі ЦТП за адресою: вул. Симиренка, 2/19 в РТМ «Святошино» СП «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго»), а Замовник - прийняти і оплатити якісно надані послуги відповідно до умов цього Договору.
Строк надання послуг: протягом 60 календарних днів з дати, зазначеної Заявником в Заявці, направленій Виконавцю, але не пізніше 29.11.2024. Заявка надається шляхом надсилання листа з електронної пошти Замовника на електронну пошту Виконавця, вказану у розділі XIV Договору. Виконавець надсилає на електронну пошту Замовника вказану в Заявці скановану копію листа про отримання заявки та підтвердження початку надання послуг з зазначеної в ній дати (пункт 5.1 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору Замовник впродовж 10 календарних днів від дати надсилання Виконавцю заявки на надання послуг виплачує Виконавцю попередню оплату у розмірі 30 % від ціни Договору, що складає 312 996, 66 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 4.5 Договору сторонами погоджено, що Виконавець зобов'язується без додаткового повідомлення повернути Замовнику грошові кошти отримані на підставі пункту 4.1 Договору у разі дострокового розірвання Договору.
Пунктом 6.2.1 Договору закріплено право Замовника достроково розірвати договір у разі невиконання зобов'язань Виконавцем у письмові формі повідомивши про це його.
Згідно з пунктом 7.2 Договору за прострочення зобов'язання відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від загальної ціни Договору за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0, 5% від загальної ціни Договору, а у разі здійснення попередньої оплати та / або виникнення переплати Виконавець, крім сплати штрафу та пені повертає на вимогу Замовника всі кошти отримані від Замовника за ненадані або неналежно надані послуги з урахуванням індексу інфляції.
4.2. З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2024 позивачем на користь відповідача сплачено 312 996, 66 грн у якості попередньої оплати за Договором.
4.3. Позивач 07.05.2024 направив відповідачу заявку на надання послуг на електронну пошту director.enter.price.groups@gmail.com, згідно з якою відповідач мав надати послуги з 10.05.2024 до 08.07.2024.
4.4. З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією від 16.08.2024 № 7/22.6/3411 про необхідність повернення попередньої оплати та сплатити нараховані штрафні санкції, яку відповідачем проігноровано.
Оскільки станом на дату звернення до суду з позовом відповідачем не повернуто суму авансу та не виконано умови Договору позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій за порушення строків надання послуг, неповернення суми авансу, а також нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.
4.5. Матеріали справи не містять заперечень відповідача по суті заявлених вимог, а також відсутні докази виконання Договору.
4.6. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з такого:
- за своєю правовою природою спірний договір є договором підряду, оскільки результат його виконання матеріалізований - виконані будівельні роботи;
- суд критично сприймає здійснення позивачем часткової оплати до моменту направлення відповідачу заявки та без отримання відповіді від виконавця про готовність виконання робіт. Зазначене свідчить про недотримання позивачем визначеної Договором черговості згідно з пунктом 4.1 та виконання умов Договору на власний розсуд;
- станом на дату вирішення даного спору докази виконання робіт за Договором в матеріалах справи відсутні, а попередня оплата відповідачем не повернута;
- частиною другою статті 849 ЦК України не передбачено права замовника на повернення сплачених коштів у якості попередньої оплати за договором підряду у випадку невиконання робіт, а передбачено саме право замовника відмовитися від договору та вимагати від виконавця відшкодування збитків;
- станом на дату звернення до суду з даним позовом Договір відповідно до пункту 12.1 був чинним;
- в матеріалах справи відсутні докази відмови чи то розірвання з ініціативи позивача Договору, яка не є безумовною, що в свою чергу виключає можливість стягнення сплачених за цим Договором коштів з відповідача, як це передбачається частиною другою статті 849 ЦК України, що фактично виключає можливість задоволення позову в частині стягнення суми 312 996, 66 грн авансу;
- суд не вбачає підстав для встановлення прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем на вказану суму, що свідчить про безпідставність здійснених позивачем нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат;
- враховуючи положення частини другої статті 849 ЦК України, кошти сплачені позивачем (у тому числі у якості авансу) на виконання договору підряду можуть стягуватися з підрядника на користь замовника у якості збитків або ж на підставі статті 1212 ЦК України;
- враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем робіт у строк до 09.07.2024 нарахування позивачем пені та штрафу на підставі пункту 7.2 Договору є правомірним, оскільки відповідачем допущено порушення господарського зобов'язання.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 у справі №910/15997/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 у справі №910/15997/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2025 відкрито касаційне провадження у справі №910/15997/24 за касаційною скаргою КП "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 у справі №910/15997/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
5.2. Об'єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у частині відмови у стягненні попередньої оплати (авансу), 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому колегія суддів ураховує, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання жодною із сторін ані до суду апеляційної інстанції, ані до суду касаційної інстанції не оскаржувалось, а відтак Судом у цій частині не переглядається.
5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
6.1. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги, з огляду на предмет касаційного оскарження, колегія суддів відзначає, що фактично підставою звернення до Верховного Суду стало питання:
- щодо наявності/відсутності підстав для повернення замовнику авансу (з урахуванням індексу інфляції та 3% річних) у зв'язку із порушенням підрядником умов спірного Договору.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при постановленні оскаржуваних судових рішень у відповідній частині, Верховний Суд зазначає таке.
6.2. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
У силу приписів статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.
Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Господарські суди з огляду на зміст та умови договору мають встановити, який саме правочин вчинено сторонами та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин.
Аналізуючи зміст спірного Договору, господарські суди відзначили, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду, оскільки результат його виконання матеріалізований (виконані будівельні роботи).
Колегія суддів відзначає, що відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з положеннями статті 854 ЦК України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.
Відповідно до частин першої, другої статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Вказана норма кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
6.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач (замовник) сплатив на користь відповідача 312 996, 66 грн у якості попередньої оплати за Договором, укладеного між сторонами, що відповідає положенням пункту 4.1 Договору.
У подальшому, позивач у відповідності до пункту 5.1 Договору направив відповідачу заявку на надання послуг на електронну пошту, згідно з якою відповідач мав надати послуги з 10.05.2024 до 08.07.2024. Кінцева дата надання послуг замовником визначена 09.07.2024.
Разом з тим, оскільки відповідач послуги, передбачені Договором, не надав та не підтвердив використання авансу, позивач звернувся до відповідача із претензією від 16.08.2024 № 7/22.6/3411 про необхідність повернення попередньої оплати та сплати штрафних санкцій, яку відповідачем проігноровано.
Вказані обставини стали підставою для звернення з відповідним позовом до суду, зокрема про стягнення суми попередньої оплати (авансу), нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
6.4. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у відповідній частині встановили, що докази виконання робіт за Договором в матеріалах справи відсутні, а попередня оплата відповідачем не повернута.
При цьому суди дійшли висновку, що частиною другою статті 849 ЦК України не передбачено права замовника на повернення сплачених коштів у якості попередньої оплати за договором підряду у випадку невиконання робіт, а передбачено саме право замовника відмовитися від договору та вимагати від виконавця відшкодування збитків. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази відмови чи то розірвання з ініціативи позивача Договору, яка не є безумовною, що в свою чергу виключає можливість стягнення сплачених за цим Договором коштів з відповідача, як це передбачається частиною другою статті 849 ЦК України.
Суди вказали, що кошти, сплачені позивачем (у тому числі у якості авансу) на виконання договору підряду, можуть стягуватися з підрядника на користь замовника у якості збитків або ж на підставі статті 1212 ЦК України.
Ураховуючи наведене, господарські суди не вбачали підстав для встановлення прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем на вказану суму, з огляду на що у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат також слід відмовити.
6.5. Колегія суддів, оцінюючи наведене вище у своїй сукупності через призму нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, а також фактичних обставин даної справи, з огляду на предмет та підстави позову, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому Суд відзначає таке.
6.6. Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).
Підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Верховний Суд зазначає, що фактичні підстави позову суд не має право змінювати з власної ініціативи з огляду на приписи статей 2, 14 ГПК України, які зокрема, регламентують завдання та основні засади господарського судочинства та принцип диспозитивності.
Тобто господарський суд має вирішувати спір лише у межах предмету та підстав позову, що самостійно визначаються позивачем у позовній заяві, та не може виходити за межі визначених предмету та підстав позову.
Як вбачається із позовної заяви, предметом позову позивач визначив, зокрема, стягнення з відповідача (підрядника) суми попередньої оплати (авансу) з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
В обґрунтування позову у відповідній частині КП "Київтеплоенерго" послалось на пункти 4.3, 5.1 спірного Договору та статті 530, 610, 612, 625 ЦК України (що передбачають загальні підстави відповідальності за прострочення грошового зобов'язання).
Так, за твердженнями скаржника, відповідно до пункту 4.3 Договору відповідач зобов'язаний був підтвердити використання авансу протягом 40 днів (тобто до 11.06.2024) відповідними актами за формою № КБ-2в та довідками за формою №КБ-3, в іншому випадку - повернути аванс протягом 10 робочих днів (тобто до 25.06.2024) з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Скаржник вказав, що він направив відповідачу заявку, за якою останній мав виконати поточний ремонт за Договором протягом 60 днів з 10.05.2024, тобто до 09.07.2024, що відповідає умовам пункту 5.1 Договору. Однак, Відповідач використання авансу не підтвердив, поточний ремонт за Договором згідно з заявкою не виконав і аванс не повернув, чим порушив умови, у тому числі, пунктів 4.3, 5.1 Договору.
Тобто позивач у позовній заяві чітко визначив юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги, із посиланням на конкретні пункти Договору та конкретні норми права, на яких ґрунтується позовна вимога про стягнення невикористаної суми авансу, інфляційних втрат та 3% річних.
Разом з тим, з огляду на зміст оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій розглянули позовні вимоги у відповідній частині без урахування підстав позову, визначених самим позивачем.
Суд ураховує, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не надавав правової оцінки положенням пункту 4.3 Договору, зокрема і у контексті наявності/відсутності правових підстав для повернення авансу.
Суди попередніх інстанцій помилково вдались до оцінки інших умов Договору, зокрема, пункту 4.5 (яким передбачено обов'язок підрядника повернути суму попередньої оплати у разі дострокового розірвання Договору) та помилково застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 849 ЦК України в якості правової підстави для відмови у позові, залишивши при цьому поза увагою інші обставини справи та нормативно-правове обґрунтовання позову.
Колегія суддів відзначає, що пункт 4.5 спірного Договору встановлює іншу (відмінну) правову підставу для повернення підрядником попередньої оплати, ніж ту, що зазначена у позові, а норма частини другої статті 849 ЦК України регламентує порядок відмови замовника від договору та відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору, що вочевидь не узгоджується з предметом та підставами позову, а також обставинами даної справи, за яких замовник під час дії договору не відмовлявся в односторонньому порядку від договору, що є його правом.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Тобто повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до положень частин другої-третьої статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Наведеного суди не врахували та дійшли передчасних висновків у частині розгляду позовної вимоги щодо стягнення авансу, а також вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, задоволення яких залежить від основного зобов'язання.
6.7. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Водночас оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.
Отже, беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог в оскаржуваній частині, підлягають скасуванню, а справа у відповідній частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
6.8. За таких обставин, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні судових рішень знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї постанови.
7.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
7.3. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи скаржниками, оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог в оскаржуваній частині підлягають скасуванню, а справа у відповідній частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
8. Судові витрати.
8.1. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної / касаційної скарги судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у частині розгляду позовних вимог про стягнення попередньої оплати (авансу), 3% річних та інфляційних втрат, а також постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі №910/15997/24 скасувати, а справу № 910/15997/24 у відповідній частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко