Постанова від 16.09.2025 по справі 910/2865/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/2865/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Ізвєкова В. В. (адвокат),

відповідача - Перепелиці А. В. (адвокат),

розглянув касаційні скарги Акціонерного товариства "Укрнафта"

на: 1) рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 (суддя - Лиськов М. О.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 (судді: Шапран В. В. - головуючий, Сітайло Л. Г., Андрієнко В. В.) та 2) додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 (суддя - Лиськов М. О.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 (судді: Шапран В. В. - головуючий, Сітайло Л. Г., Андрієнко В. В.)

та касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на: 1) додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та 2) додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення заборгованості.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України") звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (змінено найменування на Акціонерне товариство "Укрнафта"; далі - АТ "Укрнафта") про стягнення заборгованості у сумі 39 530 155,17 грн, з яких: 24 578 899,75 грн - основний борг, 1 762 488,43 грн - пеня, 2 108 625,84 грн - 3% річних та 11 080 141,15 грн - інфляційні втрати.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором транспортування природного газу від 14.11.2019 № 1907000632 в частині здійснення повної оплати грошових коштів за перевищення замовленої потужності за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2020 року, чим порушено умови пунктів 2.5 та 8.3 договору. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 позов задоволено повністю.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, дійшов таких висновків:

- перевищення замовленої потужності відбулося у точках входу (в т. ч. віртуальних точках), які перелічені у зведених актах приймання-передачі природного газу. Тобто, за наслідками остаточної алокації оператором встановлено, що на вказані точки входу до газотранспортної системи від замовника надійшли обсяги природного газу з перевищенням замовленої потужності (замовленого обсягу);

- матеріалами справи підтверджується направлення позивачем відповідачу актів наданих послуг за перевищення договірної потужності та звітів про використання замовленої потужності за газові місяці січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2020 року;

- у відповідача, як у замовника, в силу положень пункту 11.3 договору з моменту отримання актів наданих послуг та рахунків на їх оплату виник обов'язок сплатити на користь позивача вартість перевищення договірної потужності саме за даними останнього. В матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження факту звернення відповідача до позивача з метою уточнення фактичних обсягів перевищення використання договірної потужності з метою дотримання положень пункту 4.1 договору щодо свого обов'язку не перевищувати замовлені потужності, а також своєчасно оплачувати вартість наданих послуг. Крім того, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту складання та направлення позивачу мотивованої відмови від підписання актів;

- відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної додаткової плати за перевищення розміру замовленої потужності за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2020 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем;

- аргументи відповідача з приводу неналежного оформлення та відправлення рахунків на оплату відповідно до пункту 19.2 договору є необґрунтованими, оскільки порядок направлення рахунку на оплату за перевищення замовленої потужності на електронну адресу відповідача прямо передбачений пунктом 8.3 договору і можливість підписання рахунку на оплату шляхом проставлення електронного цифрового підпису прямо передбачена положеннями Закону України "Про електронні довірчі послуги";

- дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 13.5 договору;

- судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність і відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства;

- відповідачем не обґрунтовано та не доведено наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру пені на 99%, а тому заява відповідача про зменшення пені не підлягає задоволенню.

4. Після ухваленого судового рішення у встановлений процесуальний строк до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 579295,25 грн, з яких: 482572,75 грн - витрати на правову допомогу у Господарському суді міста Києва, 96722,50 грн - витрати на професійну правничу допомогу у Північному апеляційному господарському суді під час апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 про призначення експертизи.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 заяву ТОВ "Оператор ГТС України" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 115 859,05 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що:

- з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), та з обсягом наданих адвокатами послуг і виконаних робіт;

- відповідно до пункту "в" частини 1 статті 282 ГПК України про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, зазначається в постанові суду апеляційної інстанції. Зважаючи на приписи статей 244 та 282 ГПК України, вимога про стягнення правничої допомоги, отриманої позивачем під час перегляду Північним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 про призначення експертизи, у сумі 96 722,50 грн підлягає пред'явленню саме до суду апеляційної інстанції;

- приймаючи до уваги наслідки вирішення цієї справи, наявні підстави для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 115 859,05 грн.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 залишено без змін; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 скасовано в частині відмови у стягненні з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом Північним апеляційним господарським судом ухвали від 26.05.2023; ухвалено в зазначеній частині нове рішення, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що оскільки після скасування ухвали суду першої інстанції справу було передано на розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд на відповідній стадії не мав повноважень розподіляти судові витрати між сторонами. Саме суд першої інстанції за результатами розгляду спору по суті повинен був розподілити між сторонами витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені останнім у Північному апеляційному господарському суді під час апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 про призначення експертизи. Оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача, а саме про наявність підстав для стягнення з відповідача таких витрат у сумі 20 000,00 грн.

6. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у сумі 50 000 грн.

Додаткову постанову мотивовано тим, що :

- послуга з підготовки та подання заяви про виправлення описки у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 вартістю 3031,71 грн не відноситься до правничої допомоги, наданої в суді апеляційної інстанції, а тому її слід виключити зі складу послуг, що підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду апеляційних скарг;

- в іншій частині послуг, вартість яких складає 163 264,97 грн, суд встановив, що заявник підтвердив належними доказами факт їх надання, а тому вони підлягають розподілу між сторонами;

- оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення ТОВ "Оператор ГТС України" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 163 264,97 грн до 50 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. У касаційних скаргах АТ "Укрнафта" просить:

1) скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову;

2) скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 в частині вимог, що задоволені (у стягненні з АТ "Укрнафта" 115 859,05 грн), і прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначивши їх розмір на рівні, не більше того, який підлягає визначенню (за аналогією) відповідно до Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 465, а саме: в сумі 9 827, 37 грн (з розрахунку 64, 91 години надання послуг, які були визначені позивачем в заяві * (помножити) 151,40 грн/годину);

3) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 в частині додаткового стягнення з АТ "Укрнафта" 20 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у Північному апеляційному господарському суді під час апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 про призначення експертизи у справі № 910/2865/23;

4) скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 і прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначивши їх розмір на рівні, не більше того, який підлягає.

У касаційних скаргах ТОВ "Оператор ГТС України" просить:

1) скасувати додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 443 436,20 грн; в цій частині прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення 579 295,25 грн витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю;

2) скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 116 296,68 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 166 296,68 грн задовольнити повністю.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) АТ "Укрнафта" посилається на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 прийняті без урахування правових позицій Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 207 ЦК України, наведених в постановах від 19.04.2018 № 910/4050/17, від 28.04.2020 № 902/452/19 (використання при вчиненні правочинів електронного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін).

АТ "Укрнафта" звертає увагу суду на те, що можливість підписання електронним підписом рахунків та звітів договором не передбачена.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України АТ "Укрнафта" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- неправильне застосування пунктів 8, 9, 15 глави 1 розділу ІХ, пункту 3 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи України, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), частини 2 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 № 851-IV;

- не застосування пункту 5 глави 1 розділу I, пункту 7 глави 3 розділу І, пункту 4 глави 5 розділу ХІІ Кодексу ГТС, які підлягали застосуванню;

- застосування пунктів 10, 17, 18 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС, які не підлягали застосуванню.

Невірне застосування пункту 8, пункт 9 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС полягає, на думку скаржника у тому, що в цих нормах існує пряма вказівка, що розподіл потужності здійснюється лише на обсяги природного газу власного видобутку газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств.

Скаржник наголошує, що в силу пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС обсяг використаної потужності дорівнює величинам остаточних алокацій, на підставі яких визначається і небаланс для цього ж замовника. Тобто, позивач як оператор газотранспортної системи не має права розраховувати величини використаних замовником обсягів потужності по точках входу/виходу, якщо відповідний обсяг газу не був ним віднесений (алокований) на цього ж замовника послуг транспортування з метою визначення за певний період обсягів його небалансу.

Скаржник також зазначає, що внаслідок незастосування пункту 5 глави 1 розділу I, пунктів 1, 7 глави 3 розділу І Кодексу ГТС суди обох інстанцій дійшли висновку про надання позивачем відповідачу послуг транспортування лише на підставі наданих позивачем доказів про отримання природного газу в точці входу, без урахування того, що послуга транспортування природного газу може вважатися наданою за наявності доказів передачі природного газу в точці виходу.

Скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не застосував пункт 4 глави 5 розділу ХІІ Кодексу ГТС, яким передбачено: "Обсяг природного газу, який передається оператором газотранспортної системи у точці виходу до суміжного газовидобувного підприємства та відбирається оператором газотранспортної системи у точці входу від суміжного газовидобувного підприємства (через мережі якого може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств) не відноситься на замовника послуг транспортування при визначені алокації у зазначених точках". В той же час, мотивувальні частини рішень судів обох інстанцій містять посилання на пункт 10 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС, який регулює порядок розподілу потужності по точках виходу до газорозподільних систем, а також регулюють власне замовлення потужності операторами газорозподільних систем, яким ПАТ "Укрнафта" не є.

АТ "Укрнафта" звернуло увагу суду на те, що в періоді з січня по червень 2020 року пункт 17 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС діяв в редакції: "1. Доступ замовника послуг транспортування до потужності може бути обмежений на період проведення планових ремонтних робіт у газотранспортній системі, а також виникнення аварій та впровадження обмежень згідно з положеннями цього Кодексу", а пункт 18 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС було виключено з Кодексу на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 370 від 11.02.2020, до виключення пункт 18 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС діяв в редакції: «Оператор газотранспортної системи оприлюднює на своєму веб-сайті перелік точок входу/виходу, обсяг технічної, договірної та вільної потужності. Оператор газотранспортної системи зазначає про точки входу/виходу, для яких з точки зору технічних обмежень обсяг та вид потужності може відрізнятись в окремі періоди газового року". Тобто, на думку скаржника, у цьому випадку суд вирішив спір на підставі норм матеріального права, які не підлягали застосуванню.

У касаційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) АТ "Укрнафта" на обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України посилається на неправильне застосування частини 4 статті 126 ГПК України та без урахування правових висновків, які наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2023 у провадженні № 11-228сап21, від 10.06.2021 у справі № 11-104сап21, в постановах Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 922/2822/23, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

9. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України ТОВ "Оператор ГТС України" посилається на те, що суд апеляційної інстанцій застосував положення статей 124, 129 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16-а (2-а/316/41/17).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. АТ "Укрнафта" у відзивах на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення.

ТОВ "Оператор ГТС України" у відзиві на касаційні скарги просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 910/2865/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а касаційну скаргу АТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 910/2865/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 910/2865/23 залишити без змін.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 910/2865/23, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02.09.2025.

В судовому засіданні 02.09.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву у справі до 16.09.2025.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12. 14.11.2019 між ТОВ "Оператор ГТС України" (оператор) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (замовник) укладений договір транспортування природного газу № 1907000632, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, за умовами якого:

- оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (пункт 2.1);

- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункт 2.2);

- обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункти 2.3 та 2.4);

- договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (пункт 2.5);

- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.6);

- взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору (пункт 2.8);

- до обов'язків оператора, зокрема, належить: своєчасне надання послуг належної якості; розміщення на своєму веб-сайті чинних тарифів, вартості послуг з врегулювання добового небалансу, Типового договору транспортування природного газу і Кодексу ГТС; здійснення у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплати грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця (пункт 3.1);

- оператор має право, зокрема, стягувати з замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності (пункт 3.2);

- замовник, зокрема, зобов'язаний: не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) (пункт 4.1);

- замовник має право: отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим договором, іншим суб'єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом ГТС та цим договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим договором; користуватися іншими правами, передбаченими договором та чинним законодавством України (пункт 4.2);

- вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС (пункт 7.1);

- вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за наведеною формулою. За результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці. Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений у цьому пункті, визначається за даними оператора (пункт 8.3);

- послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора (пункти 11.1 - 11.3);

- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5);

- цей договір набирає чинності з дня його укладання, а в частині транспортування природного газу з 7:00 годин 01.01.2020 (включно) у разі настання таких відкладальних обставин: надання оператору остаточного рішення про сертифікацію регулятором, прийнятого з урахування висновку сертифікату енергетичного співтовариства; наявності у оператора права на провадження діяльності з транспортування природного газу. Цей договір діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2019 № 1).

13. Між сторонами договору також підписано:

- додаток 1/1 (розподіл потужностей);

- додаток 1/2 (розподіл потужностей в віртуальних точках входу з визначеним фізичним розташуванням з газорозподільної системи (місцях надходження газу від ПАТ «Укрнафта» як газовидобувного підприємства і точках його підключення до газорозподільної системи));

- додаток 1/3 (розподіл потужностей в віртуальних точках входу з невизначеним фізичним розташуванням з газорозподільної системи).

14. Тарифи для ТОВ "Оператор ГТС України" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020- 2024 роки встановлені постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013. Зокрема, цією постановою встановлено тарифи для:

- точки входу з фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств);

- віртуальної точки входу з невизначеним фізичним розташуванням від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств).

15. На підставі пункту 8.3 договору позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:

- за січень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 37167,03550 тис.м. куб. всього на загальну суму 9092246,23 грн;

- за лютий 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 31542,84267 тис.м. куб. всього на загальну суму 7716388,69 грн;

- за березень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 23037,70506 тис.м. куб. всього на загальну суму 5635759,86 грн;

- за квітень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 13939,02879 тис.м. куб. всього на загальну суму 3409932,49 грн;

- за травень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 7680,49041 тис.м. куб. всього на загальну суму 1878893,72 грн;

- за червень 2020 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 4844,38870 тис.м. куб. всього на загальну суму 1185092,50 грн.

16. Відповідно до пункту 8.3 договору позивач направив відповідачу через інформаційну платформу рахунки на оплату за перевищення договірної потужності № 01-2020-1907000632/9980120 від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 9092246,23 грн, № 02-2020-1907000632/9980220 від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 7716388,69 грн, № 03-2020-1907000632/9980320 від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 5635759,86 грн, № 04-2020-1907000632/9980420 від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 3409932,49 грн, № 05-2020-1907000632/9980520 від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 1878893,72 грн та № 06-2020-1907000632/9980620 від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 1185092,50 грн, а також звіти про використання замовленої потужності Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" за газові місяці січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2020 року.

17. Позивач також направив відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), однак акти відповідач не підписав.

18. У своїх листах, адресованих позивачу, відповідач заперечив проти підписання актів наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) в редакції позивача, посилаючись на те, що в представлені обсяги перевищення замовленої (договірної) потужності включені обсяги газу інших постачальників, протранспортовані транзитом ТОВ "Оператор ГТС України" через внутрішньопромислові газопроводи в газотранспортну систему, через внутрішньопромислові газопроводи Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в газорозподільну систему Публічного акціонерного товариства "Сумигаз", Публічного акціонерного товариства "Чернігівгаз" та Публічного акціонерного товариства "Чернівцігаз".

19. Станом на 10.02.2023 відповідач на користь позивача з порушенням строків частково провів оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності всього на загальну суму 4 339 413,74 грн.

20. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач наголосив на тому, що всупереч умов договору на підставі рахунків на оплату та звітів відповідач не здійснив повної оплати свого зобов'язання, зазначеного в рахунках на оплату за перевищення замовленої потужності за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2020 року на загальну суму 24 578 899,75 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позивач також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 1 762 488,43 грн, 3% річних у сумі 2 108 625,84 грн та інфляційні втрати у сумі 11 080 141,15 грн.

21. Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що:

- позивач не обґрунтував з посиланням на належні докази та не довів перевищення договірної потужності;

- відсутні підстави для оплати за перевищення замовленої потужності, оскільки надані позивачем рахунки на оплату та звіти про використання замовленої потужності не є належними доказами перевищення договірної потужності, так як складені з порушенням пунктів 19.2 та 19.3 договору і частини 3 статті 207 ЦК України;

- відповідач не є замовником послуг транспортування (замовленої потужності), на обсяги якої позивачем нараховано до стягнення спірну заборгованість;

- до обсягу фактично використаної потужності позивач включив обсяги інших замовників послуг транспортування;

- надані позивачем документи в електронній формі не мають юридичну силу електронних доказів, оскільки вони не підписані електронним підписом представника позивача.

22. Крім цього, відповідач також подав клопотання про зменшення розміру пені на 99% від заявленого.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг не вбачається, з огляду на таке.

25. Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення коштів за перевищення заявленої (договірної) потужності відповідно до умов договору транспортування природного газу, укладеного між сторонами

Щодо касаційної скарги АТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025

26. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема і на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

27. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

28. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України АТ "Укрнафта" посилається на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 прийняті без урахування правових позицій Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 207 ЦК України, наведених в постановах від 19.04.2018 № 910/4050/17, від 28.04.2020 № 902/452/19.

При цьому, АТ "Укрнафта" звертає увагу суду на те, що можливість підписання електронним підписом рахунків та звітів договором не передбачена.

29. У постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17 та від 28.04.2020 у справі №902/452/19, на які посилається скаржник, де предметом розгляду було питання наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором, відзначено, що для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

30. Водночас у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що порядок направлення рахунку на оплату за перевищення замовленої потужності та звіту про використання замовленої потужності на електронну адресу відповідача за зустрічним позовом прямо передбачений пунктом 8.3 договору. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Оператор ГТС України" відповідно до підписаного та погодженого сторонами договору правомірно направив відповідачу через інформаційну платформу рахунок на оплату за перевищення договірної потужності за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 року та звіти про використання замовленої потужності за газові місяці січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2020 року.

При цьому колегія суддів враховує, що "факсиміле" не є тотожним "електронному підпису".

31. Верховний Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

32. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.

33. Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування зазначених правових висновків, оскільки наведені постанови Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17 та від 28.04.2020 у справі № 902/452/19 щодо "факсиміле" не застосовуються до спірних правовідносин.

34. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена АТ "Укрнафта" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

35. Щодо доводів АТ "Укрнафта" про необхідність формування правового висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- застосування пунктів 10, 17, 18 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС, які не підлягали застосуванню.

36. У контексті спірних правовідносин колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 910/17423/21, спір у якій виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання зі сплати вартості плати за перевищення замовленої договірної потужності та нарахованих на вказану суму пені у відповідності до положень пунктів 13.1, 13.5 договору, а також 3% річних та інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 ЦК України, де, зокрема, відзначено таке:

"8.7. Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором, затвердженим постановою НКРЕКП.

8.8. Кодекс ГТС є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

8.9. Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

8.10. Відповідно до частин першої та другої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

8.11. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

8.12. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

8.13. Пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що Оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

8.14. Положеннями пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС визначено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.

8.15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг та відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП. У Договорі з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами сторони погодили умови щодо визначення вартості та порядку розрахунків за договірну потужність. Згідно з якими відповідач замовив послугу транспортування природного газу (розподіл потужності) у розрізі фізичних точок входу/виходу до/з газотранспортної системи.

8.16. Отже, як вірно зазначено судами, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, Типовим договором".

"8.27. Згідно з пунктами 1, 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність в визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці - починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності.

8.28. Відповідно до пункту 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об'єднує. Потужність фізичних точок виходу до газорозподільної системи не розподіляється.

8.29. Відповідно до пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

8.30. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосували до спірних правовідносин положення пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС, статей 525, 526, 901, 903 ЦК України, статтю 193 ГК України та виходячи з умов положень пунктів 4.1, 8.3, 11.2, 11.3 Договору і дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 732 794,70 грн заборгованості за послуги перевищення замовленої (договірної) потужності.

8.31. Зокрема, суди виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами урегульовано умовами Договору (укладений за взаємною згодою обох сторін та умови якого відповідають умовам Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП), Кодексом ГТС та Законом України "Про ринок природного газу". Керуючись положеннями пункту 2 глави 2 розділу ХV Кодексу ГТС та умовам пунктів 3.2, 4.1 Договору.

8.32. Таким чином, враховуючи наведені вище положення пункту 2 глави 2 розділу ХV Кодексу ГТС та умови Договору, суди дійшли вірного висновку, що Оператор має право стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності і зазначеному праву Оператора кореспондується обов'язок Замовника не перевищувати замовлені потужності, визначені у цьому Договорі, а у разі перевищення договірної потужності здійснити додаткову плату Оператору, в порядку, визначеному цим Договором.

8.33. Отже, надавши оцінку наявним у матеріалам справи доказам та встановивши обставини, що позивачем на підтвердження факту наявної заборгованості відповідача надано належні у розумінні умов договору документи, зокрема: рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та акт наданих послуг (перевищення замовленої договірної потужності) від 31.01.2021 № 01-2021-1907000615/9980121, суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем належними та допустими доказами доведено факт отримання відповідачем послуг перевищення замовленої (договірної) потужності за січень 2021 року у розмірі 23 434,36144 тис.м3 на суму 5 732 794,70 грн.

8.34. Також встановивши обставини щодо ненаправлення відповідачем позивачу мотивованої відмови від підписання акта наданих послуг (перевищення замовленої договірної потужності) від 31.01.2021 №01-2021-1907000615/9980121 у строки визначені у пункті 11.3 Договору, а також несплату останнім вартості вказаних послуг у строки визначені пунктом 8.3 Договору, дійшли вірного висновку щодо порушення відповідачем положень статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

8.35. Такі висновки суду у повній мірі відповідають умовам Договору та положенням пунктів 10, 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС.

8.36. Щодо доводів касаційної скарги в частині незастосування судами попередніх інстанцій положень пункту 8 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС, Суд зазначає таке.

8.37. Положеннями пунктів 8, 9 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС визначено, що потужність фізичної та/або віртуальної точки входу від суміжного газовидобувного підприємства (через мережі якого може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств) надається виключно суміжному газовидобувному підприємству та газовидобувним підприємствам, що подають обсяги природного газу власного видобутку, через мережі суміжного газовидобувного підприємства на гарантованій основі. Потужність віртуальної точки входу з газорозподільної системи надається газовидобувному підприємству, що безпосередньо підключене до газорозподільної системи, та газовидобувним підприємствам, що подають обсяги природного газу власного видобутку, через мережі газовидобувного підприємства, яке безпосередньо підключене до газорозподільних систем. Потужність віртуальної точки входу з газорозподільної системи пропонується на переривчастій основі.

8.38. Аналіз наведених вище положень Кодексу ГТС дає підстави дійти висновку, що вказані положення підлягають застосуванню у відносинах з суміжними газовидобувним підприємством та газовидобувним підприємством.

8.39. Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам відповідача та встановив, що позивач не здійснює видобутку, постачання та реалізації природного газу, у тому числі для забезпечення природним газом населення та суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію.

8.40. Тобто, позивач, як Оператор ГТС, в силу положень частин першої, другої статті 23 Закону України "Про ринок природного газу" є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор ГТС не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу, здійснюючи виключно діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь інших учасників ринку природного газу.

8.41. З огляду на наведене, Суд відхиляє, як необґрунтовані доводи відповідача щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах положень 8 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС".

37. У постанові від 23.02.2023 у справі № 910/17423/21 Верховний Суд навів зазначені міркування, з огляду на положення Кодексу ГТС, які у відповідній частині є однаковими за правовим регулюванням і для відносин у справі № 910/2865/23, а також з огляду на умови договору, які є аналогічними у спірних правовідносинах.

Тому такі висновки підлягають застосуванню у цій справі з урахуванням встановлених судами фактичних обставин. Суд відзначає, що правовий висновок щодо застосування пунктів 8, 9, 10, 15 глави 1 розділу ІХ Кодекс ГТС з підстав зазначених у касаційній скарзі наразі сформований і викладений у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 910/17423/21.

38. Підстав для формування аналогічного, чи то відмінного правового висновку у спірних правовідносинах у цій частині Суд не вбачає. При цьому скаржник не просив відступити від зазначеного висновку Верховного Суду.

39. При цьому зі змісту оскаржуваної постанови від 03.06.2025 вбачається, що суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не здійснює видобутку, постачання та реалізації природного газу, у тому числі для забезпечення природним газом населення та суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, а також врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.02.2023 у справі № 910/17423/21.

Отже, посилання відповідача у касаційній скарзі на неправильне застосування пунктів 8, 9, 15 глави 1 розділу ІХ є безпідставним.

40. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу I Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу:

право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу;

послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 8.3 договору за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці.

42. Глава 4 розділу IV Кодексу ГТС регламентує вимоги до наповнення інформаційної платформи поточними та статистичними даними, зокрема суб'єктами ринку природного газу (операторами ГТС, ГРС, суміжними газовидобувними підприємствами тощо).

Так, відповідно до пункту 4 зазначеної глави оператор газотранспортної системи повинен вносити до інформаційної платформи актуалізовану інформацію щодо всіх точок входу/виходу до/із газотранспортної системи та інформацію про всіх суб'єктів ринку, з якими оператор газотранспортної системи уклав договір транспортування, у тому числі по прямих споживачах.

Оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема, дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи (пункт 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС).

Суміжні газовидобувні підприємства, а також газовидобувні підприємства, безпосередньо підключені до газорозподільних систем, відповідно до вимог цього Кодексу та за формами, погодженими оператором газотранспортної системи з Регулятором, зобов'язані вносити до інформаційної платформи інформацію щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), видобутий/вироблений природний газ яких передається до газотранспортної системи через суміжне газовидобувне підприємство та/або до газорозподільної системи через газовидобувне підприємство, безпосередньо підключене до газорозподільної системи (пункт 6 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС).

Постачальники відповідно до вимог цього Кодексу повинні вносити до інформаційної платформи інформацію щодо власних споживачів та періодів постачання їм природного газу; номінацій/реномінацій (пункт 7 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС).

Оператор газотранспортної системи відповідно до вимог глави 3 цього розділу надає замовникам послуг транспортування доступ до інформаційної платформи для внесення ними інформації, передбаченої цим Кодексом (пункт 8 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС).

43. Відповідно до Кодексу ГТС (пункт 5 глави 1 розділу I) інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (далі - інформаційна платформа).

44. Таким чином, Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи як електронну взаємодію між суб'єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС (функції якого на момент виникнення спірних правовідносин виконував позивач) задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРМ бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу/перевищення розміру заявленої потужності, тощо (подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 927/1041/19).

45. При цьому колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 904/7656/21 (щодо стягнення заборгованості з оператора ГРМ за послуги з перевищення договірної потужності) відзначено, що учасники ринку природного газу повинні дотримуватися правил, визначених Кодексом ГТС у відповідній редакції на момент надання відповідних послуг, навіть якщо відповідні зміни не були внесені до договору транспортування природного газу, укладеного сторонами.

46. Як уже зазначалось, відповідно до пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

47. Проаналізувавши доводи касаційної скарги у цій частині, у контексті наведеного правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не містять належного обґрунтування необхідності формування правового висновку щодо змісту Інформаційної платформи та даних, які вносяться до неї.

48. Верховний Суд звертає увагу на те, що діяльність Інформаційної системи та діяльність суб'єктів ринку природного газу, зокрема щодо обов'язку внесення даних до Інформаційної системи, чітко регламентовано та унормовано чинним законодавством.

49. Верховний Суд виходить з того, що це не може бути правотворча діяльність. У процесі тлумачення суд повинен дотримуватися принципу, вираженого у статті 6 Конституції України, відповідно до якого державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову влади, забезпечуючи необхідний баланс для функціонування правової держави. Верховний Суд поділяє думку, що прогалини у законодавстві повинні усуватися в процесі саме правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів та інших нормативно-правових актів, видання нових актів та законів. Лише у випадках чітко визначених у частинах дев'ятій - десятій статі 11 ГПК України суд може застосовувати звичаї, які є вживаними у діловому обороті, аналогію закону чи аналогію права для врегулювання спірних відносин. Позиції, що суперечать цьому питанню може призвести до неприпустимого втручання судових органів у компетенції, віднесені до іншої гілки влади.

50. Відповідач у касаційній скарзі, наголошуючи на тому, що як замовлення, так і перевищення АТ "Укрнафта" договірної потужності за січень 2020 року на загальну суму 9 092 246, 23 грн, не підтверджені жодними доказами, посилається на незастосування пункту 5 глави 1 розділу I, пунктів 1, 7 глави 3 розділу І Кодексу ГТС, оскільки суди обох інстанцій дійшли висновку про надання позивачем відповідачу послуг транспортування лише на підставі наданих позивачем доказів про отримання природного газу в точці входу, без урахування того, що послуга транспортування природного газу може вважатися наданою за наявності доказів передачі природного газу в точці виходу.

51. Колегія суддів відзначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відповідності доказів, поданих позивачем, статтям 76-79 ГПК України. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що у силу положень статті 300 ГПК України, Верховний Суд не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку доказів, встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати правову оцінки цим доказам.

52. При цьому доводи скаржника стосовно надання висновку щодо застосування положень пункту 5 глави 1 розділу I, пунктів 1, 7 глави 3 розділу І Кодексу ГТС у цьому випадку не обумовлюють необхідності у формуванні правового висновку, а зводяться до незгоди з оскаржуваними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, а також до переоцінки доказів та встановлених обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

53. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі про те, що при вирішенні спору у цій справі суд повинен був враховувати положення пункту 4 глави 5 розділу ХІІ (в редакції постанови НКРЕКП від 23.04.2024 № 773), оскільки у періоді січень-червень 2020 року зазначеної норми не існувало, що визнає сам скаржник.

54. Отже, враховуючи вищевикладене (з урахуванням встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій), а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги в частині підстави, зазначеної у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

55. В контексті відмови судів в дослідженні доказів, в призначенні судової експертизи, як про це зазначено в пунктах 1 та 2 цієї касаційної скарги, АТ "Укрнафта" окремо звернуло увагу Верховного Суду на те, що однією з підстав касаційного оскарження судових рішень є пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, водночас зі змісту вступної частини касаційної скарги вбачається, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1 та 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

56. Відхиляючи доводи відповідача щодо неповноти з'ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

57. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

58. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстав касаційного оскарження у цій частині.

59. Отже, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження. При цьому Верховний Суд враховує, що як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди надали оцінку обставинам та наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

60. Щодо посилань скаржника на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, відповідно до якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

61. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у цій справі постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 ухвалу про призначення експертизи скасовано, зокрема, з наступним обґрунтуванням: "Суд першої інстанції не обґрунтував неможливості самостійно встановити обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, відсутність у нього та інших учасників справи знань для оцінки поданих сторонами доказів, не виявив розбіжностей чи спірних даних у поданих учасниками спору доказах, які через відсутність компетенції не могли би бути оцінені судом, який розглядає спір".

62. Зазначена постанова у касаційному порядку не оскаржувалась, тому доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Судом.

63. Водночас зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

64. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

65. Поряд з цим, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи № 373/2054/16-ц).

66. Отже, скаржником не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права.

67. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

68. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

Щодо касаційної скарги АТ "Укрнафта" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 по справі № 910/2865/23 (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу)

69. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв позивача стягнули з АТ "Укрнафта" витрати на правничу допомогу без будь-якої деталізації, з чого така сума складається, чим не врахували, зокрема, правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2023 у справі № 11-228сап21 та постанові від 10.06.2021 у справі № 11-104сап21.

70. Посилання скаржника на загальні висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 11-228сап21 та від 10.06.2021 у справі № 11-104сап21 щодо застосування норм права не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у розглядуваній справі.

71. Відповідач у касаційній скарзі також зазначає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи зазначені судові рішення (в оскаржуваній частині) щодо розподілу витрат на правничу допомогу застосували положення частини 4 статті 126 ГПК України без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 922/2822/23, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Зокрема, за узагальненими доводами відповідача, суди попередніх інстанцій порушили положення частини 4 статті 126 ГПК України, оскільки не врахували фактичні обставини справи, щодо рівня складності цієї справи та фактичних затрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час участі в ній, у зв'язку з чим стягнута сума витрат на правову допомогу є значно неспівмірною. Окремо АТ "Укрнафта" звертало увагу судів на те, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на послуги адвокатів є неспіврозмірними у порівнянні з цінами на адвокатські послуги, визначеними на законодавчому рівні.

72. Верховний Суд у контексті доводів касаційної скарги відповідача зазначає, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

73. Принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

74. Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати з урахуванням частини третьої статті 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33 - 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

75. Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваного судового рішення, а також доводи скаржника, Верховний Суд відзначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у повній мірі надав оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема і доводам відповідача про необґрунтованість таких витрат позивача.

76. Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції не було допущено порушень процесуального законодавства, положень статей 2, 13, 74, 86, частин третьої, четвертої статті 126, частини п'ятої статті 129 ГПК України, якими визначено порядок оцінки доказів, якими підтверджується розмір витрат на правничу допомогу адвоката.

77. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Разом з тим, доводи касаційної скарги відповідача містять лише декларативні посиланням на неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат та зводяться лише до посилання на те, що судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені ТОВ "Оператор ГТС України" під час вирішення спору є додатковим способом збагачення з обґрунтуванням, яке зводиться лише до більше стабільного фінансового стану цих юридичних осіб відносно відповідача.

78. У той же час Суд зазначає, що у наведенні такого обґрунтування відповідач не враховує суті спірного питання, зокрема, що ці витрати, відшкодування яких гарантовано учасникам спору чинним ГПК України безпосередньо пов'язані з необхідністю позивача захищати свої права.

79. Колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

80. Поряд з тим, відповідач у касаційній скарзі не навів жодного обґрунтування стосовно невідповідності здійсненої судом апеляційної інстанції оцінки наявних в матеріалах справи доказів поданих позивачем витрат на підтвердження розміру заявлених витрат вимогам статей 2, 13, 74, 86, 126, 129 ГПК України.

81. Верховний Суд звертає також увагу на те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, зокрема, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 скасовано в частині відмови у стягненні з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом Північним апеляційним господарським судом ухвали від 26.05.2023; ухвалено в зазначеній частині нове рішення, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 залишено без змін.

Як вже зазначалося, постанову мотивовано тим, що оскільки після скасування ухвали суду першої інстанції справу було передано на розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд на відповідній стадії не мав повноважень розподіляти судові витрати між сторонами. Саме суд першої інстанції за результатами розгляду спору по суті повинен був розподілити між сторонами витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені останнім у Північному апеляційному господарському суді під час апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 про призначення експертизи. Оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача, а саме про наявність підстав для стягнення з відповідача таких витрат у сумі 20 000,00 грн.

82. Колегія суддів вважає, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду не містять протилежної позиції щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України порівняно з позицією суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, а доводи касаційної скарги взагалі не містять будь-якого обґрунтування щодо невідповідності витрат позивача критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру (щодо їх обсягу, складності та/або включення до їх складу витрат, що не пов'язані з розглядом цієї справи, тощо) у тому числі і не містять обґрунтування, у чому полягає невідповідність висновків суду апеляційної інстанції висновкам Верховного Суду у зазначених скаржником справах.

83. Отже, посилання відповідача на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 922/2822/23, № 916/1283/17, № 902/519/18, № 905/1795/18, № 922/2685/19, не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи.

84. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена АТ "Укрнафта" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження.

85. З огляду на викладене колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з мотивів, що наведені відповідачем у касаційній скарзі.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 (в частині відмови у стягненні витрат у сумі 443 436,20 грн) та касаційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 (в частині відмови у стягненні витрат у сумі 116 296,68 грн)

86. У касаційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 (в частині відмови у стягненні витрат у сумі 443 436,20 грн) позивач наголошує на тому, що в розумінні частини 3 статті 126, частини 8 статті129 ГПК України ТОВ "Оператор ГТС України" надало докази на підтвердження факту отримання правничої допомоги у Господарському суді м. Києва у справі № 910/2865/23. При цьому, скаржник у касаційній скарзі зазначає: "суд першої інстанції оцінивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 115 859,05 грн, що складає та відповідає критерію реальності адвокатських витрат, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірними з наданою правничою допомогою у Господарському суді м. Києва. В свою чергу, суд апеляційної інстанції помилково прийшов до висновку про наявність підстав лише для часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України" та скасування додаткового рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл витрат суму 20 000,00 грн (щодо витрат на оскарження ухвали про призначення експертизи). Отже, заявлені вимоги Оператором є обґрунтованими та підлягали стягненню з Відповідачу у повному обсязі".

87. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанцій застосував положення статей 124, 129 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16-а (2-а/316/41/17), в яких зазначено, що процесуальне законодавство України не вимагає від сторони, яка звертається до суду із вимогою про відшкодування судових витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Крім того, від сторони не вимагається наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії.

88. У касаційній скарзі на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 (в частині відмови у стягненні витрат у сумі 116 296,68 грн) позивач наголошує на тому, що в розумінні частини 3 статті 126, частини 8 статті129 ГПК України ТОВ "Оператор ГТС України" надало докази на підтвердження факту отримання правничої допомоги в Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/2865/23, однак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн, понесених у зв'язку розглядом справи № 910/2865/23 у суді апеляційної інстанції.

89. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України позивач також посилається на те, що суд апеляційної інстанцій застосував положення статей 124, 129 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16-а (2-а/316/41/17).

90. Норми ГПК України передбачають таке:

стаття 15:

- суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;

стаття 16:

- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;

стаття 123:

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;

стаття 126:

- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

частини п'ята статті 129:

- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

91. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

92. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.

93. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

94. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).

95. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

96. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).

97. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

98. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

99. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

100. Зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 вбачається, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що заявлені витрати не є співмірними зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт, погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 115 859,05 грн відповідає обставинам справи.

101. Так само і зі змісту додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 вбачається, що суд апеляційної інстанції, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7 та 9 статті 129 ГПК України, дійшов висновку, що розмір заявлених ТОВ "Оператор ГТС України" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 163 264,97 грн, тобто за виключенням 3031,71 грн (послуга з підготовки та подання заяви про виправлення описки у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.12.2024), не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, тому їх розмір визнав необґрунтованим.

102. Наведене свідчить, що частково задовольняючи вимоги про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд виходив (1) з критеріїв пропорційності задоволення вимог скаржника, (2) розумності і реальності таких витрат, а також (3) їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а не з того, що скаржник не надав доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт, як помилково вважає скаржник.

103. Верховний Суд при касаційному перегляді постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 не виявив у діях суду порушень приписів статей 124, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом апеляційної інстанції незаконних судових рішень.

104. Так при розгляді касаційних скарг ТОВ "Оператор ГТС України" Суд покликається до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 № 910/14524/22 в якій зазначено, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, які суди встановили під час вирішення справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежено винятково перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та суто в межах доводів касаційної скарги.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які передбачені в статті 300 ГПК України.

105. Отже, Верховний Суд констатує, що наведені ТОВ "Оператор ГТС України" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

106. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

107. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

108. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

109. Оскільки наведені АТ "Укрнафта" та ТОВ "Оператор ГТС України" підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

110. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі № 910/2865/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

В. А. Зуєв

Попередній документ

130552159

Наступний документ

130552161

Інформація про рішення:

№ рішення:	130552160
№ справи:	910/2865/23
Дата рішення:	16.09.2025
Дата публікації:	30.09.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (13.10.2025)
Дата надходження:	22.09.2025
Предмет позову:	про стягнення заборгованості

Розклад засідань:

Минулі засідання (21)

05.05.2023 11:00	Господарський суд міста Києва
26.05.2023 12:40	Господарський суд міста Києва
13.09.2023 13:45	Північний апеляційний господарський суд
11.10.2023 15:30	Північний апеляційний господарський суд
06.11.2023 15:00	Північний апеляційний господарський суд
22.11.2023 15:15	Північний апеляційний господарський суд
26.02.2024 12:30	Господарський суд міста Києва
25.03.2024 11:20	Господарський суд міста Києва
27.05.2024 11:30	Господарський суд міста Києва
04.10.2024 10:10	Господарський суд міста Києва
06.11.2024 10:50	Господарський суд міста Києва
20.11.2024 11:30	Господарський суд міста Києва
04.12.2024 10:50	Господарський суд міста Києва
18.12.2024 11:10	Господарський суд міста Києва
25.03.2025 11:20	Північний апеляційний господарський суд
22.04.2025 10:20	Північний апеляційний господарський суд
20.05.2025 11:40	Північний апеляційний господарський суд
03.06.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
23.06.2025 10:00	Північний апеляційний господарський суд
02.09.2025 15:00	Касаційний господарський суд
16.09.2025 16:00	Касаційний господарський суд