79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" вересня 2025 р. Справа №909/535/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
О.С. Скрипчук,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" б/н від 15.07.2025 року (вх. № 01-05/2208/25 від 16.07.2025 року)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2025 року (суддя О.В. Рочняк; повне рішення складено 25.06.2025 року)
у справі № 909/535/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг")
до відповідача: Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви" (Православної церкви України)" Різдва Христового" м. Івано-Франківська
про стягнення 41433,36 грн заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
30.04.2025 року ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви" (Православної церкви України)" Різдва Христового" м. Івано-Франківська про стягнення 41433,36 грн заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов'язань за договором постачання природного газу №2301253-РО від 01.02.2023 року відповідач не здійснив оплату отриманого природного газу, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 24005,42 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2025 року у справі №909/535/25 частково задоволено позов ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Стягнуто з Релігійної організації "Релігійна громада Української православної церкви" (Православної церкви України)" Різдва Христового" на користь ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 24005,42 грн заборгованості та 1403,48 грн судового збору. Відмовлено в решті позову.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 01.02.2023 між ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Релігійною організацією "Релігійна громада Української православної церкви" (Православної церкви України)" Різдва Христового" м. Івано-Франківська укладено договір № 2301253-РО постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
На виконання умов договору постачання природного газу в період з лютого по жовтень 2023 року та грудень 2023 року позивач поставив відповідачу природний газ на суму 62355,82 грн, який відповідач оплатив частково у розмірі 38350, 40 грн.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором у повному обсязі суду не надав. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24005,42 грн основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.
Також суд зазначив у рішенні, що позбавлений можливості визначити період прострочення відповідачем оплати природного газу, отриманого за відповідними актами та перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 18.04.2023 року по 17.03.2025 року, враховуючи умови договору, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу актів приймання-передачі природного газу за період з лютого по жовтень 2023 року та грудень 2023 року, у зв'язку з чим в цій частині у задоволенні позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог. Вважає, що в цій частині рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що відповідачем не надано актів розподілу природного газу позивачу за періоди лютий-жовтень 2023 року та грудень 2023 року, тобто порушення умов договору було порушено саме відповідачем. Разом із цим стверджує,що оригінали актів приймання-передачі природного газу направлялися на адресу відповідача послугами АТ «Укрпошта» простим листом, у зв'язку з чим відсутні докази такої відправки. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що з урахуванням доступу відповідача до Інформаційної платформи, відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, а відтак мав можливість здійснити оплату, навіть не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2025 року у справі №909/535/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 12021,05грн 3% річних в розмірі 1595,12 грн та інфляційних втратах в розмірі 3811,77 грн скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Апеляційне провадження у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/535/25 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: І.Ю. Панову, О.С. Скрипчук.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 909/535/25 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2025 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З'ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 року про розгляд справи №909/535/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 01.08.2025 року доставлено до електронного кабінету позивачу, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.
04.08.2025 року вказану ухвалу надіслано позивачу, що підтверджується відповідною відміткою АТ «Укрпошта» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0601177319701.
Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення сторін у справі про порядок розгляду справи № 909/535/25.
На час ухвалення даної постанови від учасників справи не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у справі № 909/535/25, яке є предметом оскарження.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.09.2018 №962, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
01.02.2023 між ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Релігійною організацією "Релігійна громада Української православної церкви" (Православної церкви України)" Різдва Христового" м. Івано-Франківська (споживач) укладено договір № 2301253-РО постачання природного газу.
Відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2023 року по грудень 2023 року (включно) в кількості 5,900 тис. куб.м.
В п. 3.5 договору сторони визначили, що приймання передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За змістом п. 3.5.1 договору, споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Відповідно до п. 3.5.2 договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Згідно з п. 3.5.3 договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4 договору).
За змістом п. 4.1 договору, ціна природного газу за 1000 куб. м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу, за цим договором становить 16553, 89 грн.
Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 5.5 цього Договору.
Відповідно до п. 5.3 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Згідно з п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках передбачених законодавством і цим договором.
В п. 7.2 договору сторони визначили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 13.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
На підтвердження поставки відповідачу природного газу у період з лютого по жовтень 2023 року та грудень 2023 на суму 62355,82 грн позивач надав суду копії актів приймання-передачі природного газу б/н від 28.02.2023 на суму 20596,68 грн, б/н від 31.03.2023 на суму 16005,78 грн, б/н від 18.05.2023 на суму 1662,01 грн , б/н від 31.05.2023 на суму 32 коп., б/н від 30.06.2023 на суму 42,05 грн, б/н від 31.07.2023 на суму 43,54 грн, б/н від 31.08.2023 на суму 43,37 грн, б/н від 30.09.2023 на суму 41,71 грн, б/н від 31.10.2023 на суму 43,70 грн, б/н від 31.12.2023 на суму 23876,66 грн, які не підписані зі сторони відповідача.
В матеріалах справи № 909/535/25 відсутні докази надсилання відповідачу вищевказаних актів приймання-передачі природного газу відповідно до умов п.3.5.2 договору.
Відповідно до платіжної інструкції №44932514SВ від 16.01.2024, відповідач здійснив часткову оплату отриманого природного газу згідно з договором №2301253-РО від 01.02.2023 в розмірі 38350,40 грн.
Відповідно до листа №ТОВВИХ-25-4065 від 12.03.2025 ТОВ "Оператора газотранспортної системи України" наданого на відповідний адвокатський запит та роздруківки з Інформаційної платформи Оператора ГТС, обсяг природного газу використаного споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000Q917Z004 (ЕІС-код 56X930000010610Х) становить: з 01.02.2023 по 28.02.2023 - 1244,22 м3; з 01.03.2023 по 31.03.2023 - 966,89 м3; з 01.04.2023 по 30.04.2023 - 100,40 м3; з 01.05.2023 по 31.05.2023 - 0,02 м3; з 01.06.2023 по 30.06.2023 - 2,54 м3; з 01.07.2023 по 31.07.2023 - 2,63 м3; з 01.08.2023 по 31.08.2023 - 2,62 м3; з 01.09.2023 по 30.09.2023 - 2,52 м3; з 01.10.2023 по 31.10.2023 - 2,64 м3; з 01.11.2023 по 30.11.2023 - 0,00 м3; з 01.12.2023 по 31.12.2023 - 1442,36 м3
Згідно з розрахунком позивача, за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачу нараховано 12021,05 грн пені, 1595,12 грн 3% річних та 3811,77 грн інфляційних втрат.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За приписами частини 1 статі 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2025 року у справі № 909/535/25 в частині відмовлених позовних вимог, апеляційний господарський суд надає правову оцінку спірним правовідносинам в межах вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 01.02.2023 між ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Релігійною організацією "Релігійна громада Української православної церкви" (Православної церкви України)" Різдва Христового" м. Івано-Франківська (споживач) укладено договір № 2301253-РО постачання природного газу, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Сторони на власний розсуд визначають у межах, передбачених законодавством, права та обов'язки сторін укладеного договору, умови, за яких відповідні права та обов'язки настають, а також відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором.
В ході розгляду цієї справи встановлено, що у спірному періоді позивач надав відповідачу послуги по постачанню природного газу на підставі укладеного між сторонами договору № 2301253-РО від 01.02.2023 на загальну суму 62355,82 грн.
Згідно з наявною у справі копією платіжної інструкції №44932514SВ від 16.01.2024, відповідач здійснив часткову оплату отриманого природного газу за договором №2301253-РО від 01.02.2023 року в розмірі 38350,40 грн.
Відповідачем не надано доказів виконання зобов'язань за договором у повному обсязі. Заборгованість на час звернення позивача до суду з даним позовом склала 24005,42 грн, що не оспорюється відповідачем, яку суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача.
Щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу пункту 5.1 договору суд встановив, що оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 5.5 цього Договору.
Отже, cторони в спірному договорі постачання природного газу самостійно визначили спосіб та строки розрахунків, а остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ згідно умов договору здійснюється на підставі акта приймання-передачі.
Враховуючи вищеописані норми та умови укладеного договору, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів направлення відповідачу актів приймання-передачі природного газу за період з лютого по жовтень 2023 року та грудень 2023року, суд позбавлений можливості визначити період прострочення відповідачем оплати природного газу, отриманого за відповідними актами та перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за цей період.
Відтак, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 12021,05 грн пені, 1595,12 грн 3% річних та 3811,77 грн інфляційних втрат.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права із з'ясуванням усіх обставин справи, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги та не спростовують висновків, наведених у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2025 року у справі № 909/535/25.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" б/н від 15.07.2025 року (вх. № 01-05/2208/25 від 16.07.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2025 року у справі № 909/535/25 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя О.С. Скрипчук