79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" вересня 2025 р. Справа №926/289/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційні скарги КВТП “Побутова хімія» від 02.05.2025 (вх. № 01-05/1677/25 від 02.05.2025) та ПП “Металохімпобут» від 02.05.2025 (вх. № 01-05/1697/25 від 03.05.2025)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 13.05.2025, суддя Володимир Байталюк )
у справі № 926/289/25
за позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці
до відповідача-1 Колективного виробничо-торгівельного підприємства “Побутова хімія», (надалі - КВТП “Побутова хімія»), м. Чернівці
до відповідача-2 Приватного підприємства “Металохімпобут» (надалі - ПП “Металохімпобут»), м. Чернівці
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 930 890,03 грн
з участю представників:
від позивача в режимі відеоконференції: Лелюк Х.М.;
від відповідача 1 в режимі відеоконференції: Заворотнюк М.С.;
від відповідача 2 в режимі відеоконференції: Заворотнюк М.С.;
Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідачів КВТП «Побутова хімія» та ПП «Металохімпобут» про стягнення безпідставно збережених коштів з ПП «Металхімпобут» в розмірі 176 869,11 грн., а з КВТП «Побутова хімія» в розмірі 754 020,92 грн. за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 3,6840 га з кадастровим номером 7310136900:50:001:0030 у період з 07.11.2023 до 19.11.2024.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ПП «Металохімпромбут» та КВТП «Побутова хімія» є власниками нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, за адресою: м. Чернівці, вул. М. Кривоноса, 33, площею 3,6840 га, кадастровий номер 7310136900:50:001:0030, державна реєстрація земельної ділянки проведена 07.11.2023, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02). Дане нерухоме майно розміщене на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Чернівецької територіальної громади. Позивач зазначає, що на підставі витягу із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки від 13.11.2024 №НВ-9953619972024 міською радою проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування відповідачами без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 3,6840 га з кадастровим номером 7310136900:50:001:0030 у період з 07.11.2023 до 19.11.2024 на суму 930 890,03 грн.
Позивач поклликається на положення статей 22, 1212, 1166 Цивільного кодексу України, статей 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 124, 125, 152, 157, 206 Земельного кодексу України та статтю 21 Закону України «Про оренду землі».
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2025 у справі № 926/289/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з КВТП “Побутова хімія» на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 07.11.2023 до 19.11.2024 в сумі 754020,92 грн та 11310,31 грн судового збору. Стягнуто з ПП “Металохімпобут» на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 07.11.2023 до 19.11.2024 в сумі 176869,11 грн та 2653,69 грн судового збору.
При ухваленні рішення судом встановлено, що відповідачі в період з 07.11.2023 до 19.11.2024 використовували спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав. З врахуванням того, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Відтак, суд першої інстанції з врахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» визначив правильність нарахування позивачем суми безпідставно збережених відповідачами коштів у розмірі орендної плати на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.11.2023 №НВ-5100917972023 та витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 13.11.2024 №НВ-9953619972024 та погодився з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки такий ґрунтується на приписах чинного законодавства. Окрім того, врахувавши положення глави 83 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про обгрутоване нарахування позивачем безпідставно збережених коштів відповідачами орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою пропорційно площі нерухомого майна кожного з відповідачів, стягнувши відповідно з КВТП «Побутова хімія» 754020,92 грн та з ПП «Металохімпобут» 176869,11 грн. за період з 07.11.2023 до 19.11.2024.
Не погодившись з ухваленим рішенням, КВТП «Побутова хімія» та ПП «Металохімпобут» звернулися до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2025 у справі №926/289/25 та постановити нове рішення , яким в позові відмовити.
Скаржники в апеляційних скаргах, які по суті є ідентичними за змістом, вважають, що рішення суду ухвалено з з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи,
Зокрема, відповідач 1 - КВПТ «Побутова хімія» зазначає, що ні позивач, ні відповідачі факту перебування у власності відповідачів об'єктів нерухомого майна за адресою м. Чернівці, вул. Максима Кривоноса,33 не заперечували. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що майно відповідачів за адресою м. Чернівці, вул. М.Кривоноса, 33 знаходиться саме на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:50:001:0030. На думку скаржника, суд не надав оцінки даному факту. Скаржник також зазначає, що судом не враховано долученого відповідачем копії державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,80 га та рішення про передачу в постійне користування. Зазначає, що державний акт не є скасованим та не оскаржувався позивачем в судовому порядку, відтак, відповідач має право постійного користування, тому у позивача відсутні підстави вимагати від нього сплати за користування земельною ділянкою без достатніх підстав, оскільки пільги щодо сплати встановлені кодексом, який саме і регулює порядок стягнення плати за землю, а застосування ст. 1212 ЦК України можливе лише за відсутності правової підстави.
Відповідач 2, крім зазначеного вище, також вказує на те, що він придбав у КВПТ «Побутова хімія» приміщення, є користувачем земельної ділянки і, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не є платником податку на землю, а тому з нього не може бути стягнено жодної плати за користування земельною ділянкою.
Чернівецька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржників, зокрема, зазначає, що у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ПП «Металохімпобут» та КВПТ «Побутова хімія» є власниками нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, за адресою: м. Чернівці, вул. Максима Кривоноса, 33 на земельній ділянці площею 3,6840 га, кадастровий номер 7310136900:50:001:0030; державна реєстрація земельної ділянки проведена 07.11.2023; цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02). Дане майно розміщене на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Чернівецької територіальної громади, встановлено факт використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Відтак, позивач вказує, що не укладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 Земельного кодексу України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , затвердженого постановою КМ України №284 від 19.04.1993. Отже, позивач вважає, що ним правомірно проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування відповідачами без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 3,6840 га з кадастровим номером 7310136900:50:001:0030 у період з 07.11.2023 до 19.11.2024 на суму 930 890,03 грн. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КВТП «Побутова хімія» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2025 у справі №926/289/25. Розгляд справи № 926/289/25 призначено в судовому засіданні на 05.08.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Металохімпобут» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2025 у справі №926/289/25. Розгляд апеляційних скарг КВТП «Побутова хімія» та ПП «Металохімпобут» об'єднано в одне провадження , призначено в судовому засіданні на 05.08.2025.
05.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника КВТП «Побутова хімія» надійшло клопотання від 04.08.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/2401/25 від 05.08.2025) про зупинення розгляду справи , у якому просить зупинити провадження у даній справі до розгляду справи № 926/1885/25. Клопотання мотивоване тим, що КВТП «Побутова хімія» звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом про визнання недійсним рішення Чернівецької міської ради щодо формування спірної земельної ділянки та скасування права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7310136900:50:001:0030.
В судовому засіданні 05.08.2025 за участю представників сторін розглянуто клопотання представника відповідача 1 про зупинення розгляду справи від 04.08.2025, та відмовлено в його задоволенні протокольною ухвалою, що відображено у протоколі судового засідання від 05.08.2025.
У відповідності до п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти) , які є предметом судового розгляду.
Згідно з статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого господарського суду на час його ухвалення і по тих доказах, які наявні в матеріалах справи, не збирає нові докази, тому в задоволенні клопотання про зупинення провадження в даній справі до розгляду справи № 926/1885/25 відмовлено. Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що провадження у справі №926/1885/25 Господарським судом Чернівецької області порушено 16.06.2025, а оскаржуване рішення в даній справі ухвалено 05.05.2025.
Представники учасників процесу в судовому засіданні 05.08.2025 надали свої пояснення по суті апеляційної скарги, однак з метою повного та всестороннього дослідження обставин справи в судовому засіданні оголошено перерву до 16.09.2025.
16.09.2025 в режимі відеоконференції з'явились представники учасників справи, які надали додаткові пояснення по суті апеляційної скарги.
Вивчивши апеляційну, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Західний апеляційний господарський встановив наступне.
31.05.2021 Чернівецькою міською радою прийнято рішення № 272 «Про проведення робіт із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Чернівці» На підставі вказаного рішення ТОВ «ПоділляЗемЦентр» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка затверджена рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 25.01.2024 №1623. В результаті проведеної інвентаризації сформовано земельну ділянку комунальної власності за адресою: м. Чернівці, вул. Максима Кривоноса, 33, площею 3,6840 га (кадастровий номер 7310136900:50:001:0030) з цільовим призначенням земельної ділянки - землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (код 11.02).
В подальшому, як вказує позивач, згідно з інформацією, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Чернівецькою міською радою встановлено факт використання земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:50:001:0030 на території міста Чернівці без правовстановлюючих документів.
У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Колективне виробничо-торгівельне підприємство “Побутова хімія» та Приватне підприємство “Металохімпобут» є власниками нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, за адресою: м. Чернівці, вул. Максима Кривоноса, 33, а саме на земельній ділянці площею 3,6840 га, кадастровий номер 7310136900:50:001:0030; державна реєстрація земельної ділянки проведена 07.11.2023; цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) (Т-1, а.с.11).
Отже, позивач стверджує, що нерухоме майно відповідачів розміщене на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Чернівецької територіальної громади, проте, земельною ділянкою відповідачі користуються безоплатно, не оформивши правовстановлючих документів на користування. (Т-1,а.с.7-9).
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (втратила чинність 10.11.2021) та Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року № 1147. Згідно пункту 21 Методики, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.
Відтак, з врахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 13.11.2024 № НВ-9953619972024 (Т-1,а.с.10), департаментом проведено розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування КВТП “Побутова Хімія» та ПП “Металохімпобут» без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 3,6840 га з кадастровим номером 7310136900:50:001:0030 у період з 07.11.2023 до 19.11.2024 на суму 930 890,03 грн.
Позивач зазначає, що Чернівецька міська рада наділена дискреційними повноваженнями щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки в діапазоні від 3% до 12%, відтак, вправі розраховувати на отримання орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є мінімальним розміром відсоткової ставки. Дана ставка 3% орендної плати, згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, відповідає Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715.
Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради 20.11.2024 на адресу відповідачів надіслано лист № 24/01-08/3-04/4/1604 щодо сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою (Т-1, а.с.12-13), однак, вказаний лист залишився без задоволення.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом.
При ухваленні постанови колегія суддів керувалася таким.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю -обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Як зазначалося вище, КВТП “Побутова хімія» та ПП “Металохімпобут» є власниками нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, за адресою: м. Чернівці, вул. Максима Кривоноса, 33 (в минулому вул Артема, 33), а саме на земельній ділянці площею 3,6840 га, кадастровий номер 7310136900:50:001:0030. Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з яких, зокрема, вбачається, що за КВТП “Побутова хімія» та ПП “Металохімпобут» зареєстровані нежилі будівлі за адресою: Чернівецька обл., м Чернівці, вул Артема, 33; форма власності- приватна спільна часткова; частка власності за КВТП “Побутова хімія» - 81/100, а за ПП “Металохімпобут» частка власності - 19/100.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями скаржників про те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна відповідачів.
Відповідачі в період з 07.11.2023 до 19.11.2024 використовували спірну земельну ділянку кадастровий №7010136900:50:001:0030, яка перебуває у комунальній власності (Т-1, а.с.7-9), без належних правових підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Для вирішення спору про стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати:
а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки;
б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства;
в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Згідно положень частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19.
Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України “Про оцінку земель», суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачами коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів, а саме: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.11.2023 № НВ-5100917972023 та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.11.2024 № НВ-9953619972024, а також правильним є і методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Суд зазначає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникає часткове зобов'язання. Тому кредитор у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов'язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 541 Цивільного кодексу України) (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Тлумачення положень статті 541 Цивільного кодексу України свідчить, що вона поширюється як на договірні так і недоговірні (зокрема, кондикційні) зобов'язання.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтований розрахунок позивача щодо стягнення з КВТП “Побутова хімія» 754 020,92 грн та з ПП “Металохімпобут» 176 869,11 грн безпідставно збережених коштів за період з 07.11.2023 до 19.11.2024 всього в сумі 930890,03 грн.
Щодо покликання скаржників на державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,80 га та копію рішення міської ради про передачу в постійне користування спірної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається зі змісту Акту на право постійного користування землею, акт видано виконавчим комітетом Чернівецької міської ради депутатів трудящих на право користування землею фабриці побутової хімії Чернівецького облмісцепрому. В користування відведено 2,80 гектара із загальної площі станом на 1 серпня 1971 року.
КВТП “Побутова хімія» стверджує, що підприємство створено в 1995 році та є правонаступником фабрики побутової хімії, створення відповідача відбувалося на основі виділеної в користування земельної ділянки площею 2,80 га.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази правонаступництва відповідача фабрики побутової хімії Чернівецького облмісцепрому. Копія витягу з ЄДРЮО, який долучений відповідачем до матеріалів справи, якраз свідчить про те, що КВТП “Побутова хімія» зареєстроване в 1995 році як нове підприємство, зазначено перелік засновників підприємства.
Отже, покликання відповідача на акт на право постійного користування фабрики побутової хімії Чернівецького облмісцепрому є необгрунтованим.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється із власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Отже, платниками земельного податку можуть виступати виключно власники земельних ділянок та земельних часток (паїв) або постійні землекористувачі. Платниками ж орендної плати - орендарі.
Таким чином, доки особа, якій відведено земельну ділянку, не є власником або постійним землекористувачем такої ділянки, то останній не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдино-можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження відповідачів про звільнення їх від сплати земельного податку і як наслідок, необґрунтованість позову, судом до уваги не береться як безпідставні.
Отже, відповідачі, як фактичні користувачі земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею за період з 07.11.2023 до 19.11.2024, а тому зобов'язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відтак, за наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 05 травня 2025 року у справі №926/289/25, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційні скарги КВТП “Побутова хімія» від 02.05.2025 та ПП “Металохімпобут» від 02.05.2025 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2025 у справі №926/289/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук