Провадження № 11-кп/803/1658/25 Справа № 191/3889/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 111-2 КК України відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в РФ, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,-
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 111-2 КК України ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, та призначено покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних, комунальних підприємствах, установах, організаціях, та займатися юридичною професійною діяльністю, пов'язаною з наданням публічних послуг на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
Як встановлено судом, на окупованій території міста Старобільськ Старобільського району Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої «луганської народної республіки» підконтрольними державі-агресору Російської Федерації організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади, зокрема наказом голови так званої «луганської народної республіки» від 03.03.2022 № УГ-125/22 створено «адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки», а також призначено «виконувача обов'язків голови адміністрації».
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 за № 1207-VII окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
На підставі чого, представниками незаконних збройних формувань так званої «луганської народної республіки» всупереч порядку, встановленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів, на тимчасово окупованій території Старобільської міської територіальної громади створили підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію - так звану «адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки», в яку входять органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією Старобільського району Луганської області, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.
При цьому, представники контрольованих Російською Федерацією самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави, а також легітимних державних та комунальних підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області та мали за мету інтеграцію і подальше незаконне включення захопленої частини суверенної України до складу Російської Федерації.
Розділом II т.з. «положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки в новій редакції», затвердженого указом т.зв. «голови луганської народної республіки» № УГ-171/23 від 01.03.2023 до завдань так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» окрім інших, входить виконання державних, міських та/або районних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони навколишнього середовища, а також забезпечення функціонування місцевої та/або районної інфраструктури і життєзабезпечення населення.
Майно так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» згідно розділу І «положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки в новій редакції» є власністю «луганської народної республіки» та закріплено на праві оперативного управління за «адміністрацією Старобільського району луганської народної республіки».
Розділом III «положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки в новій редакції» визначено, що функції і повноваження засновника підприємства, що відносяться до муніципальної власності здійснює «адміністрація Старобільського району луганської народної республіки»
Згідно до пункту 3.1.9 «положення про адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки в новій редакції» так звана «адміністрація Старобільського району луганської народної республіки» забезпечує діяльність підприємств, установ, що належать до муніципальної власності відповідно до законодавства, погоджують структури, штатні розклади, затверджує статути, положення (зміни до них) підприємств та установ, що перебувають у муніципальній власності, змінює їх найменування, а також призначає та звільняє з посади керівників таких підприємств та установ за погодженням з головою луганської народної республіки.
Відповідно до статті 17 закону луганської народної республіки «про державні і муніципальні унітарні підприємства» від 13.03.2022 № 367-Ш державні або муніципальні підприємства щорічно перераховують до відповідного бюджету частину прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, у порядку, розмірах та строки, що визначаються урядом луганської народної республіки або органами місцевого самоврядування.
На території тимчасово окупованого міста Старобільськ Луганської області невстановлені особи з числа підпорядкованої, керованої та фінансованої Російською Федерацією окупаційної адміністрації - так званої «адміністрація Старобільського району луганської народної республіки» заснували так зване «муніципальне унітарне підприємство «СТАРСЕРВИС» міста Старобільска» (мовою оригіналу (російською)- муниципальное предприятие «СТАРСЕРВИС» города Старобельска), яке прийняло на себе функції комунального підприємства «ВОДА СТАРОБІЛЬЩИНИ» Старобільської міської ради Луганської області, код ЄДРПО 44272937, щодо надання платних послуг з водопостачання та водовідведення та комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ М.СТАРОБІЛБСБК» Старобільської міської ради Луганської області, ЄДРПО - 02221640, щодо надання платних послуг із поводження побутовими відходами, та почали підшукувати осіб з числа місцевого населення, які б співпрацювали з окупаційною адміністрацією та працювали у вищевказаному незаконно створеному підприємстві, яке діє в інтересах та на користь так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки».
Громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на території м. Старобільськ Старобільського району Луганської області, достеменно проінформований, що у 2014 році розпочалась збройна агресія Російської Федерації проти України, а також те, що з 24.02.2022 вона переросла у широкомасштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію суверенної держави України, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, об'єктивно розуміючи зміст загальновідомих подій про те, що збройні формування Російської Федерації та незаконні збройні формування так званої «луганської народної республіки» шляхом вчинення воєнного нападу захопили місто Старобільськ Луганської області, 14.04.2022 умисно, з метою завдання шкоди Україні, бажаючи реалізувати та підтримати рішення та дії країни-агресора Російської Федерації та її окупаційної адміністрації так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки», а також зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, шляхом утворення та функціонування на території м. Старобільськ Луганської області так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська» з метою блокування роботи комунальних підприємств Старобільської міської територіальної громади Луганської області щодо підтримки життєво необхідних потреб населення тощо, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, добровільно погодився на пропозицію невстановлених представників окупаційної так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» та добровільно обійняв посаду директора так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», тобто посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Частинами третьою та четвертою пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном.
Продовжуючи свої незаконні дії, направлені на забезпечення діяльності незаконно створеного так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», підтримуючи та реалізуючи рішення та дії держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, ОСОБА_8 , починаючи з 14.04.2022, перебуваючи на псевдопосаді директора так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», активно виконував завдання, покладені на нього окупаційною владою держави-агресора щодо становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади шляхом забезпечення функціонування на території Старобільської міської територіальної громади так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська».
Так, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді директора так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», підтримав та реалізував рішення так званого «уряду луганської народної республіки», а саме постанови № 412/22 від 10.05.2022 «про встановлення тимчасових тарифів на комунальні послуги на території Старобільського району луганської народної республіки» шляхом укладення договорів про надання платних послуг із поводження з побутовими відходами з фізичними та юридичними особами, які перебувають на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області, з зазначеним розміром щомісячної плати в грошових одиницях російської федерації (рублях).
Крім того, починаючи з 14.04.2022 ОСОБА_8 , обіймаючи посаду директора так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», підтримує та впроваджує рішення та дії так званої «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки» шляхом здійснення на тимчасово окупованій території Старобільської міської ради таких видів діяльності як збір, очищення та постачання води, відведення та очищення стічних вод, обробку та видалення безпечних відходів, електромонтажні роботи, ландшафтні послуги, організація поховань та надання суміжних послуг та інші види діяльності щодо прибирання територій.
Отже, задля підвищення авторитету окупаційної влади, забезпечення роботи, очолюваного ОСОБА_9 так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська» та поповнення бюджету так званої «луганської народної республіки» отримує оплату з фізичних та юридичних осіб, які знаходяться на тимчасово окупованій території Старобільської міської територіальної громади Луганської області, за надання платних послуг в грошових одиницях Російської Федерації (рублях).
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 111-2 КК України як пособництво державі агресору, тобто у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник в своїй апеляційній скарзі просить вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не надані беззаперечні докази, що підтверджують факт інформування ОСОБА_8 про притягнення його до кримінальної відповідальності, а також докази з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Посилання прокурора на публікації в газеті «Урядовий кур'єр» свідчить лише про розміщення в ній повістки про виклик підозрюваного при здійсненні спеціального досудового розслідування, що не може вважатись беззаперечним доказом того, що обвинувачений ОСОБА_8 знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.
Захисник звертає увагу, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про здійснення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого у зв'язку з тим, що це може привести до порушення ст.6 Конвенції, оскільки обвинувачений був позбавлений права захищати себе особисто, допитувати свідків, що свідчить проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися в суді, або не говорить на цій мові.
Також захисник зазначає, що судом першої інстанції було досліджено письмові докази, зокрема це були протоколи огляду інтернет сторінок на офіційному веб-сайті так званої «адміністрації Старобільського району ЛНР», а саме публікації фотографій на яких був зображений ОСОБА_8 та повідомлення в якому зазначено, що ОСОБА_8 є керівником так званого «муніципального унітарного підприємства «СТАРСЕРВІС» міста Старобільська», що надані докази підтверджують лише те, що ОСОБА_8 очолює вищезазначену посаду, а не його добровільність у зайнятті даної посади з метою завдати шкоди Україні своїми діями.
Захисник звертає увагу, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення не доведено об'єктивної сторони злочину та мету у обвинуваченого завдати шкоди Україн, яка для даного злочину має вираження у формі дій пособництво державі агресору. Вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору та окупаційній адміністрації державі-агресора з метою завдати шкоди Україні, реалізація та підтримка рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора з метою завдати шкоди Україні.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, а вирок суду вважав законним та обґрунтованим у зв'язку з чим просив залишити його без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК, суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та правильність кваліфікації його дій, суд зробив із додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Колегія суддів не погоджується з доводом захисника про те, що ОСОБА_8 не добровільно займав дану посаду, та не мав за мету завдати своїми діями шкоди Україні, з огляду на наступне.
Верховний суд неодноразово в своїх рішенням аналізував порядок спеціального досудового розслідування та судового провадження. Така процедура у кримінальному провадженні є специфічною, оскільки проводиться без участі обвинуваченого, а повідомлення особи здійснюється з дотриманням певних правил, передбачених процесуальним законом.
Законодавець врегулював здійснення процедури in absentia, зокрема, порядок повідомлення особи, яка переховується на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 297-5, абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК України повістки про виклик підозрюваного/обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик підозрюваного/обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Так, у межах кримінального провадження №42022132580000039 від 21.04.2022, 24 червня 2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В газеті «Урядовий кур'єр» №126 від 24 червня 2023 року, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_8 та повістку про виклик підозрюваного на 28.06.2023, 29.06.2023, 30.06.2023 на 10 год. 00 хв., за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, допиту підозрюваного.
Окрім цього, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вручено захиснику останнього - адвокату ОСОБА_7 08 жовтня 2024 року.
Жодного разу у призначений час та місце громадянин України ОСОБА_8 не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
На підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2023 року підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2023 надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022132580000039 від 21.04.2022 відносно ОСОБА_8 й повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування були опубліковані відповідно до вимог КПК України, у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий Кур'єр» від 24.08.2023 року №170.
Разом з цим, ухвалою Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області від 24.04.2024 було задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження (in absentia) у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 .
Під час здійснення спеціального судового провадження судом вживалися заходи про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 для забезпечення його доступу до правосуддя, який у кожне судове засідання викликався у порядку ст. 323 КПК України шляхом розміщення публікацій оголошень про виклик обвинуваченого у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур'єр», на веб-сайті «Судова влада України», на офіційному веб-сайті «Офісу Генерального прокурора» (т.1, а.к.п. 127, 128, 129,130, 133,134, 135,144, 145,146,150, 151, 152, 157,158,159, 160, 172, 174,175, 186,187,188), а так само під час судового розгляду інтереси обвинуваченого ОСОБА_8 представляв захисник ОСОБА_7 , який здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого ОСОБА_8 , приймав участь у допиті свідків та дослідженні доказів, виступав у судових дебатах, заперечував проти обвинувачення, а також звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Відтак, колегія суддів зазначає, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_8 був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
Зважаючи на специфіку судового провадження за процедурою in absentia, колегія суддів вважає, що як органом досудового розслідування так і судом першої інстанції було вжито всі передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування ОСОБА_8 про здійснення щодо нього кримінального провадження.
Разом з цим, колегія суддів не заперечує, що під час здійснення спеціального досудового розслідування та судового провадження можуть вживатися додаткові заходи, не визначені у статтях 297-5, 323 КПК України щодо повідомлення особи. Водночас нездійснення таких додаткових заходів за умови дотримання передбаченого процесуальним законодавством порядку здійснення повідомлення (виклику) особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження в порядку процедури in absentia, само по собі не може вважатися порушенням вимог КПК України.
Той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується:
-підозрою у вчиненні кримінального правопорушення у пособництві державі-агресору та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчиненого на тимчасово окупованій території м. Старобільська, Луганської області;
-загальною сукупністю матеріалів досудового розслідування, які дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_8 перебуває на тимчасово окупованій території України, в тому числі факт наявності ОСОБА_8 на фотознімках, зафіксованих на території Старобільського району Луганської області.
Враховуючи те, що підозрюваний належним чином викликався для вручення повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме - через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті офісу Генерального прокурора, проте не з'явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття, підозрюваний ОСОБА_8 переховується від органів досудового слідства на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15 травня 2023 року № 143, Старобільська міська територіальна громада Старобільського району Луганської області є тимчасово окупованою територією України з 28.02.2022 року.
ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленим про зміст судових повісток, дату та час судових засідань, знав про розгляд судом апеляційної інстанції кримінального провадження стосовно нього, однак не прибув на судові виклики, перебуває на тимчасово окупованій території, що свідчить про ухилення від явки на судові виклики.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Захист ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду забезпечив захисник ОСОБА_7 , а відтак судове провадження в суді апеляційної інстанції проведено в порядку in absentia відповідно до вимог КПК, з дотриманням прав обвинуваченого на доступ до правосуддя та на захист.
Доводи апеляційної скарги захисника про не встановлення достатніх доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 111-2 КК України, є не обґрунтованими.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Цей стандарт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, було дотримано.
З матеріалів цього провадження видно, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, є обґрунтованим та з ним погоджується апеляційний суд.
Такий висновок зроблено на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Так частиною 1 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.
У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак яких суди у цьому кримінальному провадженні не встановили.
Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.
Вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також безпосередньо дослідженими судом першої інстанції доказами та вмотивовано покладених в основу вироку, зокрема: протоколу огляду інтернет сторінки від 10.06.2022, протоколу огляду інтернет сторінки від 15.06.2022 року, протоколу огляду інтернет сторінки від 07.07.2022, протоколу огляду інтернет сторінки від 24.05.2023, копії рішення №12/7 від 25.06.2021, копії рішення №7/35 від 26.02.2021, протокол огляду від 05.06.2023, протоколу огляду інтернет сторінки від 09.06.2023, протоколу огляду інтернет-сторінки від 09.06.2023.
Підстав для визнання вказаних вище протоколів, в яких зафіксовано здійснення оглядів інтернет-сайтів та інтернет-видань, недопустимими і неналежними доказами колегія суддів не вбачає, оскільки це офіційні інтернет-сайти органів державної влади РФ, загальнодоступні в мережі Інтернет.
Враховуючи узгодженість між собою вказаних доказів за змістом в їх сукупності та взаємозв'язку за часом та характером подій, суд першої інстанції об'єктивно правильно визнав наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність ОСОБА_8 достовірними доказами та обґрунтовано поклав їх в основу свого вироку.
Вказані докази беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_8 добровільно зайняв посаду керівника «муніципального підприємства «Старсервіс» .
Доводи захисника щодо того, що ОСОБА_8 зайняв вказану посаду, не добровільно, а через фізичний та психічний примус, колегія суддів уважає необґрунтованими.
Добровільним уважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
Дослідивши наведені вище докази, суд першої інстанції не знайшов підтвердження того, що ОСОБА_8 був вимушений зайняти зазначену вище посаду та діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли державу-агресора та захисником не надано суду жодних доказів того, що обвинувачений не мав можливості відмовитися від цієї посади, та не встановлено факту психічного примусу, погроз і фізичного примусу щодо нього.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції дослідженими судом доказами, зокрема фото здобутими в результаті оглядів мережі Інтернет, уповноваженими на це суб'єктами досудового розслідування, підтверджується, що ОСОБА_8 приймає участь в апаратній нараді в приміщенні «адміністрації Старобільського району луганської народної республіки».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вищезазначене є беззаперечним свідченням невимушеної його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій, що не було спростовано стороною захисту та доказів протилежного не надано.
Апеляційний суд також наголошує на тому, що з показів допитаних судом свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 видно, що вони мали можливість та евакуювалися з окупованої території, натомість характер дій ОСОБА_8 та встановлені обставини провадження свідчать про добровільність його співпраці з окупаційною владою.
Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 знайшла повне підтвердження в ході судового розгляду, і його умисні дії правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Перевіряючи законність та обґрунтованість призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги ст. 50, 65 КК України та врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, проти основ національної безпеки України, відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, має поважний вік, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність тих, що його обтяжують, а саме вчинення кримінального правопорушення з використанням воєнного стану.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції про призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 111-2 КК України, у виді позбавлення волі, з його реальним відбуванням з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, в державних, комунальних підприємствах, установах, організаціях, та займатися юридичною професійною діяльністю, пов'язаною з наданням публічних послуг на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, є законними, обґрунтованими та відповідає принципам справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації та невідворотності покарання.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути визнані істотним в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України або потягнути несправедливість судового розгляду в даному кримінальному провадженні не встановлено, а доводи апеляційної скарги захисника, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а відтак вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 111-2 КК України відносно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3