Провадження № 11-кп/803/2397/25 Справа № 199/9583/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження кримінального провадження №12023052770000259 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025 року, ухвалений щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малоянисоль Володарського району Донецької області, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язаних із наданням публічних послуг, виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на 12 років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Крім того, судом вирішено питання про долю речових доказів.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано ч. 5 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
За встановлених судом обставин та детально викладених у вироку суду, Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації ОСОБА_9 , а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимог п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан з 05:30 години 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 години 12.08.2024 строком на 90 діб.
24.02.2022 на виконання наказу керівництва російської федерації, військовослужбовці збройних сил російської федерації із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через Державний кордон України та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, об'єкти критичної інфраструктури, житлові масиви, інші об'єкти, чим вчинили дії направлені на зміну меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, та здійснили окупацію частини території України, в тому числі Маріупольського району Донецької області, яка продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, вся територія Маріупольського району Донецької області з 05.03.2022 по теперішній час є тимчасово окупованою територією України.
В порушення порядку, встановленого Конституцією України, міжнародними договорами та нормативно-правовими актами України, на тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області, яка є невід'ємною складовою частиною території України, незаконно створено «Тополинскую сельскую администрацию», яка функціонує за адресою: вул. Шкільна, 5, с. Тополине Нікольської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області. Зазначена адміністрація підпорядкована, керована та фінансована російською федерацією, і функціонально відповідальна за управління частиною тимчасово окупованої території України.
При цьому, представники підконтрольних російською федерацією самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.
Водночас ОСОБА_8 в умовах коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, в порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17, 19 Конституції України, зрадив українській державі та всьому Українському народові, добровільно, будучи громадянином України, вчинив дії колабораційної діяльності за наступних обставин.
ОСОБА_8 , знаходячись на території тимчасово окупованого с. Тополине Нікольської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області, не пізніше 30.11.2022, більш точний час не встановлено, усвідомлюючи загальновідомий факт здійснення відкритої збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022, маючи умисел на допомогу державі-агресору та її незаконним органам влади, створеним на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційній адміністрації, діючи умисно, за власною ініціативою, з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні та підтримки входження тимчасово окупованих територій України до складу російської федерації, усвідомлюючи факт невизнання російською федерацією державного суверенітету України, що поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, в порушення порядку встановленого Конституцією України, міжнародними договорами та нормативно-правовими актами України, добровільно зайняв посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме посаду «главы Тополинской сельской администрации», яка функціонує за адресою: вул. Шкільна, 5, с. Тополине Нікольської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області.
ОСОБА_8 , займаючи вищевказану посаду, відповідно до п. 2.4. «временного (типового) положения о местных администрациях донецкой народной республики», затвердженого «указом главы донецкой народной республики от 19.01.2015 № 13» виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції щодо формування, розвитку та функціонування незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора, зокрема: організовує та керує діяльністю адміністрації; в межах своєї компетенції призначає та звільняє з посади співробітників адміністрації в порядку, що не суперечить діючому законодавству; застосовує до вищезазначених осіб заохочення, притягує їх до дисциплінарної відповідальності; в межах своєї компетенції організовує формування та затверджує місцевий бюджет і звіти про його виконання; розпоряджається фінансовими ресурсами згідно із затвердженим бюджетом; надає подання відповідним органам про створення, реорганізацію та ліквідацію муніципальних підприємств, муніципальних організацій і закладів, визначає мету, умови та порядок їх діяльності, затверджує статути, здійснює контроль зі їх діяльністю, затверджує пропозиції щодо оптимізації використання коштів муніципальних підприємств; в межах своєї компетенції призначає та звільняє з посад керівників комунальних (муніципальних) підприємств і закладів, створених адміністрацією (в тому числі раніше створених органами місцевого самоврядування); затверджує в межах своєї компетенції програми та щорічно проводить оцінку ефективності їх реалізації.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник вирок суду першої інстанції скасувати ата ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та закрити кримінальне провадження, у зв'язку з відсутністю доказів вчинення кримінального правопорушення.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на незаконність вироку суду через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального законну.
Так захисник вказує, що суд безпідставно не прийняв до уваги доводи сторони захисту стосовно того, що висновки свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_8 добровільно зайняв посаду грунтуються виключно на їх особистому сприйнятті, й вони не надали суду жодних беззаперечних відомостей що ОСОБА_8 вчинив інкримінований йому злочин виключно з власних переконань, а не під тиском окупаційної влади. При цьому, захисник вважає, що накази та розпорядження т.з. главі днр не можуть бути належними доказами добровільного зайняття обвинуваченим посади.
Захисник звертає увагу на те, що висновки суду грунтуються фактично на дослідженні інтернет сторінок із сайтів “окупаційної влади» та телеграм каналів, при цьому, стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_8 являється адміністратором досліджених судом сайтів і телеграм каналів, або що він має якесь відношення до тієї інформації.
Крім цього, захисник вважає, що судом було обмежено ОСОБА_8 у доступні до правосуддя та порушено його право на справедливий суд, через проведення спеціального судового розгляду за відсутності достатніх підстав вважати, що ОСОБА_8 в достатній мірі проінформований про те, що відносно нього існує кримінальне провадження та воно розглядається судом та що він недвозначно відмовився від свого права приймати участь в слуханні справи. При цьому, захисник зазначає, що він неодноразово звертав увагу суду на те, що з огляду за умови перебування ОСОБА_8 га тимчасово окупованій території , останній має об'єктивні складнощі у явці у судове засідання, а на території де ймовірно перебуває обвинувачений газета Урядовий кур'єр не розповсюджується, а доступ до держустанов України заблоковано, й стороною обвинувачення не з'ясовано наявність у обвинуваченого альтернативних засобів зв'язку з ним. За таких обставин захисник вважає, що стороною обвинувачення та судом не було вжито достатніх заходів для проінформування обвинуваченого про кримінальне провадження стосовно нього та розгляд справи у суді.
До того ж, захисник зазначає, що за умови проведення розгляду справи за відсутності обвинуваченого, останній був позбавлений можливості обрати чи буде він захищати себе сам, чи за допомогою захисника, обраного ним особисто, чи призначеного за рахунок держави, й у захисника та обвинуваченого не було можливості поспілкуватися та узгодити правову позицію та лінію захисту.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник підтримав подану ним апеляційну скаргу і з викладених у ній підстав, просив її задовольнити, вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 .
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, а вирок суду вважав законним та обґрунтованим у зв'язку з чим просив залишити його без змін.
Обвинувачений, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України, повідомлений належним чином про час, дату та місце апеляційного перегляду.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та правильність кваліфікації його дій, суд зробив із додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_8 не був належним чином повідомлений про кримінальне провадження стосовно нього та його судовий розгляд, тому було порушено його право на захист, не вбачаються обґрунтованими.
Верховний суд неодноразово в своїх рішенням аналізував порядок спеціального досудового розслідування та судового провадження. Така процедура у кримінальному провадженні є специфічною, оскільки проводиться без участі обвинуваченого, а повідомлення особи здійснюється з дотриманням певних правил, передбачених процесуальним законом.
Законодавець врегулював здійснення процедури in absentia, зокрема, порядок повідомлення особи, яка переховується на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 297-5, абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК України повістки про виклик підозрюваного/обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик підозрюваного/обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Так, у межах кримінального провадження № 12023052770000259 від 24.03.2023, 05.10.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
В газеті «Урядовий кур'єр» № 203 від 05 жовтня 2024 року, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_8 та повістку про виклик підозрюваного на 09 жовтня 2024 року з 09 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., 10 жовтня 2024 року з 09 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., 11 жовтня 2024 року з 09 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, допиту підозрюваного.
Окрім цього, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вручено захиснику останнього - адвокату ОСОБА_7 08 жовтня 2024 року.
Жодного разу у призначений час та місце громадянин України ОСОБА_8 не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
На підставі постанови прокурора Маріупольської окружної прокуратури Донецької області від 16.10.2024 підозрюваного ОСОБА_8 було оголошено у регіональний, державний, міждержавний та міжнародний розшук, оскільки останній переховувався від органу досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2024 надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023052770000259 від 24.03.2023 відносно ОСОБА_8 й повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування були опубліковані відповідно до вимог КПК України, у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий Кур'єр» № 221.
Відповідно до протоколу про надання доступу до матерів досудового розслідування за № 12023052770000259 від 24.03.2023 захиснику ОСОБА_7 , який згідно доручення центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 08.10.2024 № 003-040010896 у межах процесуальних прав і обов'язків, визначених ст.ст.46, 48, ч. 3 ст. 49, ст.52 КПК України, забезпечив безоплатну вторинну правову допомогу підозрюваному ОСОБА_8 .
Разом з цим, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.12.2024 було задоволено клоптання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 .
Під час здійснення спеціального судового провадження судом вживалися заходи про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 для забезпечення його доступу до правосуддя, який у кожне судове засідання викликався у порядку ст. 323 КПК України шляхом розміщення публікацій оголошень про виклик обвинуваченого у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур'єр», на веб-сайті «Судова влада України», на офіційному веб-сайті «Офісу Генерального прокурора» та шляхом направлення судових повісток про виклик обвинуваченого за останнім відомим місцем його реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 (т.1, а.к.п. 22, 23, 25, 29, 30, 32, 36, 38, 82, 90, 97, 98, 107, 111, 112, 126, 130, 131, 135, 139, 149, 153, 154, 155, 160, 161-162), а так само під час судового розгляду інтереси обвинуваченого ОСОБА_8 представляв захисник ОСОБА_7 , який здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого ОСОБА_8 , приймав участь у допиті свідків та дослідженні доказів, виступав у судових дебатах, заперечував проти обвинувачення, а також звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Відтак, колегія суддів зазначає, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_8 був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
Зважаючи на специфіку судового провадження за процедурою in absentia, колегія суддів вважає, що як органом досудового розслідування так і судом першої інстанції було вжито всі передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування ОСОБА_8 про здійснення щодо нього кримінального провадження.
Разом з цим, колегія суддів не заперечує, що під час здійснення спеціального досудового розслідування та судового провадження можуть вживатися додаткові заходи, не визначені у статтях 297-5, 323 КПК України щодо повідомлення особи. Водночас нездійснення таких додаткових заходів за умови дотримання передбаченого процесуальним законодавством порядку здійснення повідомлення (виклику) особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження в порядку процедури in absentia, само по собі не може вважатися порушенням вимог КПК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалами апеляційного суду від 27 червня 2025 року, відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційний розгляд.
Повістки про виклик обвинуваченого у судові засідання, призначені на 16.07.2025 та 17.09.2025 відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України опубліковані в газеті “Урядовий кур'єр».
Зазначений спосіб повідомлення обвинуваченого відповідно до положень кримінального процесуального законодавства є належним ознайомленням його зі змістом виклику.
ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленим про зміст судових повісток, дату та час судових засідань, знав про розгляд судом апеляційної інстанції кримінального провадження стосовно нього, однак не прибув на судові виклики, перебуває на тимчасово окупованій території, що свідчить про ухилення від явки на судові виклики.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Ефективний захист ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду забезпечив захисник ОСОБА_7 , а відтак судове провадження в суді апеляційної інстанції проведено в порядку in absentia відповідно до вимог КПК, з дотриманням прав обвинуваченого на доступ до правосуддя та на захист.
Доводи апеляційної скарги захисника про не встановлення достатніх доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 111-1 КК України, є не обґрунтованими.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.
Цей стандарт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, було дотримано.
З матеріалів цього провадження видно, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, є обґрунтованим та з ним погоджується апеляційний суд.
Такий висновок зроблено на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Так частиною 5 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.
У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК, однак яких суди у цьому кримінальному провадженні не встановили.
Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.
Вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також безпосередньо дослідженими судом першої інстанції доказами та вмотивовано покладених в основу вироку, зокрема: актом огляду з фотокартками до нього від 24.03.2023, актом огляду з фотозображенням до нього від 24.03.2023, протоколом огляду з фото-таблицею до нього та відеозаписом, протоколом огляду мережі Інтернет від 26.05.2023, протоколами огляду від 21.09.2024, 28.09.2024, 18.09.2024, 19.09.2024, 26.09.2024, листом голови Нікольської селищної ради Донецької області №1/02/1557/10-24 від 02.10.2024.
Підстав для визнання вказаних вище протоколів, в яких зафіксовано здійснення оглядів інтернет-сайтів та інтернет-видань, недопустимими і неналежними доказами колегія суддів не вбачає, оскільки це офіційні інтернет-сайти органів державної влади РФ, загальнодоступні в мережі Інтернет.
Враховуючи узгодженість між собою вказаних доказів за змістом в їх сукупності та взаємозв'язку за часом та характером подій, суд першої інстанції об'єктивно правильно визнав наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність ОСОБА_12 достовірними доказами та обґрунтовано поклав їх в основу свого вироку.
Вказані докази беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_8 добровільно зайняв посаду «главы Тополинской сельской администрации».
Доводи захисника щодо того, що ОСОБА_8 зайняв вказану посаду, не добровільно, а через фізичний та психічний примус, колегія суддів уважає необґрунтованими.
Добровільним уважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
Дослідивши наведені вище докази, суд першої інстанції не знайшов підтвердження того, що ОСОБА_8 був вимушений зайняти зазначену вище посаду та діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли державу-агресора та захисником не надано суду жодних доказів того, що обвинувачений не мав можливості відмовитися від цієї посади, та не встановлено факту психічного примусу, погроз і фізичного примусу щодо нього.
Як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції дослідженими судом доказами, зокрема фото та відеоматеріалами, здобутими в результаті оглядів мережі Інтернет, уповноваженими на це суб'єктами досудового розслідування, підтверджується, що ОСОБА_8 , в приміщенні державної установи с. Тополине, активно приймає участь у зборах з окупаційним режимом, обговорює заплановані роботи та заходи по благоустрою території т.з Володарського муніципального округу, в тому числі за допомогою регіона-шефа Липецької області. Також згідно з (мовою оригіналу): «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕГРИП в электронном виде»: «Тополинская сельская администрация» «93-Донецкая народная республика» із єдиного державного реєстру юридичних осіб від 02.03.2023 слідує, що керівником Тополинської сільської адміністрації т.з днр є ОСОБА_8 , який підтвердив свої наміри працювати при окупаційній владі так званої «днр», що також було підтверджено свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в ході судового розгляду, які пояснили, що ОСОБА_8 з моменту окупації с. Тополине Нікольської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області добровільно почав співпрацювати з окупаційною владою саме під окупаційним режимом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вищезазначене є беззаперечним свідченням невимушеної його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій, що не було спростовано стороною захисту та доказів протилежного не надано.
Апеляційний суд також наголошує на тому, що з показів допитаних судом свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 видно, що вони мали можливість та евакуювалися з окупованої території, натомість характер дій ОСОБА_8 та встановлені обставини провадження свідчать про добровільність його співпраці з окупаційною владою.
Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 знайшла повне підтвердження в ході судового розгляду, і його умисні дії правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Перевіряючи законність та обґрунтованість призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги ст. 50, 65 КК України та врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, проти основ національної безпеки України, відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, має поважний вік, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність тих, що його обтяжують, а саме вчинення кримінального правопорушення з використанням воєнного стану.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції про призначення покарання в межах санкції ч. 5 ст. 111 КК України, у виді позбавлення волі, з його реальним відбуванням з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язаних із наданням публічних послуг, виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на 12 (дванадцять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, є законними, обґрунтованими та відповідає принципам справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації та невідворотності покарання.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути визнані істотним в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України або потягнути несправедливість судового розгляду в даному кримінальному провадженні не встановлено, а доводи апеляційної скарги захисника, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а відтак вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4