Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
26 вересня 2025 року №520/6959/24
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар'єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) від 08.01.2024 номер справи 183950007591, яким відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, як матері особи з інвалідністю з дитинства, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідність якої настала до досягнення шестирічного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) призначити та виплачувати з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дострокову пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, як матері особи з інвалідністю з дитинства, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідність якої настала до досягнення шестирічного віку;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася 02.01.2024 через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, як матері особи з інвалідністю з дитинства. За результатами розгляду заяви позивачеві рішенням від 08.01.2024 справа №183950007591 відповідачем відмовлено у достроковому призначенні пенсії за віком, з посиланням на ненадання документів, які підтверджують визнання дитини з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку. Позивач стверджує, що нею надано всі необхідні документи для призначення пенсії, відтак, вважає рішення відповідача про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства протиправним та такими що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.
Представник відповідача надіслав через ЄСІТС "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що рішення від 08.01.2024 №183950007591 прийняте в порядку, межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Позивачем не надано документів про визнання дитини з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку, у зв'язку з чим відсутні підстави для призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (з відміткою про отримання паспорту).
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серія ХАР-08 №004749 ОСОБА_2 з 10.08.2009 року встановлено третю групу інвалідності з дитинства.
Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району м.Харкова 04.12.2009 ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до якого засвідчено право на отримання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства.
02.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення від 08.01.2024 №183950007591 про відмову у призначенні пенсії. В якості підстави відмови зазначено про відсутність документів про визнання дитини з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку згідно п.3 п.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач вважає таке рішення позивач незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права на достатнє пенсійне забезпечення у старості порушеними, що слугувало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (в подальшому - Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Згідно абз.4 п. 3 розд.VIII "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають, зокрема, матері, які народили та виховали дитину - інваліда з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).
Крім того, однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини-інваліда з дитинства.
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття особа з інвалідністю на момент виникнення спірних відносин установлювався ст.2 Закону України №875-XII, а також ст.1 Закону України від 06 жовтня 2005 року за №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №2961-IV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно абз.3 ст.1 Закону України №2961-IV дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а (2-а/330/36/2016), згідно якої визначення терміну "інвалід з дитинства" не міститься ані в Законі України №875-XII, ані в Законі України №2109-III. При цьому за змістом абз.2 п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року за №1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Зі змісту абз.4 п.3 розд.XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV вбачається, що пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно ч.12 ст.7 Закону України №2961-IV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону №1058-IV.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що п.2.18 Порядку №22-1 не суперечить положенням ст.17 Закону України №1788-XII та ст.26, абз.4 п.3 розд.VIII "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV, оскільки не встановлює та/або не змінює механізм призначення такого виду пенсії.
Крім того, у постанові від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі №21-133а14 висловив обґрунтовану позицію про те, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Водночас Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про тлумачення поняття "інвалід з дитинства" як статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років, оскільки визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини-інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.
Для дострокового призначення пенсії матері дитини-інваліда має значення не факт установлення інвалідності, а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Процедура звернення особи за призначенням пенсії регламентована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз.11 пп.5 п.2.1 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону до заяви про призначення пенсії додаються такі документи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю.
Так, п.2.17 Порядку 22-1 встановлено, що при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Відповідно до п. 2.18 Порядку №22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до пенсійного фонду з заявою про призначення дострокової пенсії як матері дитини-інваліда з дитинства до досягнення шестирічного віку. При цьому, в позовній заяві вказує, що погіршення зору дитини настало в п'ятирічному віці внаслідок тупої травми ока.
При цьому, до пенсійного фонду позивачка надала довідку до акта огляду МСЕК серія ХАР-08 №004749, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , первинно встановлено інвалідність ІІІ групи з 10.08.2009 року, тобто у віці 18 років.
До позовної заяви позивач, на підтвердження того, що її донька є інвалідом з дитинства ІІІ групи від травми з дитинства, які вона отримала до досягнення шестирічного віку надала виписку із історії хвороби №4247 для МСЕК ОСОБА_2 , яка видана Міжнародним медичним центром "Офтальміка", створеного на базі Міської клінічної лікарні №14 ім. професора Л.Л.Гіршмана, з якої вбачається, що через тупу травму ока, яку ОСОБА_2 (зі слів хворої) отримала у 6-ти річному віці, були проведені операції в 2003, 2004 роках в м.Одесі, та підтверджено діагноз "проліферативна вітреоретинопатія, авітрія, косоокість лівого ока, що розходиться".
З наданих позивачем медичної картки ОСОБА_2 з міста Білопілля, медичної картки з міста Сум, медичної картки з міста Одеси, встановлено, що вперше зі скаргами на погіршення зору позивачка з донькою звернулися в 2002 році.
Однак, зміст вказаних документів не містить висновків закладів охорони здоров'я про наявність у ОСОБА_2 медичних показань для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Крім того, позивачем а ні органу пенсійного фонду, а ні до суду не надано відповідний висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її донька мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Таким чином, позивачем до заяви про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як матері особи з інвалідністю з дитинства не надано належних документів на підтвердження права на отримання вказаного виду дострокової пенсії. Отже, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення від 08.01.2024 року №183950007591 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідає приписам чинного законодавства України.
Щодо посилань позивача на висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі №501/2838/16-а та від 14.02.2019 у справі №216/2437/16-а та постанові від 18.05.2022 у справі №620/4083/18, суд зазначає, що обставини справи що розглядаються не є тотожними, викладеними в постановах Верховного Суду, відтак висновки не є релевантними у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, доведення відповідачем правомірність прийнятого ним рішення від 08.01.2024 №183950007591, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ухвали Харківського окружного адміністартивного суду від 21.03.2024 року.
Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 26 вересня 2025 року.
Суддя Лариса МАР'ЄНКО