Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 вересня 2025 року № 520/10309/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:
1. изнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом №56 від 14.02.2025.
2. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання такої відстрочки, про що видати відповідний документ.
3. стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.03 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, на утриманні якої перебуває 3 дітей віком до 18 років.
Відзив на позовну заяву від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду не надійшов.
ІНФОРМАЦІЯ_4 подав до суду відзив, та зазначив, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні її сина ОСОБА_3 , однак, обов'язок щодо його утримання у Позивача (як вітчима) виникає лише за умови, якщо в такої дитини немає власних матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, і позивач може надавати відповідну матеріальну допомогу, що прямо передбачено в ч. 1 ст. 268 СК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.03.2025 позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_2 подано заяву по пошті, відповідно до якої просить оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до вказаної заяви також надав такі додатки: нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ;?нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ; нотаріально засвідчена копія посвідчення батьків багатодітної сім?ї серії НОМЕР_3 ; засвідчена копія заочного рішення суду від 06.04.2015 по справі №615/1616/14-ц; засвідчена копія відповіді Валківського відділу ДВС від 11.06.2024; засвідчена копія відповіді Валківського районного суду Харківської області від 12.06.2024; засвідчена копія копія рішення суду від 14.11.2024 по справі №520/23440/24; засвідчена копія заяви про виконання рішення суду від 18.01.2025; засвідчена копія відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.01.2025; засвідчена копія тимчасового посвідчення військовозобов?язаного ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до Міністерства оборони України зі скаргою від 10.04.2025, відповідно до якої просить, зокрема, забезпечити негайне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі №520/23440/24; забезпечити розгляд заяви позивача від 18.01.2025 по суті із прийняттям рішення про надання відстрочки або з наданням вмотивованої відмови; повідомити чи перебуваю позивач в розшуку ТЦК та СП або про наявність будь-яких інших, на думку ТЦК та СП, перепон, для надання позивачу відстрочки від мобілізації.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.04.2025 року на скаргу позивача від 10.04.2025 року позивача повідомлено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 було розглянуто заяву позивача та підтвердні документи у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку». За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 14.02.2025 року №56 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: Поданий пакет документів не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року. В свідоцтві про народження дитини ОСОБА_3 2009 року народження не зазначене батьківство позивача.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У розумінні ст.1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, ст.23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п.п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно із п.58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Так, додаток 4 цього Порядку визначає, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Суд наголошує, що вказана норма містить альтернативний перелік документів, що підтверджують утримання дітей.
Відповідно до п.60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Судом встановлено, що в повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.02.2025 №16/1 зазначено, що протоколом від 14.02.2025 року №56 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причина відмови: Поданий пакет документів не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року. В свідоцтві про народження дитини ОСОБА_3 2009 року народження не зазначене батьківство позивача.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Отже, норма п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що виходячи з положень ст.3 СК України, якою визначено поняття сім'ї, можливо дійти висновку про те, що сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Конституційний Суд України у своєму рішення від 03.06.1999 р. №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну член сім'ї: членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін сім'я означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
Суд зауважує, що сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, то стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
Відповідно до частини першої ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття
Як передбачено ч.1 ст.260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Відповідно до ч.1 ст.268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, сімейне законодавство містить чітке розмежування таких понять, як «батько», «мати», «дитина», «вітчим», «пасинок», «усиновлений», «усиновитель». Перед усім, це пов'язано із різним обсягом прав та обов'язків названих суб'єктів сімейних правовідносин по відношенні один до одного.
Зокрема, законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть в тому випадку, коли не проживає разом з ними. Форми такого утримання можуть різнитись. Тобто, законодавець надає право сторонам сімейних правовідносин диспозитивно вирішити питання про форму утримання дитини одним із батьків, який проживає окремо.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, позивач перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 має право на участь у вихованні ОСОБА_3 , 2009 р.н. (за умови проживання однією сім'єю). При цьому, обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.12.2023 року у справі № 160/11228/23.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У контексті спірних відносин, визначальним для цієї справи є не встановлення факту батьківства, а утримання позивачем, як вітчимом, неповнолітнього сина дружини, ОСОБА_3 , 2009 р.н.
В свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , серії НОМЕР_4 , батьком вказаний ОСОБА_6 .
Згідно листа Валківського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області від 11.06.2024 зазначено, що проведеним моніторингом Автоматизованої системи виконавчих проваджень було встановлено, що в провадженні відділу не перебуває та не перебувало виконавчих проваджень про стягнення аліментів із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 до Валківського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не зверталась із відповідною заявою та судовими документами про стягнення аліментів із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Згідно довідки Валківського районного суду Харківської області від 12.06.2024 року № 09-09/17/24 зазначено, що на адвокатський запит представнтика позивача про надання інформації щодо звернення ОСОБА_2 ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) в період часу з 26.07.2009 року до цього часу повідомляє, що до Валківського районного суду Харківської області позовної заяви чи заяви про видачі судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на утримання дитини ОСОБА_3 не надходила.
Однак, відповідач під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не досліджував факт перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, а відмову у наданні відстрочки обґрунтував виключно тим, що позивач не є батьком однієї дитини. Інших підстав для відмови не зазначено.
Вказане свідчить про те, що відповідач заяву позивача належним чином не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII за доданими документами, що свідчить про протиправність рішення щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу. Оскільки, комісії при розгляді заяви позивача належало встановити не факт його батьківства, а факт перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_12 , оформлене повідомленням №16/1 від 14.02.2025 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, з урахування висновків суду.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання такої відстрочки, про що видати відповідний документ, то суд зазначає, що вказані вимоги є зверненими на майбутнє.
У вказаній частині права позивача не є порушеними, а отже позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень частини 8 статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_12 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом №56 від 14.02.2025.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст рішення складено 26.09.2025 року.
Суддя Пасечнік О.В.