Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 вересня 2025 року № 520/9409/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з квітня 2022 р. по день фактичної виплати 19 березня 2025р.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за 6 місяців, яке має бути розраховане на підставі перерахованого на виконання рішення суду у справі №520/18458/24 місячного грошового забезпечення.
Ухвалою від 24.04.2025р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене провадження.
Ухвалою від 05.05.2025р. клопотання представника відповідача про розгляд справи за участю представників сторін залишено без задоволення.
Ухвалою від 20.05.2025р. витребувано у відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , довідку щодо середньоденного та середньомісячного заробітку ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не сплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 14.04.2022 по 19.03.2025 року відповідно до закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.04.2022р. по 03.06.2024р. проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України. Відповідно до наказу начальника окремого контрольно-пропускного пункту “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 03.06.2024р. №296-ос виключено з 03 червня 2024 року зі списків особового складу.
При звільненні зі служби з позивачем не був здійснений повний розрахунок.
19 березня 2025р. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року у справі № 520/18458/24 відповідачем виплачено на користь позивача кошти в розмірі 379258 грн. 54 коп.
З урахуванням того, що відповідач вчасно не провів повного розрахунку з позивачем у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, позивач вважає, що це є підставою для притягнення до відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати позивачу середнього заробітку. Вважаючи дану бездіяльність незаконною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Спеціальне законодавство, що регламентує порядок проходження військової служби, не містить норм щодо регулювання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв'язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Закріплені у статтях 116,117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовцю, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах суд дійшов висновку про можливість застосування норм ст.116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 по справі № 240/11214/19, від 24.12.2020 по справі № 340/401/20, від 05.08.2020 по справі № 826/20350/16, від 15.07.2020 по справі № 824/144/16-а, від 31.10.2019 по справі № 2340/4192/18, від 26.06.2019 по справі № 826/15235/16.
Матеріалами справи підтверджується факт того, що при звільненні позивача з військової служби з останнім не проведено повний розрахунок.
При цьому, розрахунок спірних виплат проведено 19.03.2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року у справі № 520/18458/24, тобто в порушення приписів ст.116 КЗпП України.
Предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за період з червня 2024 року по 19.03.2025р.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"; далі "Закон №2352-ІХ"), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідач повинен нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців (185 дні), не здійснивши вказані дії відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців (185 дні).
Оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідачем не був нарахований та виплачений позивачу, позовні вимоги щодо того, яке грошове забезпечення має бути застосовано при його нарахуванні, а саме розраховане на підставі перерахованого на виконання рішення суду у справі №520/18458/24 місячного грошового забезпечення, суд вважає передчасними, спрямованими на майбутнє, отже такими, що задоволенню не підлягають, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, наразі спір з приводу вказаних обставин відсутній.
Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року у справі № 520/18458/24 відповідачем виплачено на користь позивача кошти в розмірі 379258 грн. 54 коп.
З урахуванням того, що відповідач вчасно не провів повного розрахунку з позивачем, позивач вважає, що це є підставою для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з квітня 2022 по 19 березня 2025 року відповідно до закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі по тексту - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону № 2050-III).
Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає (ст. 5 Закону № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ч. 1 ст. 7 Закону № 2050-III).
Зі змісту наведеної вище ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. А статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Підстави та механізм виплати компенсацій встановлено відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 ( далі по тексту - Порядок №159).
Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
На виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року у справі № 520/18458/24 відповідачем виплачено на користь позивача кошти в розмірі 379258 грн. 54 коп., які виплатив 19.03.2025р.
Разом з тим, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати на вказану суму не була нарахована відповідачем, протилежного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.
Отже, відповідачем мала бути нарахована та сплачена позивачу компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з квітня 2022 по 19.03.2025 (дата фактичної виплати грошового забезпечення).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та виплати позивачу , компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з квітня 2022 по 19.03.2025 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з квітня 2022 по 19.03.2025 відповідно до закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-III.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 246, 257-263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.06.2024р. по 19.03.2025р.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців (185 дні).
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з квітня 2022 по 19.03.2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з квітня 2022 по 19.03.2025 року відповідно до закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-III.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.