Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 вересня 2025 року Справа № 520/7465/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у приміщенні суду в місті Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС у Харківській області від 09 серпня 2024 року №00453220707 в частині нарахування фінансових санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 132538,00 грн.
07.04.2025 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвалою суду від 23.04.2025 прийнято вищевказаний позов до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У клопотанні про поновлення строку звернення до суду за подання адміністративного позову до суду відмовлено. Відтак з доданих до позову та заяви про поновлення строку звернення до суду доказів неможливо встановити відколи позивач був обізнаний про порушення свого права. Тож з'ясування судом питання дотримання позивачем строку подання позову потребує додаткових доказів й перевірки відповідних обставин. Витребувані відповідні докази у відповідача.
02.05.2025 на адресу суду від головного управління ДПС у Харківській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтуванні клопотання покликається на те, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2024 № 00453220707 було направлено позивачу поштою, але повернулося «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до норм Податкового кодексу України, документ вважається врученим 29.08.2024. Позивач не скористалася процедурою досудового оскарження та звернулася до суду 31.03.2025, що перевищує шестимісячний строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України. Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 у аналогічних справах визнає порушення строку підставою для залишення позову без розгляду. Враховуючи зазначене, просить залишити позов без розгляду.
Позивач у заяві про усунення недоліків щодо дотримання процесуального строку звернення до суду наводить аргументи про те, що 22.07.2024 через Електронний кабінет платника податків подав заперечення на акт фактичної перевірки від 15.07.2024. Законодавство України (п. 86.7 ст. 86 ПК) гарантує право платника податків подавати заперечення та додаткові документи протягом 10 робочих днів після отримання акта перевірки. Однак контролюючий орган не повідомив позивача про час і місце розгляду заперечень, що позбавило його можливості брати участь у процедурі та надавати пояснення. Заперечення та додаткові документи були зареєстровані 22.07.2024, проте підтвердження їх розгляду або офіційне повідомлення про результати позивач не отримав. Відповідно, процесуальний строк на звернення до суду щодо оскарження податкового рішення становить шість місяців, але позивач не використовував процедуру адміністративного оскарження. Відсутність заяви про отримання документів через Електронний кабінет також впливає на доказову базу щодо строків звернення. Отже, контролюючий орган не дотримався вимог законодавства щодо належного повідомлення позивача, що могло призвести до пропуску строку звернення до суду з поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення 09 серпня 2024 року №00453220707.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 (постанова від 27.01.2022) сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).
Зазначена норма кореспондується і з абзацом третім пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Так Верховний Суд у постановах від 12.02.2020 у справі № 826/17798/18, від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19 вказав, що враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Також слід зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Судом встановлено, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2024 року №00453220707 надіслано на зареєстровану адресу позивача (вул. Грицевця 23, 110, м. Харків,) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 009 512 746 04, який повернувся до контролюючого органу неврученим 29.08.2024, із відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання».
Доказів повідомлення позивачем про зміну податкової адреси матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 09 серпня 2024 року №00453220707 вважаються врученими позивачу 29.08.2024.
Суд вкотре зауважує, що Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 640/14787/21 вказав на помилковість висновків про те, що строк для оскарження податкових повідомлень-рішень обраховується з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто протягом 1095 днів з моменту отримання таких рішень.
При цьому, такий підхід до строку оскарження податкових повідомлень-рішень запроваджено Верховним Судом для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
Отже, строк звернення до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 серпня 2024 року №00453220707 розпочав свій відлік з 29.08.2024 та закінчився 01.03.2025.
Позовну заяву про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 серпня 2024 року №00453220707 представник позивача подала до суду 31.03.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Щодо доводів позивача про те, що 22.07.2024 через Електронний кабінет платника податків подав заперечення на акт фактичної перевірки від 15.07.2024, однак контролюючий орган не повідомив позивача про час і місце розгляду заперечень, що позбавило його можливості брати участь у процедурі та надавати пояснення, суд зазначає наступне.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція щодо дотримання процесуального строку звернення до суду викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.
З огляду на викладене, суд прийшов до переконання про те, що позивач міг дізнатися про порушення свого права, адже подавши заперечення 22.07.2024 на акт перевірки також міг вчиняти активні дії, спрямовані на з'ясування обставин.
Покликання позивача лише на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, а разом і з тим, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості дізнатися про порушення свого права з 22.07.2024, що підтверджено доказами, які надані до адміністративного позову.
При цьому, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Варто вказати, що за усталеною позицією Верховного Суду поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19 зазначила, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Згідно з правовими висновками ВС висловленими у постанові від 10.12.2024 у справі № 280/2363/24 "контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки".
Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи те, що позивачем не надано доказів наявності поважних причин, які б унеможливлювали її звернення до суду, у строк визначений Законом, суд дійшов висновку, що наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду, а відтак клопотання сторони відповідача задовольнити.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 10.12.2024 у справі № 280/2363/24.
Керуючись статтями 240, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
клопотання представника відповідача від 28.04.2025 у справі № 520/7465/25 про залишення позову без розгляду - задовольнити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала складена та підписана суддею 26.09.2025.
Суддя М. І. Садова