ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" вересня 2025 р. справа № 300/4315/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 04.06.2025 №092750012649;
зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області провести нарахування та виплату пенсії позивачу в збільшеному на 20% розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 28.05.2025 відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності. Управлінням соціального захисту населення Івано-Франківської райдержадміністрації видано ОСОБА_1 посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту серії НОМЕР_1 від 05.05.2025, яке керуючись ч. 2 ст. 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» позивач долучив до заяви про призначення пенсії. Проте, пенсійним органом не взято до уваги таке посвідчення та не збільшено розмір пенсії на 20%. На звернення позивача із заявою дорахувати та виплатити пенсію із збільшенням на 20% гірських, ГУ ПФУ в Донецькій області рішенням від 04.06.2025 №092750012649 повідомило, що на дату звернення за призначенням пенсії порядок обчислення і розмір підвищення як жителю гірського населеного пункту Кабінетом Міністрів України не визначено та дане питання перебуває в опрацюванні.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (15-16).
Від Головного управління ПФУ в Донецькій області через систему «Електронний суд» 11.07.2025 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає рішення від 04.06.2025 №092750012649 правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Так, зазначено, що пунктом 6 Прикінцевих Положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році частина 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, КМУ не прийнято будь-яких рішень відносно підвищення жителям гірських районів розміру державних пенсій на 20 відсотків (а.с.20-23).
Розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, де з 19.03.2025 отримує пенсію по інвалідності, яка призначена відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач, через Веб Портал ПФУ, 28.05.2025 звернувся із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із наданими додатковими документами, а саме посвідчення серії НОМЕР_1 , яке видане 05.05.2025 (а.с. 10 та зворотна сторона).
Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 04.06.2025 №092750012649 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії. Дана відмова обґрунтована тим, що пунктом 6 Прикінцевих Положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році частина 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (а.с.6).
Вважаючи протиправними такі дії відповідача щодо відмови виплачувати надбавку як жителю гірського населеного пункту, позивач звернувся із даним позов до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом, який встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються є Закон України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 за №56/95-ВР (далі Закон №56/95-ВР).
За змістом частини 1 статті 5 Закону №56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону (частина 2 статті 5 Закону №56/95-ВР).
За змістом підпункту 5 пункту 2.6. Порядку №22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи, зокрема, документи про надання статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського (для підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні»).
Як слідує зі змісту наявного в матеріалах пенсійної справи посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 05.05.2025 Управлінням соціального захисту населення Івано-Франківської райдержадміністрації, ОСОБА_1 є громадянином, який проживає на території гірського населеного пункту і має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с.9).
Вказане посвідчення, як уже встановлено, надавалось позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії. При цьому, вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджується відповідачем в рішенні від 04.06.2025 №092750012649 (а.с. 9).
Крім того, суд звертає увагу, що місцем реєстрації місця проживання у паспорті позивача значиться с. Дзвиняч Івано-Франківського району, яке, у відповідності до Переліку населених пунктів, яким відповідно до Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» надається статус гірських, затвердженого постановою КМУ від 11.08.1995 №647, є гірським населеним пунктом. Водночас, саме Управлінням соціального захисту населення Івано-Франківської райдержадміністрації видано позивачу згадане вище посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.05.2025.
Суд встановив, що позивач звертався до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії з відповідною надбавкою у 20% як жителю гірського населеного пункту.
Проте, розглянувши заяву позивача, відповідач рішенням від 04.06.2025 №092750012649 повідомив останнього, серед іншого, про те, що пунктом 6 Прикінцевих Положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено, що у 2025 році частина 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, Кабінетом Міністрів України не прийнято будь-яких рішень відносно підвищення жителям гірських районів розміру державних пенсій на 20 відсотків. Дане питання перебуває в опрацюванні (а.с.6).
Інших мотивів неврахування при призначенні з 28.05.2025 пенсії ОСОБА_1 включення до її складових сум підвищення жителям гірських районів розміру державних пенсій на 20 відсотків відповідач суду не навів.
Так, пунктом 6 Прикінцевих Положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, серед іншого, частина друга статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Надаючи правову оцінку таким доводам відповідача в частині не включення до розміру пенсії позивача сум підвищення жителям гірських районів розміру державних пенсій на 20 відсотків, суд зазначає таке.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював чітку правову позицію щодо неприпустимості внесення змін до інших законів через Закон про Державний бюджет України.
У Рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 Конституційний Суд України зазначив, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві та може призвести до скасування або обмеження прав і свобод громадян.
Також у Рішенні №10-рп/2008 від 22.05.2008 Конституційний Суд України підкреслив, що внесення змін до законів України через закон про Державний бюджет, зокрема щодо статусу суддів, оплати праці та інших соціальних гарантій, є неконституційним, оскільки це призводить до звуження обсягу раніше встановлених гарантій.
Аналогічні правові висновки також сформовані Верховним Судом у постанові від 06.09.2021 у справі №240/722/20, де зазначено, що метою та особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їхній соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007).
Суд зазначає, що Закон України “Про Державний бюджет України» є актом щорічної дії, який визначає основні показники доходів і видатків державного бюджету, а також напрями бюджетної політики на відповідний рік. Змістовно цей закон має обмежене регулююче призначення й не може використовуватись як засіб для внесення змін до чинного законодавства, тим більше до законів, які встановлюють права, обов'язки та гарантії громадян.
Відповідно до статей 6, 8, 19 та 92 Конституції України, законодавство України має відповідати принципам верховенства права, стабільності та юридичної визначеності. Зокрема, положення статті 92 Основного Закону чітко визначають, що виключно законами України визначаються права і свободи громадян, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту.
Слід звернути увагу, що зміст пункту 6 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», відповідно до якого встановлено, що у 2025 році частина 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Зазначене положення, по суті, змінює зміст вказаної норми спеціального закону, надаючи уряду повноваження визначати порядок і розміри підвищення пенсій громадянам, які проживають у гірських населених пунктах. Проте на час виникнення публічно-правових відносин, зокрема на час призначення позивачу пенсії і звернення ним із заявою від 28.05.2025 про здійснення перерахунку пенсії з врахуванням такої надбавки, Кабінетом Міністрів України не було прийнято жодного нормативно-правового акта, який би конкретизував або реалізовував таку делеговану норму.
Внаслідок чого ОСОБА_1 , як особа, якій надано статус особи, яка проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, фактично позбавлений гарантованого йому частиною 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» права на підвищення розміру пенсій на 20 відсотків.
Такі дії суперечать принципам правової визначеності, що є складовою верховенства права, а також порушують права громадян, гарантовані чинним законодавством. Конституційний Суд України у своїй правовій позиції, викладеній, зокрема, у рішенні від 09.07.1998 №11-рп/98, наголосив, що жоден закон про бюджет не може змінювати чи призупиняти дію інших законів, прийнятих у встановленому порядку, зокрема тих, що визначають соціальні гарантії.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїй судовій практиці (зокрема, постанова від 17.04.2018 у справі №826/12123/16) звертала увагу на недопустимість внесення змін до законодавства шляхом прийняття закону про державний бюджет, оскільки це порушує основи публічного права та норми Конституції України.
Суд вказує на те, що гарантії, встановлені спеціальними законами, не можуть бути обмежені або скасовані актами тимчасового характеру, яким є закон про державний бюджет.
Верховний Суд у справі №640/9677/20 від 16.03.2021 зазначив, що право на соціальний захист є комплексним, гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом. Це право має абсолютний характер і не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави. Його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Водночас, суд звертає увагу, що Кабінетом Міністрів України 02.07.2025 прийнято постанову №793 “Деякі питання доплат, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні», у 2025 році». Однак, така постанова не була прийнята станом на дату виникнення публічно-правових відносин, а тому не є застосовною до обставин даної справи.
Більше того, згадана постанова КМУ фактично встановила певний порядок для підтвердження свого місця проживання на території гірського населеного пункту, проте вона не скасовує право, в даному випадку право позивача на отримання надбавки у вигляді 20 відсотків, оскільки станом на дату звернення за призначенням пенсії, підтвердив поданим посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.05.2025, що є громадянином, який проживає на території гірського населеного пункту і має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с. 9). Тобто, позивач виконав вимоги підпункту 5 пункту 2.6. Порядку №22-1, яким передбачено надання документа про надання статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, тобто відповідного посвідчення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність порушення відповідачем права позивача на отримання підвищення до пенсії в розмірі 20%, як жителю гірського населеного пункту відповідно до частини 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Обираючи належний спосіб захисту з метою запобігання порушення права позивача на належну йому пенсію та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 28.05.2025 перерахунок та виплату пенсії позивачу по інвалідності із збільшенням на 20% відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 №56/95-ВР, з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,20 грн відповідно до копії квитанції від 13.06.2025 за №5560-7887-3489-8624 (а.с.12).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092750012649 від 04.06.2025 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в збільшеному на 20% розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 28.05.2025 відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.