ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"26" вересня 2025 р. справа № 300/6891/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову, подану у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Жарський Тарас Володимирович до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
Жарський Т.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Разом з поданням позовної заяви, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Заява про забезпечення позову мотивована протиправністю бездіяльності відповідача, яка полягає у внесенні неправдивих відомостей до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту". На думку представника позивача, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить реалізацію права позивача на відстрочку, що може призвести до його мобілізації та істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову та ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане згодом неможливим, без вжиття таких заходів забезпечення позову. Крім того, вказує, що на даний час у додатку позивача "Резерв+" стоїть відмітка "перебуває у розшуку".
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка підстав законності внесення відповідачем до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту".
Як слідує із заяви про забезпечення позову, представник заявника вказує, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить реалізацію права позивача на відстрочку, що може призвести до його мобілізації та істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову та ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане згодом неможливим, без вжиття таких заходів забезпечення позову.
Як зазначалось судом вище, позивачем обрано в якості виду забезпечення позову, захід передбачений пунктом 4 частини 1 статті 151 КАС України.
Водночас, в даному випадку підстави для застосування такого заходу забезпечення позову відсутні, оскільки заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішенням у даній справі, на думку суду не має прямого зв'язку з предметом заявленого позову, який першочергово стосується порядку здобуття позивачем освіти.
Більше того, протиправність оскаржуваної бездіяльності відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. А сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Посилання представника позивача на ту обставину, що на даний час у додатку позивача "Резерв+" стоїть відмітка "перебуває у розшуку", на думку суду, жодним чином не пов'язано з предметом спору, позаяк внесенню таких відомостей передує притягнення позивача до відповідальності за неприбуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чи несвоєчасно оновлення облікових даних тощо, а не факт наявності чи відсутності у позивача підстав для надання відстрочки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені заявником в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття забезпечувальних заходів, а задоволення заяви про забезпечення позову на підставі викладених обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.
За таких обставин суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку, оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасники справи яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.