Справа № 131/568/24
Провадження №11-кп/801/931/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 лютого 2024 року за №12024020090000055 ,
за апеляційною скаргою прокурора Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 на вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року,
яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Копіївка Іллінецького району Вінницької області та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середньо-спеціальна, непрацевлаштованого, одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку, повнолітнього сина з інвалідністю, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Оскаржуваним вироком визнано ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Призначено ОСОБА_9 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_9 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Початок іспитового строку ухвалено рахувати з дня проголошення вироку.
Речові докази у кримінальному провадженні №12024020090000055 , а саме:
- ручну димову гранату «РДГ-55 Б», 10 патронів, що являються припасами до стрілецької нарізної вогнепальної зброї - автоматними патронами калібру 5,45х39 мм, зразка 1974 року, призначеними для стрільби з автоматів та кулеметів конструкції Калашникова («АКМ-74, РПК-74»), ухвалено конфіскувати в дохід держави на потреби Збройних сил України;
- 5 гільз від патронів калібру 5,45х39 мм, зразка 1974 року, призначеними для стрільби з автоматів та кулеметів конструкції Калашникова («АКМ-74, РПК-74»), ухвалено знищити.
- гладкоствольну вогнепальну зброю - двоствольну мисливську рушницю моделі «ТОЗ БМ» №205512, 1962 року виготовлення, 16 калібру, виробництва СРСР; короткоствольну вогнепальну зброю - гладкоствольний самозарядний пістолет моделі «Форт-12Р», № НОМЕР_1 , калібру 9 мм Р.А., виробництва КНВО «Форт», м. Вінниця, Україна; 12 пістолетних патронів калібру 9 мм Р.А., виробництва КНВО «Форт», м. Вінниця, Україна, ухвалено передати до сектору з контролю за обігом зброї Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області для вирішення питання про повернення власникам.
Скасовано арешт, накладений ухвалою Гайсинського районного суду від 29.02.2024.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати пов'язані з проведенням судової балістичної експертизи №СЕ-19/102-24/3736-БЛ від 27.02.2024 у розмірі 3029,12 грн.
Витрати, пов'язані з проведенням судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/102-24/4631-ВТХ від 25.03.2024 в розмірі 3029,12 грн., ухвалено віднести в рахунок держави.
Запобіжний захід ухвалено не обирати.
Згідно з вироком судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_9 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав бойові припаси, а саме: 15 автоматичних патронів калібру 5,45х39 мм, зразку 1974 року, призначених для стрільби з автоматів та кулеметів конструкції Калашникова, після чого переніс вказані патрони до місця свого проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, здійснюючи їх носіння без передбаченого законом дозволу, та заховав у приміщенні однієї з кімнат будинку, де зберігав вказані патрони без передбаченого законом дозволу до часу їх вилучення працівниками поліції, а саме до 26.02.2024.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні не визнав, просив суворо його не карати, виправдати.
Дії ОСОБА_9 судом кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК України, як придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просить вирок стосовно ОСОБА_9 змінити у зв?язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. У мотивувальній частині вироку викласти кримінально-правову кваліфікацію діяння ОСОБА_9 , як «придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу». У резолютивній частині вироку виключити вказівку суду про віднесення процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням судової вибухо-технічної експертизи № CE 19/102-24/4631-ВТХ від 25.03.2024 в розмірі 3029,12 грн., у рахунок держави. Доповнити резолютивну частину вироку вказівкою про стягнення з ОСОБА_9 на користь держави процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням судової вибухо-технічної експертизи № CE-19/102-24/4631-ВTX від 25.03.2024 в розмірі 3029,12 грн. У решті вирок залишити без змін.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що за результатами судового розгляду судом установлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Однак, у мотивувальній частині вироку судом фактично змінено кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_9 діяння: замість придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України), суд зазначив, що обвинувачений вчинив придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без відповідного дозволу, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та обвинувальному акту. Вважає, що судом безпідставно вирішено питання про процесуальні витрати, а саме витрати на проведення судової вибухо-технічної експертизи № CE-19/102-24/4631-ВTX від 25.03.2024 в розмірі 3029, 12 грн, а саме покладено їх на державу, хоча згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України, ці витрати підлягають покладенню на обвинуваченого, оскільки суд не навів жодних підстав для звільнення ОСОБА_9 від таких витрат.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_9 просять скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Основні доводи апеляційної скарги:
досудовим слідством у цьому кримінальному провадженні використане таке негативне в діяльності правоохоронних органів явище, як «штатний заявник», а саме ОСОБА_11 , який повідомив завідомо неправдиві покази про вчинення ОСОБА_9 злочину;
судом проігноровано покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які підтверджують провокаційні дії працівників поліції з приводу безпідставного внесення відомостей про кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_9 до ЄРДР та безпідставного початку досудового розслідування на підставі придуманого досудовим слідством свідка ОСОБА_11 , який жодного разу не був у домогосподарстві обвинуваченого;
протокол обшуку є недопустим доказом, оскільки у ньому не зазначено відомості про ст. оперуповноваженого СКП Гайсинського РУП майора поліції ОСОБА_16 , який брав участь у обшуку. ОСОБА_9 під час обшуку не надано можливість скористатися правовою допомогою адвоката. Понятим перед проведення слідчої дії не роз'яснено їх права;
ст. оперуповноважений СКП Гайсинського РУП майор поліції ОСОБА_17 є заінтересованим у даному провадженні, оскільки сам переслідується законом за ч.2 ст.15 - п.п.1,5,7 ч.2 ст.115 КК України;
вважають очевидною заінтересованість понятого ОСОБА_18 , (понятий з собою за вироком суду носить психотропну речовину PVP, що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено) у лояльному до нього ставленні у зв?язку з Вироком стосовно нього (до цього понятого застосовано поблажливе покарання - 17000 (сімнадцять тисяч) грн;
також вважають очевидною упередженість прокурора ОСОБА_10 у зв'язку з неправомірною відмовою від допиту ключових свідків сторони обвинувачення, неналежним складенням обвинувального акта.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити, а також заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника та обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_8 підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити, а також заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідача, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційних скарг.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження в цілому дотримано наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об'єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об'єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв'язку.
Переконливих аргументів про протилежне в поданій апеляційній скарзі обвинуваченого та захисника не міститься.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_9 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, його вина доведена належними та допустимими доказами, зокрема:
-показами експертів ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 ;
-відеозаписом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 (а.с. 47, 190 т. 1).
-рапортом ст. о/у СКП Гайсинського РУП майора поліції ОСОБА_16 про те, що під час проведення оперативно-розшукових заходів стало відомо, що громадянин ОСОБА_25 , житель одного із сіл Гайсинського району незаконно зберігає за місцем свого проживання карабін військового зразку, без будь-яких дозвільних документів (а.с.48 т. 1);
- рапортом ст. о/у СКП Гайсинського РУП майора поліції ОСОБА_16 про те, що громадянином ОСОБА_25 є громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 49 т. 1);
- ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду від 21.02.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 (а.с.55 т.1);
- протоколом обшуку домогосподарства ОСОБА_9 від 26.02.2024 року з дисками на яких міститься відеозапис обшуку, за результатами проведення якого було вилучено: циліндричний предмет із надписом на корпусі «РДГ -55 Б», зовні схожий на ручну димову гранату; 15 циліндричних предметів зовні схожих на набої; предмет зовні схожий на вогнепальну зброю гладкоствольну рушницю ТОЗ БМ; предмет зовні схожий на пістолет; 12 циліндричних предметів зовні схожих на набої та оптичні диски на яких зафіксовано проведення обшуку (а.с. 55 - 65 т. 1);
- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 26.02.2024 року (а.с.66, 67 т. 1);
-висновком експерта від 27.02.2024 року №СЕ-19/102-24/3736-БЛ, (а.с.75 - 86 т. 1) згідно якого:
1. Рушниця, вилучена 26.02.2024 під час обшуку в житловому будинку на території домогосподарства АДРЕСА_1 , являється гладкоствольною вогнепальною зброєю - двохствольною мисливською рушницею моделі «ТОЗ-БМ», № НОМЕР_2 , 1962 року виготовлення, 16 калібру, виробництва СРСР. Дана мисливська рушниця придатна для стрільби.
2. Пістолет, вилучений 26.02.2024 під час обшуку в житловому будинку на території домогосподарства АДРЕСА_1 , являється короткоствольною вогнепальною зброєю гладкоствольним самозарядним пістолетом моделі «ФОРТ-12Р») № НОМЕР_3 ) калібру 9 мм Р. А., виробництва КНВО «Форт», м. Вінниця Україна, призначеним для стрільби патронами, спорядженими еластичними снарядами травматичної (несмертельної) дії, що відноситься до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду. Даний пістолет придатний для стрільби.
3. 15 (п'ятнадцять) патронів, вилучені 26.02.2024 під час обшуку в житловому будинку на території домогосподарства АДРЕСА_1 , являються бойовими припасами до стрілецької нарізної вогнепальної зброї - автоматними патронами калібру 5,45х39 мм, зразку 1974 року, призначеними для стрільби з автоматів та кулеметів конструкції Калашникова («АКМ-74, РПК-74»). Дані патрони придатні для стрільби.
4. 12 (дванадцять) патронів, вилучені 26.02.2024 під час обшуку в житловому будинку на території домогосподарства АДРЕСА_1 , не являються бойовими припасами, а є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А. (виробництва КНВО «Форт», м. Вінниця, Україна), спорядженими кулями з еластичного матеріалу, призначені для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., що відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду. Дані патрони придатні для стрільби.
При ухваленні вироку судом першої інстанції було враховано, що ці докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.
Під час апеляційного розгляду захисником заявлено клопотання про допит свідків оперуповноважених ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , які не були допитані судом першої інстанції, та від допиту яких відмовився прокурор.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Відмовляючи у задоволенні клопотання захисника, колегія суддів виходить із того, що у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 показання свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 не мають значення т. зв. "вирішального доказу", оскільки вина обвинуваченого доводиться сукупністю належних та допустимих доказів.
Не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду доводи захисника та обвинуваченого про те, що досудовим слідством у цьому кримінальному провадженні використане таке негативне в діяльності правоохоронних органів явище, як «штатний заявник», а саме ОСОБА_11 , який повідомив завідомо неправдиві покази про вчинення ОСОБА_9 злочину.
Так,під конфіденційним співробітництвом у кримінальному провадженні розуміються негласні відносини, які встановлюються правоохоронними органами з повнолітньою дієздатною особою на засадах добровільності та конспіративності і використовуються для збирання доказів у справі з метою викриття злочинної діяльності інших осіб та їх притягнення до кримінальної відповідальності.
Разом з тим, стороною захисту не надано як суду першої, так і апеляційної інстанції доказів про те, що свідок ОСОБА_11 є так званим “штатним заявником», який упродовж декількох років неодноразово виступав заявником у кримінальних провадженнях, пов'язаних з незаконним поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, або в інших кримінальних провадженнях. Також стороною захисту не надано доказів про те, що вказаний свідок якимось чином заінтересований у розгляді кримінального провадження або іншим чином залежний від органу досудового розслідування..
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що органи досудового розслідування діяли пасивно, не підбурювали і не схиляли обвинуваченого ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення.
Відомості про кримінальне правопорушення були внесені за фактом незаконного зберігання ОСОБА_9 за місцем проживання карабіна військового зразку, без будь-яких дозвільних документів. Під час судового розгляду судом першої інстанції за участі сторони захисту було допитано свідка ОСОБА_28 , який підтвердив про те, що дійсно повідомив працівників поліції про те, що бачив у домоволодінні обвинуваченого карабін військового зразка.
Та обставина, що під час проведення обшуку у домоволодінні обвинуваченого не було виявлено карабіна військового зразка, а виявлено : циліндричний предмет із надписом на корпусі «РДГ -55 Б», зовні схожий на ручну димову гранату; 15 циліндричних предметів зовні схожих на набої; предмет зовні схожий на вогнепальну зброю гладко ствольну рушницю ТОЗ БМ; предмет зовні схожий на пістолет; 12 циліндричних предметів зовні схожих на набої, на переконання колегії суддів, не свідчить про те, що заявник повідомив неправдиві відомості про вчинення кримінального правопорушення, як і не підтверджує штучне створення обстановки для подальшого викриття обвинуваченого.
Також колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що судом проігноровано покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які підтверджують провокаційні дії працівників поліції з приводу безпідставного внесення відомостей про кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_9 до ЄРДР та безпідставного початку досудового розслідування на підставі придуманого досудовим слідством свідка ОСОБА_11 , який жодного разу не був у домогосподарстві обвинуваченого.
Вказані доводи були предметом розгляду суду першої інстанції. Зокрема, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що він критично ставиться до показів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , оскільки вони є близькими родичами обвинуваченого ОСОБА_9 та можуть давати свідчення на його користь. Окрім того, судом не було взято до уваги покази ОСОБА_12 про те, що вона увесь час при проведенні обшуку перебувала в кухні будинку, оскільки дана обставина спростовується дослідженими під час розгляду кримінального провадження відеозаписами проведення обшуку, де вона була присутня.
Натомість судом першої інстанції установлено, що показання інших свідків є послідовними та повністю узгоджуються між собою щодо різних обставин провадження, тому суд дійшов до висновку, що покази, які вони давали в судовому засіданні правдиві, оскільки знаходяться у взаємозв'язку з іншими об'єктивними доказами у справі, які судом досліджено та якими підтверджується винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за встановлених судом обставин у межах обвинувачення, визнаного доведеним.
Також не є підставою для скасування оскаржуваного вироку доводи сторони захисту про те, що протокол обшуку є недопустими доказом, оскільки у ньому не зазначено відомості про ст. оперуповноваженого СКП Гайсинського РУП майора поліції ОСОБА_16 , який брав участь у обшуку, ОСОБА_9 під час обшуку не надано можливість скористатися правовою допомогою адвоката, понятим перед проведення слідчої дії не роз'яснено їх права.
З вказаного приводу колегія суддів зауважує, що відповідно до усталеної судової практики не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
На переконання колегії суддів, у даному провадженні істотних порушень КПК, які б перешкоджали забезпеченню та реалізації прав і свобод особи, не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження.
Оскільки відомості про дане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР на підставі рапорта старшого о/у СКП Гайсинського РУП ОСОБА_16 , який здійснював супроводження, у тому числі оперативне, розслідування кримінального провадження, тому він був залучений для проведення обшуку. Крім того, таке право надано слідчим відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України
Згідно з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду, норми КПК України не передбачають обов'язкового ухвалення постанови про залучення до участі в обшуку співробітників оперативних підрозділів. Залучення співробітників оперативних підрозділів для проведення процесуальних дій є формою взаємодії слідчих органів та органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, має організаційний характер і не потребує прийняття процесуального документа у виді письмового доручення.
Таким чином, не може бути підставою для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом те, що кількість учасників, зафіксована на відеозаписі обшуку, є більшою, ніж зафіксовано в протоколі обшуку, оскільки присутність оперативних працівників під час обшуку цілком узгоджується з положеннями ст. 236 КПК України.Отже, присутність більшої кількості осіб, ніж вказано в протоколі, автоматично не впливає на достовірність, належність та допустимість проведення цієї слідчої дії і законність вилучення під час обшуку речей.
Щодо твердження сторони захисту про те, що під час обшукуОСОБА_9 не надано можливість скористатися правовою допомогою адвоката, то апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, на час проведення обшуку ОСОБА_9 мав статус свідка.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України незалежно від стадії цієї слідчої дії слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов'язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу.
Також п. 3 ч. 3 ст. 236 КПК України зазначено, що слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.
Таким чином, із аналізу вказаних положень закону слідує, що у слідчого або прокурора відсутній обов'язок щодо залучення адвоката або забезпечення його участі - це є власною відповідальністю особи, яка має намір скористатися правовою допомогою.
З матеріалів кримінального провадження не вбачається, що під час проведення вказаної слідчої дії, ОСОБА_9 вказував, що бажає, щоб адвокат брав участь під час обшуку.
Відповідно до протоколу обшуку понятим перед початком цієї слідчої дії роз'яснили їх права, під час допиту у судовому засіданні поняті не вказували про те, що їм не було роз'яснено прав, а навпаки підтвердили достовірність проведеної слідчої дії та її результати, які відображені в протоколі обшуку.
Колегією суддів також не встановлено об'єктивних даних, які б вказували на те, що залучені під час обшуку поняті у тому числі ОСОБА_18 , були будь-яким чином заінтересовані у результатах цієї слідчої дій і не мали право брати участь у її проведенні, а тому твердження сторони захисту про недопустимість протоколу обшуку безпідставні.
Так, відповідно до абз. 3 ч.7 ст. 223 КПК України понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Той факт, що понятий ОСОБА_18 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, до покарання у виді штрафу жодним чином не свідчить про його заінтересованість у результатах кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 чи намаганнях отримати лояльне ставлення від працівників правоохоронних органів. Зрештою, стороною захисту, окрім факту засудження понятого ОСОБА_18 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, до покарання у виді штрафу, не було надано будь-яких інших доказів заінтересованості понятого в результатах даного кримінального провадження.
Також надуманими є доводи сторони захисту про те, що ст. оперуповноважений СКП Гайсинського РУП майор поліції ОСОБА_17 є заінтересованим у даному провадженні, оскільки сам переслідується законом за ч.2 ст.15 - п.п.1,5,7 ч.2 ст.115 КК України.
З вказаного приводу колегія суддів зауважує, що інкриміноване ОСОБА_26 правопорушення вчинено 27.11.2022 у той час, коли обшук у домоволодінні ОСОБА_9 проведено 26.02.2024. На час проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_9 . ОСОБА_26 був поновлений на роботі в органах Національної поліції. Таким чином, залишається незрозумілим яким чином ОСОБА_26 , будучи поновленим на роботі, був зацікавлений у результатах досудового розслідування стосовно ОСОБА_9 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Твердження захисника та обвинуваченого про те, що ОСОБА_26 та ще один співробітник відбирали у нього з дружиною пояснення, говорили йому, що адвокат йому не потрібен, морально тиснули на нього є голослівними та такими, що не підтверджені жодними доказами. Сторона захисту не скаржилася на незаконність дій працівників поліції на стадії досудового розслідування та не повідомляла про це компетентні органи.
Версію сторони захисту з приводу того, що патрони були підкинуті до домоволодіння обвинуваченого працівниками поліції, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Сторона захисту не зверталася до правоохоронних органів із заявою щодо перевірки викладених обставин, в порядку визначеному ст. 214 КПК України. Також не ініціювала відібрання біологічних зразків для проведення експертних досліджень у працівників правоохоронного органу, які проводили обшук. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час проведення обшуку ОСОБА_9 сам вказав, де знаходяться патрони та вказав, що знайшов їх біля річки. При цьому вилучення вказаних набоїв засвідчили поняті, які в судовому засіданні підтвердили достовірність результатів проведеного обшуку.
Посилання сторони захисту на упередженість прокурора у даному кримінальному провадженні у зв'язку з неправомірною відмовою від допиту ключових свідків сторони обвинувачення, неналежним складенням обвинувального акта, колегія суддів вважає надуманими, оскільки вони нічим не підтверджуються.
Жодних обставин, які б давали суду підстави для сумнівів у об'єктивності зібраних слідством доказів, їх фальсифікації стороною захисту не наведено.
Крім того, положення КПК, якими врегульовано статус сторін кримінального провадження та порядок зібрання доказів, свідчать, що як сторона захисту, так і сторона обвинувачення мають право самостійно визначати, які докази необхідно надати для обстоювання своєї позиції перед судом. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог КПК у зв'язку з відмовою прокурора від допиту свідків обвинувачення.
Зі змісту обвинувального акту, складеного у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, убачається, що в ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, яке прокурор вважав установленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що відповідає вимогам, передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Натомість, наведені в апеляційній скарзі недоліки обвинувального акта, не перешкоджають суду встановити істину у справі, оскільки суд має можливість дати оцінку обґрунтованості обвинувачення і прийняти відповідне рішення, а такі недоліки обвинувального акту, на які посилається сторона захисту, суд має можливість уточнити під час судового провадження.
Доводи сторони захисту про те, що в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_9 придбав бойові припаси, а саме:15 автоматичних патронів калібру 5,45х39 мм, зразку 174 року, були предметом розгляду суду першої інстанції. З вказаного приводу судом зазначено про те, що вказівка обвинувальному акті на патрони «зразка 174 року» є технічною опискою.
Окрім того, що стосується доводів про те, що автоматичних патронів не існує, то колегія суддів зауважує наступне.
Справді автоматичні патрони як вид окремої категорії боєприпасів не існують. Разом з тим, даний термін стосується боєприпасів, які використовуються в автоматичній зброї. Патрон - це одиниця вогнепального боєприпасу, що складається з гільзи, капсуля, пороху та кулі. Автоматична зброя, така як автомати, гвинтівки або кулемети, використовує стандартні вогнепальні патрони.
З показань експертів у судовому засіданні суду першої інстанції, а також наданого ними висновку, колегія суддів установила, що 15 (п'ятнадцять) патронів, вилучені 26.02.2024 під час обшуку в житловому будинку на території домогосподарства АДРЕСА_1 , являються бойовими припасами до стрілецької нарізної вогнепальної зброї - автоматними патронами калібру 5,45х39 мм, зразку 1974 року, призначеними для стрільби з автоматів та кулеметів конструкції Калашникова («АКМ-74, РПК-74»).
З огляду на викладене, не є істотним порушенням вимог КПК України вказівка в обвинувальному акті та вироку суду про 15 автоматичних патронів калібру 5,45х39 мм.
Зрештою, зазначаючи про упередженість прокурора ОСОБА_10 та допущені ним порушення, сторона захисту не була позбавлена відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» можливості звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі сторони захисту мотиви незгоди з судовим рішенням, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не містять переконливих доводів, які би дозволили колегії суддів дійти висновку, що оскаржуваний вирок був постановлений з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів його законність. Більше того, інші доводи апеляційної скарги сторони захисту, ідентичні доводам, висловленим під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, та знайшли належне спростування у тексті оскаржуваного вироку. Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та обвинуваченого та постановлення виправдувального вироку.
Що ж стосується вимог та доводів апеляційної скарги прокурорапро невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які є підставою для зміни судового рішення, то вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за результатами судового розгляду судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Однак, у мотивувальній частині вироку судом фактично змінено кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_9 діяння: замість придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України), суд зазначив, що обвинувачений вчинив придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без відповідного дозволу, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та обвинувальному акту.
Колегія суддів зазначає, що визначене судом формулювання виходить за межі обвинувачення, пред'явленого у обвинувальному акті, а отже, порушує положення ст. 337 КПК України, яка передбачає, що суд не має права вийти за межі обвинувачення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції має право змінити вирок у разі зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення, та у інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого, що й має місце у даному випадку.
Таким чином, оскаржуваний вирок у мотивувальної частини не відповідає вимогам закону, а тому підлягає зміні, шляхом викладення у мотивувальній частині вироку кримінально-правової кваліфікації діяння ОСОБА_9 , як «придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу».
Стосовно доводів прокурора про безпідставне не стягнення з ОСОБА_9 на користь держави процесуальних витрат за проведення експертиз, то вони також є слушними.
Так, за приписами ст. 118 КПК України одним із видів процесуальних витрат є витрати, пов'язані із залученням експертів.
Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням, зокрема, експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким експертним установам із Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
За змістом наведеної норми КПК України процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.
Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 126 КПК України ).
Колегією суддів установлено, що в даному провадженні було проведено судово вибухо-технічну експертизу № CE-19/102-24/4631-ВTX від 25.03.2024.
Відповідно до довідки, яка долучена до висновку експерта, витрати на проведення експертизи у даному кримінальному провадженні становлять 3029, 12 грн.
Оскільки у цьому кримінальному провадженні суд дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_9 є винним, а ініціатором проведення експертизи був орган досудового розслідування, тому відповідно до приписів статей 122, 124 КПК процесуальні витрати на проведення експертизи не можуть бути покладені на державу. При цьому суд першої інстанції, покладаючи процесуальні витрати на державу, не навів жодних підстав для звільнення ОСОБА_9 від таких витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 408 КК України суд апеляційної інстанції змінює вирок, у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу захисника та обвинуваченого слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити та змінити оскаржуваний вирок у частині вирішення питання процесуальних витрат за проведення судових експертиз та викладення у мотивувальній частині вироку кримінально-правової кваліфікації діяння ОСОБА_9 .
Керуючись ст.ст.337, 405, 407,408,418,419. 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 - задовольнити.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК України - змінити.
У мотивувальній частині вироку викласти кримінально-правову кваліфікацію діяння ОСОБА_9 , як «придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу».
У резолютивній частині вироку виключити вказівку суду про віднесення процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням судової вибухотехнічної експертизи № CE 19/102-24/4631-ВТХ від 25.03.2024 в розмірі 3029,12 грн., у рахунок держави.
Доповнити резолютивну частину вироку вказівкою про стягнення з ОСОБА_9 на користь держави процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням судової вибухо-технічної експертизи № CE-19/102-24/4631-ВTX від 25.03.2024 в розмірі 3029,12 грн.
??? У решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду Касаційної інстанції (Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4