26 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/102/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промін Буд Сервіс" (далі - Товариство)
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025
за позовом Товариства
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозхімсервіс",
Товариство 08.09.2025 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025, а справу № 910/102/25 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу для касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права, зокрема, пункт 4 частини другої статті 6, статтю 43 та пункт 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статтю 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі.
Разом з тим касаційна скарга також містить посилання на те, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.
Однак Суд зауважує, що наведений скаржником пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки вказаний пункт наведеної норми є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а не підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 ГПК України, тобто вказана незгода скаржника із судовим рішенням наведена також без взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України та без зазначення чи є наведене порушення підставою для касаційного оскарження судового рішення відповідно до згаданих приписів частини другої статті 287 цього Кодексу.
Разом з тим касаційна скарга також містить посилання на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи про призначення телекомунікаційної експертизи, що унеможливило встановлення обставин, які мають для значення для правильного вирішення справи.
При цьому аналіз наведених положень статті 287 ГПК України свідчить про те, що оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення з підстав визначених частинами першою, третьої статті 310 ГПК України, що відповідає пункту 4 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення (вказати пункт) з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Проте скаржник, зазначаючи про необґрунтоване відхилення судом клопотання учасника справи про призначення телекомунікаційної експертизи, не посилається ні на відповідний пункт частини третьої статті 310 ГПК України, ані на відповідний пункт частини другої статті 287 вказаного Кодексу як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції , в якій уточнити підстави касаційного оскарження з урахуванням вимог цієї ухвали та обґрунтувати процесуальні порушення, передбачені частиною третьою статті 310 ГПК України у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промін Буд Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 зі справи № 910/102/25 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Промін Буд Сервіс" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Промін Буд Сервіс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова