16 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9998/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 (суддя Гумега О. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (головуючий суддя Коротун О. М., судді Майданевич А. Г., Сулім В. В.)
у справі № 910/9998/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський БКК»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Державна податкова служба України і 2) Головне управління ДПС у місті Києві,
про стягнення коштів,
(у судове засідання з'явились представник позивача - Здоренко В. Є. та представник відповідача - Остринська А. К.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» (далі - ТОВ «Солом Трейд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський БКК» (далі - ТОВ «Київський БКК») про стягнення 1 589 775, 39 грн боргу за договором на перевезення вантажів від 01.06.2018 № 01-01/06/18, що є сумами податку на додану вартість (далі - ПДВ), визначеними у податкових накладних.
2. Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач в порушення умов зазначеного договору не здійснив повну оплату наданих йому послуг з перевезення вантажу, а саме не сплатив борг в розмірі сум ПДВ, визначених у податкових накладних, після їх розблокування податковим органом та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, позов задоволено повністю.
5. Постановою Верховного Суду від 05.09.2024 ці судові рішення скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 161 725, 20 грн боргу із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складених у 2018 році. У цій частині справу № 910/9998/13 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Ухвалюючи цю постанову, Верховний Суд серед іншого зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку положенням, закріпленим в абзаці 3 пункту 4.19 договору, що стосуються, зокрема, випадків та наслідків несвоєчасної реєстрації податкових накладних з урахуванням того, що у спірних правовідносинах цей факт (несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН) є встановленим судами. Водночас суд апеляційної інстанції при проведенні системного аналізу положень пункту 4.19 договору фактично ототожнив випадки, передбачені в абзацах 1 та 2 цього пункту договору, що стосуються зменшення податкового кредиту, коли такий був уже сформований відправником, з випадками, передбаченими в абзаці 3 пункту 4.19 договору, що стосуються, зокрема несвоєчасної реєстрації перевізником податкових накладних, внаслідок яких відправник не може реалізувати своє право на формування податкового кредиту.
7. Також Верховний Суд звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи має передбачене абзацом 3 пункту 4.19 договору право відправника на зменшення в односторонньому порядку свого розрахункового обов'язку перед перевізником своїм наслідком зміну ціни послуги, погодженої сторонами в договорі, для перевізника на розмір зобов'язання зі сплати сум ПДВ до бюджету, чи внаслідок реалізації відправником цього права ціна послуги змінюється лише для відправника. Тобто, іншими словами, чи змінюється для перевізника ціна послуги, погоджена сторонами у договорі, на розмір зобов'язання зі сплати сум ПДВ до бюджету за вчиненими по договору операціями, у разі реалізації відправником права на зменшення в односторонньому порядку свого розрахункового обов'язку перед перевізником, передбаченого абзацом 3 пункту 4.19 договору.
8. Крім того, суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин, у тому числі і в частині стягнення заборгованості з ПДВ, що виникла на підставі податкових накладних, складених у 2018 році, положення Податкового кодексу України в редакції, чинній з 0.01.2022, та дійшли висновку про те, що відповідач не втратив права на податковий кредит, зокрема за податковими накладними, складеними у 2018 році.
9. Однак, Верховний Суд визнав зазначені висновки судів передчасними.
10. Водночас Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій передчасно послалися на факт здійснення відповідачем оплати сум ПДВ за трьома податковими накладними від 10.07.2018 № 3, від 31.07.2018 № 11 та від 10.08.2018 № 13, як на факт визнання відповідачем наявності у нього обов'язку зі сплати сум ПДВ після розблокування та реєстрації податкових накладних, оскільки, встановивши ці обставини, суди не з'ясували з достовірністю, коли саме були зареєстровані зазначені податкові накладні в ЄРПН та чи сплив станом на дату їх фактичної реєстрації в ЄРПН встановлений Податковим кодексом України у редакції, чинній до 01.01.2022, строк для формування податкового кредиту ? 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних.
11. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 в частині переданій на новий розгляду у задоволенні позову відмовлено.
12. Місцевий господарський суд, виконавши вказівки Верховного Суду, дійшов висновку, що з огляду на встановлений факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних у ЄРПН і втраті через це відповідачем можливості віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, останній на підставі абзацу 3 пункту 4.19 договору перевезення має право зменшити суму платежу на відповідні суми ПДВ, а тому у стягненні з нього цих коштів слід відмовити.
13. Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 залишено без змін, позаяк суд апеляційної інстанції дійшов аналогічного висновку.
Касаційна скарга
14. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Солом Трейд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1 161 725, 20 грн заборгованості.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. У поданій касаційній скарзі позивач, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що:
- зроблені судами попередніх інстанцій висновки не відповідають висновкам про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі№ 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 13.04.2018 у справі № 902/380/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, від 11.10.2017 у справі № 908/3565/16, від15.03.2021 у справі №1.380.2019.002742, від 03.04.2020 у справі № 160/5380/19, від 10.06.2019 у справі № 802/1825/16-а, від 12.07.2019 у справі № 940/1600/18, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, від 18.05.2020 у справі № 810/2842/16, від 20.02.2018 у справі № 813/2617/15.
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статей 235 - 237 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у подібних правовідносинах, зокрема щодо можливості утримання платежу без наявності передбаченого договором обов'язку виконавця (перевізника) зареєструвати податкові накладні;
- судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено зібрані у справі докази (лист Департаменту методології ДПС України від 14.03.2025 № 7328/6/99-00-21-03-02-06 та індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 08.09.2023 № 2887/ІПК/99-00-21-03-02-06) та не надано їм належної правової оцінки.
Позиція інших учасників справи
16. У межах встановленого Верховним Судом строку ТОВ «Київський БКК» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
17. 01 червня 2018 року ТОВ «Солом Трейд» (перевізник) та ТОВ «Київський БКК», (відправник) уклали договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01-01/06/18, за умовами якого перевізник зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором, надати послуги з перевезення автомобільним транспортом ввіреного відправником вантажу, а саме: хлібобулочних виробів, кондитерських виробів, сухарно-бараночних виробів, іншої продукції, яка зазначається в товарно-транспортних документах (далі ? вантаж) з місця відправлення до місця (пункту) призначення (відвантаження), і видати вантаж уповноваженій на отримання особі (вантажоодержувачу), а відправник бере на себе зобов'язання прийняти надані послуги та сплатити обумовлену договором плату за перевезення вантажу.
18. Згідно з пунктом 3.2 цього договору за результатами здійснення перевезень перевізник в кінці кожної декади (10 календарних днів) впродовж 2 (двох) робочих днів складає в двох примірниках акт наданих послуг і передає їх для підписання відправнику, але не пізніше 5 числа наступного місяця за звітним. Погоджений сторонами акт наданих послуг є підставою для оплати відправником наданих йому послуг.
19. Також у пункті 4.19. договору перевезення сторони погодили, таке:
«У разі: ? зменшення податкового кредиту відправника з податку на додану вартість по операціях із перевізником, що є предметом цього договору, що підтверджується судовим рішенням, яке вступило в законну силу, та/або
? зменшення валових витрат відправника на вартість поставки, отриманої від перевізника по цьому договору, що підтверджується судовим рішенням, яке вступило в законну силу, усі донараховані відправнику податки, збори, обов'язкові платежі, штрафні санкції, доходи стягнуті у державний бюджет перевізник зобов'язується протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту направлення відправником вимоги перевізнику за його місцем знаходження (вказаного у договорі) сплатити відправнику штраф у розмірі суми, яка дорівнює сумі зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість відправника, відповідного зменшення витрат постачальника, донарахованих податків, зборів, обов'язкових платежів, нарахованих штрафних санкцій, які належить сплатити у дохід держави.
У випадку не виконання перевізником своїх обов'язків визначених цим пунктом договору, відправник має право на стягнення суми виплат у судовому порядку.
При неналежному або несвоєчасному оформленні (реєстрації) податкової накладної перевізником ? платником податку на додану вартість, відправник має право зменшити суму платежу на суму податку на додану вартість за такою неналежно або несвоєчасно оформленою (зареєстрованою) податковою накладною. Така сума вважається притриманою відправником до моменту усунення перевізником вказаного порушення. Якщо в результаті такого порушення відправник втрачає право на віднесення суми до податкового кредиту, відправник має право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед перевізником на суму податку на додану вартість. В цьому випадку ціна послуги вважається відповідно зміненою ТОВ "Солом Трейд"».
20. Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору перевізник надав відправнику послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, про що ними складено акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів, зокрема, за червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2018 рік, які підписано та скріплено печатками сторін, та у яких зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
21. До того ж перевізником були складені та надіслані на реєстрацію в ЄРПН відповідні податкові накладні.
22. За твердженнями ТОВ «Солом Трейд», у зв'язку із масовим блокуванням податкових накладних, зважаючи на тривалі господарські відносини, керівництвом перевізника та відправника було досягнуто домовленості про те, що оплата за надані послуги буде здійснена в повному обсязі за виключенням сум ПДВ, визначених у податкових накладних, які заблоковані податковими органами. Борг в розмірі сум ПДВ, визначених у податкових накладних, які в подальшому будуть розблоковані, буде сплачуватись негайно після розблокування/фактичної реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
23. Як з'ясували суди попередніх інстанцій, 17.12.2020 відправник сплатив на користь перевізника частину боргу у розмірі 182 909, 97 грн, що є сумами ПДВ за податковими накладними від 10.07.2018 № 3 (сума ПДВ 62 172, 00 грн), від 31.07.2018 № 11 (сума ПДВ 56 658, 00 грн) та від 10.08.2018 № 13 (сума ПДВ 61 079, 97 грн), що були зареєстровані в ЄРПН 04.12.2020 на підставі судового рішення адміністративного суду.
24. В подальшому рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 у справі № 640/15033/19, від 06.01.2021 у справі №640/2006/19, від 21.10.2020 року у справі №640/25358/19, від 04.11.2020 року у справі № 640/20003/19, від 13.10.2021 у справі №640/24595/19, від 05.08.2022 у справі №640/8615/20, 02.02.2021 у справі №640/8619/20 визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації.
25. У зв'язку з розблокуванням реєстрації частини податкових накладних та їх реєстрацією у ЄРПН, 07.12.2022 ТОВ «Солом Трейд» звернулося до відправника з вимогою сплатити заборгованість за договором.
26. Однак, листом від 08.02.2023 № 49 ТОВ «Київський БКК» повідомило про те, що його вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки зазначена у вимозі сума не є заборгованістю відправника, а є погодженою в договірному порядку сумою компенсації його втрат. Так, реєстрація перевізником податкових накладних, за якими він просить сплатити борг із сум ПДВ, відбулась значно пізніше ніж на 1095 календарний день з дати їх складання, внаслідок чого відправник втратив право на віднесення сум ПДВ за накладними до податкового кредиту, з огляду на що ТОВ «Київський БКК» згідно з пунктом 4.19 договору має право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед перевізником на суму ПДВ.
27. За таких обставин, ТОВ «Солом Трейд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ «Київський БКК» заборгованості у розмірі 1 589 775, 39 грн. З цих коштів 1 161 725, 20 грн ? заборгованість із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складених у 2018 році, питання про стягнення якої вирішувалось місцевим та апеляційним господарськими судами при новому розгляді справи № 910/9998/23 і у стягненні якої позивачу було відмовлено.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
28. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. У цій справі місцевий та апеляційний господарські суди, виконавши вказівки Верховного Суду, зокрема, щодо надання правової оцінки положенню абзацу 3 пункту 4.19 укладеного сторонами договору в контексті вирішення спору, який виник між ними, а також щодо належного встановлення обставин того, чи втратив відповідач право на отримання відповідного податкового кредиту, при новому розгляді справи № 910/9998/23 виснували, що у результаті несвоєчасної реєстрації податкових накладних, складених у 2018 році, відповідач втратив можливість формування податкового кредиту за цими податковими накладними, що відповідно до абзацу 3 пункту 4.19 договору надає йому право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед позивачем на суму ПДВ, яка загалом становить 1 161 725, 20 грн. При цьому про застосування відповідно до умов договору такого права відповідач повідомив позивача листом від 08.02.2023 № 49. Також відповідач надсилав позивачу претензію від 01.07.2019 № 935, в якій з урахуванням пункту 4.19 договору повідомляв про зменшення в односторонньому порядку свого розрахункового обов'язку на суму ПДВ.
30. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволенні вимоги ТОВ «Солом Трейд» про стягнення з ТОВ «Київський БКК» 1 161 725, 20 грн заборгованості, що складається із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складених у 2018 році.
31. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи правильність застосування ними при ухваленні оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Солом Трейд» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
32. Узагальнений зміст доводів позивача, наведених як обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження, зводиться до того, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі суперечать висновкам Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постановах:
? від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц щодо принципу змагальності та забезпечення повноти дослідження обставин справи;
? від 13.04.2018 у справі № 902/380/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, від 11.10.2017 у справі № 908/3565/16 щодо господарської відповідальності за невиконання або неналежне виконання такої умови договору, як здійснення реєстрації податкової накладної;
? від 15.03.2021 у справі № 1.380.2019.002742, від 03.04.2020 у справі № 160/5380/19, від 10.06.2019 у справі № 802/1825/16-а та від 12.07.2019 у справі № 940/1600/18 щодо процедури внесення інформації (відомостей про податкові накладні та розрахунки коригування) до ЄРПН;
? від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 про те, що належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку із складання та реєстрації податкових накладних;
? від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 стосовно обов'язку продавця зареєструвати податкову накладну, як обов'язку платника податку у публічно-правових відносинах, який не є обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків, і належним способом захисту для покупця може бути звернення з позовом про їх відшкодування;
? від 18.05.2020 у справі №810/2842/16 та від 20.02.2018 у справі № 813/2617/15 про те, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
33. Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
34. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
35. На предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
36. Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
37. Отже, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
38. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
39. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що у цій справі (№ 910/9998/23) не розглядався спір між ним та податковим органом, як і не вирішувалось питання про стягнення з нього коштів, у розмірі неотриманого відповідачем податкового кредиту. Натомість висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відмову в позові ґрунтується виключно на погодженій сторонами у договорі перевезення умові про те, що відправник за певних обставин має право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед перевізником на суму ПДВ, і такі обставини судами попередніх інстанцій встановлено.
40. Крім того, посилаючись на постанови Верховного Суду у вказаних справах, скаржник не послався (1) на конкретну норму матеріального та/або процесуального права, яка, на його думку, була неправильно застосована чи порушена судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, (2) висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваних судових рішеннях, а також (3) обґрунтування, в чому полягає таке порушення або неправильне застосування.
41. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, інакше це свідчитиме про порушення принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства.
42. Отже, зважаючи на предмет, підстави позову та встановлені фактичні обставини справи № 910/9998/23, висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій, не суперечать висновкам Верховного Суду, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, оскільки останні не є релевантними.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
43. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
44. Зміст наведеної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
45. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
46. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
47. У такому випадку з'ясуванню підлягає як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так і наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
48. Зі змісту касаційної скарги ТОВ «Солом Трейд» вбачається, що скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 235 ? 237 ГК України у подібних правовідносинах, зокрема щодо можливості утримання платежу без наявності передбаченого договором обов'язку виконавця (перевізника) зареєструвати податкові накладні.
49. При цьому заявник касаційної скарги не зазначає у чому саме полягала, на його думку, неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при вирішенні спору у цій справі, ураховуючи погоджену сторонами у договорі умову про те, що відправник за певних обставин має право зменшити у односторонньому порядку свій розрахунковий обов'язок перед перевізником на суму ПДВ.
50. Крім того, Верховний Суд позбавлений можливості відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у судовому рішенні суду касаційної інстанції, ухваленому у цій же справі, оскільки така можливість допускається чинними процесуальними нормами у відповідному порядку лише щодо висновку зробленого у іншій справі з подібними правовідносинами.
51. Водночас у цій справі, направляючи її у відповідній частині на новий розгляд до місцевого господарського суду, Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 серед іншого зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку положенням, закріпленим в абзаці 3 пункту 4.19 договору, що стосуються, зокрема, випадків та наслідків несвоєчасної реєстрації податкових накладних з урахуванням того, що у спірних правовідносинах цей факт (несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН) є встановленим судами. Крім того, суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин, у тому числі і в частині стягнення заборгованості з ПДВ, що виникла на підставі податкових накладних, складених у 2018 році, положення Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2022, та дійшли висновку про те, що відповідач не втратив права на податковий кредит, зокрема за податковими накладними, складеними у 2018 році. Однак, Верховний Суд визнав зазначені висновки передчасними.
52. Саме надавши таку належну оцінку умовам укладеного сторонами договору та встановивши на підставі зазначеного застосування норм податкового законодавства обставину втрати відповідачем можливості формування податкового кредиту, при новому розгляді справи № 910/9998/23 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у результаті несвоєчасної реєстрації податкових накладних, складених у 2018 році, відповідач втратив можливість формування податкового кредиту за цими податковими накладними, що відповідно до абзацу 3 пункту 4.19 договору надає йому право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед позивачем на суму ПДВ, яка загалом становить 1 161 725, 20 грн.
53. Відтак, з огляду на принцип свободи договору та зважаючи на погоджений у договорі обсяг прав та обов'язків сторін, який було досліджено судами попередніх інстанцій на виконання вказівок, викладених у постанові суду касаційної інстанції, якою цю справу було передано на новий розгляд, Верховний Суд не вбачає підстав для формування у справі, що переглядається, висновку про застосування норм права, про який зазначає скаржник.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
54. Згідно з викладеними у касаційній скарзі доводами судами попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (лист Департаменту методології ДПС України від 14.03.2025 № 7328/6/99-00-21-03-02-06 та індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 08.09.2023 № 2887/ІПК/99-00-21-03-02-06) та не надали їм належної правової оцінки.
55. Разом з тим відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
56. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
57. З наведеного слідує, що достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не належного дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з підтвердженим обґрунтуванням скаржника заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
58. За таких обставин, недостатніми є доводи скаржника про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, з урахуванням не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
59. Крім того, такі доводи стосуються необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, що свідчили б про наявність підстав для задоволення позову.
60. Натомість, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, як найвищий судовий орган, який виконує функцію «суду права», а не «факту», відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
61. В силу імперативної норми частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
62. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вбачає, що всі наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
64. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
65. Отже, з огляду на те, що зазначені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, касаційна скарга ТОВ «Солом Трейд» не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення мають бути залишені без змін.
Розподіл судових витрат
66. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувались, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солом Трейд» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 у справі № 910/9998/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил