вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" вересня 2025 р. Справа№ 910/4765/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2025
у справі № 910/4765/22 (суддя Курдельчук І.Д.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» про звернення стягнення на грошові кошти
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин»
про стягнення грошових коштів,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин» про стягнення 1 508 030,06 грн боргу, 233 444,22 грн - 3% річних, 27 764,28 грн - штрафних санкцій, 191 912,32 грн - пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу від 31.03.2021 №АПФ-6 в частині своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» 1 508 030,06 грн боргу; 233 444,22 грн інфляційних втрат; 27 640,33 грн - 3% річних; 142 333,25 грн пені та 28 671, 72 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У квітні 2025 року ТОВ «Апф-Груп» (стягувач) звернулось до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «Ойл Традишин» (боржник) та знаходяться у ТОВ «Петрол Автотранс», який має заборгованість перед боржником у зв'язку з неповерненням позики за договором №300522-фд від 30.05.2022 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (далі - договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) у розмірі 19 000 000,00 гривень, укладеним між ТОВ «Петрол Автотранс» та ТОВ «Ойл Традишин».
В обґрунтування заяви про звернення стягнення на грошові кошти заявник вказав, що виникнення правовідносин позики виявлено в ході виконавчого провадження №74751250, завдяки банківській виписці, наданій АБ «Укргазбанк» на вимогу приватного виконавця, з якої вбачається, що перерахування сум позики вчинено на підставі платіжного документа №71 від 30.05.2022 у сумі 19 000 000,00 грн. Водночас, на вимогу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Яни Олександрівни ні боржник, ні контрагент договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 300522-фд від 30.05.2022 у розмірі 19 000 000,00 грн, який був укладений між ТОВ «Петрол Автотранс» та ТОВ «Ойл Традишин» не надали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/4765/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником задоволено. Звернено стягнення на грошові кошти в розмірі 1 940 119,58 грн, належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс», яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишн», у рахунок задоволення вимог стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі №910/4765/22.
Ухвала суду першої інстанції мотивована нормами ст. 336 ГПК України, ст. ст. 10, 56 Закону України «Про виконавче провадження» та встановленими судом обставинами наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» перед відповідачем (боржником) за договором поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022. Судом зазначено, що ні Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс», ні Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин» проти зазначеного факту не заперечували, належних і допустимих доказів повного погашення заборгованості перед ТОВ «Ойл Традишин» за договором поворотної фінансової допомоги № 300522-фд від 30.05.2022, в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України, суду не надали.
Не погоджуючись із прийнятою господарським судом ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/4765/22 та відмовити у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс», а також заявлено клопотання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 грн та понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування ст. 336 ГПК України. Товариство зазначає, що докази, подані позивачем, включали банківські виписки, що фіксували перекази від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин» на користь заявника за апеляційною скаргою. Однак, зазначені суми були подані у копійках, а не у гривнях. Таким чином, сума 19 000 000 коп. відповідає лише 190 000,00 грн, втім, суд першої інстанції визначив цю суму як 19 000 000,00 грн, а тому така арифметична помилка призвела до завищення зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» у 100 разів, що становить грубе втручання у майнові права заявника за апеляційною скаргою.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин» та апелянтом існують зворотні фінансові зобов'язання і згідно останніх взаєморозрахунків, саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин» є боржником перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс», а не навпаки.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив жодного факту визнання боргу заявником за апеляційною скаргою перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин». За відсутності остаточного судового рішення щодо наявності зобов'язання або його визнання самим заявником, стаття 336 ГПК України не могла бути застосована.
Також, до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Зауважує на нікчемності посилань апелянта про відсутність згоди на борг з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» здійснило волевиявлення про прийняття відповідного зобов'язання шляхом прийняття коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин», чим фактично набуло статусу боржника. Одночасно, факт повернення коштів за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022 апелянтом або Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин» не підтверджений.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/4765/22 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від від 22.04.2025 у справі №910/4765/22 скасовано та ухвалено нове судове рішення у справі №910/4765/22, яким відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» (в порядку ст. 336 ГПК України). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» 3 028,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд виходив з того, що судове рішення, яким встановлено факт заборгованості ТОВ «Петрол Автотранс» перед ТОВ «Ойл Традишин» на суму 19 000 000,00 грн або на звернуту судом першої інстанції у даній справі суму 1 940 119,58 грн до стягнення з апелянта, відсутнє.
Крім того, апеляційний суд вказав, що з матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що ТОВ «Ойл Традишн» надавалась фінансова допомога апелянту у період 30.05.2023 за договором поворотної фінансової допомоги від 30.05.2022 № 300522-фд, однак, за посиланням відповідача, така допомога надавалась у сумі 190 000,00 грн, а не 19 000 000,00 грн. Апеляційний суд також встановив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що заборгованість за наданою фінансовою допомогою станом на момент розгляду даної заяви виникла у ТОВ «Петрол Автотранс» і залишається непогашеною перед відповідачем (боржником). Щодо заявлених апелянтом витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, суд апеляційної дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню частково та до стягнення з позивача на користь апелянта підлягає 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, оскільки саме цей розмір витрат на оплату адвоката є співмірним із складністю розгляду заяви та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Постановою Верховного Суду від 05.08.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 скасовано, а справу №910/4765/22 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний суд наголосив на передчасності висновків суду апеляційної інстанції про відсутність належних доказів наявності у ТОВ «Петрол Автотранс» заборгованості перед ТОВ «Ойл Традишн» (боржником), зроблених апеляційним судом із посиланням на відсутність копії договору поворотної фінансової допомоги від 30.05.2022 № 300522-фд. Верховний суд підкреслив, що ненадання копії договору не може слугувати підставою для відмови у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, оскільки така заборгованість може бути підтверджена іншими доказами (зокрема, випискою з рахунків про рух коштів ТОВ «Ойл Традишн»). Судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки наданій стягувачем виписці з банку про перерахування коштів, яка не містить відомостей про повернення суми позики.
Верховний Суд у своїй постанові також наголосив на тому, що в силу принципів змагальності, рівності та стандарту доказування, обов'язок доказування і подання доказів повинен нести не лише позивач при стверджуванні обставин наявності у ТОВ «Петрол Автотранс» неоспорюваної заборгованості перед ТОВ «Ойл Традишн» за договором поворотної фінансової допомоги від 30.05.2022 № 300522-фд, а ще й боржник - ТОВ «Ойл Традишин» та ТОВ «Петрол Автотранс», при стверджуванні зворотного. Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції, всупереч вищевикладеному, поклав тягар доказування виключно на позивача.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» у справі № 910/4765/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/4765/22 прийнято до провадження у вищезазначеному складі колегії суддів та призначено розгляд скарги на 18.09.2025.
У судове засідання 18.09.2025 відповідач свого повноважного представника не направив, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується доставленням копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 до електронного кабінету ТОВ «Ойл Традишн», від нього також не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через поважність причин нез'явлення у судове засідання.
Представник заявника апеляційної скарги у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти.
Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
У судовому засіданні 18.09.2025, колегія суддів, в порядку ч. 1 ст. 219 ГПК України оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
На підставі ч. 2 ст. 219 ГПК України, колегією суддів відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 25.09.2025.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс», відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.08.2025, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012).
Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, визначений у ст. 336 ГПК України, відповідно до частин першої, п'ятої, шостої та восьмої якої суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №910/7023/19 зазначила, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
Наразі існує стала судова практика щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 336 ГПК України, підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, від 01.08.2019 у справі №927/313/18, від 06.02.2020 у справі №913/381/18, від 13.08.2021 у справі №910/20504/16, на які також посилається скаржник у касаційній скарзі.
Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновку про те, що системний аналіз положень ст. ст. 53, 56 Закону України «При виконавче провадження» та ст. 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.
При розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до ст. 336 ГПК України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.
Водночас, факт існування заборгованості не обов'язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з'ясувати обставини пропуску/непропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним.
Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 ГПК України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.12.2024 у справі № 902/831/23).
Частина 2 ст. 336 ГПК України не встановлює виключних підстав для відмови в задоволенні такої заяви, а тому суд, встановивши обставини, за яких звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, неможливе, може відмовити в задоволенні відповідної заяви з дотриманням норм процесуального законодавства. Таку правову позиції було викладено Верховним Судом у постанові від 09.01.2024 у справі №908/1276/21 (908/921/22).
Як встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Я.О. перебуває відкрите виконавче провадження №74751250 про стягнення з ТОВ «Ойл Традишин» на користь «Апф-Груп» 1 508 030,06 грн боргу; 233 444,22 грн інфляційних втрат; 27 640,33 грн 3% річних; 142 333,25 грн пені та 28 671,72 грн судового збору.
ТОВ «Апф-Груп», вважаючи, що ТОВ «Петрол Автотранс» є боржником перед ТОВ «Ойл Традишин», оскільки грошові кошти у розмірі 19 000 000,00 грн не повернуті, звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою в порядку статті 336 ГПК України, в якій просило суд витребувати у ТОВ «Петрол Автотранс» та у ТОВ «Ойл Традишн» копію договору поворотної фінансової допомоги від 30.05.2022 №300522-фд, укладеного між ТОВ «Петрол Автотранс» та ТОВ «Ойл Традишн», а також стягнути з ТОВ «Петрол Автотранс», яке має заборгованість перед ТОВ «Ойл Традишн», на користь ТОВ «Апф-Груп» 1940119,58 грн боргу в рахунок погашення заборгованості згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі №910/4765/22.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі виписки АБ «Укргазбанк» по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Петрол Автотранс» було отримано грошові кошти за договором поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022 на суму 19 000 000,00 грн (т. 2 арк. 32).
Під час розгляду заяви судом першої інстанції, ТОВ «Петрол Автотранс» не брало участі. Водночас, звертаючись із апеляційною скаргою, Товариство зауважило, що з наданої позивачем банківської виписки, доданої до матеріалів справи, інформація про рух коштів вказана в копійках.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погодилась із таким доводом апелянта.
Так, відповідно до виписки АБ «Прокредит Банк» по рахунку ТОВ «Петрол Автотранс» № НОМЕР_2 за 30.05.2022, на цей рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишин» перераховано з рахунка № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн із призначенням платежу «надання поворотної фін. допомоги згідно дог. №300522-фд від 30.05.2022» (т. 2 арк. 193).
Ця обставина також підтверджується платіжним дорученням №71 від 30.05.2022 (т. 2 арк. 198).
Отже, надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів приходить до висновку, що розмір поворотної фінансової допомоги за договором №300522-фд від 30.05.2022 складає 190 000,00 грн.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Оцінюючи обґрунтованість поданої позивачем заяви, колегія суддів виходить з того, що під час розгляду справи судом першої інстанції копії договору про надання поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022 не було надано.
Разом з цим, факт укладення цього договору визнається представником ТОВ «Петрол Автотранс» в апеляційній скарзі.
Враховуючи виписки по рахункам, які підтверджують факт надходження грошових коштів від ТОВ «Ойл Традишин» до ТОВ «Петрол Автотранс», колегія суддів приходить до висновку про наявність між ТОВ «Ойл Традишин» та ТОВ «Петрол Автотранс» договірних правовідносин.
Вирішуючи питання про те, чи настав строк виконання обов'язку ТОВ «Петрол Автотранс» з повернення поворотної фінансової допомоги за договором №300522-фд від 30.05.2022, колегія суддів керується доводами апеляційної скарги, а також поданими сторонами доказами.
Зі змісту апеляційної скарги убачається, що ТОВ «Петрол Автотранс» погоджується з існуванням договору №300522-фд від 30.05.2022, а також наголошує на тому, що сума зобов'язання за цим договором складає 190 000,00 грн.
Крім цього, до матеріалів апеляційної скарги Товариством також додано акти звірки між ТОВ «Петрол Автотранс» та ТОВ «Ойл Традишин» (т. 2 арк. 190, 191), з яких убачається, що на балансі ТОВ «Петрол Автотранс» обліковується грошове зобов'язання перед ТОВ «Ойл Традишин» у розмірі 190 000,00 грн, а на балансі ТОВ «Ойл Традишин» обліковується грошове зобов'язання перед ТОВ «Петрол Автотранс» у розмірі 197 000,00 грн.
За змістом ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Законодавчі підстави припинення зобов'язання врегульовані Главою 50 ЦК України. Зокрема, зобов'язання припиняється: виконанням (ст. 599 ЦК України), переданням відступного (ст. 600 ЦК України), зарахуванням зустрічних вимог (ст. 601 ЦК України), за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України), прощенням боргу (ст. 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України) та ін.
Звертаючись із апеляційною скаргою, ТОВ «Петрол Автотранс» вказує на існування у нього зобов'язань перед ТОВ «Ойл Традишин» у розмірі 190 000,00 грн, втім не надає доказів припинення цього зобов'язання як з огляду на умови договору, так і на підставі норм Глави 50 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що надані ТОВ «Петрол Автотранс» акти звірки не можуть підтверджувати зарахування зустрічних вимог, оскільки таке зарахування має здійснюватися у спосіб, який фіксує волю хоча б однієї зі сторін до такого зарахування, тобто окремим одностороннім правочином. Матеріали справи такого правочину не містять.
Колегія суддів, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на встановлені під час апеляційного провадження обставини, зауважує, що за загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)). Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг з перекладу. Сукупність наданих сторонами доказів виключає висновок про те, що підписуючи оспорюваний договір, сторони разом та кожна з них окремо, не мали на меті виконувати зобов'язання за цим договором.
Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що наявними у матеріалах справи доказами, а саме, поданими як ТОВ «Апф-Груп», так і ТОВ «Петрол Автотранс» виписками по рахунку ТОВ «Петрол Автотранс», платіжним дорученням №71 від 30.05.2022, поданими ТОВ «Петрол Автотранс» актами звірки підтверджується наявність у ТОВ «Петрол Автотранс» перед ТОВ «Ойл Традишин» грошового зобов'язання у розмірі 190 000,00 грн.
Оскільки звертаючись із апеляційною скаргою, ТОВ «Петрол Автотранс» не надав копії договору поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022, однак, у поданих ним же актах ця грошова сума обліковується як готова до зарахування, колегія суддів, керуючись ст. 79 ГПК України, приходить до висновку, що строк виконання цього грошового зобов'язання настав.
Колегія суддів також зауважує, що ТОВ «Петрол Автотранс» надало копію договору поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022 фактично на стадії касаційного провадження, порушеного за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 (колегія суддів: Владимиренко С. В., Ходаківська І. П., Демидова А. М.).
У силу норм процесуального права, колегія суддів не може покласти цей доказ в основу судового рішення, однак, і не може не наголосити на тому, що відповідно до п.3.1 договору поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022, позичальник (ТОВ «Петрол Автотранс») зобов'язується повернути позикодавцю (ТОВ «Ойл Традишин») отриману поворотну фінансову допомогу, у строк, що не перевищує 12 календарних місяців з дня її отримання.
Зауважене додатково підтверджує правильність висновку колегії суддів, зробленого із застосуванням ст. 79 ГПК України про те, що строк виконання зобов'язання ТОВ «Петрол Автотранс» за договором поворотної фінансової допомоги, - настав.
Оскільки подані сторонами виписки по рахунках не містять записів про перерахування ТОВ «Петрол Автотранс» на рахунки ТОВ «Ойл Традишин» грошових коштів у розмірі 190.00,00 грн, колегія суддів приходить до висновку, що сукупність поданих ТОВ «Петрол Автотранс» доказів вказує на те, що ним не було повернуто ТОВ «Ойл Традишин» грошові кошти, отримані на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022.
За викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування ст. 336 ГПК України.
Як убачається з матеріалів заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником, ТОВ «Апф-Груп» просило суд стягнути з ТОВ «Петрол Автотранс», яке має заборгованість перед ТОВ «Ойл Традишн», на користь ТОВ «Апф-Груп» 1.940.119,58 грн боргу в рахунок погашення заборгованості згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у цій справі.
Водночас, оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість ТОВ «Петрол Автотранс» перед ТОВ «Ойл Традишн» у розмірі 190.000,00 грн, то саме у цій сумі є підстави для задоволення заяви ТОВ «Апф-Груп» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником.
Колегія суддів відхиляє посилання ТОВ «Петрол Автотранс» на необхідність підтвердження заборгованості судовим рішенням, оскільки цим доводам було надано оцінку Верховним Судом під час перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» та відхилено з посиланням на те, що безспірність зобов'язань може підтверджуватись сукупністю доказів, а не виключно рішенням суду.
Безпідставними є посилання апелянта на необхідність врахування обставини визнання ТОВ «Петрол Автотранс» боргу перед ТОВ «Ойл Традишин», оскільки у силу законодавчих вимог, визнання боргу одного Товариства перед іншим не є передумовою існування цього боргу як такого.
Щодо заяви ТОВ «Петрол Автотранс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В апеляційній скарзі апелянтом заявлено про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а саме 20 000,00 грн.
На підтвердження заявленого до стягнення розміру наданої професійної правничої допомоги у сумі 20 000,00 грн апелянтом надано суду: Договір про надання правової допомоги №2804 від 28.04.2025, укладений між адвокатом Сороковой Дмитром Анатолійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» (замовник) та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 02.05.2025.
За умовами Договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та умовах, передбаченим цим договором, а замовник зобов'язаний оплати замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Замовником та адвокатом складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 02.05.2025 про те, що на підставі договору №2804 від 28.04.2025 виконавцем були проведені роботи (виконані послуги з консультації та юридичних послуг кількістю 5 годин, вартість 20 000,00 грн.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012.
У суді апеляційної інстанції представництво інтересів апелянта здійснював адвокат Сороковой Дмитро Анатолійович на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 30.04.2025 серії АО №1173312.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, як встановлено під час апеляційного провадження, ТОВ «Петрол Автотранс» понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 9 ст. 129 ГПК України також встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що ТОВ «Петрол Автотранс» проігнорувало участь у розгляді судом першої інстанції заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Апф-Груп» про звернення стягнення на грошові кошти, не подало наявні у нього докази, необхідні для розгляду заяви по суті, зокрема, але не виключно, - договір про надання поворотної фінансової допомоги № 300522-фд від 30.05.2022, а також оскільки за наслідками апеляційного перегляду колегія суддів визнала обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування ст. 336 ГПК України, колегія суддів залишає понесені ТОВ «Петрол Автотранс» витрати на професійну правничу допомогу за апелянтом.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки під час апеляційного провадження підтвердились висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування ст. 336 ГПК України, однак, судом першої інстанції було неправильно визначену суму грошових коштів, на які є підстави для звернення стягнення, колегія суддів вважає за правильне змінити резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2025.
Водночас, оскільки апелянт у поданій ним апеляційній скарзі просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 та відмовити у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс», відповідно апеляційна скарга Товариства задоволенню не підлягає.
Колегія суддів враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/4765/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/4765/22 змінити.
Викласти резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі №910/4765/22 у такій редакції:
« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ-ГРУП» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником задовольнити частково.
2. Звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 190 000,00 (сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрол Автотранс» (03143, місто Київ, вул. Лебедєва Академіка, будинок 1, корпус 6, офіс 33, код ЄДРПОУ 43597851), яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Традишн» (03045, місто Київ, вулиця Новопирогівська, будинок 50, код ЄДРПОУ 42266104), у рахунок задоволення вимог стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АПФ-ГРУП» (18020, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Чехова, будинок 115, офіс 2, код ЄДРПОУ 41861939) згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/4765/22».
3. Матеріали справи №910/4765/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська