25 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 559/1788/24
Провадження № 22-ц/4815/869/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів:Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Ходака С.К. на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 березня 2025 року, ухваленого в складі судді Макеєва С.В., дата виготовлення повного тексту судового рішення 04.04.2025 року, у справі №559/1788/24
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що після розлучення відповідач більше двох років не цікавиться станом здоров'я дітей, не піклується про їхній фізичний, духовний та моральний розвиток, не виховує, не приділяє дітям елементарної батьківської уваги, ласки та турботи. Враховуючи те, що відповідач не виходить на зв'язок, не цікавиться дітьми, позивачка не має можливості вирішувати будь-які юридичні питання пов'язані із своїми дітьми. Без дозволу відповідача, як батька, позивачка не може оформляти необхідні дітям документи та вирішувати інші питання із життя дітей.
Позивач вважає, всі ці обставин дають підстави вважати, що відповідач умисно та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно своїх малолітніх дітей, тим самим заслуговує на позбавлення його батьківських прав, бо фактично створює своєю бездіяльністю умови, які шкодять інтересам дітей. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батьком від виховання дітей, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Враховуючи наведене, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітніх дітей.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 березня 2025 року позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката Рідченко Марії Володимирівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав - задоволено
Позбавлено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скаржник покликається на приписи ст. 164 СК України, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Зазначає, що зменшення його спілкування із дітьми пов'язане із об'єктивними причинами. А також і тому що позивач створює перешкоди у спілкуванні із дітьми, оскільки з серпня 2024 року позивач без його відома змінила місце проживання дітей.
Відзив до апеляційного суду не подано.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 2014 року по 25 серпня 2021 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких є відповідач.
Рішенням виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради №835 від 25.07.2024, затверджено висновок органу опіки та піклування Мирогощанської сільської ради, згідно якого вважають доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За правилами ч. 1,2,4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 11вересня 2020 року у справі №357/12295/18,від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз?яснено, що, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами (письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків).
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За приписами ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Апеляційний суд виходить з того, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками позивачем які б свідчили про його ухилення від виховання своїх дітей, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей.
Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька, по відношенню до них та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Доводи позивача про те, що відповідач не піклується про дітей, участі у їх вихованні не бере, не цікавиться їх життям, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення батьківських прав, оскільки судом встановлено, що відповідач хоче піклуватися про синів, проявляти турботу та бажає брати участь у їх вихованні.
За наведеного, суд першої інстанції дійшовши помилкового висновку про обґрунтованість позову не вирішивши питання щодо відповідного сприяння та контролю за поведінкою відповідача з боку органу опіки і піклування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що, незважаючи на доводи позивача, якими вона обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, але необхідно попередити відповідача про зміну свого ставлення до виховання дітей, що буде відповідати забезпеченню «якнайкращих інтересів дитини».
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, ст. 164 СК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Ходака С.К. задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 березня 2025 року скасувати.
В позові представника ОСОБА_1 адвоката Рідченко Марії Володимирівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов'язків по вихованню і утриманню дітей та покласти на орган опіки та піклування контроль Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області за виконанням батьківських обов'язків відповідачем.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25.09.2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.