25 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/5698/23
Провадження № 22-ц/4815/817/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Гордійчук С.О.,
суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Олександрійська сільська територіальна громада Рівненського району Рівненської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2023 року, ухваленого у складі судді Гладишевої Х.В., дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі № 570/5698/23
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Олександрійської сільської територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивований тим, що позивач є єдиним спадкоємцем його батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інші спадкоємці, а саме дружина спадкодавця - ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 заявою від 26 березня 2001 року від прийняття спадщини відмовились.
У зв'язку з тим, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на майно, а саме на садовий будинок, позивачу постановою державного нотаріуса Рівненської державної нотаріальної контори відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.
Просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - садовий будинок загальною площею 45,9 кв.м., що складається із наступних приміщень: Пд/А-1 підвал площею 25,2 кв.м., а - прибудова площею 6,4 кв.м., а1 - ганок площею 2,6 кв.м., в2 - вхід в підвал площею 5,4 кв.м., Б-1 господарська будівля площею 24,9 кв.м., б - вбиральня, №1 - огорожа площею 68,6 кв.м., №2 - ворота з хвірткою площею 4,3 кв.м., що розташований на земельній ділянці в розмірі 0,0616 га, у АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Олександрійської сільської територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - садовий будинок загальною площею 45,9 кв.м., що складається із наступних приміщень: Пд/А-1 підвал площею 25,2 кв.м., а - прибудова площею 6,4 кв.м., а1 - ганок площею 2,6 кв.м., в2 - вхід в підвал площею 5,4 кв.м., Б-1 господарська будівля площею 24,9 кв.м., б - вбиральня, №1 - огорожа площею 68,6 кв.м., №2 - ворота з хвірткою площею 4,3 кв.м., що розташований на земельній ділянці в розмірі 0,0616 га, у АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 як особа, що не приймала участі у справі, на підставі ст. 352 ЦПК України подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вказує, що позивач є його рідним братом, після смерті їх батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька він та його мати прийняли спадщину, оскільки на день смерті постійно проживали із спадкодавцем. Отже, місцевим судом не було встановлено коло усіх спадкоємців щодо спірного спадкового майна, які прийняла спадщину, після смерті ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції не врахував, що заява про відмову від спадщини була написана після спливу строку на прийняття спадщини. Вказує, що ні дружина спадкодавця, ні він не були залучені у справі у якості співвідповідачів, що позбавило їх права на спадкове майно, яке вони прийняли фактично. Суд першої інстанції не перевірив чи пред'явлений позов до належного відповідача
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам не відповідає.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 та ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ..
Внаслідок смерті останнього відкрилась спадщина на належне йому майно.
26 березня 2001 року державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори Квасиловець Г.О., ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на легковий автомобіль марки М-21406, державний номерний знак НОМЕР_1 та 28 травня 2021 року державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори Сергатюк О.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 .
Постановою державного нотаріуса Рівненської державної нотаріальної контори № 1070/02-31 від 19.10.2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на садовий будинок з господарським приміщенням, які збудовані в 1990 році через відсутність у позивача правовстановлюючого документа на майно.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц вказала, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Убачається, що право на спадщину після смерті ОСОБА_2 відкрилося ІНФОРМАЦІЯ_2 , а строк для її прийняття сплив 03 листопада 2000 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 526 ЦК УРСР).
Відповідно до статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Положенням ст. 548 цього Кодексу встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Встановлено, що після смерті ОСОБА_2 його спадкоємцями першої черги були дружина ОСОБА_3 та два сини спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 із спадкодавцем проживали та були зареєстровані ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_1 (син).
26.03.2001 року, після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали заяву нотаріусу, якою повідомили, що їм відомо про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . На видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та на видачу свідоцтва про право власності по ст. 22 КпШС України не претендують. Просять вважати їх такими, що спадщини не прийняли.
Відповідно до статті 553 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, та на час подання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заяви про відмову від отримання свідоцтв про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на частку у майні подружжя, не передбачають подання заяви про відмову від спадщини після спливу строку для прийняття спадщини.
Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994 року, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово - експлуатаційної організації, правління житлового - будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика або іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння майном.
Доказом вступу спадкоємця в управління чи володіння майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Відтак, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити, чи вступив він фактично в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Якщо позивач у шестимісячний строк вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно.
Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. (див. постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18, від 06 жовтня 2021 року у справі № 234/17030/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18).
Враховуючи, що заява ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 26.03.2001 року не може бути прийнята до уваги, оскільки вона написана після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини після відкриття спадщини, що суперечить статті 553 ЦК УРСР 1963 року, апеляційний суд дійшов висновку, що спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які на день смерті проживали разом із спадкодавцем є такими, що фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.
Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Системний аналіз цих норм ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладено обов'язок визначити належний склад відповідачів у справі.
При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.
Задовольняючи позов про визнання права власності на вказаний будинок, суд першої інстанції вважав доведеними ті обставини, що це нерухоме майно належало спадкодавцю, після смерті якого, відсутні інші спадкоємці, ніж позивач.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи містили відомості про наявність ще двох спадкоємців, які фактично вступили в управління спадковим майном.
За таких обставин висновок суду проте, що Олександрійська сільська рада, є належним відповідачем у справі є помилковим.
У порушення вимог статті 12 ЦПК України, яка покладає на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному розгляду справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджаючи про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, зокрема, в частині роз'яснення позивачу його право на надання доказів, їх витребування, заміну відповідача у справі.
Установивши, що суд першої інстанції не встановив коло усіх спадкоємців щодо спірного спадкового майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 через неналежний суб'єктний склад у справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відмова в задоволенні позовних вимог у зв'язку із вказаних вище підстав не позбавляє права позивача на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних відповідачів, тому і його право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2023 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Олександрійської сільської територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 4200 грн. судового збору понесеного у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 25 вересня 2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.