25 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 570/5720/24
Провадження № 22-ц/4815/852/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,
учасники справи:
позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року, ухвалене в складі судді Штогуна О.С., дата складення повного тексту рішення не вказана, у справі № 570/5720/24
В листопаді 2024 року Головне управління ПФ України в Рівненській області звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як одержувач пенсії за віком. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про виплату грошової допомоги на поховання у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 . У зв'язку із тим, що пенсіонер померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виникла переплата пенсії за жовтень 2023 року на суму 4832,18 грн.
Вказує, що відповідач безпідставно отримав пенсійні виплати ОСОБА_2 , які були перераховані Головним управлінням на банківський рахунок останньої після її смерті та на які ні померла, ні відповідач не мали право. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача надміру виплачені пенсійні кошти, а також понесені судові витрати.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також вважаючи, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано положення частини 1 статті 1212 ЦК України. Вказує, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки невчасно повідомив пенсійний орган про смерть ОСОБА_3 , тому отримана відповідачем сума має бути стягнута з нього.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам відповідає.
Встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як одержувач пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
У період з 04 жовтня 2023 року по 25 жовтня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на банківський рахунок ОСОБА_2 перераховано пенсійні виплати у сумі в сумі 4832,18 грн.
Відповідно до ч. 2 п. 18 "Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках", затвердженого постановою КМУ від 30.08.1999 р. №1596, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом із нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача або місяцем набрання законної сили рішенням суду про визнання одержувача безвісно відсутнім або оголошення померлим, підлягають поверненню уповноваженим банком органам Пенсійного фонду та органам соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня після надходження таких відомостей.
Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначено статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно частини першої якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або ненадання інформації, обов'язковість подання якої передбачена законодавством.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Разом з тим, у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, згідно з частиною першою статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Такі висновки відповідають усталеній практиці Верховного Суду та викладені у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц Великої Палати Верховного Суду, яка вважає, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Отже, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, внаслідок його недобросовісності, та за відсутності рахункової помилки з боку органу Пенсійного фону України, що є предметом доказування у справі (частина друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що перевиплата пенсії виникла саме внаслідок зловживання з боку відповідача по справі.
Більш того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
Заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25.09.2025 року
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді: Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.