Справа № 536/155/20 Номер провадження 11-кп/814/60/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_8 щодо відводу адвокату ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 грудня 2019 року за №12019170220000885, за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 із доповненнями на вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 17 травня 2021 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимого,
визнано винуватим і засуджено за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Строк покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати із 17 травня 2021 року та в цей строк зараховано строк його попереднього ув'язнення із 17 грудня 2019 року до 16 травня 2021 року.
До набрання вироком законної сили залишено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо арештів майна, процесуальних витрат і речових доказів.
Вирок суду оскаржено прокурором та обвинуваченим.
Під час провадження в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 заявив відвід адвокату ОСОБА_7 , посилаючись на те, що захисник ОСОБА_7 не складає заяву, яка стосується вилучення речей при затриманні.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи заяви про відвід захиснику та дійшла висновку про те, що вказана заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За приписами ст.80 КПК України відвід захиснику може бути заявлений на підставах, передбачених ст.ст.78КПК України.
Статтею ст.78 КПК України передбачено обставини, що виключають участь захисника в кримінальному провадженні. Так, захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач. Особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках: якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги; зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом; якщо вона є близьким родичем або членом сім'ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду.
У ст.78 КПК України зазначено вичерпний перелік обставин, що виключають участь захисника в розгляді справи.
Відповідно до ч.1 ст.52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
На всіх стадіях кримінального провадження закон забезпечує особу, яка підозрюється, обвинувачується або засуджена у вчиненні кримінального правопорушення, можливістю мати захисника як обраного нею, так і призначеного їй. Забезпечена така особа й можливістю відмовитися від захисника або замінити його відповідно до вимог процесуального закону.
Право особи на заміну захисника, передбачене ст.54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.
Відповідно до положень ч.1 ст.13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу до правосуддя.
Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст.49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Тому особа, яка отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини особа має право обрати собі адвоката в разі, якщо є можливість оплатити його послуги. Особа, якій надається безоплатна юридична допомога, не має права обирати захисника. У випадках, коли безоплатно призначений захисник явно не виконує своїх обов'язків, органи влади мають позитивне зобов'язання замінити його.
Наведений вище підхід викладено в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 листопада 2024 року (справа №748/1972/19).
Однак обвинувачений ОСОБА_8 , заявляючи відвід адвокату ОСОБА_7 , не навів підтверджених обставин, передбачених ст.78 КПК України, які би унеможливлювали участь захисника ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, в якому участь захисника є обов'язковою.
Окрім того, в попередньому судовому засіданні апеляційної інстанцї обвинуваченим підтверджено те, що між ним та адвокатом ОСОБА_7 було конфіденційне побачення та узгоджувалась правова позиція в слідчому ізоляторі.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив те, що він виконує свої обов'язки захисника відповідно до вимог законодавства та узгодженої правової позиції.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено та ОСОБА_8 не наведено будь-яких підтверджених об'єктивних даних, які би свідчили про факт неналежного виконання захисником ОСОБА_7 професійних обов'язків адвоката, що могло би призвести до обмеження чи ускладнення реалізації прав обвинуваченого, передбачених ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.59 Конституції України, ст.20, ч.ч.3, 4 ст.42 КПК України. У судовому засіданні апеляційного суду обвинуваченим також підтверджено те, що захисником ОСОБА_7 не вчинявся дисциплінарний проступок.
Ураховуючи викладене вище, доводи заяви про відвід є безпідставними та вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 80, 81 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Відмовити в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_8 щодо відводу адвокату ОСОБА_7 .
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4