Справа № 554/1909/25 Номер провадження 11-сс/814/522/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем судового засідання - ОСОБА_5
з участі:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
адвокатів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ( в режимі відеоконференції)
представника потерпілого - ОСОБА_10 ( в режимі
відеоконференції )
слідчого - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження у кримінальному провадженні №12025170420000197 від 12.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за апеляційною скаргою з доповненнями адвоката ОСОБА_8 поданої в інтересах власника майна ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 09 червня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки «CADILLAC» моделі «СТ5», червоного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просив накласти арешт на транспортний засіб автомобіль марки «CADILLAC» моделі «СТ5», червоного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 з позбавленням права відчуження, розпоряджання та використання.
Клопотання мотивоване тим, що до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява від ОСОБА_13 , який повідомив, що невідома особа, діючи умисно, шляхом обману, заволоділа автомобілем торгівельної марки CADILLAC СТS, ДНЗ - НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чим завдала останньому матеріального збитку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що слідчим СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025170420000197 від 12.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
12.02.2025 транспортний засіб автомобіль марки «CADILLAC» моделі «СТ5», червоного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 оголошено в розшук у даному кримінальному провадженні.
19.02.2025 в ході досудового слідства потерпілим ОСОБА_13 подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням злочину на суму 1578140,892 грн до ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Також надійшло клопотання про арешт майна для забезпечення цивільного позову, а саме на автомобіль марки «CADILLAC» моделі «СТ5», червоного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_3 », ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .
19.02.2025 потерпілий ОСОБА_13 визнаний цивільним позивачем в рамках кримінального провадження за №12025170420000197 від 12.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України
21.02.2025 автомобіль «CADILLAC» моделі «СТ5», червоного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_3 », ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 було вилучено під час проведення огляду на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_16 справа №554/1909/25, провадження №1-кс/554/2974/2025, визнано речовим доказом і поміщено до спеціального майданчику розташованого за адресою: с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, вул. Кременчуцька 2-В.
Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя в ухвалі вказав, що автомобіль марки «CADILLAC» моделі «СТ5», червоного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , вилучений під час проведення огляду, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, зокрема, цивільного позову.
У поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 09 червня 2025 року, апеляційну скаргу задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що власник автомобіля ОСОБА_12 є підозрюваною, обвинуваченою або несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, а цивільний позов ОСОБА_13 пред'явлений не до ОСОБА_12 , а до ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , яким так само про підозру у вчиненні шахрайства, передбаченого ч.4 ст.190 КК України органом досудового розслідування не повідомлялось.
Досудовим розслідуванням не здобуто об'єктивних даних, які б свідчили про причетність ОСОБА_12 до вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим не надано жодних належних доказів, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
На переконання сторони захисту, за обставин добровільного передання ОСОБА_13 належного йому автомобіля разом із ключами та свідоцтвом про державну реєстрацію вказаного транспортного засобу на підставі усної домовленості, та в подальшому видача ОСОБА_13 довіреності на автомобіль «CADILLAC» моделі «СТ5», червоного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », вказане авто не підпадає під ознаки ст. 98 КПК України, у зв'язку з чим не є предметом злочинного посягання та не може бути визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
У доповненнях до апеляційної скарги адвокат вказує, що прокурор у вказаному кримінальному провадженні зазначає викривлену інформацію про проведення криміналістичної експертизи, яка нібито триває для штучного створення підстави для арешту, з метою неповернення власнику належного їй майна, оскільки на адвокатський запит отримано відповідь з Полтавського НДКЦ МВС України від 09.07.2025, зі змісту якого вбачається, що станом на 08.07.2025 постанови про призначення експертиз автомобіля «CADILLAC» моделі «СТ5», червоного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » у кримінальному провадженні №12025170420000197 від 12.02.2025 не надходили.
Одночасно апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді зважаючи на те, що оскаржувана ухвала постановлена за відсутності власника майна та представника власника майна, повний текст ухвали отримано на електронну пошту адвокатом лише 18.06.2025.
Колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження даної ухвали слідчого судді є непропущеним, оскільки учасники справи, у тому числі й адвокат та власник майна не брали участі у судовому розгляді та проголошенні ухвали, повний текст отримано адвокатом лише 18.06.2025, при цьому з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення обізнаний не був обізнаний.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, неприбуття учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга розглядається без участі сторін даного кримінального провадження.
Власник майна та потерпілий будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, до апеляційного суду не прибули, причини неприбуття суду не повідомили, із клопотанням про відкладення апеляційного розгляду до суду не зверталися.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження та матеріали кримінального провадження, вислухавши адвокатів, які вказували про безпідставність ухвали слідчого судді та просили її скасувати, прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, представника потерпілого, який просив ухвалу слідчого судді залишити в силі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Колегією суддів установлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025170420000197 від 12.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У рамках цього кримінального провадження, прокурором було ініційовано питання накладення арешту на майно, згідно клопотання, яке задоволено слідчим суддею відповідно до ухвали від 09 червня 2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку про те, що з метою збереження речового доказу в рамках зазначених матеріалів досудового розслідування вказане майно підлягає арешту, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За приписами ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та набуте кримінально протиправним шляхом, тобто є предметом злочинного посягання.
Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою слідчого від 21.02.2025 автомобіль «CADILLAC» моделі «СТ5», червоного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №22024170000000141 від 09.07.2024 року.
Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження за постановою слідчого призначено експертизи криміналістичного дослідження транспортних засобів, зокрема автомобіля марки «CADILLAC» моделі «СТ5» та автомобіля «AUDI» моделі «А8» для встановлення внесення змін вказаних автомобілів.
За даними висновку експерта №СЕ-19/117-25/12950-КДТЗ від 28.06.2025 встановлено, що ідентифікаційне номерне позначення кузова автомобіля «AUDI» моделі «А8» піддавалося зміні не в умовах заводу виробника.
Висновком експерта №СЕ-19/117-25/15287-КДТЗ від 17.07.2025 встановлено первинність ідентифікаційного номерного позначення кузова автомобіля марки «CADILLAC» моделі «СТ5», яке зміні не піддавалося.
За постановою слідчого у рамках кримінального провадження експертом проведено транспортно-товарознавчу експертизу та встановлено ринкову вартість бувшого у використанні легкового автомобіля марки «CADILLAC» моделі «СТ5», на підставі наданих документів, яка складає 819000 гривень.
За вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що зазначений у клопотанні прокурора автомобіль «CADILLAC» моделі «СТ5», відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, що і вказує на необхідність накладення арешту з метою його збереження як речового доказу, які мають істотне значення для кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі про відсутність доказів причетності ОСОБА_12 до даного кримінального правопорушення, на увагу не заслуговують, оскільки оцінка доказів з точки зору, в тому числі, допустимості, а сукупності доказів з точки зору вагомості, достатності та взаємозв'язку, буде надана судом, відповідно до вимог ст.ст. 89, 94 КПК України, на стадії судового розгляду кримінального провадження по суті.
Наразі, колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Вказані апелянтом обставини належать до фактичних обставин кримінального провадження, а тому такі мають досліджуватися, у випадку, якщо кримінальне провадження надійде до суду, під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Колегія суддів зауважує, що в клопотанні прокурора про арешт майна в достатній мірі обґрунтована підстава і мета накладення арешту на майно, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, де чітко зазначено, що з метою збереження речових доказів та необхідністю проведення відповідних експертиз.
Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи, а також те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на автомобіль «CADILLAC» моделі «СТ5», червоного кольору, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » у кримінальному провадженні №12025170420000197 від 12.02.2025, колегія суддів вважає, що у слідчого судді були правові підстави для накладення арешту на таке майно, оскільки воно є предметом кримінального провадження, визнано речовим доказом та може бути використане як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому такий арешт, накладений саме з метою збереження речових доказів, є виправданим.
Відтак, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, виходячи із обставин викладених у клопотанні прокурора, дійшов до вірного висновку про задоволення клопотання прокурора і накладення арешту на вказане майно, а тому доводи апелянта є безпідставними.
Колегія суддів приходить до висновку про виключення з мотивувальної частини ухвали вказівки слідчого судді про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, з огляду на помилковість висновків слідчого судді щодо мети арешту майна.
Перевіривши зміст ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно встановив доведеність необхідності арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України.
Між тим, вбачається, що висновки слідчого судді про арешт майна ґрунтуються на тому, що транспортний засіб є предметом кримінального провадження, визнаний речовим доказом та стосується суті даного кримінального провадження.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, обраний спосіб арешту майна не призведе до надмірного обмеження прав особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, а тому доводи апеляційної скарги з даного приводу, слід визнати необґрунтованими.
Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на наведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, рішення слідчого судді прийняте з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, тому апеляційна скарга з викладених в ній мотивів задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для вилучення автомобіля та накладення на арешту на нього, оскільки він жодним чином не пов'язаний з кримінальним провадженням, що розслідується, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки такі обставини повинні бути перевірені в ході досудового розслідування.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката.
На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_8 подану в інтересах власника майна ОСОБА_12 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 09 червня 2025 року - без змін.
В порядку ст. 404 КПК України з мотивувальної частини ухвали виключити вказівку слідчого судді про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_18