Справа №:755/16883/24
Провадження №: 2/755/2905/25
"25" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача шкоду, заподіяну внаслідок залиття, у розмірі 98 914,00 грн, 5 800,00 грн оплати за отримання звіту та 100 000,00 грн моральної шкоди, а всього - 204 714,00 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 , в якій постійно проживає. 17 жовтня 2023 року позивач виявила залиття своєї квартири. На дату залиття власником розташованої вище квартири АДРЕСА_2 була ОСОБА_5 - 13-річна донька відповідачів. 20 жовтня 2023 року комісією житлово-експлуатаційної дільниці № 408 було встановлено, що приміщення квартири АДРЕСА_3 залито вище розташованою квартирою АДРЕСА_2 . Залиття виникло по причині роз'єднання на трубопроводі центрального опалення кульового крана з американкою та радіатора. Радіатор встановлений власними силами мешканців квартири АДРЕСА_2 . На усунення наслідків, позивачем було здійснено ряд ремонтних робіт: заміна електрики, демонтаж кухні, демонтаж сантехніки, сушка килимів. Окрім того, позивач також витратила свої особисті кошти на оренду електровентиляторів задля сушіння квартири за наслідками використання яких позивач також понесла значні витрати на оплату вартості електроенергії. Позивач неодноразово зверталась до власників квартири АДРЕСА_2 , однак позитивного результату це не принесло у зв'язку з чим, позивач зазнала матеріальних збитків та моральних страждань, а тому змушена звернутися до суду з відповідним позовом.
Вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачами копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверти разом з копією ухвали суду про відкриття провадження та доданими документами повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Третьою особою копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами було отримано 24 січня 2025 року.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідачі та третя особа не скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 січня 2001 року Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (а. с. 12).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22.06.2024 № 77423407, та витягу з Державного реєстру речових прав від 22.06.2024 № 384011148, ОСОБА_4 прийняла в спадщину частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_6 та 22.06.2024 їй було видано свідоцтво про право а спадщину і зареєстровано право власності на частину цієї квартири (а.с. 64, 65).
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).
З 10.12.2014 по 22.01.2024 року власником квартири АДРЕСА_4 була неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 63)
20 жовтня 2023 року комісією у складі головного інженера Бологан О.П., майстра т/д №1 ОСОБА_7 , інженера ІІ категорії ОСОБА_8 , слюсара - сантехніка ОСОБА_9 , складено акт за фактом обстеження квартири АДРЕСА_1 згідно звернення мешканця ОСОБА_1 від 17.10.2023 (а. с. 13).
У вказаному акті зазначено, що при обстеженні комісією було виявлено, що приміщення квартири АДРЕСА_3 , залито вище розташованою квартирою АДРЕСА_2 . Згідно слів слюсара-сантехніка ОСОБА_9 - залиття виникло по причині роз'єднання на трубопроводі центрального опалення кульового крана з американкою та радіатора. Радіатор встановлений власними силами мешканців квартири АДРЕСА_2 .
Внаслідок залиття в квартирі АДРЕСА_3 пошкоджено наступні приміщення: 1. Коридор = 3,8 м2: стеля - клейове фарбування - вологі, руді, сліди залиття. Стіни - шпалери - сліди залиття, часткова деформація шпалер (вздуті). Внаслідок залиття була залита підлога (паркет); 2. Кухня = 7,3 м2 - стеля - клейове фарбування - вологі, руді, сліди залиття. Стіни - шпалери - сліди залиття, часткова деформація шпалер (вздуті). Внаслідок залиття була залита підлога (кахельна плитка); 3. Житлова = 15,5 м2 - стеля - клейове фарбування - вологі, руді, сліди залиття (0,5 м2). Стіни - шпалери - сліди залиття, частково відшарування шпалер (вздуті). Внаслідок залиття була залита підлога (паркет); 4. Житлова = 14,5 м2 - стеля - декоративна малярка - вологі, руді, сліди залиття. Стіни - декоративна малярка - вологі, руді, сліди залиття. Внаслідок залиття була залита підлога (паркет); 5. Ванна = 2,5 м2 - стеля - водоемульсійне фарбування - вологі, руді, сліди залиття. Внаслідок залиття була залита підлога (кахельна плитка). Внаслідок залиття в квартирі АДРЕСА_3 була залита електропроводка.
Відповідно до звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого квартирі АДРЕСА_1 , від 14.11.2023, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_10 », розмір матеріального збитку завданого квартирі АДРЕСА_1 з врахування фізичного зносу становить: 98 914,00 грн (з урахуванням ПДВ) (а. с. 18-61).
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
У ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням. У статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц (провадження № 61-28098св18)).
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненою шкодою.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/1108/15-ц (провадження № 61-16856св20) зазначено, що «при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Судом установлено, що 17 жовтня 2023 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , якої належить позивачеві.
20 жовтня 2023 року комісією житлово-експлуатаційної дільниці № 408 було встановлено, що приміщення квартири АДРЕСА_3 залито вище розташованою квартирою АДРЕСА_2 . Залиття виникло по причині роз'єднання на трубопроводі центрального опалення кульового крана з американкою та радіатора. Радіатор встановлений власними силами мешканців квартири АДРЕСА_2 .
Згідно договору купівлі - продажу від 22.01.2024 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою І.І, станом на дату залиття власником квартири АДРЕСА_4 була малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
З договору купівлі-продажу від 22.01.2024 вбачається, що законним представником - матір'ю ОСОБА_5 є ОСОБА_2 . Натомість будь-яких даних про те, що відповідач 2 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_5 матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_3 обов'язку по відшкодуванню шкоди, як законного представника малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд приходить до висновку, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок неправомірних дій власника квартири АДРЕСА_4 , яка розташована поверхом вище, та підтверджується долученими до матеріалів справи актом про залиття. Відповідач ОСОБА_2 не спростувала дані обставини, розмір матеріальних збитків в повній мірі підтверджується проведеним звітом, та становить суму у розмірі 98 914,00 грн, вартість робіт з оцінки розміру збитку складає 5 800,00 грн. (а.с.15, 16)
Враховуючи положення п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, суд вважає доведеним розмір спричиненої матеріальної шкоди (реальні збитки), яких співвласники квартири АДРЕСА_1 зазнали у зв'язку з пошкодженням квартири, - в розмірі 98 914,00грн.
В той же час, світлини долучені до звіту про оцінку майна та матеріалів справи (а.с. 67-97) підтверджують обставини залиття квартири, яке сталось внаслідок протікання води з квартири, яка розміщена поверхом вище.
Разом з тим, відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).
Таким чином, оскільки відповідачем добровільно шкода, завдана майну позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 не відшкодована, виходячи з положень ст.3 ЦПК України, ст. 15, 1166 ЦК України щодо права особи на захист своїх порушених, невизнаних чи оспорених прав, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі - 49 457,00 грн - пропорційно до її частки у спільній частковій власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Що стосується долученої до позовної заяви копії заяви від імені ОСОБА_4 про те, що остання підтримує позовні вимоги та доручає розпоряджатися всіма коштами на ремонт квартири (без зазначення кому саме), то в цій заяві не вказано адресата, а підпис особи, яка її склала не посвідчено. Тому підстав для стягнення на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну іншого співвласника, за матеріалами справи не встановлено.
Крім того, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 5 800,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг оцінювача, оскільки відповідно до квитанції про оплату від 27.10.2023 саме позивачем ОСОБА_1 була сплачена зазначена сума коштів.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення змісту статті 23 ЦК України свідчить, що вона містить норму, дія якої має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, можуть бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші є еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні трансформують шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування обчислює шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквівалента. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина п'ята статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Звертаючись з цим позовом, позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача їй була завдана моральна шкода, яку позивач оцінює в розмірі 100 000,00 грн, та яка полягає у тому, що було пошкоджено єдине належне їй житло, понесено значні витрати на усунення наслідків залиття та тривалим ігноруванням обов'язку по відшкодування завданої шкоди, що призвело до страшного душевного болю, який триває й досі.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)).
Вимоги позивача до про відшкодування моральної шкоди суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що сам факт пошкодження майна внаслідок залиття квартири, що належить позивачу, безперечно завдав шкоду її інтересам і спричинив моральні переживання й страждання, яких вона також зазнала внаслідок незручностей - необхідності усувати наслідки залиття, докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, позивач була вимушена звертатися до відповідача (а.с.62), що в свою чергу в комплексі призвело до порушень у звичному укладі життя позивача. Тому підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 позивачу моральна шкода у розмірі 5 000,00 грн, зважаючи, що відшкодування шкоди в такому розмірі відповідає суті позовних вимог та характеру діяння відповідача. Визначаючи розмір цього відшкодування, суд враховує тяжкість, глибину та тривалість моральних страждань позивача, ступінь вимушених змін у її життєвому укладі, виходить із засад розумності та справедливості.
При цьому, підстави для стягнення моральної шкоди в солідарному порядку і з відповідача ОСОБА_3 відсутні з підстав, наведених у цьому рішенні вище.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири підлягають частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню на відшкодування матеріальної шкоди 49 457,00 грн, витрати пов'язані з проведенням оцінки завданого збитку в розмірі 5 800,00 грн, а також на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн, в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. (ч. 1 ст. 133 ЦПК України)
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 602,67 грн - пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із статтею 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Судом установлено, що перед зверненням з даним позовом до суду ОСОБА_1 уклала з адвокатом Манькевичем В.С. договір №1/08/24 про надання правничої допомоги від 08 серпня 2024 року, відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання надати правову допомогу, а саме - підготовка позовної заяви про відшкодування шкоди до суду першої інстанції і інших процесуальних документів, які подаються разом із позовною заявою.
Відповідно до п. 4.1 договору, сторони погодили, що сума гонорару складає 8 000,00 грн.
Згідно долученого до матеріалів справи Акту виконаних робіт від 23 вересня 2024 року, відповідно до умов договору №1/08/24 про надання правничої допомоги від 08 серпня 2024 року адвокатом складено позовну заяву про відшкодування шкоди.
Згідно квитанцій від 08.08.2024 та 04.09.2024, позивачем здійснено оплату за юридичні послуги в загальному розмірі 8 000,00 грн.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Суд не вбачає неспівмірності розміру гонорару за договором №1/08/24 про надання правничої допомоги від 08 серпня 2024 року обсягу виконаних адвокатом послуг, часу необхідному на їх виконання, а також складності справи.
За правилом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене вище а також той факт, що судом позовні вимоги задоволено частково у відсотковому співвідношенні 29,43%, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 2 354,40 грн.
Враховуючи наведене та керуючись статтям 3, 6, 11, 13, 15, 16, 20, 22, 23, 322, 386, 1166, 1167, 1178 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 188, 209, 258, 259, 263-266, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 (РНОКПП невідомий, ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ), третя особа: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 ), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : на відшкодування матеріальної шкоди - 49 457,00 грн; 5 800,00 грн - витрат, пов'язаних з оплатою послуг оцінювача; на відшкодування моральної шкоди - 5 000,00 грн; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 602,57 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2 354,40 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: