19 вересня 2025 рокуСправа № 495/5541/24
Номер провадження 2/495/3176/2025
Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі:
головуючого судді Мишка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Федорової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визначення місця проживання дитини,
Встановив:
14.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відібрання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення її батьківських прав, у зв'язку з фактом самостійного виховання та утримання дитини батьком ОСОБА_1 без участі матері.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. Позивач ОСОБА_1 01.10.2011 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про що вказаним відділом державної реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис за №1408 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Позивач та Відповідач мають спільну дитину, а саме: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис за №427).
На даний момент ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання фактично припинено.
За домовленістю між Позивачем та Відповідачем дитина проживає разом з батьком за адресою місця проживання батька.
На даний час, дитина проживає із Позивачем та перебуває на самостійному вихованні та утриманні Позивача.
В цей час дитина завжди була належним чином забезпечена, погодована.
Відповідач поміж тим не проявляє до дитини уваги, не цікавиться її розвитком, вихованням, обґрунтовуючи це зайнятістю.
Керуючись наведеним, позивач просить визначити місце проживання дитини з батьком у судовому порядку.
1.2. Правом подачі відзиву на позов відповідач не скористалася.
2. Процесуальні дії
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області /суддя Савицький С.І./ від 18.06.2024 відкрито провадження у цивільній справі №495/5541/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Згідно розпорядження керівника апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №625 від 02.12.2024 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа №495/5541/24 передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярському О.О.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області /суддя Боярський О.О./ від 03.12.2024 прийнято цивільну справу №495/5541/24 до свого провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №838 від 16.04.2025 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа №495/5541/24 передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.04.2025 прийнято цивільну справу №495/5541/24 до свого провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив справу розглянути у його відсутність та задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Садовський В.Є. в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позовних вимог в повному обсязі не заперечують.
Суд розглядає справу за відсутності позивача та відповідача, належним чином повідомлених про день та час судового розгляду справи, відповідно до наданих заяв, за наявними матеріалами у справі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи зазначене, з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
3. Фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, серія НОМЕР_3 , актовий запис про шлюб №1408 від 01.10.2011 року, місце реєстрації шлюбу: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис про народження №427 від 05.05.2012 року, місце державної реєстрації: Київський відділ реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області.
Як повідомляє в позовній заяві ОСОБА_1 на даний момент ведення спільного господарства та сумісне проживання з ОСОБА_2 припинено. Дитина на даний час проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.
Також, позивач у позовній заяві зазначає, що намагання визначити місце проживання дитини пов'язано з бажанням захистити інтереси останньої та її права на навчання, безпеку, належний догляд в тому числі медичний, надання їй можливості самостійно без стороннього тиску визначитись з власною долею з урахуванням думки як матері так і батька.
В позовній заяві міститься інформація, що ОСОБА_1 разом донькою проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Спеціалістами служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання батька з дитиною з метою обстеження умов проживання та складання відповідного акту. За даною адресою двері ніхто не відчинив. Встановити чи дійсно ОСОБА_1 разом з дитиною проживає за даною адресою не вдалось. Контакти для зв'язку відсутні. Спеціалістам служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради не вдалось скласти відповідний акт.
Батькові було залишено запрошення до служби у справах дітей. ОСОБА_1 до служби у справах дітей не з'явився, але надіслав письмові пояснення, відповідно до яких підтримує свій позов про визначення місця проживання дитини разом батьком, відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав для проживання дитини разом з батьком, у зв'язку з фактом самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері та просить розглянути дане питання на засіданні комісії з питані захисту прав дитини без його присутності.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 28.05.2024 року, номер витягу: 2024/006225510 місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Спеціалісти служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради здійснили вихід за місцем проживання матері дитини, з метою з'ясування думки по порушеному питанню. Двері за даною адресою ніхто не відчинив, встановити чи проживає ОСОБА_2 за даною адресою не вдалось.
Матері було залишено запрошення до служби у справах дітей. ОСОБА_2 до служби у справах дітей не з'явилася, але надіслала письмові пояснення, відповідно до яких не заперечує щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком та просить розглянути дане питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини без її присутності.
В матеріалах цивільної справи міститься заява Стволової Анни Олексіївни, завірена приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу від 28.05.2024 року. зареєстровано в реєстрі №1457, в якій вона не заперечує щодо визначення місця проживання доньки з батьком, у зв'язку з тим, що свідомо не приймає участі у вихованні дитини, не надає доньці матеріальної допомоги, фактично догляд за дитиною здійснює її батько ОСОБА_1 .
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради надав до суду висновок від 23.09.2024 року №02-15/29/3850щодо неможливості встановити доцільність визначення місця проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , шляхом відібрання дитини у матері, ОСОБА_2 , оскільки батьки самостійно дійшли згоди щодо порушеного питання, підстав для відібрання дитини від матері не має, а інших доказів по порушеному питанню не надано та покласти прийняття рішення на розсуд суду, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами в інтересах прав неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з дотриманням її прав.
4. Норми права, які застосував суд. Висновки суду.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
У справі, що розглядається, предметом спору є визначення місця проживання дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (стаття 7 СК України).
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України», а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом із тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У частинах четвертій та п'ятій статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі оцінених зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини разом із батьком, та відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, у зв'язку з фактом самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері, оскільки позивач не довів, що його права порушені, а відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла.
В межах розгляду цієї справи, суд, дотримуючись принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи проаналізовано і оцінено докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, встановив достовірні, відсутні обставин, які обґрунтовують доводи сторін, та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 4, 12-13, 76-81, 141, 257, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Повний текст рішення виготовлений 22.09.2025 року.
Суддя Віталій МИШКО