19 вересня 2025 рокуСправа № 495/6218/25
Номер провадження 2/495/3389/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Мишка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Федорової Л.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя,-
Встановив:
14.08.2025 року адвокат Лашкевич Дмитро Володимирович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить встановити факт спільного проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу з 05 жовтня 2007 року до 29.03.2008 року, здійснити поділ нерухомого майна та рухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позову вказує, що 20.01.2007 року позивач ОСОБА_1 , вперше зареєструвала законний шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації шлюбів був зроблений актовий запис № 67 від 20.01.2007 року та Міським відділом РАЦС Одеського обласного управління юстиції було видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.01.2007 року .
Восени 2007 року відповідач ОСОБА_2 , з невідомих позивачу формальних підстав, звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом про розірвання шлюбу. Оскільки позивач на той час не була обізнана про розгляд його позову в рамках цивільної справи № 2-5916 і відповідно, не могла бути присутньою у судових засіданнях, то тодішній позов про розірвання шлюбу був задоволений та шлюб був розірваний Заочним Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2007 року по цивільній справі № 2-5916 .
Про існування вище вказаного заочного рішення позивач дізналась лише всередині лютого 2008 року, коли її чоловік ОСОБА_2 раптово повідомив її про необхідність з'явитись 21.02.2008 року у Відділ РАЦС по м. Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області для офіційної реєстрації розірвання шлюбу і для отримання кожним із них Свідоцтва про розірвання шлюбу. При цьому відповідач ОСОБА_2 запевнив позивача що розірвання їх шлюбу носить суто формальний характер і позивачу нема чого лякатись, адже у їх стосунках нічого не змінилось і вони продовжуватимуть жити однією сім'єю, як чоловік і дружина, але просто без офіційної реєстрації шлюбу.
Тому, 21.02.2008 року позивач спокійно з'явилась, разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , у Відділ РАЦС по м. Білгород-Дністровському Білгород Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, де отримала Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.02.2008 року .
Але зазначене розірвання шлюбу носило суто формальний характер, і тому вже на початку Березня 2008 року позивач завагітніла від свого чоловіка ОСОБА_2 їх спільним сином ОСОБА_3 , про що відразу повідомила свого чоловіка ОСОБА_2 . Дізнавшись про вагітність, відповідач ОСОБА_2 відразу ж запропонував позивачу знов, вдруге, офіційно зареєструвати їх фактичні шлюбні відносини.
Тому, 29.03.2008 року позивач ОСОБА_1 , вдруге зареєструвала законний шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації шлюбів був зроблений актовий запис № 226 від 29.03.2008 року та Відділом ДРАЦС Одеського міського управління юстиції було видано повторно Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 05.04.2012 року .
Таким чином, оскільки датою розірвання шлюбу вважається дата набрання чинності судовим рішенням про розірвання шлюбу, а Заочне Рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2007 року по цивільній справі № 2-5916 ніяк не могло набрати чинності раніше, ніж 05.10.2007 року (з урахуванням 10 днів, які у той час давав закон на подання заяви про перегляд судового рішення), то їх із відповідачем ОСОБА_2 фактичне проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу вочевидь розпочалось з 05.10.2007 року (дата розірвання їх першого шлюбу в день набрання законної сили заочним рішенням суду про розірвання шлюбу) і тривало до 29.03.2008 року(дата укладення їх другого шлюбу), тобто 5 місяців і 23 дні.
Як вже було зазначено вище, позивач ОСОБА_1 , та відповідач ОСОБА_2 , із 20.01.2007 року і по теперішній час постійно були подружжям (однією сім'єю) у такі періоди: з 20.01.2007 року (дата укладення їх першого шлюбу) по 05.10.2007 року (дата розірвання їх першого шлюбу) тривав перший шлюб сторін; з 05.10.2007 року (дата розірвання їх першого шлюбу) і до 29.03.2008 року (дата укладення їх другого шлюбу), тобто 5 місяців і 23 дні, тривало їх із відповідачем ОСОБА_2 фактичне проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу; з 29.03.2008 року (дата укладення їх другого шлюбу) по теперішній час триває другий шлюб сторін.
Виходячи з цього, позивач ОСОБА_1 , та відповідач ОСОБА_2 , спільно придбали, як подружжя, об'єкти нерухомого та рухомого майна.
Позивач зазначає, що на превеликий жаль, на даний час між сторонами існують суперечки про поділ майна, яке є їх спільною власністю, набутою під час шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 , з невідомих підстав, чомусь вважає все майно, яке було спільно придбане ними обома (в період їх 2-х офіційних шлюбів та під час їх міжшлюбного фактичного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу) виключно його власністю, оригінали документів на майно надавати відмовляється.
За таких обставин позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх майнових прав на поділ спільно набутого майна подружжя.
Процесуальні дії
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
12.09.2025 року адвокат Лашкевич Д.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву про зменшення/збільшення розміру позовних вимог.
15.09.2025 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позову, позовні вимоги ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зменшення обсягу позовних вимог визнає повністю.
У судове засідання адвокат Лашкевич Д.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 не з'явився. Однак подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення обсягу позовних вимог підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання адвокат Шерстюк П.П. в інтересах відповідача ОСОБА_2 не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, заяву ОСОБА_2 про визнання позову з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримує у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч.ч.3,4ст.200 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно із ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, суд приходить до наступного.
20.01.2007 року позивач ОСОБА_1 , вперше зареєструвала законний шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації шлюбів був зроблений актовий запис № 67 від 20.01.2007 року та Міським відділом РАЦС Одеського обласного управління юстиції було видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.01.2007 року .
Восени 2007 року відповідач ОСОБА_2 , з невідомих позивачу формальних підстав, звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом про розірвання шлюбу. Оскільки позивач на той час не була обізнана про розгляд його позову в рамках цивільної справи № 2-5916 і відповідно, не могла бути присутньою у судових засіданнях, то тодішній позов про розірвання шлюбу був задоволений та шлюб був розірваний Заочним Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2007 року по цивільній справі № 2-5916 .
Про існування вище вказаного заочного рішення позивач ОСОБА_1 , дізналась лише всередині Лютого 2008 року, коли її чоловік ОСОБА_2 раптово повідомив її про необхідність з'явитись 21.02.2008 року у Відділ РАЦС по м. Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області для офіційної реєстрації розірвання їх шлюбу і для отримання кожним із них Свідоцтва про розірвання шлюбу.
Позивач вказує, щоїї чоловік ОСОБА_2 запевнив її, що розірвання їх шлюбу носить суто формальний характер і нема чого лякатись, адже у їх стосунках нічого не змінилось і вони продовжуватимуть жити однією сім'єю, як чоловік і дружина, але просто без офіційної реєстрації шлюбу.
Тому, 21.02.2008 року позивач спокійно з'явилась, разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , у Відділ РАЦС по м. Білгород-Дністровському Білгород Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, де отримала Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.02.2008 року .
Позивач зазначає, що розірвання шлюбу носило суто формальний характер, і тому вже на початку Березня 2008 року вона завагітніла від свого чоловіка ОСОБА_2 їх спільним сином ОСОБА_3 , про що відразу повідомила свого чоловіка ОСОБА_2 . Дізнавшись про вагітність, відповідач ОСОБА_2 відразу ж запропонував позивачу ОСОБА_1 знов, вдруге, офіційно зареєструвати їх фактичні шлюбні відносини.
Тому, 29.03.2008 року позивач ОСОБА_1 , вдруге зареєструвала законний шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації шлюбів був зроблений актовий запис № 226 від 29.03.2008 року та Відділом ДРАЦС Одеського міського управління юстиції було видано повторно Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 05.04.2012 року .
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 , народила їх спільного сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 08.01.2009 року .
Таким чином, оскільки датою розірвання шлюбу вважається дата набрання чинності судовим рішенням про розірвання шлюбу, а Заочне Рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2007 року по цивільній справі № 2-5916 ніяк не могло набрати чинності раніше, ніж 05.10.2007 року, то їх із відповідачем ОСОБА_2 фактичне проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу вочевидь розпочалось з 05.10.2007 року(дата розірвання першого шлюбу сторін в день набрання законної сили заочним рішенням суду про розірвання шлюбу) і тривало до 29.03.2008 року (дата укладення їх другого шлюбу), тобто 5 місяців і 23 дні.
Як вже було зазначено позивачем, вона та відповідач ОСОБА_2 , із 20.01.2007 року і по теперішній час постійно були подружжям (однією сім'єю) у такі періоди:
- з 20.01.2007 року (дата укладення першого шлюбу сторін) по 05.10.2007 року(дата розірвання першого шлюбу сторін) тривав їх перший шлюб;
- з 05.10.2007 року (дата розірвання першого шлюбу сторін) і до 29.03.2008 року(дата укладення їх другого шлюбу), тобто 5 місяців і 23 дні, тривало їх із відповідачем ОСОБА_2 фактичне проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу;
- з 29.03.2008 року (дата укладення другого шлюбу сторін) по теперішній час триває їх другий шлюб.
Позивач зазначає, що сторони спільно придбали, як подружжя, наступні об'єкти нерухомого та рухомого майна:
Об'єкти нерухомого та рухомого майна, право власності на які зареєстроване на ім'я відповідача ОСОБА_2 :
1) будівля кафе. Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 668.8, Адреса: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1861149551103;
2) земельна ділянка, "ОК"ГК "Віраж-11", Кадастровий номер: 5110300000:02:026:0536, Площа (га): 0.0045, Цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів. Адреса: АДРЕСА_2 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 866309651103;
3) земельна ділянка, Кадастровий номер: 5110300000:02:005:0030, Опис об'єкта: Площа (га): 0.03, Цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва. Адреса: АДРЕСА_3 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 558261751103;
4) нежилі приміщення №13 , Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_4 , Загальна площа (кв.м): 111,8 , Реєстраційний номер майна: 17793406;
5) квартира, Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_5 , Загальна площа (кв.м): 120,6, Житлова площа (кв.м): 67,0 , Реєстраційний номер майна: 17794420;
6) будівлі та споруди бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_6 , Реєстраційний номер майна: 11625381;
7) автомобіль марки «AUDI» модель «A6», рік випуску: 2013, об'єм двигуна (см. куб.): 2773, реєстраційний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ;
8) автомобіль (вантажний автобус) марки «MERCEDES-BENZ» модель «SPRINTER 319 CDI», рік випуску: 2011, об'єм двигуна (см.куб.): 2987, реєстраційний номер: НОМЕР_7 , VIN-код: НОМЕР_8 ;
9) мотоцикл марки «KAWASAKI» модель «EN650», рік випуску: 2009, об'єм двигуна (см.куб.): 800, реєстраційний номер: НОМЕР_9 , VIN-код: НОМЕР_10 ;
10) квадроцикл марки «CAN-AM OUTLANDER» модель «MAX800LTD», рік випуску: 2009, об'єм двигуна(см.куб.): 800, реєстраційний номер: НОМЕР_11 , VIN код: НОМЕР_12 .
У позивача ОСОБА_1 відсутні паперові оригінали правовстановлюючих документів, які підтверджують реєстрацію права власності на вище вказані об'єкти на ім'я відповідача ОСОБА_2 .
Однак, реєстрацію права власності на вище вказані об'єкти на ім'я відповідача ОСОБА_2 беззаперечно підтверджують:
- копія Інформаційної довідки № 434556515 від 08.07.2025 року з ДРРП щодо всіх знайдених об'єктів нерухомості за даними фізичної особи- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_13 ;
- копія Свідоцтва серії НОМЕР_14 про реєстрацію ТС - автомобіля марки «AUDI» модель «A6»;
- копія Свідоцтва серії НОМЕР_15 про реєстрацію ТС - автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» модель «SPRINTER 319 CDI»;
- копія Свідоцтва серії НОМЕР_16 про реєстрацію ТС - мотоцикла марки «KAWASAKI» модель «EN650»;
- копія Свідоцтва серії НОМЕР_17 про реєстрацію ТС - квадроцикла марки «CAN-AM OUTLANDER» модель «MAX800LTD».
Об'єкти нерухомого та рухомого майна, право власності на які зареєстроване на ім'я позивача ОСОБА_1 :
1) земельна ділянка, "ОК"ГК "Віраж-11", Кадастровий номер: 5110300000:02:026:0537, Опис об'єкта: Площа (га): 0.003, Цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів Адреса: АДРЕСА_7 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 866448751103;
2) автомобіль марки «LEXUS» модель «ES 350», рік випуску: 2010, об'єм двигуна(см.куб.): 3456, VIN-код: НОМЕР_18 .
У позивача ОСОБА_1 відсутні паперові оригінали правовстановлюючих документів, які підтверджують реєстрацію права власності на вище вказані об'єкти на ім'я позивача ОСОБА_1 .
Однак, реєстрацію права власності на вище вказані об'єкти на ім'я позивача ОСОБА_1 беззаперечно підтверджують:
- копія Інформаційної довідки № 434557611 від 08.07.2025 року з ДРРП щодо всіх знайдених об'єктів нерухомості за даними фізичної особи- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_19 ;
- копія Свідоцтва серії НОМЕР_20 про реєстрацію ТС - автомобіля марки «LEXUS» модель «ES 350».
Як вбачається із заяви адвоката Лашкевич Д.В, в інтересах позивача ОСОБА_1 про зменшення обсягу позовних вимог, 10.09.2025 року відповідач ОСОБА_2 зустрівся із позивачем ОСОБА_1 і власноручно передав позивачу ОСОБА_1 грошову компенсацію у гривні в сумі, яка є еквівалентом 28500 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) доларів США за належну позивачу ОСОБА_1 частку подружнього майна, яке залишається у власності відповідача ОСОБА_2 .
Факт отримання 10.09.2025 року грошової компенсації позивач ОСОБА_1 підтвердила своєю власноручною Розпискою від 10.09.2025 року.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 10.09.2025 року фактично частково задовольнив позов ОСОБА_1 , а саме добровільно задовольнив позовну вимогу ОСОБА_1 (вказану у підпункті 3.2. пункту 3 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 ) про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошової компенсації у гривні в сумі, яка є еквівалентом 28500 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) доларів США за належну позивачу ОСОБА_1 частку подружнього майна, яке залишається у власності відповідача ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що на превеликий жаль, на даний час між сторонами існують суперечки про поділ майна, яке є їх спільною власністю, набутою під час шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 , з невідомих підстав, чомусь вважає все майно, яке було спільно придбане ними обома (в період їх 2-х офіційних шлюбів та під час їх міжшлюбного фактичного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу) виключно його власністю, оригінали документів на майно надавати відмовляється.
За таких обставин позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх майнових прав на поділ спільно набутого майна подружжя.
Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, суд зазначає наступне.
Частиною другоюстатті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК Українисуд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Відповідно до ч.4ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті3,74 СК України)».
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18.
Як встановлено в судовому засіданні спільне проживання, наявність у сторін сталих відносин чоловіка та жінки, ведення спільного побуту не заперечували сторони по справі, про що свідчать їх письмові заяви.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Таким чином, враховуючи, що ні позивач, ні відповідач в будь-якому зареєстрованому шлюбі не перебувають, всі в сукупності дані дають підстави суду стверджувати, що дійсно в період з 05.10.2007 року до 29.03.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних стосунках, проживали однією сім'єю та мали між собою взаємні права і обов'язки як чоловік та дружина.
Отже, позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна та рухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1ст. 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21)).
Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15.
Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно дост. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СКтаст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно з п. 30 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи.
У зв'язку з поділом майна в натурі за кожною із сторін визнається право особистої приватної власності та припиняється право спільної сумісної власності на майно відповідно до частини третьої статті 172 ЦК України, у якій зазначено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Так, з врахуванням вищезазначених норм, а також беручи до уваги заяву відповідача про визнання позовних вимог, суд вважає, що вимоги представника позивача щодо поділу нерухомого майна та рухомого майна , що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя з урахуванням заяви про зменшення обсягу позовних вимог є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись статтями 2, 3, 9, 10, 12, 13, 141, 259, 263, 264,265, 273, 352, 354, 355 Цивільногопроцесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_19 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_13 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) у період між двома шлюбами сторін з 05.10.2007 року до 29.03.2008 року.
Припинити право спільної сумісної власності подружжя і визнати за позивачем ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:
- нежилі приміщення № 13, Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_4 , Загальна площа (кв.м): 111,8, Реєстраційний номер майна: 17793406;
- квартира, Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_5 , Загальна площа (кв.м): 120,6 , Житлова площа (кв.м): 67,0 , Реєстраційний номер майна: 17794420;
- автомобіль марки «LEXUS» модель «ES 350», рік випуску: 2010, об'єм двигуна (см.куб.): 3456 , VIN-код: НОМЕР_18 .
Припинити право спільної сумісної власності подружжя і визнати за відповідачем ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:
- будівля кафе. Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 668.8, Адреса: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1861149551103;
- земельна ділянка, "ОК"ГК "Віраж-11", Кадастровий номер: 5110300000:02:026:0536, Площа (га): 0.0045, Цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів. Адреса: АДРЕСА_2 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 866309651103;
- земельна ділянка, "ОК"ГК "Віраж-11", Кадастровий номер: 5110300000:02:026:0537, Опис об'єкта: Площа (га): 0.003, Цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів Адреса: АДРЕСА_7 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 866448751103;
- земельна ділянка, Кадастровий номер: 5110300000:02:005:0030, Опис об'єкта:Площа (га): 0.03, Цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва. Адреса: АДРЕСА_3 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 558261751103;
- будівлі та споруди бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_6 , Реєстраційний номер майна: 11625381;
- автомобіль марки «AUDI» модель «A6», рік випуску: 2013, об'єм двигуна (см. куб.): 2773, реєстраційний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ;
- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» модель «SPRINTER 319 CDI», рік випуску: 2011, об'єм двигуна (см.куб.): 2987, реєстраційний номер: НОМЕР_7 , VIN-код: НОМЕР_8 ;
- мотоцикл марки «KAWASAKI» модель «EN650», рік випуску: 2009, об'єм 800, реєстраційний номер: НОМЕР_9 , VIN-код: НОМЕР_10 ;
- квадроцикл марки «CAN-AM OUTLANDER» модель «MAX800LTD», рік випуску: 2009, об'єм двигуна(см.куб.): 800, реєстраційний номер: НОМЕР_11 , VIN код: НОМЕР_12 .
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.09.2025 року.
Суддя Віталій МИШКО