Справа № 420/13050/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення неправомірно набутих коштів, -
Військова частини НОМЕР_1 , звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 , безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі - 100 268 (сто тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 34 копійки під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за час незаконної відсутності, поза межами військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , відповідно до довідки переплати грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 від 10.02.2025 № 3/15/20 отримав грошове забезпечення в розмірі 100 268 гривень 34 копійки, на яке він не мав права, оскільки відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
В діяннях старшого солдата ОСОБА_1 , за результатами службового розслідування, вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
На підставі службового розслідування, було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.02.2025 №145 про результати службового розслідування.
Військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення про вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 від 03.02.2025 № 2496/1/12/420 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава.
26.04.2025 Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованим у місті Полтава зареєстровано кримінальне провадження № 62025170030006366 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ОСОБА_1 за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України (витяг з ЄРДР додається).
Службовим розслідуванням вини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 у безпідставній переплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення не встановлено.
Причинами переплати грошового забезпечення ОСОБА_1 є особиста недобросовісність останнього та вчинення ним кримінального правопорушення.
Вжитими до теперішнього часу заходами щодо з'ясування місцезнаходження військовослужбовця, а саме спробами встановити з ним телефонний зв'язок, опитування співслужбовців, позитивних результатів не дали, зниклим безвісти він не обліковується.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року адміністративний позов залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом надання позовної заяви з додатками у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами.
Вимоги ухвали про залишення позовної без руху виконані, недоліки через які позовна заява підлягала залишенню без руху усунені.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/13050/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення неправомірно набутих коштів.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2024 № 54 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення та призначений стрільцем-помічником гранатометника 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2024 № 185 солдат ОСОБА_1 колишній стрілець - помічник гранатометника 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 на 132 доби з 20.09.2024 по 29.01.2025 з метою проходження попереднього відбору на XXII кваліфікаційного курсу спеціальних операцій.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 21.09.2024 №275 ОСОБА_1 вважається таким, що 22.09.2024 прибув до військової частини НОМЕР_3 для участі у XXII кваліфікаційного курсу спеціальних операцій Сил спеціальних операцій, зарахований на продовольче забезпечення по нормі Каталогу (триразове) та водою з 22.09.2024 року.
Під час перевірки наявності особового складу у районі зосередження військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 було виявлено відсутність на службі солдата ОСОБА_1 , який 30.01.2025 не прибув з XXII кваліфікаційного курсу спеціальних операцій до місця несення служби.
З метою з'ясування місця перебування військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , відрядженого до військової частини НОМЕР_3 з метою участі у XXII кваліфікаційному курсу спеціальних операцій на період з 20.09.2024 по 29.01.2025, який у визначений час не повернувся до місця несення служби, у військовій частині НОМЕР_1 , командиру військової частини НОМЕР_3 був направлений запит від 30.01.2025 № 2496/511.
Згідно відповіді військової частини НОМЕР_3 від 31.01.2025 № 638/337 на запит військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 № 2496/511 вбачається, що солдат ОСОБА_2 21.09.2024 прибув у службове відрядження до військової частини НОМЕР_3 , з метою участі у ХХІІ кваліфікаційному курсі та зарахований на продовольче забезпечення по нормі Каталогу (триразове) та водою з 22.09.2024. В подальшому солдат ОСОБА_2 за незадовільні показники був відрахований з даного Курсу та 12.10.2024 направлений до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 , про що командиром військової частини НОМЕР_3 видано наказ (по стройовій частині) від 12.10.2024 № 296.
В період з 12.10.2024 по 30.01.2025 ОСОБА_1 знаходився поза межами військової частини НОМЕР_3 , під час перебування у відрядженні та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2025 № 33 з 30.01.2025 був знятий з усіх видів забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , у зв'язку із не прибуттям з відрядження з військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.01.2025 № 164 було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдата ОСОБА_1 30.01.2025.
В ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , 12.10.2024 вибув з військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) та до військової частини НОМЕР_1 не прибув та знаходиться поза межами військової частини НОМЕР_1 без законних на те підстав, оскільки не надав жодних підтверджуючих документів, які б підтвердили законність перебування його поза межами частини, тобто вчинив самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби.
За час незаконної відсутності, поза межами військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , відповідно до довідки переплати грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 від 10.02.2025 № 3/15/20 отримав грошове забезпечення в розмірі 100 268 гривень 34 копійки, на яке він не мав права, оскільки відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
В діяннях старшого солдата ОСОБА_1 , за результатами службового розслідування, вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
На підставі службового розслідування, було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.02.2025 №145 про результати службового розслідування.
Військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення про вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 від 03.02.2025 № 2496/1/12/420 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава.
26.04.2025 Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованим у місті Полтава зареєстровано кримінальне провадження № 62025170030006366 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ОСОБА_1 за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Службовим розслідуванням вини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 у безпідставній переплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення не встановлено.
Причинами переплати грошового забезпечення ОСОБА_1 є особиста недобросовісність останнього та вчинення ним кримінального правопорушення.
Вжитими до теперішнього часу заходами щодо з'ясування місцезнаходження військовослужбовця, а саме спробами встановити з ним телефонний зв'язок, опитування співслужбовців, позитивних результатів не дали, зниклим безвісти він не обліковується.
Вважаючи, неправомірно набуті кошти підлягають стягненню з відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, на думку суду, позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення неправомірно набутих коштів є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-XI).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч. 4 ст.2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до позиції Верховного Суду висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
З аналізу ст. ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України та вказаної правової позиції Верховного Суду свідчить про те, що у разі виплати особі без необхідності чи без правової підстави грошової допомоги або якщо відпала підстава для такої виплати, то платнику ці кошти поверненню не підлягають, крім випадків наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, законодавство передбачає виключні випадки поверненню набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти є грошовим забезпечення відповідача за період з 12.10.2024 року по 31.12.2024 року.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , 12.10.2024 вибув з військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) та до військової частини НОМЕР_1 не прибув та знаходиться поза межами військової частини НОМЕР_1 без законних на те підстав, оскільки не надав жодних підтверджуючих документів, які б підтвердили законність перебування його поза межами частини, тобто вчинив самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби, а тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулось внаслідок недобросовісності з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх повернення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення неправомірно набутих коштів, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст.ст. 2-12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 22, 263, 295, КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення неправомірно набутих коштів - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 100 268 (сто тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 34 копійки під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби у період з 12.10.2024 року по 31.12.2024 року.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 24.09.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю. В. у відпустці, у період з 30.05.2025 року по 27.06.2025 року, з 15.08.2025 року по 22.08.2025 року, а також на лікарняному з 07.07.2025р. по 08.08.2025 р. включно.
Суддя Ю.В. Харченко
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення неправомірно набутих коштів - задовольнити.