22.09.25
22-ц/812/1569/25
Провадження № 22-ц/812/1569/25
Іменем України
22 вересня 2025 року м. Миколаїв
справа № 484/1870/25
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шалару Олексієм Іллічем, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 23 липня 2025 року під головуванням судді Маржиної Т.В., повне судове рішення складено цього ж дня,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позивач зазначав, що судовим наказом Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2015 року з нього стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 березня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Пізніше рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 грудня 2024 року змінено розмір аліментів та вирішено стягувати з нього аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 листопада 2024 року і до повноліття дитини.
Посилаючись на те, що його матеріальний стан значно погіршився внаслідок захворювання пов'язаного з військовою службою, а саме гострий передній інфаркт міокарду, стенизуючий короносклероз, з 09 березня 2025 року по 28 березня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у військовому-медичному клінічному центрі Північного регіону, куди потрапив у важкому стані, просив зменшити розмір аліментів до розміру 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Цехотська Т.В. -просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач й надалі є військовослужбовцем, має постійний дохід і право на пільги як учасник бойових дій. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив погіршення його матеріального стану, зміну сімейного стану, утримання ним інших осіб. Крім того, зазначила, що відповідач має інвалідність та пенсії по інвалідності не вистачає на утримання та навчання сина, який вчиться на денній платній формі навчання, вартість якого становить 18 500 грн.
У відповіді на відзив представник позивача - адвокат Шалару О.І. - просив задовольнити позов, мотивуючи тим, що у позивача з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів змінилося матеріальне становище у бік погіршення, оскільки він поніс та продовжує нести витрати на своє лікування та реабілітацію, на допомогу батькам, на утримання господарства, сплату комунальних послуг.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів суттєвого погіршення його матеріального стану з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шалару О.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення позову.
Представник позивача зазначав, що суд не надав належної оцінки наданим позивачем доказам, не мотивував жодних чином їх відхилення та прийшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Так, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 28.03.2025 року ОСОБА_1 отримав захворювання, пов'язане з військовою службою - гострий передній інфаркт міокарду, сненозуючий короносклероз та ін. Також вищевказані діагнози підтверджуються і випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2063. З 09 березня 2025 року по 28 березня 2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні у військовому - медично клінічному центрі Північного регіону, куди потрапив у важкому стані. Таким чином у позивача погіршився стан здоров'я, підтвердженням чого є відповідні довідки про стан здоров'я, та, як наслідок, і майновий стан. Крім того відповідно до Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0708-1149-4698-7 від 08.07.2025 року позивач визнаний непридатний до військової служби в зв'язку з вищевказаним захворюванням, яке пов'язане з захистом Батьківщини.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Цехотська Т.В. - просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що ухвалене рішення є обґрунтованим, винесеним із з'ясуванням всіх обставин справи та дослідженням доказів наданих позивачем. Також просила не приймати, як доказ доданий до апеляційної скарги Протокол засідання штатної військово-лікарської комісії від 08.07.2025 року, відповідно до якого позивач визнаний непридатним до військової служби, оскільки він поданий позивачем з порушенням строку подачі доказів у справі та при розгляді справи в суді першої інстанції позивачем не було подано клопотання щодо неможливості надання вищевказаного доказу.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Від представника позивача -адвоката Шалару О.І. - надійшла заява про розгляд справи без участі його та ОСОБА_1 .
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на тримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30.03.2015 року у справі № 2-н/484/17/15 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25.03.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31.12.2024 року у справі № 484/6261/24, змінено розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.11.2024 року і до повноліття дитини.
Позивач зазначав, що в нього погіршився стан здоров'я і як наслідок, змінився його матеріальний стан, що є підставою для зменшення розміру аліментів.
Положеннями ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не доведено, що його матеріальний стан з моменту встановлення рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31.12.2024 року у справі № 484/6261/24 розміру аліментів на утримання сина до моменту звернення до суду з даним позовом - змінився, оскільки жодних доказів зміни майнового стану позивача, зокрема які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, визначеному судовим рішенням, матеріали справи не містять.
Так, ОСОБА_1 згідно перевідного епікризу медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №9.4439 встановлено діагноз: ішемічна хороба серця: гострий (08.03.2025) інфаркт міокарда передньої стінки лівого шлуночка з елевацією сегменту ST, тип 1(І121.0), гостра лівошлуночкова недостатність ІІ за Killip (08.03.25), гостра лівошлуночкова недостатність І за Killip (09.03.25) (150ю.1), стенозуючий атеросклероз коронарних артерій (КАГ 08.03.25) (125.11), ангіоплатика інфаркт-залежньої (08.03.25), хронічна серцева недостатність стаді В за АСС/АНА зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (а.с. 5).
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2063 від 28 березня 2025 року, було встановлено діагноз гострий передній інфаркт міокарду з елевацією сегменту ST, сненозуючий короносклероз, КГ від 08.03.2025, балонна ангіопластика ПМШГ ЛКА, СН ІІ А ст., хронічний бронхіт стадія загострення (а.с. 6, 7). У зв'язку з чим з 08.03.2025 по 09.03.2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласна клінічна лікарня» Харківської міської ради, з 09.03.2025 по 28.03.2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 28 березня 2025 року № 2025-0328-0910 солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд госпітальною військово-лікарською комісією хірургічного профілю військової частини НОМЕР_1 28 березня 2025 року у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з проходженням військової служби (стан після гострого (08.03.2025) переднього інфаркту міокарду з елевацією сегменту ST, сненозуючий короносклероз, КГ від 08.03.2025, балонна ангіопластика ПМШГ ЛКА у вигляді вираженого астенічного стану) та встановлено, що він потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів (а.с. 4).
Водночас не зважаючи на те, що з долучених позивачем до матеріалів справи медичних документів вбачається погіршення стану здоров'я позивача, останній не надав доказів своїх витрат на лікування та реабілітацію, а тому суд першої інстанції правильно виходив з того, що надані позивачем докази хоча і свідчать про погіршенням стану здоров'я скаржника, однак не підтверджують погіршення матеріального становища позивача та неспроможність його сплачувати аліменти у визначеному судовим рішенням розмірі.
Також суд першої інстанції вірно врахував, що позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу про його доходи, наявність (відсутність) у нього рухомого чи нерухомого майна, які б підтверджували його матеріальне становище, наявність у нього на утриманні непрацездатних батьків (про що було зазначено ним у позові).
Не свідчить про наявність підстав для зменшення розміру аліментів і наданий представником позивача - адвокатом Шалару О.І., до апеляційного суду, протокол засідання штатної комісії військово-лікарської комісії від 08 липня 2025 року, згідно якому ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби.
Так, рішенням суду у справі № 484/6261/24 аліменти стягнуті з позивача у частці від його заробітку (доходу), а не у твердій грошовій сумі, тож в разі зменшення доходу платника аліментів, пропорційно зменшиться й їх розмір.
Також колегія суддів враховує той факт, що відповідачка ОСОБА_2 , на утриманні якої знаходиться неповнолітня дитина сторін, є особою, яка має інвалідність 3 групи та отримує пенсію у розмірі 3 323 грн. на місяць (а.с. 37-39).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним у справі доказам і обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність позивачем підстав позову для зменшення розміру аліментів, а тому вірно ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не свідчать про наявність, передбачених ст.192 СК України підстав для зміни розміру аліментів, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду, чи доводили б порушення судом норм матеріального права, зокрема сімейного законодавства, основних засад та пріоритетів, встановлених національним та міжнародним законодавством щодо захисту інтересів дітей, а тому не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Шалару Олексієм Іллічем, залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя В.В. Коломієць
Судді Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 25 вересня 2025 року