25.09.25
33/812/352/25
Справа № 490/4343/25
Провадження № 33/812/352/25
Іменем України
25 вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Коломієць В.В.
із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,
за участі:захисника Сидоренка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 травня 2025 року серії ЕПР1№336851 21 травня 2025 року о 00:15 год. в м. Миколаєві по вул. Вадима Благовісного,62, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням технічного приладу Drager Alcotest - 7510, тест № 166, результат 1,81‰ (проміле), чим порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не з'ясувавши всебічно всіх обставин події у справі про адміністративне правопорушення. Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Суд, в порушення вимог закону, належним чином не повідомив його про розгляд справи, розглянув справу поверхнево, оскільки висновки про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи.
В додаткових поясненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_2 - адвокат Сидоренко В.В. - зазначав, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні дані на підтвердження того, що у працівників поліції була законна підстава, відповідно ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а безпідставна зупинка транспортного засобу є незаконною, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17. Із відеозапису не вбачається, що працівник поліції встановив наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, що викликає обґрунтовані сумніви про те, що ці ознаки сп'яніння були не надумані, а зазначення працівниками поліції таких ознак сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. Також захисник Сидоренко В.В. звертав увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що достеменно було відомо працівникам поліції, але разом з тим огляд на стан сп'яніння було проведено не уповноваженою особою з порушенням ст. 266-1 КУпАП, а отже він вважається недійсним. Вважає, що в діях ОСОБА_1 , як військовослужбовця, вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП: виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Зазначена норма співвідноситься з ч. 1 ст. 130 КУпАП як спеціальна та загальна і за правилами кваліфікації при конкуренції норм дії ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані за загальною нормою при наявності спеціальної. При цьому, суд самостійно не може змінити кваліфікацію дій ОСОБА_1 на ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки щодо ОСОБА_1 протокол за вказаною статтею спеціальним суб'єктом не складався. З відеозапису також вбачається порушення порядку експлуатації приладу «Драгер», оскільки спочатку не було зроблено забір повітря, жодного клацання не було, не було також і миготіння зеленого індикатору, що свідчить, що прилад був не готовий, а тому результат огляду ОСОБА_1 є значно викривленим та недостовірним, який заздалегідь був налаштований на показник вище норми, тому є недійсним. З відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається і грубе зловживання працівником поліції свої посадових обов'язків, що відобразилося обмеженням права ОСОБА_1 на отримання правової допомоги для захисту своїх прав.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної адвокат Сидоренко В.В. - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст 252 КУпАП).
Відповідно до п.п. "а" п.2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Положеннями частин 1-3 ст. 266 КУпАП встановлено, шо соби, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
З оскаржуваної постанови вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 травня 2025 року серії ЕПР1№336851 21 травня 2025 року о 00:15 год. в м. Миколаєві по вул. Вадима Благовісного,62, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням технічного приладу Drager Alcotest - 7510, тест № 166, результат 1,81‰ (проміле), чим порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Даний протокол підписаний ОСОБА_1 . В поясненнях по суті порушення ОСОБА_1 зазначив, що провину свою визнає та готовий понести покарання згідно з законодавством.
Згідно роздруківки тестування ОСОБА_2 на місці зупинки на алкоголь №166 від 20 травня 2025 року за допомогою спеціального технічного засобу Alkotester Drager 7510 ARМF-0278, результат становить1,81 ‰ (проміле) (а.с. 3). Аналогічні дані щодо тестування ОСОБА_2 зазначені у Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, де ОСОБА_1 власноручним підписом підтвердив свою згоду із результатами тестування (а.с. 4).
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, також підтверджується відеозаписом, проведеним працівником поліції на боді-камеру, на якому зафіксовано проходження ОСОБА_1 за його згодою огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу Alkotester Drager 7510 ARМF-0278 та його згода з результатами тестування (відео: 00:26:32-00:31:22).
В рапорті працівник поліції УПП в Миколаївській області Мосінзова Світлана повідомила, що 21 травня 2025 року близько 00 год 20 хв за адресою: вул. Благовісного, 62 в м. Миколаєві за порушення комендантської години було зупинено транспортний засіб «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, порушення мови. Був проведений тест на стан алкогольного сп'яніння, результат позитивний, складено протокол серії ЕПР1№336851 від 21 травня 2025 року.
Зазначені докази в їх сукупності суд першої інстанції належним чином проаналізував та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що в порушення вимог ст. 7, 9 КУпАП суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з'ясував всі обставини події у справі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом.
Що стосується посилань захисника Сидоренка В.В. про безпідставність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , то такі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. До того ж з відеозапису вбачається, що причиною зупинки було порушення ОСОБА_1 комендантської години, про що поліцейським йому було повідомлено. Посилання захисника Сидоренка В.В. на правові висновки Верховного Суду в постанові від 15 березня 2019 року по справі № 686/11314/17 апеляційний суд відхиляє як нерелевантні, оскільки стосуються саме оскарження дій поліцейського в порядку адміністративного судочинства, а не наявності чи відсутності підстав для встановлення вини особи у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пунктів 2,4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Факт виявлення працівниками поліції у ОСОБА_1 таких ознак алкогольного сп'яніння як млява мова, хитка хода підтверджується відеозаписом з боді-камери працівника поліції (відео: 00:27:11 -00:27:21). Також дані ознаки відображені у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підписаному ОСОБА_1 без зауважень.
За такого не можуть вважатись обґрунтованим посилання захисника ОСОБА_3 на невстановлення працівником поліції ознак алкогольного сп'яніння.
Доводи захисника, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння мав бути проведений посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, апеляційний суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому розумінні норм права.
Так, положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Тобто, статтею 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом, поза виконання ними обов'язків військової служби або поза перебування на території військових частин.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Як вбачається з матеріалів провадження 21 травня 2025 року водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 в м. Миколаїв по вул. Вадима Благовісного,62, в стані алкогольного сп'яніння, де о 00:15 год. був зупинений працівниками поліції. Тобто, подія відбулась поза межами військової частини.
Матеріали справи не містять також і відомостей, що ОСОБА_1 на момент зупинки його поліцейськими виконував службове завдання, пов'язане з проходженням військової служби.
Отже у даній ситуації положення статті 266-1 КУпАП не застосовуються.
При цьому апеляційний суд виходить з того, що відповідно ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються, зокрема, забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 , відноситься до правопорушень, що стосуються порушення норм і правил забезпечення безпеки дорожнього руху, тому він несе відповідальність за його вчинення на загальних підставах.
Так само, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання захисника на порушення ОСОБА_1 ст. 172-20 КУпАП, оскілька вказана норма не стосується керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані сп'яніння або під впливом речовин, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за що передбачена ст. 130 КУпАП, що відноситься до адміністративних правопорушень на транспорті (Глава 10 КУпАП).
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника Сидоренка В.В. про те, що відеозапис не підтверджує здійснення поліцейськими контрольного забору повітря спеціальним засобом «Драгер», позаяк виконання даних дій працівником поліції не передбачено нормативними актами та носить лише рекомендаційний характер щодо попереднього "контрольного" продуву, доводи ж щодо того, що індикатор приладу «Драгер» не миготів зеленим та не було відповідного звуку про готовність приладу, спростовуються відеозаписом.
Крім того, за клопотанням захисника Сидоренка В.В. в Управління патрульної поліції в Миколаївській області було витребувано сертифікат відповідності та свідоцтва про повірку приладу Drager Alkotest 7510, яким проводився огляд ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019, свідоцтво чинне до 14 листопада 2025 року, згідно сертифікату про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів з додатком встановлено, що прилад Drager Alkotest 7510 відповідає вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, сертифікат дійсний до 04 липня 2028 року. Також у відповіді начальника Управління патрульної поліції в Миколаївській області роз'яснено, що відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають звання. Поліцейський ОСОБА_4 , яка проводила огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 , могла проводити огляд на стан алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів так як має спеціальне звання - капрал поліції.
Посилання захисника на те, що працівниками поліції було обмежено право ОСОБА_1 на отримання правової допомоги, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№336851, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень, йому було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Щодо доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про неповідомлення його про судове засідання судом першої інстанції, то самі по собі зазначені обставини не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Апеляційний суд повідомляв ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, ОСОБА_1 скористався своїм правом на правову допомогу та його захисник Сидоренко В.В. надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, де докладно виклав заперечення щодо оскаржуваної постанови, захисник приймав участь в судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, надавав пояснення, щодо обставин справи, заявляв клопотання, що свідчить про реалізацію ОСОБА_1 передбачених ст.268 КУпАП прав.
Стосовно клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка В.В. -змінити обраний судом вид адміністративного стягнення та не застосувати до ОСОБА_1 такий вид стягнення як позбавлення права керування транспортним засобом на один рік, то слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм законів держави Україна.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ч. 1 ст. 130 КУпАП є одним з найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.
Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Суд не вправі при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП призначити інше стягнення, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Обраний судом першої інстанції вид стягнення у вигляді штрафу із позбавленням права керування транспортним засобом відповідає важкості та характеру вчиненого правопорушення. Апеляційний суд не вбачає підстав для зміни обраного судом виду адміністративного стягнення і вважає, що саме таке стягнення буде відповідати меті адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Не є підставою для іншого і військова служба ОСОБА_1 .
За такого немає підстав для зміни оскаржуваної постанови судді в частині обраного адміністративного стягнення і призначення ОСОБА_1 стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.
Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. Так, у цій справі належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 разом із доповненнями до апеляційної скарги, поданими захисником Сидоренком Володимиром Вікторовичем - залишити без задоволення.
Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду В.В. Коломієць