24 вересня2025 року
м. Київ
справа № 496/6083/25
провадження № 51- 3723 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_5 ,на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від
10 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_4 , поданого в інтересах ОСОБА_5 , в порядку
ст. 206 КПК України про незаконне затримання.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 16 вересня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вищевказану ухвалу слідчого судді, оскільки її було подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.
Не погодившись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, оскільки вважає, що вони постановлені з істотним порушенням норм кримінального процесуального законодавства. Вважає, що ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за зверненням в порядку ст. 206 КПК України у справах про позапроцесуальне позбавлення свободи підлягає апеляційному перегляду, оскільки перешкоджає доступу до суду в питаннях особистої свободи.
Окрім того, просить вирішити питання про передачу провадження на розгляд до об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, мотивуючи необхідністю відступити від правової позиції, викладеної в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від
27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст. 310 КПК України, оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку, тобто касаційне оскарження ухвал слідчого судді законом не передбачено.
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року касаційному оскарженню не підлягає, а тому не може бути предметом касаційного розгляду, у зв'язку із чим в цій частині доводів касаційної скарги слід відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Що стосується доводів касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, колегія суддів Верховного Суду вважає за доцільне вказати наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 399 КПК України ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 № 13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 309 КПК України.
Оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України, відсутня у переліку, передбаченому ст. 309 цього Кодексу, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, встановивши, що предметом оскарження є ухвала слідчого судді, постановлена за результатами розгляду клопотання ОСОБА_4 про визнання затримання
ОСОБА_5 незаконним, поданого у порядку ст. 206 КПК України, дійшов правильного висновку, що вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, тому обґрунтовано відмовив у відкритті провадження, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.
При постановленні ухвали апеляційний суд врахував висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17 щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, відповідно до якого, оскільки оскаржена ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною, в ухвалах від 16 квітня 2024 року у справі № 522/4231/24, від
19 грудня 2024 року у справі № 522/9264/24, від 31 січня 2025 року у справі
№ 331/2504/24, від 22 квітня 2025 року у справі № 461/1847/25, від 24 квітня 2025 року у справі № 644/696/25, від 09 липня 2025 року у справі № 953/11493/24, від
22 липня 2025 року у справі № 592/4354/25.
Слід зауважити, що усталена практика Європейського суду з прав людини свідчить, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги в частині оскарження ухвали апеляційного суду, а тому відмовляє у відкритті касаційного провадження в цій частині на підставі
п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Щодо доводів про наявність підстав для передачі провадження на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 434-1 КПК України кримінальне провадження на розгляд об'єднаної палати передає суд, який розглядає таке кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, тобто питання про його передачу вирішуєтьсялишепісля відкриття касаційного провадження, тому у колегії суддів відсутні підстави до задоволення клопотання ОСОБА_4 .
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , подану в інтересах
ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від
16 вересня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3