25 вересня 2025 року Справа № 915/827/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Мавродієвої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»,
до відповідача: Миколаївської міської ради в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради,
про: стягнення 21991,84 грн.
Згідно заяви позивача від 04.09.2025 про зменшення позовних вимог: про стягнення заборгованості у розмірі 5301,63 грн,-
Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради грошові кошти у загальній сумі 21991,84, з яких: 21099,28 грн - борг за надані по індивідуальному договору від 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 у період з листопада 2022 року по березень 2024 року; 892,56 грн - борг за абонентського обслуговування, нарахований за період з листопада 2022 року по жовтень 2024 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлену теплову енергію своєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову не погашена.
Ухвалою суду від 02.06.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.06.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №915/827/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
30.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність будь-яких договірних відносин між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та Миколаївською міською радою у період опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024 років.
Відповідач також вказує, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуги постачання теплової енергії в квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 в опалювальні періоди 2022-2023, 2023-2024 років.
Також відповідач повідомляє, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №182 від 23.02.2022, квартиру №11 за адресою вул.Херсонське шосе, 94 було надано в порядку тимчасового поліпшення житлових умов ОСОБА_1 на склад сім'ї із 8 осіб (вона, 2 дочки, 5 синів). 07.02.2023 між ОСОБА_1 та КЖЕП Центрального району м.Миколаєва було укладено договір №4 найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду.
На думку відповідача, обов'язок зі сплати заборгованості по внескам за теплову енергію покладено на наймачів квартири №11 у житловому будинку по вул.Херсонське шосе, 94 в м.Миколаєві Миколаївської області.
23.07.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких останній вказує, що відсутність письмово укладеного договору не звільняє споживачів від обов'язку оплати наданих їм послуг, а фактичним доказом надання послуги з теплопостачання на об'єкт споживача є наряди на підключення та відключення централізованого опалення, з підписами представника ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», а також накази на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок або закінчення опалювального періоду.
04.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради основний борг в сумі 5200,41 грн за надані по індивідуальному договору від 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 у період з листопада 2022 року по січень 2023 року та борг за абонентське обслуговування - 101,22 грн за аналогічний період.
Враховуючи, що відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені в заяві позивача від 04.09.2025 про зменшення позовних вимог.
Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.
Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов'язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.
Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов'язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об'єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.
Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно рішення Миколаївської міської ради №1078 від 26.05.2006 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з 01.06.2006 визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Миколаївською міською радою з 28.12.2021 зареєстровано право власності на об'єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Херсонське шосе, 94, кв.11.
Постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 (далі - постанова КМУ №1022) затверджено зміни, що вносяться до постанови КМУ №830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії та індивідуальним і колективним споживачем який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до п.13 постанови КМУ №1022, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).
Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 за №1022 та №1023.
Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021:
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Відповідно до п.3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції змін внесених Законом №1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Разом з тим, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
Водночас, п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.
Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23.
На офіційному сайті ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» в мережі Інтернет розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, надалі - «Договір» (Додаток №4), що встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу, та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п.1 Договору).
Суд вважає, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті позивача, як виконавця послуг, не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Окрім цього, факт надання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, які належать йому на праві власності підтверджуються відповідними рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів та відомостями споживання теплової енергії, в якому знаходиться приміщення відповідача.
Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.
Суд вважає, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.
Відповідно до п.2 Договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом року з дати набрання чинності та враховується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї з сторін про відмову від діючого договору (https://nikoblteplo.com.ua/content/ukladennya-pereukladennya-dogovoriv).
Зважаючи на наведене, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним та набрав чинності з 01.11.2021, у зв'язку з чим є обов'язковим для виконання сторонами, в тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Відповідно до п.4 Договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до п.5 Договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 32 Договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до пункту 34 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Водночас, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).
В опалювальні періоди 2022-2023 років позивач здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку, що розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Херсонське шосе, 94, кв.11, що підтверджується рішенням Виконкому ММР про початок опалювального періоду №625 від 09.11.2022, наказом про початок опального періоду №253-АГ від 11.11.2022, рішенням Виконкому ММР про закінчення опалювального періоду №176 від 24.03.2023, наказом про закінчення опалювального періоду №76/2-АГ від 23.03.2023.
Позивачем також надано службову записку від 14.11.2022 про перепідключення будинку від ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» до ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на початок опалювального сезону 2022-2023 років та прийняття нових приладів обліку теплової енергії (№502089.01 - Херсонське шосе, 94).
На підтвердження постачання теплової енергії до будинку позивачем надано звіти за спожиту теплову енергію абонентом за вузлом обліку №502089.01.
Суд вказує, що в умовах єдиної системи централізованого опалення подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення.
При цьому, житлові приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Цивільним законодавством визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», як виконавець послуг, у спірний період з листопада 2022 року по січень 2023 року включно надавав теплову енергію для опалення квартири АДРЕСА_1 , а відповідач, як власник такої квартири та споживач теплової енергії у спірний період, не сплатив вартість спожитої теплової енергії.
Судом прийнято до уваги, що позивачем враховано заперечення відповідача та зменшено період нарахування та розмір позовних вимог у зв'язку з тим, що квартира АДРЕСА_1 згідно з рішенням Виконкому ММР від 23.02.2022 №182 за ордером від 07.02.2023 надана в порядку тимчасового поліпшення житлових умов ОСОБА_1 на склад сім'ї із 8 осіб (вона, 2 дочки, 5 синів), між якою та КЖЕП Центрального району м.Миколаєва було 07.02.2023 укладено Договір №4 найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду.
Відповідно до ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно він зобов'язаний здійснювати витрати на управління, утримання та збереження такого майна.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним заборгованості за надані у період з листопада 2022 року по січень 2023 року включно послуги з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 5200,41 грн та борг за абонентське обслуговування у сумі 101,22 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 232, 233, 238, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; код ЄДРПОУ 26565573) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, буд.5-А; код ЄДРПОУ 31319242) 5200,41 грн боргу за наданні послуги з постачання теплової енергії, 101,22 грн боргу за абонентське обслуговування та 3028,0 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.В.Мавродієва