ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/656/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська, вул. Мулика, 9, м.Івано-Франківськ, 76018, в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004;
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу ЖБК "ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ", вул.Вовчинецька, буд. 121, м. Івано-Франківськ, 76009;
про стягнення 7200098,61 грн, з яких: 5827933,51 грн - пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, 1093927,19 грн - інфляційні втрати, 278237,91 грн - 3% річних;
за участі:
від прокуратури: Андрусяк Наталія Андріївна;
від позивача: Медицька Світлана Василівна;
від відповідача: не з'явилися.
встановив: керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська звернувся з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Обслуговуючого кооперативу ЖБК "ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ" про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі в сумі 7200098,61 грн, з яких: 5827933,51 грн - пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, 1093927,19 грн - інфляційні втрати та 278237,91 грн - 3% річних за користування грошовими коштами.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Згідно п. 3 ч. 1 статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Така правова позиція щодо представництва прокурором інтересів держави викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18,від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
Одним із основних принципів, визначених ст. 7 Бюджетного кодексу України, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Підпунктом 5 пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» передбачено принцип цільового використання коштів пайової участі, згідно з яким останні можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України передбачено, що складовою частиною доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів є кошти, отримані як пайова участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Порушення містобудівного та бюджетного законодавства у вигляді несплати замовником будівництва до бюджету коштів пайової участі зумовлюють ненадходження до місцевого бюджету цих коштів, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) бюджету міської ради та територіальній громаді в цілому.
Ненадходження коштів пайової участі завдає шкоди бюджету і суспільству загалом, оскільки дані кошти не використовуються на розбудову інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, яка зазнала руйнувань в умовах воєнного стану.
Тому пред'явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено порушенням інтересів держави в бюджетній сфері та спрямоване на забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету та їх використання за цільовим призначенням для задоволення відповідних потреб територіальної громади та суспільства.
У даному випадку уповноваженим суб'єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері пайової участі є Івано-Франківська міська рада.
За змістом ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, доходи місцевих бюджетів, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Згідно п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, у тому числі, доходи місцевих бюджетів.
У розумінні вимог ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 2, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Івано-Франківська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.п. 5 п. а) ч. ст. 28 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури тощо.
За змістом підпункту 3 пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону шляхом проведення розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва.
У спірних правовідносинах щодо стягнення із відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, Івано-Франківська міська рада виступає як сторона позадоговірного зобов'язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються кошти пайової участі.
З огляду на викладене, у даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в особі Івано-Франківської міської ради через їх порушення, що полягає у неналежному виконанні ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» обов'язку зі сплати коштів пайової участі та зумовлює ненадходження цих коштів, які згідно з п. 1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України є складовою частиною місцевого бюджету, що необхідні для подальшого створення і розвитку інфраструктури міста Івано-Франківськ. Вказаним порушуються економічні інтереси територіальної громади міста Івано-Франківськ.
Окружною прокуратурою міста Івано-Франківська листом від 30.01.2025 повідомлено Івано-Фаркнівську міську раду про існування порушення інтересів держави внаслідок несплати ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» коштів пайової участі всупереч Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та необхідності здійснення розрахунку величини пайової участі з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих заходів стосовно стягнення із замовника безпідставно збережених коштів пайової участі.
Водночас, фінансовим управлінням Івано-Франківської міської ради, ігноруючи вимоги Прикінцевих та перехідних положень Закону України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», листом від 06.02.2025 повідомлено прокуратуру, що беручи до уваги зміни в законодавстві, судову практику Верховного Суду та роз'яснення Мінрегонбуду, спонукання замовників будівництва, які здали об'єкти в експлуатацію після 2021 року до пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста є суперечливим.
20 березня 2025 року Окружною прокуратурою міста Івано-Франківська повторно скеровано листа в Івано-Франківську міську раду щодо вжиття заходів з метою стягнення коштів пайової участі із ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ».
Разом з тим, Івано-Франківською міською радою проігноровано листа окружної прокуратури, не вжито заходів та не повідомлено окружну прокуратуру про причини невжиття їх. При цьому, міською радою і до теперішнього часу не вжито заходів щодо стягнення у судовому порядку пайової участі ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ».
Невжиття Івано-Франківською міською радою ефективних заходів щодо захисту її майнових інтересів з метою наповнення місцевого бюджету за рахунок нарахування і стягнення коштів пайової участі із ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» свідчить про неналежне здійснення міською радою захисту інтересів громади в сфері залучення коштів пайової участі до місцевого бюджету та інтересів держави в сфері регулювання спірних правовідносин.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов до висновку про те, що прокуратурою дотримано приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" при поданні даного позову.
Таким чином, за наведених обставин вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Позиція керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська.
Позов мотивовано тим, що всупереч вимогам законодавства, ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» до Івано-Франківської міської ради протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва не звертався. Натомість, ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» у дозвільних документах вказано, що замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п. 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала сплату коштів пайової участі. При цьому, відповідач як замовник будівництва (забудовник), без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту до введення об'єкта в експлуатацію, а отже, ці кошти підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно розрахунку розмір пайової участі, який ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» зобов'язаний був сплатити до здачі об'єкта в експлуатацію становить 5827933,51 грн.
За порушення строків виконання зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 1093927,19 грн інфляційних втрат та 278237,91 грн 3 % річних.
Позиція позивача - Івано-Франківської міської ради.
Позивач позовні вимоги підтримає в повному обсязі та просив суд позовні вимоги задовольнити.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради замовнику ОК ЖБК «Галицька Академія» видано дозволи на будівельні роботи:
- № 112183121327 від 08.11.2018 (Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (І черга будівництва) по вул. Вовчинецька, 225-227 в с. Вовчинець Івано-Франківської обл.), міститься за посиланням https://econstruction.gov.ua/dabi_history_public_card/view=2860394459223295039;
- № 112183121485 від 08.11.2018 (Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (ІІ черга будівництва) по вул. Вовчинецька, 225-227 в с. Вовчинець Івано-Франківської обл.), міститься за посиланням https://econstruction.
gov.ua/dabi_history_public_card/view=2860394459231683751;
- №112183121626 від 08.11.2018 (черга. №3) (міститься за посиланням https://econstruction.gov.ua/dabi_history_public_card/view=2860394459231683750) на будівельні роботи з будівництва об'єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (ІІІ черга будівництва), Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 227».
Управлінням архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради 11.12.2017 видано містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 225-227».
Експертизу проектної документації проведено у 2018 році, що підтверджується відомостями, розміщеними у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за посилання https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=2957465110920037956/optype=6.
У період з 08.11.2018 по 14.02.2022, ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» на підставі дозволів на виконання будівельних робіт (№ 112183121327 від листопада 2018 року (1 черга), № 112183121485 від листопада 2018 року (2 черга), № 112183121626 від листопада 2018 року (3 черга) здійснено будівництво об'єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 225-227».
Згідно з інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва по 3-х чергах будівництва по об'єкту «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 225-227» проведено технічну інвентаризацію, відомості про яку містяться за посиланнями:
- технічна інвентаризація І черги - https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=3119812619918116403/optype=5 ;
- технічна інвентаризація ІІ черги - https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=2927860866206402437/optype=5 ;
- технічна інвентаризація ІІІ черги - https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=2874918391859119681/optype=5 .
Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (ІІ черга будівництва), Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 225-227 здійснено на земельних ділянках з кадастровими номером 2610190501:09:003:0233 (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) площею 0,47 га; 2610190501:09:003:0234 (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку); площею 0,15 га; 2610190501:09:003:0220 (03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) площею 0,0242 га.
Відповідно до актів готовності об'єкта до експлуатації від 27.07.2023 та 02.11.2023 визначено код об'єкта ДКБС -1122.1, а саме об'єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирної масової забудови (акти готовності містяться за посиланнями https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=3227048247528785301/optype=17; https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=3156058852131079781/optype=17).
Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради видано відповідачу сертифікати, що засвідчують відповідність закінчених будівництвом об'єктів проектній документації та підтверджують їх готовність до експлуатації:
- сертифікат № ІФ122231103272 від 10.11.2023 року (Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (І черга будівництва)), міститься за посиланням https://econstruction. gov.ua/document_detail/doc_id=3227829576428160455/optype=100;
- сертифікат № ІФ122230918241 від 6.10.2023 (Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (ІІ черга будівництва)), міститься за посиланням https://econstruction. gov.ua/document_detail/doc_id=3194549239224993264/optype=100;
- сертифікат № ІФ122230810485 від 18.09.2023 (Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (ІІІ черга будівництва)), міститься за посиланням https://econstruction. gov.ua/document_detail/doc_id=3166153989158864168/optype=100.
Згідно із сертифікатами про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів виданими Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контрою Івано-Франківської міської ради замовнику ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» датою завершення будівництва є 14.02.2022, датою введення об'єкта в експлуатацію (дата реєстрації в ЄДЕССБ) відповідно до сертифікату №ІФ122231103272 є 10.11.2023, датою введення в експлуатацію відповідно до сертифікату № ІФ122230918241 є 06.10.2023, датою введення об'єкта в експлуатацію відповідно до сертифікату № ІФ122230810485 є 18.09.2023.
Об'єкт має такі основні показники (на підставі відомостей технічної інвентаризації):
І черга - загальна площа будинку - 5706,7 м2 , загальна площа квартир - 4136,5 м2 площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 735,8 м2 та площа місць загального користування - 834,4 м2 (разом площа нежитлових приміщень - 1570,2 м2);
ІІ черга - загальна площа будинку 4737,7 м2, загальна площа квартир - 3321,6 м2, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 650,9 м2, площа місць загального користування - 765,2 м2 (разом площа нежитлових приміщень - 1416,1 м2);
ІІІ черга - загальна площа будинку (3 черга) - 5556,2 м2, загальна площа квартир - 4071,7 м2, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 660,4 м2, площа місць загального користування - 824,1 м2 (разом площа нежитлових приміщень - 1484,5 м2.
Кошторисна вартість будівництва І черги, у т.ч. витрати на: вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, загальна - 44 811,25 тис грн, у т.ч. витрати на будівельні роботи - 33608,44 тис грн.
Кошторисна вартість будівництва ІІ черги, у т.ч. витрати на: вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, загальна - 38 165,52 тис грн, у т.ч. витрати на будівельні роботи - 28 624,12 тис грн.
Кошторисна вартість будівництва ІІІ черги, у т.ч. витрати на вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, загальна - 45 392,62 тис грн, у т.ч. витрати на будівельні роботи - 34 044,465 тис грн.
У сертифікатах про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів замовник будівництва зазначив, як підставу для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІX від 20.09.2019.
Як встановлено судом, ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» розпочав будівництво об'єкта «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (І, ІІ, ІІІ черги будівництва), Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 225-227» ще 08.11.2018 відповідно до дозволів на будівельні роботи (№ 112183121327 від 08.11.2018, № 112183121485 від 08.11.2018, № 112183121626 від 08.11.2018, та за результатами будівництва об'єкт будівництва введено в експлуатацію на підставі сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІФ122231103272 від 10.11.2023, № ІФ122230918241 від 6.10.2023, № ІФ122230810485 від 18.09.2023.
Проте, до органу місцевого самоврядування для укладення договору про пайову участь замовник ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» не звертався, будь-які документи для розрахунку розміру пайової участі, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками, до міської ради не надавав, договір про пайову участь не уклав та кошти пайової участі не сплатив.
27.07.2023 № 647 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 липня 2023 року)» (діяв до 02.11.2023) затверджено вартість 1 м2 загальної площі квартир у будинку (з урахуванням ПДВ), яку розраховано станом на 01.07.2023 по Івано-Франківській області, яка складає 19052 грн/м2.
З 02.11.2023 наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.11.2023 № 1010 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 жовтня 2023 року)» (чинний на тепершній час) також затверджено вартість 1 м2 загальної площі квартир у будинку (з урахуванням ПДВ) в сумі 19052 грн/м2.
Як зазначає керівник окружної прокуратури, згідно поданого розрахунку розмір пайової участі, який забудовник (ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ») зобов'язаний був сплатити до здачі об'єкта в експлуатацію становить 5827933,51 грн пайової участі, у тому числі:
- І черга - 2 069 364,87 грн - не пізніше 10.11.2023;
- ІІ черга - 1 721 970,1 грн - не пізніше 06.10.2023;
- ІІІ черга - 2 036 598,54 грн - не пізніше 18.09.2023.
За порушення строків виконання зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 1093927,19 грн інфляційних втрат та 278237,91 грн 3 % річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI, відповідно до ст.1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
У відповідності до ч.1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла до 31.12.2019 року) закріплювався обов'язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Порядок укладення договір пайової участі за вказаною статтею Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь, яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об'єкта, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід'ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об'єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.
Отже, зі змісту ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачалося, якщо об'єкт будівництва не відносився до переліку об'єктів, у разі будівництва яких замовники не залучалися до пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковував перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, було обов'язковим через пряму вказівку закону.
Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено ст.40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону №132-IX та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас, зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Аналіз правової природи цих правовідносин дає підстави для висновку, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення ст.40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності.
Разом з тим, п.2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
При цьому, законодавцем під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення ст.40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абз. 2 п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Отже, у даному випадку, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами п.2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.
Суд зауважує, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Отже, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги пп.3, 4 абз.2 п.2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абз.1, 2 п.2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.
Судом встановлено, що відповідач, як замовник будівництва до Івано-Франківської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь не звертався, відповідно такий договір між сторонами не укладався, та як наслідок грошові кошти до місцевого бюджету відповідачем не сплачувались, що свідчить про порушення останнім норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов'язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови об'єкта і до 01.01.2020 була чинною.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання будівельних робіт надається замовнику саме після отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно із сертифікатами про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів виданими Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контрою Івано-Франківської міської ради замовнику ОК ЖБК «ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ» датою завершення будівництва є 14.02.2022, датою введення об'єкта в експлуатацію (дата реєстрації в ЄДЕССБ) відповідно до сертифікату №ІФ122231103272 є 10.11.2023, датою введення в експлуатацію відповідно до сертифікату № ІФ122230918241 є 06.10.2023, датою введення об'єкта в експлуатацію відповідно до сертифікату № ІФ122230810485 є 18.09.2023.
На час отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку ним відповідного будівництва частина 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Натомість, на момент прийняття в експлуатацію об'єкта Відповідача статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон №132-ІХ).
Враховуючи, що будівництво об'єкта розпочалося у листопаді 2018, тобто до набрання чинності Законом №132- ІХ, відповідач був зобов'язаний у період з початку будівельних робіт і до 01.01.2020 звернутися до позивача із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати належні документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об'єкта, та очікувати від органу місцевого самоврядування відповідного розрахунку і примірника договору, чого відповідач не зробив, порушивши імперативну норму ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (зазначена норма була чинною на момент початку побудови об'єкта і до 01.01.2020).
Вже після 01.01.2020 набув чинності Закон №132-ІХ, яким скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Розглядаючи аналогічні судові спори, Касаційний господарський суд (постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22, від 04.04.2024 у справі №923/1306/21, від 23.05.2024 у справі №915/149/23, від 16.10.2023 у справі №140/5484/21, від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, від 07.11.2024 у справі №910/12561/23, від 03.12.2024 у справі №910/6226/23, від 17.12.2024 у cправі №903/283/24, від 19.02.2025 у справі №903/468/24, від 20.02.2025 у справі №914/3777/23 та від 20.02.2025 у справі №918/618/24) дійшов висновків про те, що під час внесення змін до норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення ст. 40 цього Закону на підставі Закону №132-IX) законодавець чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту.
У даному випадку, як встановлено прокурором і також не оспорюється ОК «ЖБК «СУПЕРНОВА», між Позивачем та Відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти (пайовий внесок) до бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX не сплачувалися (у якості підстави для звільнення від сплати пайової участі Відповідач вказав пункт 13 розділу І Закону №132-IX).
Як уже зазначалося, після 01.01.2020 набула чинності норма п. 13 розділу І Закону № 132-ІХ, якою було скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому, враховуючи, що під час дії цієї норми договір пайової участі не укладено, отже, правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту до її виключення із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» між сторонами у цій справі не виникли.
Враховуючи наведене, Відповідач був зобов'язаний у 2020 році звернутися до Позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 і до введення його в експлуатацію у 2023 року сплатити пайовий внесок.
Аналогічні висновки Верховним Судом викладено у постанові від 19.02.2025 у справі №903/468/24.
Враховуючи вищенаведене, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.
Крім того, у постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд зробив висновок, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Законом №132-ІХ обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування (правова підстава ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Відповідач у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов'язок та відповідно самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття об'єкта в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Водночас, ключовим і визначальним у цьому спорі, з врахуванням підстави позовних вимог та можливості застосування ст.1212 ЦК України, є саме строк, коли забудовник порушив визначенні законом зобов'язання.
Суд зауважує, що оскільки замовник у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов'язок та відповідно самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття спірного об'єкту в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена прокурором вимога щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в сумі 5827933,51 грн.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
За прострочення відповідачем грошового зобов'язання, заявлено до стягнення 093927,19 грн - інфляційних втрат та 278237,91 грн - 3% річних.
Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено їх арифметичну та методологічну правильність. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
За наведених обставин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Обслуговуючого кооперативу ЖБК "ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ" про стягнення 7200098,61 грн - задовольнити.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу ЖБК "ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ", вул.Вовчинецька, буд. 121, м. Івано-Франківськ, 76009 (ідентифікаційний код 41102493) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 33644700) 5827933 (п'ять мільйонів вісімсот двадцять сім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн 51 коп. - пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 1093927 (один мільйон дев'яносто три тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн 19 коп. - інфляційних втрат, 278237 (двісті сімдесят вісім тисяч двісті тридцять сім) грн 91 коп. - 3% річних.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу ЖБК "ГАЛИЦЬКА АКАДЕМІЯ", вул.Вовчинецька, буд. 121, м. Івано-Франківськ, 76009 (ідентифікаційний код 41102493) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604 (ідентифікаційний код 03530483) 86401 (вісімдесят шість тисяч чотириста одну) грн 18 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.09.2025
Суддя Неверовська Л. М.