15.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/814/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Матенчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Дудкевича Костянтина Петровича
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Транс Захід"
про відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортного експедирування №02-0705 від 07.05.2025 у сумі 263 133 грн 13 коп.,
за участю:
представника позивача Зелінка В. В.,
представника відповідача Зелінського П. В., Николин В. М.,
ухвалив таке рішення.
Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 15.09.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору.
Фізична особа-підприємець Дудкевич Костянтин Петрович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Транс Захід" про відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортного експедирування №02-0705 від 07.05.2025 у сумі 263 133 грн 13 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 14.07.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 25.07.2025, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
Протокольною ухвалою від 25.07.2025 суд задоволив клопотання відповідача та відклав розгляд справи по суті на 09.09.2025.
Протокольною ухвалою від 09.09.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 15.09.2025.
Сторін належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи.
Явка представника позивача та представника відповідача в судове засідання свідчить про наведений вище факт.
Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов договору транспортної експедиції №02-0705 позивач (експедитор-замовник) від 07.05.2025 направив заявку №00000009059, згідно з якою відповідач (перевізник) прийняв на себе зобов'язання організувати перевезення за маршрутом Toledo-Чоп-Київ. Однак, в ході перевезення вантажу, відповідачем (перевізником) було втрачено понад 74% загального обсягу товару, що спричинило майнові збитки позивачу на суму 263 133 грн 13 коп.
Крім того, зауважує, що договірні відносини, між ТОВ "Ромсат Україна" та ТОВ "Євро Форвардінг" (договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 23.04.2025) та договірні відносини між ТОВ "Євро Форвардінг" та ФОП Дудкевич К. П. (договір транспортної експедиції від 01.12.2022) жодним чином не впливають на предмет даного спору, а намагання відповідача змістити акцент розгляду з обставин, пов'язаних із договором №02-0705 від 07.05.2025, на правовідносини за іншим договором, є юридично некоректним та вводить суд в оману щодо справжніх підстав спору. Крім того, положення чинного договору між ФОП Дудкевич К. П. та ТОВ "Євро Форвардінг" (№01122022) взагалі не регулюють спірні відносини, що виникли між позивачем та відповідачем.
Зазначає, що позивачем ФОП Дудкевич К. П. відшкодовано ТОВ "Євро Форвардінг" в межах договірних відносин збитки в сумі 263 133 грн 13 коп., докази чого надано суду.
З огляду на зазначене, стверджує, що з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту його фактичної передачі вантажоодержувачу, саме перевізник (ТОВ "ВВ Транс Захід") несе повну відповідальність за його збереження, цілісність, комплектність та недоторканість. У даному випадку, втрата значної частини вантажу під час перебування у розпорядженні відповідача свідчить про неналежне виконання ним зобов'язань, передбачених як договором, так і чинним законодавством.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.
У відзиві на позовну заяву від 04.08.2025 (вх. №12805/25 від 04.08.2025) відповідач зазначає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав:
- обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, а звернення до суду передчасним;
- в червні 2025 року ТОВ «ВВ Транс Захід» із отриманої претензії стало відомо, що послуги перевезення надавались не ФОП Дудкевичу К. П., позивачу у справі, а ТОВ "Євро Форвардінг", який і був указаний у товаро-супровідних документах як вантажоодержувач;
- із позовною заявою про стягнення збитків внаслідок часткової втрати вантажу може звернутись вантажовідправник або вантажоодержувач, до яких не відноситься позивач;
- саме ТОВ "ВВ Транс Захід" несе відповідальність за нестачу вантажу перед ТОВ "Євро Форвардінг" від якої не отримало жодної претензії, як і даних про перехід права вимоги до ФОП Дудкевич К. П.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з наведених підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між ТОВ "Євро Форвардінг" (надалі - Експедитор-Замовник) та ФОП Дудкевич Костянтином Петровичем (надалі - Експедитор-Виконавець) укладено Договір транспортної експедиції №01122022 від 01 грудня 2022 року (надалі-Договір).
Відповідно до п.1.1 даний Договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та у розрахунках за ці перевезення між Експедитором-Замовником та Експедитором-Виконавцем.
Відповідно до п.1.2. Експедитор-Замовник та Експедитор-Виконавець діють від свого імені та по дорученню організацій, довіреними особами яких вони являються та з якими мають прямі договірні відносини.
Для належного виконання умов вищезгаданого Договору, укладеного між сторонами,
Фізична особа-підприємець Дудкевич Костянтин Петрович, у межах своїх зобов'язань, забезпечив організацію міжнародного перевезення вантажу. З цією метою було залучено третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВ Транс Захід» (далі - Перевізник), яке виступило виконавцем транспортної послуги.
07.05.2025 між ФОП Дудкевич Костянтином Петровичем (надалі - Експедитор-Замовник) та ТОВ "ВВ Транс Захід" (надалі - Перевізник) укладено Договір транспортної експедиції №02-0705 (надалі-Договір).
Відповідно до п. 1.1. даний договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та у розрахунках за ці перевезення між Експедитором-Замовником та Перевізником.
Відповідно до п. 1.2. договору Експедитор-Замовник та Перевізник діють від свого імені та по дорученню організацій, довіреними особами яких вони являються та з якими мають прямі договірні відносини.
Відповідно до п. 4.7. перевізник несе відповідальність за збереження та непошкодження вантажу, наданого для перевезення, згідно чинного законодаства України. Підставою для відповідальності перевізника є акт прийому-передачі вантажу по кількості та якості із обов'язковим підписом вантажоотримувача та водія (представника Перевізника) та заключення Торгово-Промислової Палати України. Ступень відповідальності перевізника встановлюється експертними висновками Торгово-Промислової Палати України по цінах ТТН або інвойсу, який супроводжує вантаж.
Згідно Заявки №00000009059 від 07.05.2025 до Договору транспортної експедиції №02-0705 від 07.05.2025 ТОВ «ВВ Транс Захід» прийняв зобов'язання організувати перевезення за маршрутом Toledo-Чоп- Київ.
Згідно із міжнародною товарно-транспортною накладною від 09.05.2025 внаслідок інциденту (крадіжки вантажу), що стався на одній із ділянок автомобільного шляху в Іспанії (територія автономного співтовариства Каталонія), у часовому проміжку з 05:00 до 06:00 години ранку перевізником втрачено частину товару.
У результаті протиправних дій невстановлених осіб зафіксовано факт вчинення злочину.
За результатами проведеного огляду встановлено, що загальна кількість вантажних місць, яка становила 143 коробки, зменшилася до 36 коробок, тобто зникнення становить 107 коробок, які містили продукцію, що належить клієнту, що у відсотковому відношенні складає понад 74% загального обсягу товару, що становить істотну матеріальну шкоду для клієнта.
У результаті неналежного виконання умов Договору транспортної експедиції з боку відповідача, позивачу завдано майнових збитків у розмірі 263 133 грн 13коп.
03.06.2025 позивачем направлено претензію №03.06.2025 на адресу відповідача, яка зазначена у даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій викладено обставини правопорушення, розмір заявлених збитків, а також вимогу про добровільне відшкодування завданої шкоди, яка залишена останнім без належного реагування.
Таким чином, загальна сума збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортної експедиції №02-0705 від 07.05.2025 становить 263 133 грн 13 коп.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Предметом позову є відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням умов договору транспортної експедиції.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.
Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Частинами 2 та 3 ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»
передбачено, що транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.
Експедитори за дорученням клієнтів, в тому числі: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
Положеннями статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»
передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про автомобільний транспорт» на автомобільного перевізника покладено обов'язок забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Зі змісту наведених норм випливає, що перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає в наданні транспортної послуги переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.
Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.
У той же час, згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на
організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
Відповідно до ч. 2 ст. 925 ЦК України позов до перевізника може бути пред'явлений
відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що витікають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлене цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Приписами ст. 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження
вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 530 ЦК України, зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що саме перевізник ТзОВ "ВВ Транс Захід" (відповідач) несе відповідальність за збереження та непошкодження вантажу, наданого для перевезення (п.4.7 договору транспортної експедиції №02-0705 від 07.05.2025).
В той же час матеріали справи не містять будь-яких доказів, що звільняють перевізника від цієї відповідальності. Не заслуговують на увагу і твердження відповідача щодо передчасності звернення позивача з даним позовом до суду, так як між позивачем і відповідачем виникли окремі договірні відносини, які жодним чином не впливають на договірні відносини із іншими юридичними особами, в яких відповідач не є стороною.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про відшкодування збитків у розмірі 263 133 грн 13 коп., пов'язаних із перевезенням вантажу, є обгрунованою.
Висновок суду.
В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача у сумі 3 947 грн - судового збору.
Що стосується витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
14.07.2025 через Електронний Суд представник позивача, адвокат Зелінка В. В. подав до суду клопотання про стягнення судових витрат (вх. №11705/25 від 15.07.2025), в якому просить стягнути з ТзОВ ТОВ «ВВ Транс Захід» судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 грн.
До вказаної заяви адвокатом Зелінкою В. В. долучено копію Акта від 07.07.2025 про надані послуги згідно Договору про надання правничої допомоги від 04.07.2025 №0407/25.
Пунктом 2 Акта визначено, що вартість послуг становить 18 000 грн., з яких:
- зібрання матеріалів для підготовки позовної заяви про відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортної експедиції №02-0705 від 07.05.2025 дорівнює 1 000 грн за 1 год. витраченого часу, що в сумі складає 4 000 грн (за 4 год.);
- підготовка позовної заяви про відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортної експедиції №02-0705 від 07.05.2025 у сумі 263 133 грн 13 коп., до Господарського суду Івано-Франківської області, що дорівнює 2 000 грн за 1 год. витраченого часу, що в сумі становить 14 000 грн (за 7 год. витраченого часу).
Суд звертає увагу, що склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, на професійну правничу допомогу пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Представник позивача у позовній заяві зазначив, що орієнтовний розрахунок суми, які відповідач очікує понести з урахуванням розміру заявлених позовних вимог на правову допомогу може становити 18 000 грн.
У ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Варто зазначити, що приписи ч. 5 ст. 126 ГПК України надають право іншій стороні звернутися до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті.
Відповідач заперечив щодо витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, суд визнає обґрунтованими витрати на правову допомогу частково, враховуючи таке.
Як вказано у Акті про надані послуги адвокатом здійснено зібрання матеріалів для підготовки позовної заяви про відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортної експедиції №02-0705 від 07.05.2025, що дорівнює 1 000 грн за 1 год. витраченого часу, що в сумі складає 4 000 грн (за 4 год.) та підготовка позовної заяви про відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортної експедиції №02-0705 від 07.05.2025 у сумі 263 133 грн 13 коп., до Господарського суду Івано-Франківської області, що дорівнює 2 000 грн за 1 год. витраченого часу, що в сумі становить 14 000 грн (за 7 год. витраченого часу), у зв'язку із чим загальна вартість послуг з надання правничої допомоги складає 18 000 грн.
Однак, суд приходить до висновку, що підготовка позовної заяви про відшкодування збитків включає в себе зібрання матеріалів для підготовки позовної заяви, а тому не вбачає необхідності стягувати з відповідача заявлену суму витрат на правничу допомогу у повному розмірі.
Подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідні докази згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, розрахунків тощо).
З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, cуд вважає, що не всі заявлені позивачем витрати на правову допомогу не відповідають встановленим критеріям та не є підтвердженими в повному обсязі.
За наведених обставин та правових норм, враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000 грн. В іншій частині заявлених до стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4 000 грн слід відмовити.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 2, 4, 13,42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд
позов Фізичної особи-підприємця Дудкевича Костянтина Петровича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Транс Захід" про відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортного експедирування №02-0705 від 07.05.2025 у сумі 263 133 грн 13 коп. - задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ТРАНС ЗАХІД» (вул. Мазепи Гетьмана, будинок 164, корпус 6, офіс 232, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76026; ЄДРПОУ 45355610) на користь Фізичної особи-підприємця Дудкевича Костянтина Петровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортної експедиції №02-0705 від 07 травня 2025 року, у сумі 263 133 (двісті шістдесят три тисячі сто тридцять три) грн 13 коп., 3 947 (три тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. судового збору, 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 к. - залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.09.2025.
Суддя Т. В. Стефанів