номер провадження справи 19/116/25
15.09.2025 Справа № 908/2143/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової , буд. 2-А, ідентифікаційний код 25878206)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
про стягнення 757 720,60 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №2334/08-07/25 від 11.07.2025) Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» про стягнення 757 720,60 грн. заборгованості за Договором № 10 від 31.05.2024, з яких: 478 534,60 грн - основний борг, 176 328,00 грн - пеня, 102 858,00 грн - штраф за прострочення виконання зобов'язань за договором.
Позов обґрунтовано приписами ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 599, 712 ЦК України та мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань з відпуску паливно-мастильних матеріалів за договором №10 від 31.05.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2143/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки предметом спору у даній справі є зокрема стягнення з відповідача суми в розмірі 757 720,60 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.07.2025 позовну заяву Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» м. Запоріжжя про стягнення 757720,60 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2143/25, присвоєно справі номер провадження 19/116/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/2143/25 від 16.07.2025, до електронного кабінету відповідача 16.07.2025, 20:12.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №908/2143/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.09.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
31.05.2024 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір №10.
Відповідно до п. 1.1Договору постачальник зобов'язується поставити замовнику товари: 09130000-9 нафта і дистиляти. Дизельне паливо Євро 5 ( далі- товар), за ціною і за кількістю, зазначеними у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору, відпуск товару з АЗС здійснюється по скретч-картках відповідно до “Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим замовником по кількості і якості з моменту товару згідно умов договору.
Згідно з п.п. 3.1-3.2 Договору, ціна договору становить 1 469 400,00 грн, з ПДВ. Ціна за одиницю товару визначена у додатку №1 до Договору.
Розділом 4 договору встановлено порядок оплати та отримання довірчих документів, відповідно до якого оплата товару здійснюється замовником у національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника згідно реквізитів, указаних у цьому договорі та наданого постачальником рахунка протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунка замовником. У разі відмови замовника від оплати товару згідно умов, передбачених Договором, зобов'язання постачальника припиняється у частині несплаченого товару.
Відповідно до п.5.1 Договору строк поставки товару - з моменту укладання договору по 30.04.2025.
Місце поставки (передачі) товару: АЗС постачальника (власні/орендовані/партнерські/тощо) відповідно, але не виключно, до Додатку №2 до цього Договору ( п.5.2 Договору).
Пунктом 5.5 Договору сторони згодили, що передача замовнику товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні представником замовника скетч-карток. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію скетч-карток на товар і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. Після цього всі обов'язки сторін по скетч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій ніж в них зазначено.
Згідно з п. 5.6 Договору, скетч-картки повинні мати термін дії не менше 12 місяців з моменту їх отримання. Постачальник гарантує продовження їх терміну до одного року, з можливістю подальшого обміну скетч-карток, строк дії яких закінчується, на діючі, з розрахунку 1:1, без зміни ціни Договору.
Відповідно до п.6.3.1, 6.3.2 Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у троки та на умовах, визначених Договором, забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Договором передбачено отримання довірчих документів - скретч-карток двома способами: на торгівельній точці та доставкою “Нова Пошта».
Після отримання оплати товару, постачальник зобов'язаний на протязі 5-ти робочих днів передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару (п. 4.5.1 договору).
Згідно з п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі визначеному п.п. 7.2.1, 7.2.2 цього Договору.
За умовами п. 7.2.2 Договору, у разі порушення строків, визначених п. 5.3-5.5 Договору, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка ціни Договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 3 (трьох) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків ціни Договору.
Відповідно до п.10.1 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.04.2025.
Сторонами складено та підписано додаток № 1 до Договору - Специфікацію на дизельне паливо Євро 5, 30 000 літрів, за ціною 48,98 грн за літр, на загальну суму 1 469 400,00 грн з ПДВ.
Додаток №1 до Договору містить перелік 616-ти АЗС для отримання пального за Договором.
Позивач платіжними інструкціями №522 від 26.08.2024 на суму 489 800,00 грн, №822 від 11.12.2024 на суму 244 900,00 грн здійснив оплату товару у кількості 15 000 літрів дизпалива.
Покупець в повному обсязі не отримав оплачений товар через його відсутність на АЗС.
На час звернення позивача до суду товар на суму 478534,60 грн, а саме 9770 літрів дизельного палива Євро 5 відповідачем не поставлено.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов поставки нафтопродуктів за скретч-картками, позивач 14.03.2025 звернувся до відповідача з вимогою вих.№478/14-14 про погашення заборгованості за договором поставки в розмірі 83 776,56 грн, якою просив терміновому порядку здійснити відпуск дизельного палива Євро 5 об'ємом 9770 літрів. У разі невиконання визначеного в 10-денний термін, перерахувати на рахунок Служби грошові коти, сплачені за 9770 літрів дизельного палива Євро 5 у розмірі 478 534,60 грн. Також у претензії позивач зазначив, що у разі невиконання вимог претензії у термін до 31.03.2025 року вказане питання буде вирішуватися в судовому порядку.
Проте, вимогу залишено відповідачем без належного реагування, зобов'язання щодо повернення коштів не виконано.
Отже відповідач висунуті вимоги позивача не задовольнив - гроші не повернув, що стало підставою звернення позивача до суду з даними вимогами про стягнення 478 534,60 грн основного боргу, 176 328,00 грн пені, 102 858,00 грн штрафу.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (приписи якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин сторін) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського Договору поставки.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (зі змінами) затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (АЗС), абзац 2 п. 3 Правил.
Згідно з п. 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери, п. п. 10.3.3.1; заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП, п.п.10.3.3.2.
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, то покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже у розумінні приписів наведеної норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передплати за непоставлений товар. Право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання - повернути кошти.
Відповідачем з урахуванням ст. ст. 73, 76, 77, 80 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів повного виконання умов договорів поставки, доводи та докази наведені позивачем в обґрунтування позову не спростовані.
Додатково до суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 176 328,00 грн та штраф в розмірі 102 858,00грн за період прострочення по договору з 14.03.2025 по 11.07.2025, визначивши 120 днів прострочення.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (положення частини першої ст. 611 ЦК України).
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі визначеному п.п. 7.2.1, 7.2.2 цього Договору.
За умовами п. 7.2.2 Договору, у разі порушення строків, визначених п. 5.3-5.5 Договору, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка ціни Договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 3 (трьох) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків ціни Договору.
Відповідно до п. 5.4 Договору, постачальник протягом одного робочого дня з дня надходження сплачених замовником грошових коштів зобов'язаний передати довіреним особам замовника скетч-картки на оплачену суму товару номіналами від 10 до 30 літрів. Передача скетч-карток оформлюється накладною.
Як визначено умовами пункту 5.5 Договору, саме скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними.
Позивачем до матеріалів справи надано копії скретч-карток, паливо за якими не відпущено позивачем у визначених на них об'ємах пального. На картках відсутня інформація щодо строку їх дії.
Позивач зазначає, що починаючи з 2025 року відповідач припинив відпуск палива по скретч-картам на АЗС, термін дії яких не закінчився і які є безстроковими.
Умовами договору визначено строк поставки товару - з моменту укладання договору по 30.04.2025.
20.12.2024 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору № 10 від 31.05.2024 про наступне:
1.Сорони дійшли згоди розірвати Договір, датою розірвання вважати дату цієї додаткової угоди.
2. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою, зобов'язання сторін, що виникли з Договору, припиняються. Сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язки,що передбачались Договором, крім прав та обов'язків, визначених в пунктах 5.5 та 5.6 Договору, які продовжують свою дію у визначеному в них порядку.
3. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, складена та підписана в двох екземплярах по одному для кожної сторони.
Пунктом 5.5 Договору сторони згодили, що передача замовнику товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні представником замовника скетч-карток. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію скетч-карток на товар і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. Після цього всі обов'язки сторін по скетч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій ніж в них зазначено.
Згідно з п. 5.6 Договору, скетч-картки повинні мати термін дії не менше 12 місяців з моменту їх отримання. Постачальник гарантує продовження їх терміну до одного року, з можливістю подальшого обміну скетч-карток, строк дії яких закінчується, на діючі, з розрахунку 1:1, без зміни ціни Договору.
Таким чином, ані з умов договору, ані з скретч-карток не можливо встановити чіткої календарної дати або настання події, з якою пов'язано початок прострочення виконання свого зобов'язання відповідачем.
Відповідно до приписів ч. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем надано в матеріали справи копію вимоги №478/14-14 від 14.03.2025 про сплату боргу, адресовану ТОВ «Інкам Фінанс», якою відповідачу встановлено строк до 31.03.2025.
Вимога направлена за адресою реєстрації відповідача, зазначеною в ЄДР: м.Запоріжжя, вул.Каховська, 11А, к.8, та вручена адресату 21.03.2025, що підтверджується даними відстеження листа з офіційного сайту Укрпошта за трекномером 5402900084586.
Позивачем нараховується пеня за ставкою 0,1% від ціни договору за період з 14.03.2025 по 11.07.2025 (за 120 днів прострочення), однак визначення такого початку періоду для розрахунку пені, є помилковим з урахуванням наведеного та того, що позивачем визначений відповідачу строк до 31.03.2025 для оплати за вимогою.
Таким чином останнім днем оплати є 31.03.2025, а початком перебігу строку для нарахування пені є 01.04.2025.
Також, суд вважає необхідним здійснити розрахунок пені у відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», враховуючи, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
За розрахунком суду за період з 01.04.2025 по 11.07.2025 пеня за прострочення зобов'язання у 102 дні складає 127 294,32 грн.
Судом перевірено розрахунок позивача заявленої суми штрафу та визнано його правильним. Штраф за просточнення виконання за договором понад три дні складає 102 858,00 грн.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 478 534,60 грн основного боргу 127294,32 грн - пені, 102 858,00 грн - штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в розмірі 8504,24 грн, враховуючи, що позов задоволено частково, в іншій частині - на позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової , буд. 2-А, ідентифікаційний код 25878206) основний борг в розмірі 478 534,60 грн (чотириста сімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 60 коп.), пеню в розмірі 127 294,32 грн (сто двадцять сім тисяч двісті дев'яносто чотири гривні 32 коп.) штраф в розмірі 102 858,00 грн (сто дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім гривень 00 коп.), витрати зі сплати судового збору в розмірі 8504,24 грн (вісім тисяч п'ятсот чотири гривні 24 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 25.09.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.