24.09.2025 Справа № 756/15019/25
Справа пр. № 2-о/756/561/25
ун. № 756/15019/25
24 вересня 2025 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., розглянувши матеріали заяви та доданих до неї документів за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Олена Володимирівна, Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства з заявою про встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до актового запису про шлюб, складеного 23 січня 1985 року Дарницьким палацом укладання шлюбів.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
Згідно зст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Нормою п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України вбачається, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
У судовому порядку підлягають встановленню факти: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий та судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі № 213/3417/23 зазначив, що суддя, приймаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Отож судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
ОСОБА_1 у своїй заяві вказує, що 23 січня 1985 року між ним та ОСОБА_3 у було укладено шлюб, зареєстрований Дарницьким палацом укладання шлюбів, актовий запис № 149. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Маючи намір отримати свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири, набутої у шлюбі, та реалізувати своє право на відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 , заявник звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. Однак постановою від 29 серпня 2025 року нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії, мотивувавши це тим, що у свідоцтві про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неправильно вказано дату народження заявника.
Оскільки ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлення судом такого факту не передбачено, суду слід з'ясувати, чи може взагалі заява ОСОБА_1 розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до положень ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану").
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті
Відповідно до ч. ч. 1, 6 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюються Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5.
Згідно з п. 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Пп. 2.13.1, 2.13.2 п. 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 369/96/23).
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 12 "Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану" судам роз'яснено, що суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові, дати народження тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).
Отже, у випадку неправильності запису в актовому записі цивільного стану (зокрема, і в актовому записів про шлюб) заінтересована особа вправі звернутися до суду з заявою про встановлення факту неправильності запису в актовому записі цивільного стану або оскаржити відмову органу державної реєстрації актів цивільного стану про відмову внести зміни до актового запису.
Якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні заінтересована особа вправі звернутися до суду з заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу, а не про встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення".
Водночас встановлення факту перебування у зареєстрованому шлюбі є неможливим, позаяк підтвердження такого факту здійснюється у позасудовому порядку шляхом складення актового запису про шлюб.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року у справі
№ 800/559/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц виснувала, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
З огляду на викладене, факт, який просить заявник встановити суд, не може встановлюватись в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством передбачено інший порядок його встановлення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи викладене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, слід відмовити.
Водночас суд роз'яснює заявнику, що він управі звернутися до суду з заявою про встановлення факту неправильності запису в актовому записі про шлюб або оскаржити відмову органу державної реєстрації актів цивільного стану про відмову внести зміни до актового запису.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Олена Володимирівна, Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК