20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 686/16764/22
провадження № 61-7566св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Хмельницька міська рада, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокатка Смішна Ілона Вікторівна, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року у складі судді Павловської А. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року у складі колегії суддів Грох Л. М.,Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру), Хмельницької міської ради (далі - ХМР), ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_3 на підставі розпорядження Хмельницької міської державної адміністрації від 21 грудня 1993 року № 2808 набула право власності на земельну ділянку, площею 0,06 га, на землях Садівничого товариства «Мир».
Згідно з договором від 23 січня 2014 року Приватне підприємство (далі - ПП) «ПоділляІнвентарБюро» на замовлення ОСОБА_3 виготовило технічну документацію із землеустрою на вказану земельну ділянку щодо встановлення (відновлення) її меж в натурі (на місцевості). На підставі цієї технічної документації земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6810100000:34:001:2468 та 11 березня 2014 року здійснено її державну реєстрацію.
У 2014 році в результаті об'єднання садівничих товариств «Мир», «Зоря», «Дружба», «Промінь», «Комунальник», «Постачальник» і «Садовод», які розташовані на території мікрорайону Лезнево у місті Хмельницькому, утворено Садівниче товариство «Лезнево-1».
Надалі ОСОБА_3 на підставі договору дарування 29 березня 2017 року відчужила земельну ділянку, площею 0,0623 га, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, її синові ОСОБА_4 , який 10 квітня 2017 року подарував цю земельну ділянку своєму синові ОСОБА_1 .
ХМР рішенням від 22 березня 2017 року № 46 надала ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є суміжною із ділянкою позивача, з метою передання її у власність ОСОБА_2 . На замовлення ОСОБА_2 фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_5 виготовила відповідну технічну документацію.
Державний кадастровий реєстратор рішенням від 26 лютого 2018 року № РВ-6800334512018 відмовив ОСОБА_2 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) у зв'язку із знаходженням у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, що належить позивачу, площа накладення (збігу) становить 13,7005 %.
Під час виготовлення збірного кадастрового плану земельних ділянок встановлено, що земельна ділянка, щодо якої виготовлено проєкт землеустрою на замовлення ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку позивача.
З огляду на накладення земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і неможливість зареєструвати земельну ділянку ОСОБА_2 у ДЗК у межах, які визначені його технічною документацією, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у цивільній справі № 686/14236/18 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки та права власності на неї.
Згідно з висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 13 травня 2020 року № 744д/020, проведеної у цивільній справі № 686/14236/18, встановлено, що:
земельна ділянка ОСОБА_1 , кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, згідно з відомостями технічної документації, розробленої ФОП ОСОБА_6 , не накладається на земельну ділянку, що розташована на території Садівничого товариства «Лезнево-1» у місті Хмельницькому, та якою фактично користується ОСОБА_2 ;
земельна ділянка, яку бажає отримати ОСОБА_2 у межах згідно з розробленим проєктом землеустрою щодо її відведення, накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 , площа накладення становить 8,5 % (53 кв. м).
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 10 лютого 2021 року у справі № 686/14236/18, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив.
22 липня 2020 року до завершення розгляду справи № 686/14236/18 ОСОБА_2 без згоди позивача з посиланням на вказаний висновок судової експертизи надіслав кадастровому реєстратору повідомлення про виявлення технічної помилки у відомостях ДЗК, допущеної під час визначення координат поворотних точок земельної ділянки позивача, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, та оплатив послугу з виправлення цієї технічної помилки.
23 липня 2020 року з електронної пошти ФОП ОСОБА_5 , яка виготовила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , на електронну пошту Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру надіслано:
заповнене ОСОБА_2 повідомлення про виявлення фізичною особою помилки, допущеної у відомостях з ДЗК про об'єкт, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, що належить позивачу на праві власності;
електронний документ у вигляді файлу XML з координатами поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, підписаний електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника Лісогор С. В. ;
квитанцію про сплату ОСОБА_2 вартості послуги;
технічну документацію, розроблену ПП «ПоділляІнвентарБюро» на земельну ділянку ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 звернувся із заявою відповідно до форми № 39 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, яка стосується внесення змін до ДЗК у разі виявлення помилки, допущеної у відомостях ДЗК під час внесення до нього відомостей з інших кадастрів чи інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 159 цього Порядку, хоча в такому випадку подається заява за формою № 37 згідно з пунктом 152 Порядку.
Крім цього, відомості про межі земельної ділянки ОСОБА_1 , які на час звернення з позовом містяться у ДЗК, не відповідають тим, що були вказані в технічній документації, розробленій ПП «ПоділляІнвентарБюро» на земельну ділянку ОСОБА_1 , яку ОСОБА_2 подав разом із повідомленням від 23 липня 2020 року про виявлення помилки.
На підставі поданих ОСОБА_2 документів державний кадастровий реєстратор Фандуль С. В. внесла виправлення у ДЗК щодо земельної ділянки позивача, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, що підтверджується протоколом виправлення помилки від 24 липня 2020 року № 7304798. У цьому протоколі зазначено, що з повідомленням про виправлення помилки звернувся батько позивача ОСОБА_4 , який з 10 квітня 2017 року не є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468.
У повідомленні від 23 липня 2020 року про виправлення помилки заявником зазначено ОСОБА_2 , який і підписав це повідомлення.
Виправлення помилки у відомостях ДЗК ОСОБА_2 мотивував тим, що ПП «ПоділляІнвентарБюро» нібито визнало свою технічну помилку та погодилося сприяти усуненню перешкод у реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 (що не відповідає дійсності) та надали землевпоряднику ОСОБА_5 підписаний електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника Лісогор С. В. електронний документ, створений у вигляді файлу XML, з координатами поворотних точок земельної ділянки, які відповідали фактично встановленим межам земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 6810100000:34:001:2468.
Вказана обставина спростовується відповіддю ПП «ПоділляІнвентарБюро» від 27 січня 2022 року № 4, відповідно до якої позивач не звертався до нього за виготовленням технічної документації із землеустрою, і таку документацію підприємство не виготовляло.
Вважає, що ОСОБА_2 протиправно на підставі повідомлення про виправлення помилки у ДЗК змінив місце розташування земельної ділянки позивача, усунувши накладення із земельною ділянкою, на яку претендував ОСОБА_2 і щодо якої розробив проєкт землеустрою, що дало йому змогу зареєструвати свою земельну ділянку у межах, які накладаються на земельну ділянку позивача.
05 серпня 2020 року державний кадастровий реєстратор Відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у зв'язку із вчиненням ОСОБА_2 вказаних вище неправомірних дій зареєстрував земельну ділянку ОСОБА_2 та присвоїв їй кадастровий номер 6810100000:34:001:3453.
ХМР рішенням від 23 грудня 2020 року № 86 затвердила вказаний проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки та надала йому у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453.
20 січня 2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453.
Позивач вважає, що державний кадастровий реєстратор Фандуль С. В. протиправно шляхом виправлення помилки внесла зміни до ДЗК щодо координат поворотних точок меж його земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:2468, що порушує його право власності на цю земельну ділянку.
Зазначає, що обраний ним спосіб захисту порушеного права є належним, ефективним, відповідає положенням законодавства та судовій практиці.
З цих підстав позивач просив:
визнати недійсним рішення державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру Фандуль С. В. від 24 липня 2020 року, оформлене протоколом виправлення помилки № 7304798;
скасувати рішення ХМР від 23 грудня 2020 року № 86, про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453 та надання її у власність;
скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453;
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453;
зобов'язати ГУ Держгеокадастру відновити у ДЗК попередні координати поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:2468, які були у ДЗК до внесення змін державним кадастровим реєстратором згідно з протоколом виправлення помилки від 24 липня 2020 року № 7304798.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 19 вересня 2023 року позов задовольнив.
Визнав недійсним рішення державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру Фандуль С. В. від 24 липня 2020 року, оформлене протоколом виправлення помилки № 7304798, яким внесено зміни до ДЗК щодо координат поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:2468.
Скасував рішення другої сесії ХМР від 23 грудня 2020 року № 86 у частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 та передання йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453.
Скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2276006168101, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56296106, від 25 січня 2021 року, припинивши право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453.
Скасував державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453 у ДЗК.
Зобов'язав ГУ Держгеокадастру відновити у ДЗК попередні координати поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:2468, які були у ДЗК до того, як державний кадастровий реєстратор ГУ Держгеокадастру Фандуль С. В. згідно з протоколом виправлення помилки від 24 липня 2020 року № 7304798 внесла зміни до координат поворотних точок цієї земельної ділянки.
Стягнув з ХМР на користь ОСОБА_1 992,40 грн судового збору.
Стягнув з ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 2 481,00 грн судового збору з кожного.
Задовольнивши позов, місцевий суд керувався обставинами, встановленими у цивільній справі № 686/14236/18, у якій вирішувалося питання накладення земельної ділянки позивача на земельну ділянку, яка перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_2 , проте не була сформована (не присвоєно кадастровий номер), та на яку претендував ОСОБА_2 , зокрема висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 13 травня 2020 року № 744д/020, проведеної в цивільній справі № 686/14236/18, яким не встановлено накладення земельної ділянки позивача на земельну ділянку, яка перебуває у фактичному володінні і користуванні ОСОБА_2 та щодо якої ОСОБА_2 розробляв документацію про її відведення і передання йому у власність.
З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов висновку, що у 2020 році ОСОБА_2 протиправно на підставі повідомлення про виправлення помилки у ДЗК змінив межі земельної ділянки ОСОБА_1 з метою усунення розбіжностей із земельною ділянкою, на яку розроблено проєкт землеустрою ОСОБА_2 , що дало йому змогу звернутися повторно до державного кадастрового реєстратора та зареєструвати свою земельну ділянку у межах, які не відповідають тим межам, у яких вона перебуває у його фактичному володінні, за рахунок зміни меж земельної ділянки позивача.
Ухвалення помилкового рішення кадастрового реєстратора про зміну меж земельної ділянки позивача мало наслідком незаконну державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 , в межах якої розташована частина земельної ділянки позивача, прийняття незаконного рішення ХМР про затвердження проєкту землеустрою і передання у власність ОСОБА_2 цієї земельної ділянки та реєстрацію права власності ОСОБА_2 на неї.
Суд першої інстанції виснував, що з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на земельну ділянку слід також скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453, оскаржуване рішення ХМР та право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області додатковим рішенням від 06 листопада 2023 року стягнув на користь ОСОБА_1 з ГУ Держгеокадастру 3 500,00 грн витрат на правничу допомогу, з ХМР - 3 500,00 грн витрат на правничу допомогу, з ОСОБА_2 - 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В апеляційних скаргах на рішення місцевого суду та на додаткове рішення місцевого суду ОСОБА_2 просить їх скасувати. Просив ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, не взяв до уваги, що під час розгляду цивільної справи № 686/14236/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки та права власності на неї додатковою судовою експертизою встановлено відсутність фактичного накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 , однак накладення виникло з огляду на виготовлену технічну документацію на земельну ділянку ОСОБА_2 , тобто ФОП ОСОБА_5 виготовила технічну документацію ОСОБА_2 без урахування меж земельної ділянки ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 погодив межі ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність порушення права ОСОБА_1 . Крім того, 24 липня 2020 року ОСОБА_2 не відмовлено у виправленні зазначених у повідомленні помилок щодо уточнення меж земельної ділянки позивача, рішення кадастрового реєстратора, який вніс виправлення, ОСОБА_1 не оскаржив, що дало змогу ОСОБА_2 отримати право власності на земельну ділянку, на яку він претендував.
Позивач не довів порушення його права внаслідок реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 та права власності на неї.
Місцевий суд не врахував, що технічна документація позивача не відповідає вимогам законодавства, оскільки межі земельної ділянки позивача з ОСОБА_2 як суміжним користувачем не узгоджувалися.
Також просив змінити додаткове рішення місцевого суду від 06 листопада 2023 року зменшивши суму стягнених з нього на користь позивача понесених витрат на правничу допомог до 500,00 грн. Вважає, що суд неправомірно стягнув з нього витрати у розмірі 3 000,00 грн, не врахував його фінансовий стан та неспроможність їх сплати, оскільки він є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та має єдиний дохід - пенсію. Позивач подавав разом із позовною заявою попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а під час підготовчого засідання не просив стягнути витрати на правничу допомогу. Представник позивача до закінчення судових дебатів не зробив відповідну заяву про розмір витрат, тому висновок місцевого суду про відсутність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, стягнених з ОСОБА_2 , є помилковим.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року задовольнив частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року в частині стягнення 2 481,00 грн судового збору з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 скасував та ухвалив нове рішення.
Компенсував ОСОБА_1 за рахунок держави понесені судові витрати в сумі 2 481,00 грн.
Апеляційну скаргу на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року залишив без задоволення, а додаткове рішення - без змін.
Апеляційний суд керувався тим, що державний кадастровий реєстратор порушив встановлений порядок виправлення помилок у ДЗК, у результаті чого без достатніх правових підстав, помилково вніс зміни у відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки позивача з кадастровим номером 6810100000:34:001:2468.
Вказаним рішенням кадастрового реєстратора порушено право позивача як власника земельної ділянки, а саме незаконно змінено місце розташування та межі його земельної ділянки у ДЗК всупереч відомостям у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, виготовленої ФОП ОСОБА_6 , з чим погодився також відповідач ГУ Держгеокадастру.
Апеляційний суд виснував, що накладення земельних ділянок сторін у ДЗК виникло саме внаслідок помилки у технічній документації ОСОБА_2 , яку ФОП ОСОБА_5 виготовила з порушенням частини п'ятої статті 116 ЗК України, не врахувавши наявні межі земельної ділянки ОСОБА_1 , яку було передано у власність його бабі згідно з розпорядженням Хмельницької міської державної адміністрації від 21 грудня 1993 року № 2808 і зареєстровано у ДЗК 11 березня 2014 року.
Колегія суддів погодилася з висновками місцевого суду щодо необхідності скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453, оскаржуваного рішення ХМР та права власності ОСОБА_2 на всю земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453.
Скасувавши рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 , апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 як особа з інвалідністю 2 групи звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн не підлягають стягненню з ОСОБА_2 , а мають бути компенсовані за рахунок держави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокатка Смішна І. В., просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі № 187/1945/21 щодо належного способу захисту прав позивача у разі наявності помилок у координатах меж його земельної ділянки.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір виник лише щодо виправлень, які було внесено до ДЗК щодо розташування і координат земельної ділянки позивача, і такий спір може бути вирішено шляхом звернення з позовом про зобов'язання привести координати земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453 у відповідність із фактичним розташуванням земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 .
Суди не звернули уваги, що визнання недійним рішення ХМР та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 є непропорційним втручанням у його право власності, оскільки розбіжності у координатах земельних ділянок усуваються шляхом внесення змін (виправлень) до ДЗК, а не позбавлення особи права власності на майно (землю).
ОСОБА_2 також зазначав, що ОСОБА_9 звертався до кадастрового реєстратора, який за наслідком цього звернення неправомірно вніс зміни до поворотних точок земельної ділянки ОСОБА_2 , який оскаржив рішення кадастрового реєстратора до суду, а суд задовольнив його позов у цивільній справі № 686/11390/21.
Апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 і його адвокатки, не задовольнивши клопотання про відкладення судового засідання з підстав перебування адвокатки на лікарняному для догляду за дитиною.
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та його адвокатка належним чином були повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а наявні у матеріалах справи докази не перешкоджали апеляційному суду розглянути справу без участі адвокатки ОСОБА_2, яка не була присутня у судовому засіданні, хоча належно повідомлена про нього.
Посилання заявника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі № 187/1945/21 та на неефективність способу захисту права позивача є безпідставними, оскільки позивач не міг у інший, зокрема досудовий, спосіб захистити своє порушене право.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру визнає помилковість дій кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру Фандуль С. В. під час складення протоколу виправлення помилки від 24 липня 2020 року № 7304798 та внесення змін до координат земельної ділянки ОСОБА_1 та просить урахувати цей відзив під час касаційного розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
22 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокатка Смішна І. В., на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2024 року поновив ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи.
У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, що встановили суди
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ХМ, № 02628, ОСОБА_3 на підставі розпорядження Хмельницької міської державної адміністрації від 21 грудня 1993 року № 2808 набула право власності на земельну ділянку, площею 0,06 га, на землях Садівничого товариства «Мир».
Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 17 лютого 2014 року ПП «ПоділляІнвентарБюро» на підставі договору від 23 січня 2014 року виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовна площа земельної ділянки становить 0,0623 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на землях Садівничого товариства «Мир» у місті Хмельницькому.
На підставі вказаної технічної документації земельній ділянці ОСОБА_3 присвоєно кадастровий номер 6810100000:34:001:2468 та 11 березня 2014 року здійснено її державну реєстрацію.
У 2014 році в результаті об'єднання садівничих товариств «Мир», «Зоря», «Дружба», «Промінь», «Комунальник», «Постачальник», «Садовод», що розташовані на території мікрорайону Лезнево в місті Хмельницькому, утворено Садівниче товариство «Лезнево-1».
На підставі договору дарування від 29 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Лаврентьєвим Ю. В., номер у реєстрі 595, ОСОБА_3 подарувала земельну ділянку, площею 0,0623 га, що розташована на землях Садівничого товариства «Мир» у місті Хмельницькому, своєму синові ОСОБА_4 .
Згідно з договором дарування від 10 квітня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Лаврентьєвим Ю. В., ОСОБА_4 подарував вказану земельну ділянку своєму синові ОСОБА_1 .
Відповідно до плану співставлення меж земельних ділянок земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453, власником якої є ОСОБА_2 , є суміжною до земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:2468, власником якої є ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 24 зворот).
У 2014 році в результаті об'єднання садівничих товариств «Мир», «Зоря», «Дружба», «Промінь», «Комунальник», «Постачальник», «Садовод», що розташовані на території мікрорайону Лезнево в місті Хмельницькому, утворено Садівниче товариство «Лезнево-1».
За рішенням загальних зборів Садівничого товариства «Лезнево-1» від 06 вересня 2014 року № 1 ОСОБА_2 прийнято до членів Садівничого товариства «Лезнево-1» і виділено земельну ділянку, площею 0,0630 га, якою користувалася його мати ОСОБА_10 .
ХМР рішенням від 22 березня 2017 року № 46 надала дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в Садівничому товаристві «Лезнево-1» з метою передання у власність.
На підставі вказаного рішення ФОП ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_2 розробила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0630 га, у приватну власність ОСОБА_2 .
Проте державний кадастровий реєстратор рішенням від 26 лютого 2018 року № РВ-6800334512018 відмовив ОСОБА_2 у внесенні відомостей до ДЗК у зв'язку із розташуванням у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, площа збігу становить 13,7005 %. Під час виготовлення збірного кадастрового плану земельних ділянок встановлено, що земельна ділянка, щодо якої було виготовлено проєкт землеустрою на замовлення ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 .
У зв'язку із вказаним накладенням та неможливістю зареєструвати земельну ділянку у ДЗК ОСОБА_2 звернувся з позовом у цивільній справі № 686/14236/18, зокрема до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування, скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_1 та права власності на неї.
Згідно з висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 13 травня 2020 року № 744д/020, проведеної у цивільній справі № 686/14236/18, земельна ділянка ОСОБА_1 , кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, згідно з відомостями технічної документації, розробленої ФОП ОСОБА_6 , не накладається на земельну ділянку, що розташована на землях Садівничого товариство «Лезнево-1» у місті Хмельницькому, якою фактично користується ОСОБА_2
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 10 лютого 2021 року у справі № 686/14236/18, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовив за недоведеністю порушення його права, зокрема ОСОБА_1 .
Під час розгляду справи № 686/14236/18 22 липня 2020 року ОСОБА_2 підготував повідомлення про виявлення технічної помилки у відомостях ДЗК, допущеної під час визначення координат поворотних точок земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, та 23 липня 2020 року оплатив цю послугу.
Виправлення помилки у відомостях ДЗК ОСОБА_2 мотивував тим, що нібито ПП «ПоділляІнвентарБюро» визнало свою технічну помилку та погодилося сприяти усуненню перешкод у реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 та надало землевпоряднику ОСОБА_11 підписаний електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника Лісогор С. В. електронний документ у вигляді файлу XML з координатами поворотних точок земельної ділянки, які відповідали фактично встановленим межам земельної ділянки ОСОБА_3 , кадастровий номер 6810100000:34:001:2468.
Згідно з протоколом про виявлення технічної помилки від 24 липня 2020 року № 7304798, у якому зазначено, що він складений за повідомленням ОСОБА_4 , виправлено помилку, допущену у відомостях ДЗК під час визначення координат поворотних точок земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, яка станом на 24 липня 2020 року належала ОСОБА_1 .
Відповідно до повідомлення ПП «ПоділляІнвентарБюро» від 27 січня 2022 року № 4 вказані обставини не підтверджено, ОСОБА_4 не звертався за виготовленням технічної документації із землеустрою і таку документацію підприємство не виготовляло.
05 серпня 2020 року державний кадастровий реєстратор Відділу у Козятинському районі ГУ Держгеокадастру на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ФОП ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_2 , зареєстрував земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:34:001:3453.
ХМР рішенням від 23 грудня 2020 року № 86 затвердила ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0630 га, з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453 та передала її у власність ОСОБА_2
20 січня 2021 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, З частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зчастинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватноправовими нормами визначено обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом, у якому просив:
визнати недійсним рішення державного кадастрового реєстратора про виправлення помилки щодо зміни координат його земельної ділянки;
скасувати рішення уповноваженого органу, яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку з такими координатами її місця розташування, які призвели до накладення на земельну ділянку позивача;
скасувати державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453;
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;
зобов'язати органи Держгеокадастру відновити у ДЗК попередні координати поворотних точок земельної ділянки позивача, які були у ДЗК до внесення змін державним кадастровим реєстратором згідно з протоколом виправлення помилки.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що державний кадастровий реєстратор без належних правових підстав вніс зміни до меж та координат земельної ділянки позивача, що дало змогу відповідачу зареєструвати у ДЗК земельну ділянку, на яку той претендував, у координатах і межах, що не узгоджуються із координатами і межами земельної ділянки позивача до неправомірного внесення змін, та отримати її у власність, зареєструвавши своє право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Вважав обраний ним спосіб захисту таким, що відповідає вимогам законодавства і судовій практиці, отже, належним і ефективним.
Суд першої інстанції рішенням, яке за результатами апеляційного розгляду залишено без змін у частині вирішення позову по суті, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повною мірою.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав позовні вимоги обґрунтованими з огляду на встановлення неправомірності дій кадастрового реєстратора, з чим погодилося також і ГУ Держгеокадастру, та з урахуванням фактичних обставин, встановлених у справі № 686/14236/18, і виснував про порушення прав позивача і задоволення його позовних вимог у спосіб, який він заявив.
У доводах касаційної скарги ОСОБА_2 не заперечує того, що кадастровий реєстратор помилково вніс зміни до місця розташування та меж земельної ділянки позивача, водночас не погоджується з висновками судів, що тягар наслідків помилки уповноваженої особи має бути покладений на заявника.
Заявник з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2023 року у справі № 187/1945/21,зазначає, що спір виник лише стосовно виправлень, які було внесено до ДЗК щодо розташування і координат земельної ділянки позивача, тому його може бути вирішено шляхом внесення змін до координат у ДЗК уповноваженим органом.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів керується таким.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Суди у справі встановили, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ХМ, № 02628, ОСОБА_3 на підставі розпорядження Хмельницької міської державної адміністрації від 21 грудня 1993 року № 2808 набула право власності на земельну ділянку, площею 0,06 га, на землях Садівничого товариства «Мир».
ПП «ПоділляІнвентарБюро» на підставі договору із ОСОБА_3 від 23 січня 2014 року виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовна площа земельної ділянки становить 0,0623 га, цільове призначення - для ведення садівництва, розташована на землях Садівничого товариства «Мир» у місті Хмельницькому.
На підставі вказаної технічної документації земельній ділянці ОСОБА_3 присвоєно кадастровий номер 6810100000:34:001:2468 та 11 березня 2014 року здійснено її державну реєстрацію.
У 2014 році в результаті об'єднання садівничих товариств «Мир», «Зоря», «Дружба», «Промінь», «Комунальник», «Постачальник», «Садовод», що розташовані на території мікрорайону Лезнево в місті Хмельницькому, утворено Садівниче товариство «Лезнево-1».
За рішенням загальних зборів Садівничого товариства «Лезнево-1» від 06 вересня 2014 року № 1 ОСОБА_2 прийнято до членів Садівничого товариства «Лезнево-1» і виділено земельну ділянку, площею 0,0630 га, якою користувалася його мати ОСОБА_10 .
Земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:34:001:2468 є суміжною до земельної ділянки, площею 0,0630 га, яку фактично виділено ОСОБА_2 у користування як члену Садівничого товариства «Лезнево-1».
ХМР рішенням від 22 березня 2017 року № 46 надала дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в Садівничому товаристві «Лезнево-1», якою він користується, з метою передання у власність.
На підставі договору дарування від 29 березня 2017 року ОСОБА_3 подарувала земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, своєму синові ОСОБА_4 , який за договором дарування від 10 квітня 2017 року подарував цю земельну ділянку своєму синові ОСОБА_1 .
На підставі вказаного рішення ФОП ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_2 розробила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0630 га, у приватну власність ОСОБА_2 .
Державний кадастровий реєстратор рішенням від 26 лютого 2018 року № РВ-6800334512018 відмовив ОСОБА_2 у внесенні відомостей до ДЗК у зв'язку із розташуванням у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, площа збігу становить 13,7005 %. Під час виготовлення збірного кадастрового плану земельних ділянок встановлено, що земельна ділянка, щодо якої було виготовлено проєкт землеустрою на замовлення ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 .
У зв'язку із вказаним накладенням та неможливістю зареєструвати земельну ділянку у ДЗК ОСОБА_2 звернувся з позовом у цивільній справі № 686/14236/18, зокрема, до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування, скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_1 та права власності на неї.
Згідно з висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 13 травня 2020 року № 744д/020, проведеної у цивільній справі № 686/14236/18, земельна ділянка ОСОБА_1 , кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, згідно з відомостями технічної документації, розробленої ФОП ОСОБА_6 , не накладається на земельну ділянку, що розташована на землях Садівничого товариство «Лезнево-1» у місті Хмельницькому, якою фактично користується ОСОБА_2 .
У липні 2020 року до закінчення судового розгляду цивільної справи № 686/14236/18 ОСОБА_2 , зокрема, з посиланням на вказаний висновок судової земельно-технічної експертизи від 13 травня 2020 року № 744д/020, проведеної у цивільній справі № 686/14236/18, звернувся до державного кадастрового реєстратора із заявою про виправлення технічної помилки, допущеної у відомостях ДЗК під час визначення координат поворотних точок земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, шляхом зміщення її меж та усунення накладення координат на земельну ділянку, на яку претендував ОСОБА_2 .
У зв'язку зі зверненням ОСОБА_2 державний кадастровий реєстратор згідно з протоколом про виявлення технічної помилки від 24 липня 2020 року № 7304798 внесла виправлення до ДЗК, внаслідок яких було усунено накладення земельної ділянки ОСОБА_1 та земельної ділянки, на яку претендував ОСОБА_2 , за рахунок зміни координат земельної ділянки ОСОБА_1
05 серпня 2020 року державний кадастровий реєстратор за зверненням ОСОБА_2 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ФОП ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_2 , та з урахуванням виправлених відомостей ДЗК зареєстрував земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:34:001:3453, на яку претендував ОСОБА_2 , у межах, визначених після внесення змін до координат земельної ділянки ОСОБА_1 , кадастровий номер 6810100000:34:001:2468.
ХМР рішенням від 23 грудня 2020 року № 86 затвердила ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0630 га, з кадастровим номером 6810100000:34:001:3453 та передала її у власність ОСОБА_2
20 січня 2021 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:34:001:3453.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 10 лютого 2021 року у справі № 686/14236/18 в задоволенні позову ОСОБА_2 , зокрема, до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування, скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_1 та права власності на неї відмовив з огляду, в тому числі, на недоведеність порушення прав ОСОБА_2 ОСОБА_1 .
Виснував, що на час звернення з позовом земельна ділянка ОСОБА_1 , кадастровий номер 6810100000:34:001:2468, у межах, що визначені в натурі на підставі технічної документації, розробленої ФОП ОСОБА_6 , не накладається на земельну ділянку, якою фактично користується ОСОБА_2 . Водночас земельна ділянка ОСОБА_2 у межах, які визначені технічною документацією із землеустрою, розробленою ФОП ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 , площа накладення становить 0,0053 га (53 кв. м), тобто 8,5% від площі земельної ділянки ОСОБА_1 .
Отримавши рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2021 року у справі № 686/14236/18, у квітні 2021 року ОСОБА_1 з посиланням на це рішення(яке на той час ще не набрало законної сили з огляду на його апеляційне оскарження) звернувся до державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення змін до координат поворотних точок його земельної ділянки та земельної ділянки ОСОБА_2
06 квітня 2021 року державний кадастровий реєстратор за вказаною заявою ОСОБА_1 прийняла рішення про внесення змін до координат поворотних точок земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:34:001:2468 (власник ОСОБА_1 ), та земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:34:001:3453 (власник ОСОБА_2 ) (а. с. 14, 15, т. 1).
ОСОБА_2 оскаржив вказані рішення державного кадастрового реєстратора до суду у цивільній справі № 686/11390/21 за його позовом до ГУ Держгеокадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування рішень.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 17 червня 2021 року залишив без змін рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2021 року у справі № 686/14236/18, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , зокрема до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування, скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_1 та права власності на неї відмовив. Рішення набрало законної сили.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 21 грудня 2021 року у справі № 686/11390/21, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 липня 2022 року, позов ОСОБА_2 про скасування рішень державного кадастрового реєстратора від 06 квітня 2021 року, прийнятих за заявою ОСОБА_1 , про внесення змін до координат поворотних точок земельних ділянок, кадастрові номери 6810100000:34:001:2468, 6810100000:34:001:3453, задовольнив.
Визнав недійсними рішення державного кадастрового реєстратора Фандуль С. В. ГУ Держгеокадастру від 06 квітня 2021 року, оформлені протоколами виправлення помилок № № 7673561, 7673548, згідно з якими внесено зміни до ДЗК у координати поворотних точок земельних ділянок з кадастровими номерами 6810100000:34:001:3453 і 6810100000:34:001:2468 відповідно.
Зобов'язав державного кадастрового реєстратора відновити у ДЗК попередні координати поворотних точок земельних ділянок з кадастровими номерами 6810100000:34:001:3453 і 6810100000:34:001:2468.
Суди у справі № 686/11390/21 керувались тим, що на час ухвалення оспорюваних рішень державного кадастрового реєстратора рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2021 року у справі № 686/14236/18 ще не набрало законної сили.
Відхиляючи доводи ОСОБА_1 , суди зазначали, що ці доводи стосуються незаконності дій ОСОБА_2 під час звернення у 2020 році до державного кадастрового реєстратора про внесення виправлень до ДЗК, внаслідок яких було усунено накладення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстровано земельну ділянку за ОСОБА_2 у межах, які ОСОБА_1 вважає неправильними, проте такі дії ОСОБА_2 та факт внесення виправлень державним кадастровим реєстратором у 2020 році не є предметом дослідження у цій справі.
Суди не взяли до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що у справі № 686/14236/18 встановлено відсутність накладення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та наявність помилок у проєкті землеустрою, розробленому ФОП ОСОБА_12 на замовлення ОСОБА_2 , оскільки вважали, що ці обставини не вплинули на вирішення спору у справі № 686/11390/21.
З урахуванням вказаного ОСОБА_1 у справі, що переглядається, звернувся з позовом за захистом свого порушеного права власності, зокрема про скасування рішення уповноваженого органу, яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, скасування рішення державного кадастрового реєстратора, оформлене протоколом виправлення помилки від 24 липня 2020 року № 7304798, яке призвело до зміщення координат земельної ділянки позивача на користь відповідача ОСОБА_2 , та рішень, що підтверджують реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 у ДЗК та право власності ОСОБА_2 на цю ділянку.
Метою позову ОСОБА_1 є поновлення володіння його земельною ділянкою у межах та координатах, які він вважає порушеними зміною цих меж і координат (і на місцевості) на користь ОСОБА_2 державним кадастровим реєстратором відповідно до протоколу виправлення помилки від 24 липня 2020 року № 7304798.
Суди у справі, що переглядається, виснували, що з урахуванням встановлення у цивільній справі № 686/14236/18правомірності технічної документації земельної ділянки ОСОБА_1 та її координат, визначених цією документацією та внесених до ДЗК до моменту формування земельної ділянки ОСОБА_2 (визначення її меж та координат з присвоєнням кадастрового номера 6810100000:34:001:3453), подальше безпідставне внесення змін кадастровим реєстратором за ініціативою ОСОБА_2 до координат земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:34:001:2468 (і на місцевості), наслідком якого стало неправомірне затвердження технічної документації та передання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , що призвело до порушення прав позивача.
ОСОБА_2 у касаційній скарзі не заперечує помилкових дій державного кадастрового реєстратора Фандуль С. В., оформлених протоколом виправлення помилки від 24 липня 2020 року № 7304798, водночас не погоджується із способом захисту права, що обрав ОСОБА_1 та застосували суди під час задоволення позову повною мірою.
ОСОБА_2 вважає, що за конкретних встановлених обставин справи з урахуванням підстав, предмета і мети позову позивач може захистити своє порушене діями кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру право шляхом внесення змін до координат своєї земельної ділянки, узгодивши їх з розташуванням земельних ділянок позивача і відповідача ОСОБА_2 на місцевості (в натурі).
Верховний Суд з указаними доводами касаційної скарги не погоджується з огляду на таке.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Цивільні права / інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права / інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначено у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
З огляду на предмет, підстави та мету позову ОСОБА_1 спір виник щодо помилкового внесення змін у ДЗК щодо координат земельної ділянки ОСОБА_1 за відсутності його волі та без попередніх змін його правовстановлюючих документів на земельну ділянку і технічної документації на неї, а виключно за заявою ОСОБА_2 , який на час звернення до кадастрового реєстратора був обізнаний про те, що питання накладення їх земельних ділянок перебуває на розгляді суду за його позовом у цивільні справі № 686/14236/18, а остаточне рішення ще не ухвалено.
Вказані неправомірні дії призвели до затвердження технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 з порушеннями та до 13,7005 % збігу площі іншої земельної ділянки і земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 .
Суди, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі, керувалися тим, що встановлено помилковість дій кадастрового реєстратора щодо внесення змін до ДЗК шляхом внесення змін до координат земельної ділянки позивача, а ОСОБА_2 , звернувшись до кадастрового реєстратора з вимогою виправити помилку, діяв усупереч обставинам, встановленим за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 13 травня 2020 року № 744д/020 у цивільній справі № 686/14236/18, без підтвердження накладення вже сформованої земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку, на яку претендував ОСОБА_2 та на яку розробив технічну документацію, та до остаточного вирішення спору у справі № 686/14236/18.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Конституційний Суд України у Рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення «а також зловживання правом в інших формах», передбачене у частині третій статті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв'язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини Рішення). Приписи частини третьої статті 13 і частини третьої статті 16 ЦК України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини Рішення).
Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.
Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема поводитися добросовісно, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Тому Верховний Суд погоджується з висновками судів, що ОСОБА_2 , який звернувся до кадастрового реєстратора з вимогою виправити помилку накладення координат земельної ділянки, на яку він претендував (надалі їй присвоєно кадастровий номер 6810100000:34:001:3453), на вже сформовану земельну ділянку ОСОБА_1 , діяв усупереч обставинам, встановленим висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи від 13 травня 2020 року № 744д/020, проведеної у цивільній справі № 686/14236/18, та до остаточного вирішення спору у цій справі, в результаті вирішення якої йому було відмовлено у задоволенні позову.
Верховний Суд:
з урахуванням специфіки правовідносин, що склалися між сторонами, зокрема ініціювання обома суміжними власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внесення змін до ДЗК шляхом звернень до державного кадастрового реєстратора та подальше оскарження таких змін,
у зв'язку із недобросовісною поведінкою ОСОБА_2 , який свідомо ініціював внесення змін до координат земельної ділянки ОСОБА_1 без належних правових підстав здійснив втручання у право ОСОБА_1 на його земельну ділянку (в частині змін її координат на свою користь) виправив невідповідність відомостям з ДЗК своєї технічної документації на землю, оцінку правомірності якій суд в ініційованій ОСОБА_2 справі № 686/14236/18 на час звернення про виправлення помилки ще не надав,
з огляду на обставини, встановлені судами у справах № № 686/11390/21, 686/14236/18, та фактичні обставини справи, що переглядається, зокрема, що наслідком внесення змін до координат земельної ділянки ОСОБА_1 стало незаконне ухвалення уповноваженим органом рішення про затвердження технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 , визнання за ним права власності на цю земельну ділянку та порушення права власності позивача,
погоджується з висновками судів щодо способу відновлення порушеного права ОСОБА_1 шляхом задоволення всіх його позовних вимог, що за встановлених обставин з урахуванням поведінки сторін та балансу їх інтересів є належним.
Суди, керуючись принципом пропорційності, урахували, що рішення ХМР від 23 грудня 2020 року № 86 про затвердження ОСОБА_2 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання її у власність, та внаслідок ухвалення якого внесено відомості про право власності ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав, не ґрунтується на вимогах закону, тому, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди дотрималися необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів сторін і цілями, що досягненні унаслідок задоволення позову. ОСОБА_2 не позбавлений права на оформлення земельної ділянки у визначений законом спосіб.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків, які обґрунтовано викладено в оскаржуваних судових рішеннях.
Верховний Суд також не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу без участі адвокатки ОСОБА_2, оскільки адвокатка Янюк К. М. 20 січня 2024 року була належним чином повідомлена про судове засідання, призначене на 22 лютого 2024 року, що підтверджується протоколом доставки електронного документа до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» (т. 3, а. с. 104 зворот), ОСОБА_2 був присутнім у судовому засіданні 22 лютого 2024 року (т. 3, а. с. 109), а доводи адвокатки Янюк К. М., викладені у клопотанні про відкладення судового засідання, яке вона подала до суду 22 лютого 2024 року особисто, не перешкоджали апеляційному суду розглянути справу за наявними матеріалами.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду в нескасованій частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокатка Смішна Ілона Вікторівна, залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року нескасованій частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді І. М. Фаловська
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік