ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/990/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Очколяс Д.В.,
від відповідача - Остапов В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ)
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025, ухвалене суддею Литвиновою В.В., м. Одеса
у справі № 916/990/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ»
до відповідача: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ)
про: стягнення 3 339 089,42 грн,
У березні 2025 року Приватне акціонерне товариство «ІСРЗ» (далі ПрАТ «ІСРЗ») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (далі ДП «АМПУ»), в якому просило суд стягнути з останнього заборгованість у загальній сумі 3339089,42 грн за двома договорами про надання послуг з ремонту судна, а саме 2604733,14 грн за договором від 07.06.2024 № 90-В-ЧФ-24 та 734356,28 грн за договором від 23.09.2024 № 128-В-ЧФ-24.
Позов мотивований несплатою відповідачем у повному обсязі вартості наданих позивачем послуг з ремонт судна. Позивач вказував, що заявлена до стягнення сума є утриманими відповідачем штрафними санкціями. Так, позивач прострочив виконання зобов'язання на 70 календарних днів, однак це сталося не з його вини, а внаслідок обставин непереборної сили - через поломку плавдока, про що було своєчасно повідомлено відповідача, а в подальшому, на підтвердження цих обставин, позивач надав відповідні Сертифікати ТПП України.
Відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що оскільки позивач прострочив виконання зобов'язання, у відповідача виникло право на нарахування пені та штрафу, а також право на утримання цих штрафних санкцій. Посилання позивача на форс-мажорні обставини є безпідставним та помилковим, адже поломка або вихід з ладу обладнання, що використовується виконавцем для виконання робіт, є звичайним виробничим ризиком, який не може вважатися обставиною непереборної сили, оскільки така ситуація не виникла внаслідок зовнішніх обставин, які виходять за межі контролю позивача, а лише є результатом неналежного технічного обслуговування та експлуатації.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі № 916/990/25 позов задоволено повністю.
Місцевий господарський суд виходив з того, що аварія на підприємстві, пов'язана з некоректною роботою плавдоку, є абсолютно неочікуваною, настанню якої позивач не міг запобігти, а відповідач, всупереч вимогам законодавства України щодо звільнення від відповідальності за договірними зобов'язаннями через наявність документально підтверджених форс-мажорних обставин, які фактично унеможливили належне виконання позивачем зобов'язань та виникли поза волею сторін, безпідставно застосовував до позивача заходи відповідальності у вигляді нарахування пені та штрафу, та утримує їх.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:
- позивачем не було доведено, що поломка плавдоку є аварією на об'єкті підвищеної небезпеки у розмінні норм чинного законодавства України;
- протокол засідання комісії з розслідування обставин причин аварійної посадки плавдока, створеної позивачем в односторонньому порядку і складений на наступний день після події, не може вважатися належним і достовірним доказом по справі;
- в матеріалах цієї справи відсутні докази, достатні для висновку про повну технічну перевірку на справність плавучого дока перед початком виконання робіт;
- той факт, що на сьогоднішній день позивачу досі не відомо про причини поломки, не давав суду можливості об'єктивно та компетентно зробити висновок про відсутність вини позивача у виникненні поломки;
- відповідний Акт розслідування аварії, який є єдиним документом, на підставі якого можна встановити технічні причини події та наявність або відсутність вини позивача, у справі відсутній;
- зміст вказаного Протоколу був врахований судом лише частково. Судом залишено поза увагою, що в цьому протоколі вказано також те, що поломка плавдоку сталася через негерметичність понтонів (наявність поривів, отворів та тріщин);
- проведення перевірки 08.10.2024 жодним чином не свідчить про те, що позивач вжив усіх можливих і залежних від нього заходів для запобігання аварії, оскільки стан понтонів не перевірявся, а тому відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок між здійсненою перевіркою та подальшим розвитком аварійної ситуації;
- позивачем взагалі не надано жодних доказів того, що ним перед початком виконання робіт здійснювалась перевірка понтонів та вони були в належному технічному стані, і ним, як особою, яка на відповідній правовій підставі здійснює експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки, забезпечено належний технічний стан понтонів;
- саме позивач не забезпечив належний рівень технічного обслуговування та контролю за станом плавдоку, що безпосередньо спричинило поломку;
- поломка обладнання, незалежно від її масштабів чи наслідків, є типовим проявом господарського ризику, який повністю належить до сфери відповідальності суб'єкта господарювання, що експлуатує відповідне обладнання;
- отже подія не має ознак форс-мажору та перебуває у сфері відповідальності та контролю позивача;
- Верховний Суд, аналізуючи природу форс-мажорних обставин, зробив висновок, що поломка обладнання (зокрема, на підприємстві відповідача) не є форс-мажорною обставиною, оскільки така подія є наслідком звичайних ризиків підприємницької діяльності, а не зовнішнім фактором, який є непереборним і непередбачуваним для сторони;
- суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не надано доказів про наявність ідентичного плавучого доку №152, яким можна було замінити плавучий док №154;
- суд безпідставно прийняв до уваги неналежним чином оформлену заяву свідка посадової особи позивача;
- сертифікати ТПП, які підтверджують наявність форс-мажорних обставин, не можуть вважатися беззаперечними доказами їх існування.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження копій матеріалів з суду першої інстанції.
02.06.2025 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 за апеляційною скаргою Державного підприємства відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 27.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/990/25 до розгляду на 01.07.2025 о 13:30 год.
27.06.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що:
- спростування правомірності проведення розслідування причин виникнення аварії на підприємстві жодним чином не відноситься до предмета цього спору. Дана справа стосується виключно неправомірності нарахування господарських санкцій у зв'язку з документально підтвердженими форс-мажорними обставинами;
- некоректна робота плавучого доку та її наслідки відповідають визначенню аварії на підприємстві, визначеному іншим законом України - Кодексом Цивільного захисту України. Більш того, позивач самостійно припинив експлуатацію джерела підвищеної небезпеки та ініціював проведення розслідування, що кореспондується з приписами статті 14 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»;
- умовами договорів сторони самостійно визначили, що доказом існування форс-мажору є саме сертифікат ТПП;
- безпідставними є посилання скаржника на те, що предметом попередньої перевірки не були елементи плавучості доку, а саме: понтони;
- також є необґрунтованими доводи скаржника щодо наявності ідентичного плавучого доку, яким можна було б замінити спірний;
- поняття «аварія» та «аварійна ситуація» у даному випадку є тотожними поняттями.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Ярош А.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 прийнято дану справу до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М.
01.07.2025 від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
01.07.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.09.2025 о 14:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Ярош А.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 прийнято справу № 916/990/25 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І. Принцевської Н.М., повідомлено учасників даної справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги відбудеться 16.09.2025 о 14:30 год.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Принцевської Н.М. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 прийнято справу № 916/990/25 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
В судове засідання 16.09.2025 з'явились представники учасників справи.
Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі № 916/990/25, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ПрАТ «ІСРЗ» у задоволення позову.
Представник позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
07.06.2025 між ДП «АМПУ» (Замовник) та ПрАТ «ІСРЗ» (Виконавець) укладено договір № 90-В-ЧФ-24 про надання послуг з ремонту суден (далі договір 1), за умовами п. 1.1. якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати ремонті роботи щодо СПК «Богатир», з використанням власних матеріальних ресурсів, в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 договору 1 строк надання послуг становить не більше 114 календарних днів з дати підписання Акту приймання судна у ремонт, а дата початку надання послуг фіксується зазначеним Актом приймання судна у ремонт.
Пунктом 9.7 договору 1 передбачено, що у разі порушення строків надання послуг, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості послуг за цим договором, за кожний календарний день прострочення строку, а за порушення строку понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
При цьому, відповідно до п. 5.4. договору у разі невиконання об'ємів робіт, у визначені договором строки, Замовник залишає за собою право не здійснювати розрахунок за наданим Актом знаді-приймання наданих послуг, та виконавчої ремонтної відомості, до повного виконання та має право утримання будь-яких сум відшкодування збитків та штрафних санкцій з вартості наданих послуг, що має бути сплачена Виконавцю.
27.06.2024 на виконання договору 1, між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі судна у ремонт, яким сторони підтвердили готовність СПК «Богатир» до проведення ремонту та встановили дату початку виконання позивачем, як виконавцем, ремонтних робіт, а саме: 27.06.2024.
Відповідно до п. 1.5 договору 1, у разі виникнення у Замовника додаткових аналогічних послуг, така закупівля здійснюватиметься відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», з врахуванням пп. 8 п. 13 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Закону України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
На виконання умов зазначеного вище положення Договору 1, 23.09.2024 між ДП «АМПУ» (Замовник) та ПрАТ «ІСРЗ» (Виконавець) укладено договір № 128-В-ЧФ-24 (далі договір 2), відповідно до п. 1.1 якого Відповідач доручає, а Позивач зобов'язується надати додаткові послуги з ремонту суден (надання послуг з класифікаційного ремонту СПК «Богатир»).
Відповідно до п. 6.1. договору 2 строк, встановлений для надання послуг, не має перевищувати 18.10.2024.
Згідно з п. 6.2. договору 2, датою початку надання послуг Позивачем є дата укладання цього договору, тобто 23.09.2024.
Пунктом 9.7 договору 2 передбачено, що у разі порушення строків надання послуг, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості послуг за цим договором, за кожний календарний день прострочення строку, а за порушення строку понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
При цьому, відповідно до п. 5.3. договору 2 у разі невиконання об'ємів робіт, у визначені договором строки, Замовник залишає за собою право не здійснювати розрахунок за наданим Актом знаді-приймання наданих послуг, та виконавчої ремонтної відомості, до повного виконання та має право утримання будь-яких сум відшкодування збитків та штрафних санкцій з вартості наданих послуг, що має бути сплачена Виконавцю.
Судом встановлено, а учасниками цієї справи не заперечується, що договір 1 та договір 2 є прямо пов'язаними між собою, існування у правовій площині договору 2 прямо залежить від попереднього укладення між сторонами договору № 1. Крім того, обидва договори стосуються виконання робіт виключно щодо одного і того самого судна СПК «Богатир».
Отже останній день строку виконання зобов'язань за договором 1 - 19.10.2024, а за договором 2 - 18.10.2024.
За твердженням позивача, 09.10.2024 під час виконання зобов'язань за договорами 1 та 2, пов'язаних з наданням послуг з ремонту СПК «Богатир», приблизно о 15:30, у позивача внаслідок неочікуваної некоректної роботи плавдока № 154 відбулася аварія, через яку позивач був вимушений призупинити виконання ремонтних робіт на невизначений час по договорам для ліквідації наслідків зазначених вище аварійних подій.
09.10.2024 головою правління ПрАТ «ІСРЗ» видано накази:
- № 34 «Про створення оперативного штабу з ліквідації аварії на плавдоку № 154;
- № 35 «Про створення заводської комісії з розслідування обставин та причин аварії на плавдоку № 154».
В матеріалах цієї справи міститься протокол від 10.10.2024 засідання комісії з розслідування обставин причин аварійної посадки плавдока № 154 на ґрунт, в якому зазначено наступне:
«Докова операція, під час якої сталася аварійна ситуація, щодо постановки п/к «Богатир» була призначена на 09.10.2024.
Напередодні 08.10.2024 силами вахти було проведено перевірку готовності механічної та електричної частини доку, а також проведено перевірку розміщення кільблоків та швартового та центрувального обладнання.
О 10.00 год. 09.10.24 була надана команда на початок погрузки доку до рівня висоти кільблоків (це нульова осадка) і команда зупинити погрузку, так як на плавкрані у причалу проводились додаткові роботи по завантаженню виробів з автомобіля.
О 10.30 год. док самостійно, з закритими клінкетами затоплення, погрузився до осадки 3 метра із-за негерметичності понтонів (великої кількості поривів, отворів, тріщин).
3 11.00 год. до 11.40 год. було проведено роботу по заведенню в док п/к«Богатир» та його попередньої центровки, де осадка вже складала 4,2м (при закритих клінкетах затоплення). Після чого було надано команду на всплиття доку до осадки в 3м для кінцевої центровки плавкрану, осадка якого становила 2,4 м.
Об 11.50 год. електромеханіком виявлено, що нос дока не спливає, про що було докладено начальнику дока, хоча на пульті ЦПУ все було без зауважень і показувало що клінкети працюють. Начальник дока разом з машинною командою перевірили клінкети в першому помповому відділені, де було виявлено, що клінкет осушення понтону №1 не відкривався (був зірваний та знаходився в закритому положенні). Докмейстером було надано команду на відкриття аварійних клінкетів між понтонами № 1 та № 2. Також було перевірено клінкет осушення понтону № 2 (який, ймовірно, був не повністю відкритий, вручну команда зробила максимум два оберти на відкриття).
Після чого плавдок за 40 хв підняв нос на 20 см, але коли запускали кормові понтони (№ 5 або № 6, так як вони теж самостійно грузилися при закритих клінкетах затоплення) корма швидко піднімалася з води.
В той же момент ніс грузився, при постійно включеному ГВН №2 на 50-70 см, що не давало змоги сильно витягувати корму з води, так як стрімко та неконтрольовано збільшувався диферент на ніс. Центральний понтон №3 періодично запускали ГВН №3, що давало змогу трішки затримувати носові понтони, але не довго, так як критично збільшувався перегіб по доку (10 одиниць).
При осадці дока 6,8 м через отвори в палубі безпеки, корпусної обшивки почала поступати вода в помпові відділення, починаючи з кормового, де за вказівкою докмейстера палубна команда намагалася вичерпувати відрами воду, щоб не було замикання електрообладнання та зупинки роботи ГВН.
Також на ГВН №2 було порвано ремінь приводу системи змащування валолінії насосу, де докмейстер надав команду вручну продавлювати смазку, щоб не вивести з ладу насос.
Під час боротьби за живучість доку було перевірено воздуховоди понтонів, де показало:
- понтон № 1 взагалі повітря не всмоктувало в середину понтону;
- понтон № 2 майже не всмоктувало повітря в понтон;
- інші понтони працювали.
На глубині 7,4м з головним інженером було прийнято рішення знімати електроживлення з ПД-154, щоб запобігти враження струмом та загибелі людей.
Екіпаж доку № 154 вживав усіх необхідних заходів для плавної посадки на грунт, виключаючи поломку дока.
Протягом однієї години після аварії на місце події прибули водолази-рятувальники ТОВ «ІНІЯ», та силами заводу було вжито заходів для запобігання забрудненню акваторії (бонування об?єкту, ЕКОНАДІН).
Обслідування доку на предмет виявлення причин аварії та пошкоджень доку триває.».
Матеріалами справи підтверджується, що 09.10.2024 між ПрАТ «ІСРЗ» (Замовник) та ТОВ «ІНІЯ» укладено договір № 09/10-24, за яким ТОВ «ІНІЯ» було зобов'язано провести підводно-технічні (водолазні) роботи з обстеження плавдоку № 154 ПрАТ «ІСРЗ».
15.10.2024 ПрАТ «ІСРЗ» на електронну адресу відповідача (яка зазначена в договорах) направлено повідомлення з темою «Повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин», в якому позивач зазначив, що звертається до відповідача у зв'язку з форс-мажорними обставинами, що виникли під час виконання зобов'язань, прийнятих на себе позивачем відповідно до договорів 1 та 2.
В матеріалах цієї справи містяться листи-повідомлення позивача від 15.10.2024 № 79/24-017 та № 17/24-018, адресовані відповідачу, про настання форс-мажорних обставин за договорами, в яких позивач, посилаючись на некоректну роботу доку, повідомляв відповідача про настання форс-мажорних обставин. Додатково позивач повідомляв, що копії відповідних Сертифікатів про виникнення форс-мажорних обставин буде надано після їх видачі.
До листів від 15.10.2024 № 79/24-017 та № 17/24-018 буди додані накази від 09.10.2024 № 34 та № 35.
Факт направлення позивачем 15.10.2024 та отримання відповідачем вказаних вище повідомлень не заперечується відповідачем.
17.10.2024 між ПрАТ «ІСРЗ» та ТОВ «ІНІЯ» складено та підписано Акт № 1 на виконані водолазні роботи за укладеним між ними договором надання послуг № 09/10-24.
22.10.2024 між ПрАТ «ІСРЗ» та ТОВ «ІНІЯ» укладено ще один договір № 22/10-24, за умовами якого ТОВ «ІНІЯ» було зобов'язано надати ПрАТ «ІСРЗ» на оплатній основі послуги з підводно-технічних (водолазних) робіт по етапу 3 «Герметизація правої башти вище палуби безпеки ПД-154».
Згідно з довідкою Головного інженера підприємства ПрАТ «ІСРЗ» від 12.11.2024, станом 12.11.2024 (на дату укладання цієї довідки) ТОВ «ІНІЯ» ще продовжувало виконувати обумовлені договором №22/10-24 роботи.
06.12.2024 позивачем на електронну пошту відповідача направлено належним чином засвідчені копії Сертифікатів № 5300-24-2199 від 02.12.2024 та № 5300-24-2217 від 04.12.2024 про засвідчення форс-мажорних обставин, виданих полтавською ТПП.
27.12.2024 між ДП «АМПУ» та ПрАТ «ІСРЗ» складені та підписані без жодних зауважень та претензій:
- Акт здачі-приймання наданих послуг за договором 1;
- Акт здачі-приймання наданих послуг за Договором 2.
Відповідно до Акту здачі-приймання послуг за договором 1 сторони погодили, що загальна сума наданих позивачем послуг (разом з ПДВ) складає 18605236,78 грн.
Аналогічно, згідно з Актом здачі-приймання послуг за Договором 2 сторони погодили, що загальна сума наданих позивачем послуг (разом з ПДВ) складає 5245401,95 грн.
Листом від 17.01.2025 № 150/15-03-02/Вих «Стосовно оплати послуг з ремонту СПК «Богатир» відповідач повідомив позивача про порушення останнім строків виконання робіт за договором 1 на 70 календарних днів, у зв'язку з чим відповідачем, при здійснені оплати за надані за договором 1 послуги, було утримано суму штрафних санкцій у загальному розмірі 2604733,14 грн на підставі п. 5.4. вказаного договору.
Аналогічно листом № 241/15-03-02/Вих «Стосовно оплати послуг за договором» відповідач повідомив позивача про порушення останнім строків виконання робіт за договором 2 на 70 календарних днів, у зв'язку з чим відповідачем, при здійснені оплати за надані за договором 2 послуги, було утримано суму штрафних санкцій у загальному розмірі 734356,28 грн.
Предметом позову у даній справі є вимоги ПрАТ «ІСРЗ» стягнути з ДП «АМПУ» утримані останнім штрафні санкції (2604733,14 грн за договором 1 та 734356,28 грн за договором 2).
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності, зокрема, зазначив, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт настання форс-мажорних обставин, позивач своєчасно повідомив про це відповідача, в той час як відповідач безпідставно застосовував до позивача заходи відповідальності у вигляді нарахування пені та штрафу, та утримує їх.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).
Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У даному випадку встановленню підлягають обставини наявності (відсутності) прострочення виконання позивачем зобов'язання щодо ремонту судна та взаємозалежність такого прострочення через настання форс-мажорних обставин (поломки плавдока).
Форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 на які також посилається скаржник).
У постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 Верховний Суд зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду.
Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
При цьому, Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 (пункт 77), постанова Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №910/9226/23 (пункт 8.80).
Схожі за змістом правові висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що у пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:
«Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу».
Аналогічні за змістом висновки щодо оцінки судом сертифіката торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, містяться також у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду, зокрема, щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що останній день строку виконання зобов'язань за договором 1 - 19.10.2024, а за договором 2 - 18.10.2024.
Той факт, що позивач прострочив виконання зобов'язання на 70 календарних днів підтверджується матеріалами цієї справи та не заперечується її учасниками.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що мала місце обставина непереборної сили (форс-мажор), а саме: аварія на підприємстві, внаслідок якої позивач не зміг своєчасно виконати зобов'язання за договорами.
Місцевий господарський суд встановив, що аварія сталася безпосередньо на обладнанні позивача (вийшов з ладу плавдок № 154).
При цьому, суд послався на протокол засідання комісії (створеної наказом позивача) з розслідування обставин причин аварійної посадки плавдока № 154 на ґрунт від 10.10.2024, в якому зазначено, що напередодні, 08.10.2024, силами вахти було проведено перевірку готовності механічної та електричної частини доку, а також перевірку розміщення кільблоків, швартового та центрувального обладнання.
На підставі зазначеного документа суд дійшов висновку про відсутність вини позивача у настанні аварії та вважав її наслідком обставин, які позивач не міг передбачити чи запобігти.
Фактично, зазначений висновок було покладено в основу прийнятого рішення як єдине обґрунтування висновку про задоволення позовних вимог.
Визначення поняття аварії на об'єкті підвищеної небезпеки та питання проведення їх розслідування містяться у Законі України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», відповідно до ст. 1 якого аварія на об'єкті підвищеної небезпеки - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла під час експлуатації джерела небезпеки і за своїми наслідками призвела (може призвести) до загибелі, загрози життю або здоров'ю працівників об'єкта підвищеної небезпеки і населення чи до забруднення навколишнього природного середовища. Оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка експлуатує (планує експлуатувати) хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки.
Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що оператор відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, інформує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його територіальний орган (у разі його утворення) про порушення робочого стану джерела небезпеки, що призвело або могло призвести до виникнення аварії.
Оператор повинен самостійно припинити експлуатацію джерела небезпеки, якщо це призвело до виникнення аварії на об'єкті підвищеної небезпеки, та вжити заходів для недопущення повторного виникнення такої аварії.
Для встановлення обставин, причин та наслідків виникнення аварії, а також осіб, діями чи бездіяльністю яких спричинено виникнення аварії або створено передумови для її спричинення, оператором призначається та проводиться розслідування.
До завершення розслідування аварії заборонено відновлення показників безпеки джерела небезпеки.
Відновлення експлуатації джерела небезпеки можливе після відновлення оператором усіх показників безпеки джерела небезпеки та повідомлення про це компетентному органу.
Компетентний орган після виникнення аварії на об'єкті підвищеної небезпеки в установленому законодавством порядку: вживає заходів для негайного інформування відповідних органів держав, території яких можуть зазнати впливу наслідків аварії в разі загрози виникнення її транскордонного впливу; вживає наступного дня після виникнення аварії невідкладних заходів щодо організації позапланової перевірки у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктом підвищеної небезпеки, на якому виникла аварія; протягом 30 календарних днів після закінчення строку, установленого приписом, виданим за результатами проведення позапланової перевірки, проводить перевірку усунення порушень вимог законодавства.
Якщо в результаті перевірки усунення порушень вимог законодавства виявлено додаткові факти, що змінюють раніше подану компетентному органу інформацію про об'єкт підвищеної небезпеки, або зроблено висновки за результатами розслідування, оператор повинен протягом 30 календарних днів подати компетентному органу оновлену інформацію про об'єкт підвищеної небезпеки, який перебуває в його власності або користуванні.
Порядок розслідування аварій на об'єктах підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної вище норми ст. 14 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 8 вересня 2023 № 965 «Про затвердження Порядку розслідування аварій на об'єктах підвищеної небезпеки» (далі Порядок), пунктом 1 якого визначено, що він (Порядок) визначає процедуру проведення розслідування аварій на об'єктах підвищеної небезпеки та поширюється на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які експлуатують (планують експлуатувати) хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки (далі - оператор). Розслідування аварій на об'єктах підвищеної небезпеки проводиться з метою встановлення організаційно-управлінських та технічних причин виникнення аварій, розроблення рекомендацій із безпеки та профілактичних заходів щодо запобігання їх виникненню в майбутньому.
У разі порушення робочого стану джерела небезпеки, що призвело до виникнення аварії на об'єктах підвищеної небезпеки, оператор невідкладно в письмовій формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем та з накладенням електронного підпису інформує ДСНС або її територіальний орган за місцезнаходженням об'єкта підвищеної небезпеки про аварію в порядку, визначеному МВС (п. 3 Порядку).
Для проведення розслідування аварії оператор не пізніше наступного дня після виникнення аварії відповідним наказом утворює комісію з розслідування аварії (далі - комісія) та повідомляє про це ДСНС або її територіальний орган за місцезнаходженням об'єкта підвищеної небезпеки (п. 4 Порядку).
Згідно з п. 5 Порядку до складу комісії входять: голова комісії - посадова особа, визначена рішенням оператора; керівник підрозділу або працівник із питань цивільного захисту; керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку оператором покладено виконання функцій з охорони праці; представники центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у відповідній галузі/сфері, до якої належить господарська діяльність оператора, на об'єктах якого сталася аварія; представники аварійно-рятувальних служб, з якими укладено договір на обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування, в разі залучення їх до ліквідації аварії на об'єкті підвищеної небезпеки; представник ДСНС або її територіального органу, який уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль), а також представники центральних органів виконавчої влади та/або їх територіальних органів (у разі утворення), які здійснюють державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктом підвищеної небезпеки; представники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, де сталася аварія на об'єкті підвищеної небезпеки.
У разі встановлення, що аварія на об'єкті підвищеної небезпеки сталася внаслідок проектних прорахунків або конструктивних недоліків устаткування, комісія для участі в її роботі залучає представників підприємства (установи, організації), що є розробником такого устаткування. Якщо підприємство (установу, організацію) ліквідовано, а правонаступника немає, для участі в роботі комісії можуть залучатися підприємства (установи, організації), що за профілем відповідають розробнику устаткування.
До складу комісії не можуть входити посадові особи суб'єкта господарювання, діями або бездіяльністю яких могло бути спричинено виникнення аварії.
Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку під час розслідування аварії комісія: визначає масштаб аварії та її наслідки; визначає необхідність залучення експертів, фахівців та спеціалістів провідних (базових) науково-дослідних, проектно-конструкторських, експертних та інших організацій, органів виконавчої влади та незалежних експертів з відповідних напрямів для встановлення обставин та причин, що призвели до аварії; встановлює факти порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктом підвищеної небезпеки, встановлює осіб, дії або бездіяльність яких призвели до виникнення аварії та за потреби отримує в них пояснення (усні, письмові); встановлює рівень ефективності та ступінь виконання необхідних заходів для запобігання аваріям, які викладені у звіті про здійснення заходів безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки; перевіряє раніше подану до ДСНС інформацію про об'єкт підвищеної небезпеки, пов'язану з таким об'єктом; розробляє заходи щодо запобігання подібним аваріям на підставі результатів аналізу інформації, отриманої під час розслідування аварії, та висновків щодо причин, які призвели до аварії.
Комісія зобов'язана протягом 20 робочих днів провести розслідування обставин і причин аварії та скласти акт розслідування обставин та причин аварії у двох примірниках за формою згідно з додатком та передати їх не пізніше наступного робочого дня після підписання оператору для розгляду та затвердження. Оператор затверджує акт протягом трьох днів із дня його надходження.
Акт розслідування обставин та причин аварії підписується всіма членами комісії. У разі незгоди з результатами розслідування член комісії має право не підписувати такий акт.
Перший примірник акта разом із матеріалами розслідування, які є його невід'ємним додатком, після затвердження оператором протягом п'яти робочих днів надсилається рекомендованим листом або за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем із накладенням електронного підпису до територіального органу ДСНС за місцезнаходженням об'єкта підвищеної небезпеки. Другий примірник акта залишається в оператора, копії акта надсилаються членам комісії, організаціям та особам, представники яких брали участь у розслідуванні аварії (за їх письмовим запитом).
Повторне розслідування обставин і причин однієї і тієї самої аварії на об'єкті підвищеної небезпеки не проводиться.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що до матеріалів розслідування аварії належать такі документи (їх копії): акт розслідування обставин та причин аварії; наказ про утворення комісії; наказ про продовження строку розслідування аварії (у разі продовження такого строку); плани, схеми місця, де сталася аварія, фотознімки пошкоджених джерел небезпеки; пояснювальні записки посадових осіб та працівників; висновки експертів (у разі залучення), де повинні викладатися обґрунтовані та об'єктивні відповіді на поставлені комісією питання, висновки технічного огляду та/або проведення експертного обстеження, за результатами яких готуються звіти, акти, розрахунки, протоколи, висновок експертизи.
За результатами розслідування аварії оператор зобов'язаний: проаналізувати причини виникнення аварії, розробити та наказом затвердити перелік заходів щодо запобігання виникненню подібних аварій; з урахуванням причин виникнення аварії переглянути політику запобігання аваріям на об'єктах підвищеної небезпеки та звіт про здійснення заходів безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки; подати ДСНС оновлену інформацію про об'єкт підвищеної небезпеки; відновити всі показники безпеки джерела небезпеки та повідомити про це ДСНС (п. 13 Порядку).
Додатком до Порядку затверджено форму акту розслідування, яка передбачає, що саме в акті обов'язково мають бути вказані обставини і наслідки аварії, організаційно-управлінські причини виникнення аварії, технічні причини виникнення аварії, особи, дії чи бездіяльність яких призвели до виникнення аварії.
Отже відповідно до положень вищевказаного Порядку встановлення організаційно-управлінських та технічних причин виникнення аварії, а також визначення осіб, дії чи бездіяльність яких призвели до її виникнення, відбувається виключно за результатами офіційного розслідування, проведеного компетентною комісією, у складі якої мають бути присутні представники державних органів, аварійно-рятувальних служб та фахівці відповідного профілю.
За результатами такого розслідування складається акт, форма якого затверджена нормативно, і який є єдиним доказом для висновків про наявність або відсутність вини оператора (суб'єкта господарювання, що експлуатує об'єкт підвищеної небезпеки), а також щодо достатності вжитих ним заходів для запобігання аварії.
Будь-які інші документи, зокрема, внутрішні протоколи комісій, створених поза межами передбаченого Порядком кола уповноважених осіб, не можуть визнаватися допустимими доказами на підтвердження зазначених обставин, оскільки вони не відповідають встановленому законом способу доказування.
Натомість, акт розслідування, який відповідно до законодавства є єдиним належним доказом, на підставі якого, відповідно до положень законодавства, можна встановити наявність або відсутність вини конкретної особи у виникненні аварії, в матеріалах цієї справи відсутній.
У світлі наведеного, долучений позивачем протокол засідання комісії (створеної наказом позивача) з розслідування обставин причин аварійної посадки плавдока № 154 на ґрунт від 10.10.2024 не може бути прийнятий в якості належного та допустимого доказу на підтвердження обставин виникнення аварії на підприємстві:
По-перше, позивач самостійно ініціював проведення розслідування шляхом створення комісії, до складу якої увійшли лише його представники. При цьому, внутрішнє розслідування позивача ще не закінчене та триває і дотепер.
За відсутності акту розслідування, який відповідно до законодавства є єдиним належним доказом, наявності або відсутності вини конкретної особи у виникненні аварії, висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації подій, які відбулись 09.10.2024 як «аварії» є передчасним.
По-друге, як вбачається зі змісту протоколу, подія, що відбулась 09.10.2024 о 10:30, безпосередньо була спричинена порушенням герметичності понтонів.
Жодних доказів того, що перед початком виконання докової операції позивачем здійснювалась перевірка власних понтонів, в результаті якої було б встановлено, що вони (понтони) були в належному технічному стані, і ним (позивачем), як особою, яка на відповідній правовій підставі здійснює експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки, забезпечено належний технічний стан власного обладнання, матеріали цієї справи не містять.
Наразі, протокол містить лише інформацію про те, що напередодні, 08.10.2024, силами вахти було проведено перевірку готовності механічної та електричної частини доку, а також перевірку розміщення кільблоків, швартового та центрувального обладнання. У той час як ні протокол, ні інші матеріали цієї справи, не містить жодних відомостей про проведення позивачем обстеження понтонів доку на предмет їхньої герметичності, цілісності чи наявності пошкоджень.
Отже проведення перевірки 08.10.2024 не свідчить про те, що позивач вжив усіх можливих і залежних від нього заходів для запобігання настання негативних наслідків.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з доводами та аргументами скаржника про те, що вихід з ладу обладнання виконавця (поломка плавдока, яка відбулася 09.10.2024) не є форс-мажорною обставиною, оскільки саме по собі є наслідком ризиків підприємницької діяльності.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що спір у даній справі виник у зв'язку із реалізацією відповідачем, передбаченого умовами договорів права на утримання будь-яких сум відшкодування збитків та штрафних санкцій з вартості наданих послуг, що має бути сплачена Виконавцю.
Розрахунок боргу, штрафних санкцій регулюється умовами спірних договорів та положеннями чинного законодавства, у той час як правомірність здійснених нарахувань суд перевіряє при розгляді справи по суті на підставі зібраних у справі доказів та користуючись передбаченими ГПК України правами та повноваженнями.
Господарюючі суб'єкти вправі самостійно визначати свої взаємовідносини через договори. Відповідно до положень ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, сторони повинні розуміти, що виконання однієї умови договору є наслідком виконання іншої, а отже, що ці умови є взаємопов'язаними.
Виходячи з наявних в матеріалах цієї справи доказів:
- позивач на виконання умов укладених з відповідачем договорів виконав роботи ремонту СПК «Богатир» на загальну суму 23 850 638,70 грн, що підтверджується складеними та підписаними без жодних зауважень та претензій Актами здачі-приймання наданих послуг, а саме: за договором 1 (на суму 18 605 236,78 грн) та за договором 2 (на суму 5 245 401,95 грн).
- в свою чергу відповідач нарахував штрафні санкції відповідно до пунктів 9.7 договорів, а саме 2604733,14 грн з договором 1 та 734356,28 грн за договором 2, і утримав їх у відповідності до п. 5.4. договору 1 та п. 5.3. договору 2.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами с.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Колегія суддів враховує, що пеня / штраф застосовується як відповідальність за порушення зобов'язання, проте застосування санкцій не може мати на меті збагачення кредитора, позаяк наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором
Матеріалами справи підтверджується, що одразу після настання події, позивач розпочав дії щодо ліквідації їх наслідків та встановлення причин некоректної роботи плавдоку, а працівники позивача оперативно розпочали проведення планової докової операції щодо постановки судна.
09.10.2024, тобто в день поломки обладнання, для запобігання забрудненню акваторії та з метою встановлення й з'ясування причин виникнення подій під час виконання ремонтних робіт, між позивачем та ТОВ «ІНІЯ» було укладено договір надання послуг № 09/10-24, за яким ТОВ «ІНІЯ» було зобов'язано провести підводно-технічні (водолазні) роботи з обстеження плавдоку № 154 ПрАТ «ІСРЗ».
Оскільки станом на 15.10.2024 дії, спрямовані на ліквідацію наслідків події на підприємстві позивача, ще продовжувалися і після підписання між позивачем та ТОВ «ІНІЯ» Акту на виконанні водолазні роботи від 17.10.2024, між позивачем та ТОВ «ІНІЯ» було укладено ще один договір №22/10-24 (49-109-24р.) від 22.10.2024, за яким ТОВ «ІНІЯ» було зобов'язано надати Позивачу на оплатній основі послуги з підводно-технічних (водолазних) робіт по етапу 3 «Герметизація правої башти вище палуби безпеки ПД-154».
Позивач належним чином повідомляв відповідача про поломку плавдока, відповідні обставини не приховував.
Роботи, хоч і з затримкою, проте фактично виконані позивачем у повному обсязі, в відповідач прийняв виконані позивачем роботи без жодних зауважень та претензій.
Колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження понесених відповідачем збитків чи додаткових витрат через прострочення виконання позивачем робіт з ремонту судна.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Крім того, при застосуванні положень ст. 551 ЦК України поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).
Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню.
Тому користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, судова колегія доходить висновку про можливість зменшення розміру утриманих відповідачем штрафних санкцій на 50%.
Крім того, судовою колегією приймається до уваги, що у зв'язку з порушенням позивачем строків виконання робіт, відповідач утримує інші 50% штрафних санкцій, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.
Оскільки визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, в даному випадку судом дотримується принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховуються обставини справи та інтереси як відповідача так і позивача у даній справі.
Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Колегія суддів, керуючись приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладає на позивача.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі № 916/990/25 скасувати, ухвалити нове рішення, яким:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) на користь Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» 1 669 544,71 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покласти на Приватне акціонерне товариство «ІСРЗ».
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 60 103,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської Області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 22.09.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький