ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
17 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/677/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ “Олімпік Транс» - адвокат Згода О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайленд»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2025 (повний текст складено та підписано 07.07.2025, суддя Петренко Н.Д.)
у справі №916/677/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайленд»
до 1) Публічного акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Ханнер-Схід»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Ханнер Інвест»
за участі залученої у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімпік Транс»
про визнання права власності на корпоративні права
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сайленд» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Ханнер-Схід» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ханнер Інвест», в якій просило визнати за ТОВ “Сайленд» право власності на корпоративні права (частку в статутному капіталі) в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Олімпекс Транс» у розмірі 609 646,54 грн, що становить 30% від статутного капіталу товариства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невизнання відповідачами корпоративних прав ТОВ “Сайленд» на частку в статутному капіталі ТОВ “Олімпекс Транс», внаслідок чого порушується право власності позивача на корпоративні права, набуті ним в результаті проведення електронного аукціону.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2025 по справі №916/677/25 провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю предмету спору.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач ТОВ “Сайленд» замість того, щоб надати додаткові матеріали до своїх звернень для проведення державної реєстрації, звернулось до суду з позовом до засновників (учасників) ТОВ "Олімпекс-Транс" - з вимогами про визнання права власності на корпоративні права. Відтак, за висновками суду, даний спір є штучно створеним, викликаним неможливістю зареєструвати в реєстраційній службі перехід частки до позивача.
На переконання суду першої інстанції, на теперішній час відповідачами будь-яких прав позивача не порушено. Незалежно від того, визнають чи не визнають інші співвласники ТОВ “Олімпекс Транс» право позивача на частку в його статутному капіталі, право власності у позивача на заявлену частку не може виникнути з таких підстав. Отже дії відповідачів, їх відмова у листах, ніяким чином не впливають на наявність цього права або його відсутність.
З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивача з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2025 року по справі №916/677/25 про закриття провадження у справі та направити справу №916/677/25 для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена незаконно, необґрунтовано та підлягає скасуванню з наступних підстав:
- позивачем на виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України у позовній заяві зазначено, що заходи досудового врегулювання спору вживались, при обставинах, зазначених в змісті даної заяви, а саме - шляхом направлення на адреси відповідачів листів з метою вирішення питань державної реєстрації корпоративних прав позивача, однак відповідачами надано незадовільну для позивача відповідь, що змусило його звернутися до суду за захистом свого права;
- зважаючи на те, що вжиті позивачем заходи, а саме - звернення до державного реєстратора, а після отримання відмови - до учасників ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС» з заявами щодо можливості зареєструвати свої права у ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС», не призвели до врегулювання спору та в теперішній час відповідачами не визнано корпоративних прав (частка в статутному капіталі) ТОВ «САЙЛЕНД» в ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС», позивач звернувся до Господарського суду Одеської області за захистом своїх прав, у зв'язку з тим, що даний спосіб захисту його прав є єдиним ефективним та вирішити дане питання позасудовим шляхом неможливо;
- суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що спір є штучним, та судом не враховані доводи позивача, викладені в позові;
- на думку апелянта, даний спір не є штучним, а пов'язаний з неможливістю реєстрації корпоративних прав позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Висновок суду про те, що замість звернення до суду останній повинен був додати документ державному реєстратору, який не додав до першої заяви, є нелогічним, так як нотаріально посвідченого акту про придбання майна на аукціоні не існує, як зазначено в позові та завірити його нотаріально в теперішній час неможливо;
- судом першої інстанції не врахованого того, що відповідно до відповіді Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, яка міститься в матеріалах справи, ТОВ «БЕРЕГ-ГРУП» ліквідовано та виключено з реєстру, що вказує на припинення повноважень арбітражного керуючого та ліквідатора та не можливість завірити ним документів нотаріально, які складалися під час здійснення процедури банкрутства ТОВ «БЕРЕГ-ГРУП»;
- враховуючи неможливість реєстрації корпоративних прав (частка в статутному капіталі) позивача в ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС», порушуються права позивача на участь в діяльності підприємства та отримання прибутку. Отже позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з метою їх відновлення;
- на теперішній час, відповідачами не визнається право власності ТОВ «САЙЛЕНД» на корпоративні права (частка у статутному капіталі) ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС», що становить 30%, а тому позивач має необхідні правові підстави для пред'явлення позову згідно статті 392 ЦК України, яку повинен був застосувати суд під час розгляду даної справи;
- предметом спору у позовній заяві, є визнання права власності ТОВ «САЙЛЕНД» на корпоративні права (частка у статутному капіталі) ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС». Наявність предмета спору підтверджується доводами позивача, викладеними у позовній заяві, а також доказами, поданими разом із позовною заявою, а отже висновок суду про відсутність предмета спору є необґрунтованим і незаконним, та таким, що не відповідає обставинам справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/677/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайленд» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2025, розгляд справи призначено на 17.09.2025.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/677/25 у зв'язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. у відпустці.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 16.09.2025 справу №916/677/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайленд» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2025 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
З огляду на зазначене, ухвалою суду від 16.09.2025 прийнято справу №916/677/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайленд» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2025 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Аленіна О.Ю., суддів - Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
Під час судового засідання від 17.09.2025 представник третьої особи підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Інші представники учасників справи своїм правом на подання відзиву та на участь у судовому засіданні не скористались, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направлення ухвали суду до електронних кабінетів.
Також, судом апеляційної інстанції отримано заяви ТОВ “Сайленд», ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Ханнер-Схід» та ТОВ “Ханнер Інвест» про розгляд справи за відсутності їх представників.
Враховуючи наведене, а також те, що явка представників учасників справи не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ “Сайленд» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Ханнер-Схід» та ТОВ “Ханнер Інвест» в якому просило суд:
- визнати за ТОВ «САЙЛЕНД» право власності на корпоративні права (частку в статутному капіталі) в ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС» у розмірі 609 646,54 грн, що становить 30% від статутного капіталу товариства.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ “Сайленд» послалось на те, що 21.08.2020 між ТОВ «БЕРЕГ-ГРУП» в особі ліквідатора ТОВ «БЕРЕГ-ГРУП» арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича та ТОВ «САЙЛЕНД» складено Акт про придбання майна на аукціоні, відповідно до якого Продавцем передано, а Покупцем прийнято майно боржника ТОВ «БЕРЕГ-ГРУП», зокрема, - корпоративні права (частка в статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПЕКС ТРАНС» в розмірі 609 646,54 грн, що становить 30% від статутного капіталу.
За твердженням позивача, 29.10.2024 ним отримано відповідь №3645-24 Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, якою зазначено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань, 12.01.2024 державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління, на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 17.10.2023 року у справі №916/4011/15 було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «БЕРЕГ-ГРУП» у зв'язку з визнанням її банкрутом.
ТОВ «САЙЛЕНД» 05.12.2024 подано заяву до Юридичного департаменту Одеської міської ради про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу на підставі Протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-08-03- 000105-3 від 14.08.2020. Однак, 06.12.2024 відповіддю Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради повідомлено про відмову у державній реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 28, ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Позивач зазначає, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасниками ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС» є ТОВ «БЕРЕГ-ГРУП», ТОВ «ХАННЕР-ІНВЕСТ», ПУАТ «ЗНВКІФ «ХАННЕР-СХІД», а тому з метою вирішення питань реєстрації корпоративних прав позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в досудовому порядку позивачем направлено на адресу ТОВ «ХАННЕР ІНВЕСТ» та ПУАТ «ЗНВКІФ «ХАННЕР-СХІД» листи від 21.01.2025 про вжиття заходів щодо оформлення корпоративних прав позивача в ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС», на які отримано відповіді від 31.01.2025, що ТОВ «ХАННЕР ІНВЕСТ» та ПУАТ «ЗНВКІФ «ХАННЕР-СХІД» не визнають корпоративні права ТОВ «САЙЛЕНД» на частку у статутному капіталі ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС».
Таким чином, як вважає позивач, у зв'язку з тим, що процедура ліквідації ТОВ «БЕРЕГ-ГРУП» станом на теперішній час завершена, існує необхідність в реєстрації корпоративних прав (частка в статутному капіталі) в ТОВ «ОЛІМПЕКС ТРАНС», що становить 30% за ТОВ «САЙЛЕНД», яку в встановленому порядку позивач не може провести в зв'язку з не визнанням його прав відповідачами та колізією діючого законодавства в частині встановленої форми документів підтверджуючих придбання майна на електронному аукціоні та форми документів необхідних для проведення державної реєстрації корпоративних прав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовне провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає такий висновком суду першої інстанції помилковим та передчасним, з огляду на таке.
Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Колегія суддів звертається до правової позиції викладеної, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, відповідно до якої закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову (пункт 53).
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).
Отже, колегія суддів виходить з того, що предметом позову як певної матеріально-правової вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є фактично спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем (пункт 4.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, пункт 32 постанови Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 918/1090/20, постанова Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №916/144/18).
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 95)).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (пункт 4.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).
Колегія суддів за наведеного вище, зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі (подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).
При цьому відсутність предмета спору має бути підтверджена за допомогою належних та допустимих доказів, тобто не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вже було вказано вище, предметом позову у цій справі є вимога позивача до відповідачів про визнання за ТОВ “Сайленд» права власності на корпоративні права (частку в статутному капіталі) в ТОВ “Олімпекс Транс» у розмірі 609 646,54 грн, що становить 30% від статутного капіталу товариства.
Такі вимоги обґрунтовані неможливістю здійснення державної реєстрації та невизнанням відповідачами корпоративних прав ТОВ “Сайленд» на частку в статутному капіталі ТОВ “Олімпекс Транс», внаслідок чого порушується право власності позивача на корпоративні права, набуті ним в результаті проведення електронного аукціону.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 4.14 постанови від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази, які б достеменно свідчили про те, що станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, або під час апеляційного перегляду справи, предмету спору між сторонами не існує та між ними не залишилося неврегульованих питань, зокрема за ТОВ “Сайленд» було зареєстровано права власності на корпоративні права (частку в статутному капіталі) в ТОВ “Олімпекс Транс» у розмірі 609 646,54 грн, що становить 30% від статутного капіталу товариства.
Наведене у сукупності свідчить про те, що предмет спору існував, як на момент звернення позивача з відповідним позовом, так і існує до теперішнього часу, оскільки спірні правовідносини між сторонами, станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали не припинились.
Судом колегія також вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про те, що даний спір є штучно створеним, викликаним неможливістю зареєструвати в реєстраційній службі перехід частки до позивача, оскільки відповідна оцінка діям (бездіяльності) позивача мала б бути надана судом під час розгляду справи по суті, а не в ухвалі про закриття провадження у справі.
Також, передчасним є висновок суду першої інстанції про те, що жодна зі статей Цивільного кодексу, якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, в даному випадку не може бути застосована судом, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2025 у справі №761/382/21, звернула увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд [близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала в постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)].
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2025 по справі №916/677/25 - скасувати.
Справу №916/677/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.