ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/530/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.,
суддів: Ярош А.І., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Горбач А.М.,
від відповідача - Іноземцев Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025, ухвалене суддею Мавродієвою М.В., м. Миколаїв, повний текст складено та підписано 09.06.2025
у справі № 915/530/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»
про: стягнення 402740,80 грн,
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»), в якому просило суд стягнути з останнього 279635,50 грн заборгованості по договору №2002000111 від 04.02.2020 транспортування природного газу за перевищення замовлених потужностей за період з квітня по жовтень 2021 року, а також нарахованих на суму боргу 26001,26 грн пені, 84991,51 грн інфляційних втрат та 12112,53 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 у справі № 915/530/23 позов задоволено частково, стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» 279635,50 грн основного боргу по договору від 04.02.2020 № 2002000111 транспортування природного газу за перевищення замовлених потужностей за період з квітня по жовтень 2021 року; 13000,63 грн пені, 84991,51 грн інфляційних втрат, 12112,53 грн 3% річних та 6041,11 грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Водночас, дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованої пені на 50%.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 13000,63 грн пені, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на наступне: судом при вирішенні питання про стягнення передбаченої договором та приписами діючого законодавства пені, прийнято лише позицію відповідача, без врахування прав позивача, чим порушено принцип балансу інтересів; розмір пені становить всього лише 9,3 % від суми основного боргу; відповідач не наводить жодної реальної об'єктивної документально підтвердженої причини невиконання зобов'язання; відповідач не звертався до позивача із заявами про відстрочення оплати, встановлення графіків платежів або розтермінування оплат.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Ярош А.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.
14.07.2025 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 у справі № 915/530/23, встановлено відповідачу строк до 08.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено дану справу до розгляду на 16.09.2025 о 14:15 год.
08.08.2025 від АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені у даній справі, є: адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання підприємством, яке надає населенню комунальні послуги, зобов'язань; проявом балансу між інтересами кредитора і боржника; узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення; є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
11.09.2025 від АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» надійшла заява (вх. № 3689/25) про участь його представника в усіх судових засіданнях у справі № 915/530/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
12.09.2025 від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» також надійшла заява (вх. № 3705/25) про участь його представника в усіх судових засіданнях у справі № 915/530/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Принцевської Н.М. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою суду від 15.09.2025 справу № 915/530/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (вх. № 3689/25 від 11.09.2025) та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (вх. № 3705/25 від 12.09.2025) задоволено, надано можливість представникам брати участь в усіх судових засіданнях у справі № 915/530/23 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку «EasyCon».
В судове засідання 16.09.2025 в режимі відеоконференції з'явились представники учасників справи.
Представник ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 у справі № 915/530/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 13000,63 грн пені, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.
Представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).
Враховуючи приписи вказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 у справі № 915/530/23 лише в частині зменшення заявленої до стягнення пені на 50 % (з 26001,26 грн до 13000,63 грн).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (статті 610, 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Крім того, при застосуванні положень ст. 551 ЦК України поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).
Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Водночас, колегія суддів враховує доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення пені, зокрема про те, що:
- з 01.10.2023 року відповідач не є оператором газорозподільної системи, не здійснює розподіл природного газу на території Миколаївської області, а тому не отримує жодних надходжень від основної діяльності, та наразі відповідач знаходиться у критичному фінансово-господарському стані, у зв'язку з тим, що постановою №1773 від 29.09.2023 НКРЕКП зупинила АТ “Миколаївгаз» дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 року №853;
- виникла дебіторська заборгованість, через наявний дефіцит коштів пов'язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом критичної інфраструктури під час воєнного стану, а саме: підприємства, що здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», діяльність з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, виробництва харчових продуктів, підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту;
- єдиним джерелом надходження коштів на рахунки відповідача є оплата споживачами заборгованості за послугу розподілу природного газу, яка на сьогодні є надзвичайно низькою та стягується товариством в судовому порядку;
- з побутових споживачів заборгованість у примусовому порядку протягом 2022 та частини 2024 року не стягувалась, оскільки тимчасово, на період дії воєнного стану на території України забороняється примусове виконання рішень про стягнення з фізичних осіб заборгованості за житлово-комунальні послуги, а тому відповідач, як стягувач, у цих правовідносинах знаходиться у нерівному стані, оскільки як стягувач має обмеження, а боржники мають послаблення в силу ЗУ «Про виконавче провадження»;
- найбільшими кредиторами відповідача із погашення заборгованості, підтвердженої судовими рішеннями, що набрали законної сили є АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». В той же час, кредиторська заборгованість утворилась через затвердження Регулятором тарифів на розподіл природного газу для відповідача на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємству покривати обґрунтовані витрати протягом 2014-2023 років, що призвело до збитковості відповідної діяльності та накопичення боргів перед зазначеними кредиторами;
- відповідач має заборгованість щодо повернення надміру сплачених сум за розподіл природного газу як побутовими так і непобутовими споживачами, що оплачується товариством по мірі надходження коштів в першу чергу. Станом на сьогодні, всі фінансові надходження направляються на погашення кредиторської заборгованості та виплату заробітної плати, сплату податків та зборів;
- платоспроможність відповідача зменшується, надходження коштів на рахунки підприємства знаходяться на низькому рівні, що призводить до великих труднощів розраховуватися з працівниками підприємства (фонд оплати праці), а також здійснювати закупівлі енергоносіїв, паливно-мастильних матеріалів, придбавати необхідні матеріали та обладнання, тощо, без чого неможливо забезпечити проведення аварійно-відновлювальних робіт на які розраховує український Уряд в умовах воєнного стану;
- відповідач був підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність Миколаївської області, особливо в період початку опалювального сезону 2022-2023 років. На сьогодні, захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України, а тому забезпечення роботи газорозподільної системи у воєнний час є одним з пріоритетних завдань українського Уряду;
- відповідач під час воєнного стану докладало та продовжує докладати усіх зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства в нормальному режимі та продовжувати надавати послуги з розподілу природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об'єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об'єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону; аварійні бригади працюють на безперервній основі, технічний персонал на постійній основі забезпечує аварійне відновлення пошкоджених ділянок газопроводу та забезпечує стале функціонування газопостачання в зоні ліцензованої діяльності;
- через масовані ракетні обстріли підприємств енергетичної інфраструктури, на відновлення якої потрібен як час так і значні фінансові витрати, а тому відповідач має бути готовим в будь-який час для реагування та негайного відновлення пошкоджених об'єктів газової системи області (в разі такого руйнування).
Колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження понесених позивачем збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати контрагентам.
24.02.2022 року розпочалася масштабна військова агресія російської федерації проти України. В зв'язку з цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 24.02.2022 року на всій території України було введено військовий стан строком на 30 діб. Згодом режим воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і продовжував діяти, в тому числі на дату пред'явлення позову до суду.
Запровадження воєнного стану є загальновідомою обставиною і з огляду на положення ст. 75 ГПК доказуванню не підлягає.
У даному випадку, колегія суддів також враховує, що військова агресія Російської Федерації проти України та бойові дії на території Миколаївської області значно вплинуло на фінансовий стан підприємства.
Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню.
Тому користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50%.
Крім того, судовою колегією приймається до уваги, що у зв'язку з порушенням строків розрахунку, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача 50% пені, інфляційні втрати та 3 % річних, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.
Оскільки визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі.
Отже, доводи позивача про те, що місцевим господарським судом не було враховано його інтереси судова колегія вважає безпідставними.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 у справі № 915/530/23 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 22.09.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді А.І. Ярош
Г.І. Діброва