79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" вересня 2025 р. Справа №907/274/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Погоріляка Петра Івановича від 04 червня 2025 року
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 травня 2025 року (повний текст підписано 12.05.2025), суддя Пригара Л.І.
у справі № 907/274/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України», м. Київ в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України», м. Ужгород
до відповідача Фізичної особи-підприємця Погоріляка Петра Івановича, м. Виноградів, Закарпатська область
про стягнення 109 140,39 грн вартості перерахованого об'єму природного газу
встановив:
14 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Погоріляка Петра Івановича про стягнення 109 140,39 грн вартості перерахованого об'єму природного газу.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01 травня 2025 року у справі № 907/274/25 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Погоріляка Петра Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії 109 140,39 грн вартості перерахованого об'єму природного газу та 2 422,40 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач здійснив обстеження вузла обліку відповідача, за результатами якого виявив порушення, передбачене п.п.4 п.2 гл.2 розд. ХІ Кодексу ГРМ, а саме: пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, за яке п.п.1) п.4 гл.4 розділу XI Кодексу ГРМ передбачено проведення перерахунку об'єму розподіленого (спожитого) природного газу, про що працівниками Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» складено акт про порушення №ZK 000027 від 22.02.2024. Судом встановлено, що оператором ГРМ перераховано об'єм спожитого газу за номінальною потужністю газового обладнання з 01.01.2024 - 19.02.2024; перерахований до сплати необлікований об'єм природного газу становить 6876 куб.м. на суму 109 140,39 грн., разом з тим, матеріали справи не містять доказів його оплати відповідачем. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у судовому порядку не оскаржувалося рішення комісії Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення споживачами Кодексу ГРМ, яким задоволено акт про порушення №ZK 000027 від 22.02.2024, згідно витягу із рішення комісії від 02.04.2024.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Фізична особа-підприємець Погоріляк Петро Іванович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 травня 2025 року у справі № 907/274/25 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що при укладенні договору розподілу природного газу жодних актів про порушення щодо ФОП Погоріляк П.І. позивачем по справі не було оформлено. Крім цього, наголошує, що позивач по справі не проводив свою господарську діяльність на території Закарпатської області протягом 2023 року, а почав свою діяльність з січня 2024 року. Апелянт зазначає, що 05.02.2024 року звернувся з заявою до позивача з проханням демонтувати лічильник газу на повірку, однак, останній лише 22.02.2025 року провів демонтаж лічильника газу, при цьому саме 22.02.2025 року оформив акт про порушення щодо ФОП Погоріляк П.І., в подальшому за результатом повірки вищевказаний лічильник газу було визнано придатним до експлуатації. Крім цього, апелянт вказує, що листом було повідомлено споживача про дату розгляду акту, а саме 02.04.2024 року, однак, з невідомих причин вищевказаний акт не було розглянуто 02.04.2024 року, а був розглянутий 03.04.2024 року, що підтверджується актом-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим та вимогою. Також зазначає, що про дату розгляду акта про порушення 03.04.2024 року ФОП Погоріляк П І. не був повідомлений, а відтак було грубо порушено права споживача на участь в комісії під час розгляду акту та вимоги кодексу ГРМ. При цьому, як вказує, що докази, із яких вбачається пошкодження пломб лічильника газу або несанкціоноване втручання в роботу досліджуваного лічильника споживачем, в матеріалах справи відсутні, а в діях позивача наявними є ознаки навмисного неоформлення акта про порушення 01.01.2024 та підписання договору з відповідачем і додатку 4 до нього з метою штучного створення підстав проведення донарахування.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 907/274/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Погоріляка Петра Івановича на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 травня 2025 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; позивачу надано строк (15 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзиву на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником та отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що враховуючи те, що строк повірки лічильника природного газу Elster типу G6, дата виготовлення - 30.05.2015, заводський №7473540 який сплив 30.05.2023 року, що сторонами не заперечується, а заява споживача подана 05.02.2024 року, тобто за межами строку встановленого пунктом 2 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ, то ні про яке своєчасне письмове повідомлення споживачем Оператора ГРМ мова йти не може. Крім того, просить суд врахувати, що п. 8 глави 4 Розділу ХІ кодексу ГРМ деталізує яке саме своєчасне письмове повідомленні і про що: «пошкодження ЗВТ/лічильника газу або пломби» можна вважати своєчасним (до виявлення порушення представником Оператора ГРМ) письмовим повідомленням має бути подано споживачем. Також позивач звертає увагу суду, що у даному спорі, не йдеться про пошкодження ЗВТ/лічильника газу або пломб, а йдеться саме про пропущення строку періодичної повірки, що за своєю правовою природою є самостійним порушенням та не пов'язується з фактом втручання в роботу лічильника чи неправильної його роботи. Щодо твердження скаржника, що рішення комісії було прийнято не 02.04.2024 року, а 03.04.2024 року, що підтверджується актом-розрахунком, позивач зазначає, що складення такого акту-розрахунку 03.04.2024 року, тобто, на наступний день, після задоволення комісією акту про порушення, жодним чином не нівелює прийняте комісією рішення, та не свідчить про його неналежність, оскільки п. 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ не регламентує строки складання акту розрахунку, а тільки визначає, що такий складається тільки при задоволенні комісією акту про порушення.
Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2024 року між Закарпатською філією ТОВ “Газорозподільні мережі України» та Фізичною особою-підприємцем Погоріляком Петром Івановичем укладено договір розподілу природного газу №42Вн-513-П-24, шляхом підписання заяви-приєднання №42Вн-513-П-24 від 01 січня 2024 року.
Пунктом 7.4. договору встановлені обов'язки споживача, зокрема: 1) здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором; 2) своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу); 3) не перешкоджати Оператору ГРМ у здійсненні заходів щодо вдосконалення обліку природного газу для точності виміру обсягів розподілу та споживання природного газу, у тому числі встановлення засобів дистанційної передачі даних, установлення дублюючих засобів вимірювальної техніки чи монтажу окремих закладних частин для можливості їх встановлення за рахунок Оператора ГРМ; 4) забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об'єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов'язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо; 5) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 6) забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та акта розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін; 7) дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем; 8) на вимогу Оператора ГРМ у десятиденний строк сплатити Операторові ГРМ компенсацію за порушення, які передбачені пунктом 3 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
За змістом пункту 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
05.02.2024 ФОП Погоріляк П.І. звернувся до позивача із заявою, в якій просив демонтувати лічильник газу на повірку.
22 лютого 2024 року працівниками Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» в ході обстеження газового обладнання відповідача було встановлено пропущення останнім строку періодичної повірки ЗВТ - лічильника газу Elster типу G6, 2015 року випуску, заводський №7473540, про що складено акт про порушення №ZK 000027 від 22.02.2024, підписаний безпосередньо споживачем - ФОП Погоріляком П.І. - без будь-яких зауважень.
Акт про порушення №ZK 000027 від 22 лютого 2024 року, у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ, розглянуто та задоволено комісією Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення, про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг із рішення комісії від 02.04.2024 року.
Оператором ГРМ перераховано об'єм спожитого газу за номінальною потужністю газового обладнання з 01.01.2024 (з моменту виникнення зобов'язань відповідача перед ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії відповідно до Заяви-приєднання №42Вн-513-П-24 від 01.01.2024) до 19.02.2024 (усунення порушення - протокол про демонтаж від 22.02.2024); перерахований до сплати необлікований об'єм природного газу становить 6876 куб.м., а його вартість складає 109 140,39 грн.
Зазначену вартість донарахованого об'єму природного газу пред'явлено до сплати відповідачу окремим платіжним рахунком шляхом надіслання такого рекомендованим поштовим відправленням разом із вимогою №ЗФ/100/Вих-1449-24 від 04.04.2024.
Однак, відповідачем добровільно вартість донарахованого об'єму природного газу у розмірі 109 140,39 грн позивачу компенсовано не було.
У зв'язку з наведеним, у березні 2025 року ТзОВ “Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Погоріляка Петра Івановича 109 140,39 грн - вартості перерахованого об'єму природного газу.
Щодо правової природи, заявленої до стягнення суми:
Згідно з ст.216 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення суду першої інстанції) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Приписами частини другої статті 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною першою статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст.235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Види оперативно-господарських санкцій визначено у ст.236 ГК України, згідно з ч.1 якої у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною зі звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт унаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов'язання. При цьому цей перелік оперативно-господарських санкцій, не є вичерпним; сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.236 ГК України).
Згідно з ст.237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Відтак, оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов'язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов'язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов'язання в майбутньому.
В той час як одностороннє визначення однією стороною господарського зобов'язання розміру боргу іншої сторони зазначеному не відповідає, відтак, ані нарахування вартості недоврахованого об'єму природного газу, ані рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС про визначення обсягу недоврахованого природного газу та його вартості не є оперативно-господарською санкцією.
Поряд з цим, нарахування вартості необлікованого об'єму природного газу, здійснені оператором ГРМ, не є ні збитками у розумінні законодавства, яке регулює правовідносини у сфері ринку природного газу, ні оперативно-господарською санкцією в розумінні господарського законодавства, а є платою за поставлений природний газ (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №914/2285/17, від 27 квітня 2020 року у справі №914/2471/17, від 12 березня 2020 року у справі №914/766/17, а також висновками Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи нарахування вартості недоврахованого обсягу енергоресурсів, викладеними у постанові від 14 січня 2020 року у справі №910/17955/17).
Щодо суті спору:
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону України “Про ринок природного газу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
На підставі абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
На виконання вимог ст. 40 Закону України “Про ринок природного газу», постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1384/27829) затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір), який є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. Договору); умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України “Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем (п. 1.2. Договору); договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. Договору); за умовами договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1. Договору).
Відповідно до ст. 59 Закону України “Про ринок природного газу», суб'єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.
У главі 7 розділу X Кодексу ГРМ встановлений порядок періодичної повірки ЗВТ по об'єктах споживачів, що не є побутовими, відповідно до якого власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.
Для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен: 1) завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення (зразок якого Оператор ГРМ має опублікувати на своєму вебсайті) про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати; 2) забезпечити на дату демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці встановлення) доступ представникам Оператора ГРМ до ЗВТ для його розпломбування та складання відповідного акта розпломбування; 3) у разі якщо повірка ЗВТ буде здійснюватися не на місці його встановлення, забезпечити за власний рахунок демонтаж/монтаж ЗВТ, його транспортування та державну повірку. Про дату і час встановлення повіреного ЗВТ споживач завчасно має письмово повідомити Оператора ГРМ та забезпечити присутність представника Оператора ГРМ під час монтажу повіреного ЗВТ.
За приписами абзацу 1 пункту 8 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ, у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу.
Пунктом 41 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №374 від 04.06.2015, лічильники газу та пристрої перетворення об'єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) віднесено до категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають обов'язковій повірці, та на які поширюється сфера дії Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність».
Згідно із пунктом 5.9. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27.12.2005, власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку та порушення правил його експлуатації, а також за використання засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) з вичерпаним терміном повірки.
Таким чином, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства та умов Типового договору розподілу природного газу, відповідач, як споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснювати належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та своєчасно здійснювати організацію проведення їх періодичної повірки.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.03.2019 у справі №922/1838/17 та від 29.09.2021 у справі №904/3618/20.
На підставі підпункту 4 пункту 2 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ, пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, належить до порушень, внаслідок яких оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого газу споживачу.
Підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ передбачено, що у разі виявлення оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.
Донарахування об'єму природного газу у зв'язку з виявленим порушенням є одним із засобів обліку протранспортованого природного газу, що передбачений Кодексом ГРМ, який, згідно з умовами Договору розподілу природного газу, поширюється на його сторін.
Положеннями пунктів 1 та 2 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред'явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.
Згідно з п.8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб'єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України “Про судову експертизу»).
На підставі пункту 11 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, яка пред'являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі (п.12 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ).
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив обстеження вузла обліку відповідача, за результатами якого виявив порушення, передбачене п.п.4 п.2 гл.2 розд. ХІ Кодексу ГРМ, а саме: пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, за яке п.п.1) п.4 гл.4 розділу XI Кодексу ГРМ передбачено проведення перерахунку об'єму розподіленого (спожитого) природного газу, про що працівниками Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» складено акт про порушення №ZK 000027 від 22.02.2024.
Судом встановлено, що за результатами розгляду акту про порушення №ZK 000027 від 22 лютого 2024 року, комісією з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРМ Закарпатською філією ТОВ “Газорозподільні мережі України» 02.04.2024 року прийнято рішення про задоволення вказаного акту, що підтверджується витягом із рішення комісії від 02.04.2024.
У матеріалах справи містяться належні докази, що підтверджують повідомлення споживача про дату, час та місце відповідного засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРМ Закарпатською філією ТОВ “Газорозподільні мережі України», зокрема, листом №106 від 01.03.2024 року.
03 квітня 2024 року на підставі акту про порушення №ZK 000027 від 22 лютого 2024 року позивачем складено акт-розрахунок, у відповідності до якого, вартість перерахованого до сплати необлікованого об'єму природного газу в кількості 6876 куб.м. становить 109 140,39 грн.
Розрахунок здійснено згідно з п.4 глави 4 Розділу XI Кодексу ГРМ, за період: з 01.01.2024 (з моменту виникнення зобов'язань відповідача перед ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії відповідно до Заяви-приєднання №42Вн-513-П-24 від 01.01.2024) по 19.02.2024 (усунення порушення - протокол про демонтаж від 22.02.2024).
Судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено, що такий виконано правильно на підставі пп.1 п.4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Також у матеріалах справи міститься рахунок на оплату на суму 109 140,39 грн., який не оплачено споживачем, доказів протилежного суду не надано.
Судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про своєчасне (до дати складання акта про порушення) подання ФОП Погоріляком П.І. заяви про демонтаж лічильника газу на повірку, оскільки матеріали справи містять витяг із паспорта ЗВТ - лічильника газу Elster типу G6, дата виготовлення - 30.05.2015, заводський №7473540, із якого вбачається, що такий пройшов первинну повірку на фірмі “Elster» і на підставі результатів останньої визнаний придатним до застосування на території України. Пунктом 5.7. означеного паспорта передбачено, що лічильник підлягає періодичній повірці; міжповірочний інтервал - 8 років, тобто, враховуючи дату первинної повірки лічильника газу, розташованого на об'єкті відповідача (30.05.2015), останній мав бути повірений у строк до 30.05.2023.
Колегія суддів звертає увагу, що доказів у підтвердження своєчасного (до 30.05.2023) направлення споживачем оператору ГРМ письмового повідомлення про дату і час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником оператора ГРМ розпломбування ЗВТ матеріали не містять, а заява ФОП Погоріляка П.І. відповідного змісту датована 05.02.2024, що свідчить про нездійснення споживачем належного контролю за строками спливу міжповірочних інтервалів та несвоєчасну організацію проведення періодичної повірки ЗВТ, в чому і полягає незабезпечення відповідачем належної організації повірки лічильника газу.
Суд першої інстанції правомірно критично оцінює долучену відповідачем копію акта наданих послуг №2341 від 31.01.2024, що, на його думку, свідчить про визнання позивачем станом на 31.01.2024 факту відсутності порушень у січні 2024 року з боку споживача, оскільки надання послуг із розподілу природного газу та виявлення Оператором ГРМ порушення на ринку природного газу, яке кваліфікується Кодексом ГРМ як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, не перебувають у взаємовиключному зв'язку, більше того, лише після встановлення факту порушення оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого газу споживачу.
Більше того, у силу приписів Кодексу ГРМ, споживач має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення, відмовитися від його підписання, а також оскаржити об'єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу в результаті задоволення акта про порушення в судовому порядку.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно наголосив у своєму рішенні, що акт про порушення №ZK 000027 від 22.02.2024 підписаний відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, не оскаржений останнім у подальшому в судовому порядку, відтак, вказане рішення є чинним, що дає підстави для висновку про фактичну згоду ФОП Погоріляка П.І. з відомостями, наведеними в означеному акті.
Водночас із протоколу №80/02/24 від 22.02.2024 щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу/періодичну/позачергову повірку, підписаного без-будь яких зауважень та заперечень споживачем - ФОП Погоріляк П.І., вбачається, що датою останньої повірки лічильника було зазначено дату - 30.05.2015.
Щодо посилань скаржника на відсутність вини споживача у пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу та інші доводи, які свідчать про незгоду споживача з актом про порушення та прийнятим за результатами розгляду акту рішенням комісії Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України», колегія суддів такі до уваги не бере, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення вартості перерахованого об'єму природного газу, а не визнання недійсним рішення комісії.
Відтак, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено відсутності вини споживача у вчиненні ним порушення, передбаченого пп.4 п.2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Зважаючи на наведене, колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 грудня 2020 року у справі №906/962/18 та постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 18 листопада 2022 року у справі №914/993/21, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості, при цьому, споживач не звертався до суду з позовом про визнання недійсним рішення комісії позивача.
Одночасно, перевіривши акт-розрахунок, судом встановлено, що такий виконано правильно на підставі пп.1 п.4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ (з 01.01.2024 (з моменту виникнення зобов'язань відповідача перед ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії відповідно до Заяви-приєднання №42Вн-513-П-24 від 01.01.2024) по 19.02.2024 (усунення порушення - протокол про демонтаж від 22.02.2024), відтак, наявні підстави для стягнення з відповідача вартості перерахованого об'єму природного газу в сумі 109 140,39 грн.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 109 140,39 грн - вартості перерахованого об'єму природного газу.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що позивач по справі не проводив свої господарську діяльність на території Закарпатської області протягом 2023 року, а почав свою діяльність з січня 2024 року, не свідчать про відсутність вини споживача.
Щодо твердження апелянта про розгляд акта про порушення комісією Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» 03.04.2024 року, а не 02.04.2024 року, як про це повідомлявся споживач, колегія суддів зазначає, що наявним у матеріалах справи витягом із рішення комісії позивача підтверджується факт розгляду та задоволення спірного акта про порушення саме 02.04.2024, при цьому, та обставина, що акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості складений 03.04.2024 (тобто наступного дня після прийняття комісією Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» рішення про задоволення акта про порушення) жодним чином не нівелює означене рішення та не свідчить про його неналежність. Крім того, приписами пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ не встановлено чіткого строку складання акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості, а, натомість, передбачено, що такий складається у випадку задоволення комісією акта про порушення, що у спірних правовідносинах і було дотримано позивачем.
Відтак, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01 травня 2025 року у справі № 907/274/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Погоріляка Петра Івановича - без задоволення.
Матеріали справи № 907/274/25 повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.