справа № 756/12631/24 головуючий у суді І інстанції Диба О.В.
провадження № 22-ц/824/8789/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
16 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Чучковською Анною Вячеславівною на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд:
розірвати шлюб, укладений між сторонами, зареєстрований 14 березня 2002 року у Центральному відділі реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №3424.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 березня 2002 року сторони зареєстрували шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 донька - ОСОБА_4 .
Сторони спільного господарства не ведуть, стосунків не підтримують, шлюб носить лише формальний характер.
Позивач вважає, що подальше спільне проживання з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим, оскільки вони мають різні погляди на шлюб та сім'ю, у зв'язку з чим просив розірвати шлюб.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований 14 березня 2002 року Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис №424 розірвано.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Чучковська Анна Вячеславівна 04 березня 2025 року засобами поштового зв'язку подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду на підставі ч. 1 ст. 357 ЦПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що на момент відкриття провадження у цій справі у провадженні іншого суду уже перебувала інша справа №756/11695/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поданим 18 вересня 2024 року, тобто раніше ніж позовна заява у цій справі (08 жовтня 2024 року).
Вважає, що позивачка діяла недобросовісно, неповідомивши суд про наведене, а останній не перевірив цього та не залишив позов без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Зауважила, що в межах справи №756/11695/24 за клопотанням представника ОСОБА_2 14 листопада 2024 року Дарницьким районним судом міста Києва була постановлена ухвала про залишення позову без розгляду. Однак, постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року вказана ухвала скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2025 року дану справу було призначено головуючому судді Гаращенку Д.Р., судді, які входять до складу колегії: Євграфова Є.П., Писана Т.О.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року суддею Гаращенком Д.Р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Чучковською Анною Вячеславівною на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду на 21 травня 2025 року о 14 год 45 хв.
Рішенням зборів суддів Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року № 6 суддю судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р. переведено до складу судової палати з розгляду кримінальних справ та змінено спеціалізацію.
Розпорядженням №684/06.1-01/25 від 21 травня 2025 року у зв'язку з неможливістю суддею-доповідачем Гаращенком Д.Р. продовжувати розгляд судової справи №756/12631/24 (а/п №22-ц/824/8789/2025) призначено повторний автоматизований розподіл указаної цивільної справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2025 року дану справу було призначено головуючому судді - Березовенко Р.В., судді, входять до складу колегії: Мостова Г.І., Лапчевська О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представниця ОСОБА_1 - адвокатка Чучковська Анна Вячеславівна доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку. 16 вересня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Пащук А.І. подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14 березня 2002 року Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №424.
Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Сторони спільного господарства не ведуть, стосунків не підтримують, шлюб носить лише формальний характер, будь-які докази які б підтверджували наявність стосунків між сторонами відсутні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи особливий характер сімейних відносин, зважаючи на норми ст. ст. 111, 112 СК України, так як фактично шлюбні відносини між подружжям припинені, примирення сторін є неможливим. Оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим і суперечить інтересам позивача та відповідача, а також їх дітей, шлюб належить розірвати.
При цьому, підстав для залишення позовної заяви без розгляду суд не віднайшов. Вказав, що позовна заява надійшла до суду 08 жовтня 2024 року, а позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 подана 18 вересня 2024 року, і станом на 21 лютого 2025 року сторони не примирилися та не надали доказів можливості такого примирення.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70).
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Підстави для залишення позову без розгляду законодавцем визначено у статті 257 ЦПК України.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Приписи пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися з позовом і не дає суду підстав, зокрема, залишати позов без розгляду.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У свою чергу, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17).
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за суб'єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними і в такому разі суд залишає позов без розгляду з дотриманням правового механізму, передбаченого положеннями статті 257 ЦПК України.
У свою чергу, нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися з позовом і не дає суду підстав, зокрема залишати позов без розгляду.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування вимог пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду викладено в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №755/16267/17, від 23 листопада 2022 року у справі №759/2532/22-ц, від 16 листопада 2022 року у справі №520/97/18, від 30 червня 2023 року у справі №522/13894/22.
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №757/21932/21 зазначено, що по суті, пред'явлення цього позову, коли на розгляді перебуває інший тотожний позов, є зловживанням процесуальними правами (пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України).
Судом встановлено, що у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (ЄУН справи №756/11695/24).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року цивільну справу №756/11695/24 направлено за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі №756/11695/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В той же час, у жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу у цій справі (ЄУН справи №756/12631/24).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року у справі №756/12631/24 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Таким чином, у справі №756/11695/24 та у справі, що розглядається №756/12631/24: позивачем та відповідачами є ті ж самі особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; предметом спору є аналогічна матеріально-правова вимога - розірвання шлюбу; сторони обґрунтовували свої вимоги аналогічними обставинами.
Установивши, що позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу була подана раніше ніж аналогічна позовна заява ОСОБА_2 , місцевий суд мав застосувати до позову ОСОБА_2 положення п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та залишити його без розгляду, однак помилкового цього не зробив.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
З урахування викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасувати, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 257, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Чучковською Анною Вячеславівною - задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19 вересня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова