22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 683/2853/24
провадження № 61-8085св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М. Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сакенов Юрій Костянтинович, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2025 року в складі судді Бондарчук Л. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2025 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.
Спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 відсутні, оскільки він не був одружений та не мав дітей. Спадкоємцями другої черги був рідний брат померлого ОСОБА_4 та вона як рідна сестра померлого.
Однак вона пропустила визначений законом шестимісячний строк на прийняття спадщини. Причиною пропуску цього строку стало погіршення її стану здоров'я через похилий вік. Крім того, у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення, постійні повітряні тривоги та обстріли м. Старокостянтинів, вона боялась їхати до нотаріуса. Також послалася на зміни у законодавстві щодо збільшення строків оформлення спадщини, які згодом було скасовано.
06 вересня 2024 року вона звернулася до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак отримала відмову, оскільки спадкова справа була заведена за заявою іншого спадкоємця, брата ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Його спадкоємцем є дружина, відповідач по справі ОСОБА_2 , з якою він одружився перед смертю.
За таких обставин позивач з урахуванням зміни позовних вимог просила суд визначити їй додатковий строк у 3 місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що вказані позивачкою причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті брата не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини за законом.
Водночас суди надали оцінку доводам позивачки щодо її правової необізнаності та перебуванні на амбулаторному лікуванні, вказавши про їх безпідставність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
25 червня 2025 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Сакенов Ю. К. подав до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду: від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 491/327/18, від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
На обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказала, що cуди не надали оцінки усім причинам пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини. Так, у апеляційній скарзі вона зокрема вказувала, що причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата є недобросовісна поведінка нотаріуса, який не встановив коло усіх спадкоємців ОСОБА_4 , а також відповідачки, яка ввела нотаріуса в оману щодо цих обставин. Суди також не врахували тієї обставини, що позивачка помилилась щодо зупинки перебігу строку для прийняття спадщини на час воєнного стану.
Аргументи інших учасників справи
У серпні 2025 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
На обґрунтування доводів відзиву заявниця вказала про те, що похилий вік позивачки, на який вона зокрема посилалась як причину неможливості візиту до нотаріуса, не став їй на заваді під час відвідування відповідачки і вчинення сварок з приводу поділу спадкового майна.
Також вказала про те, що надана позивачкою медична документація не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, оскільки підтверджує лише той факт, що ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні і проміжок між її зверненнями до лікаря становив більше чотирьох місяців.
Позивачка була обізнана щодо кола усіх спадкоємців ОСОБА_4 , а тому її посилання на недобросовісність як нотаріуса, так і відповідачки, є безпідставними.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був рідним братом позивачки. На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7
05 травня 2023 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 204/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за заявою його рідного брата, ОСОБА_4 , який в установлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
16 січня 2024 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 15/2024 (номер у спадковому реєстрі 71850651) щодо майна померлого ОСОБА_4 .
Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 подали дружина ОСОБА_2 , сестра ОСОБА_1 , племінниця ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яка у заяві зазначила, що вона є дочкою спадкодавця, однак в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою дружини померлого, ОСОБА_2 .
06 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак отримала письмову відмову за № 1253/01-16 від 06 вересня 2024 року, оскільки спадкова справа заведена за заявою іншого спадкоємця, брата ОСОБА_4 , а вона не була зареєстрована за адресою проживання спадкодавця на день його смерті.
На підтвердження поважності пропуску строку про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 подала виписку із медичної карти амбулаторного хворого, згідно із якою вона 30 березня 2023 року звернулась до лікаря зі скаргами на загальну слабкість, порушення сну, пригнічений настрій. Їй поставлено діагноз: Депресія.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 20 березня 2023 року для її прийняття відповідно до статті 1270 ЦК України був визначений строк шість місяців, який закінчився 20 вересня 2023 року.
Отже, ОСОБА_1 , яка звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори 06 вересня 2024 року, пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини майже на рік.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 його сестра - позивачка ОСОБА_1 не проживала разом із спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого для її прийняття.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилалася позивачка на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у неї об'єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті у березні 2023 року її брата ОСОБА_3 .
Суди вірно узяли до уваги, що протягом цього тривалого часу позивачка не вчиняла дій щодо прийняття спадщини і не навела аргументів про наявність перешкод у зверненні до нотаріуса протягом визначеного законом шестимісячного строку.
Доводи касаційної скарги про те, що через стан фізичного та психічного здоров'я позивачка не мала об'єктивної можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини вчасно, не підтверджуються відповідними доказами, оскільки матеріали справи (зокрема і надана позивачкою медична довідка) не містять даних щодо такого фізичного стану ОСОБА_1 , який би завадив їй звернутися до нотаріуса протягом визначеного законом шестимісячного строку.
Водночас суди надали оцінку доводам позивачки щодо її правової необізнаності щодо змін у законодавстві з приводу перебігу строку для прийняття спадщини на час воєнного стану, вказавши про їх безпідставність. Разом із тим місцевий суд підставно послався на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21. У вказаній постанові Верховний Суд виснував, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у справі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Крім того, суд звернув увагу на те, що строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску звернення позивачки до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, місцевий суд обґрунтовано вказав на те, що посилання позиваки, яка мешкає на території, підконтрольній органам влади України, на воєнний час і пов'язані із цим складнощі щодо поїздки останньої до нотаріуса також само по собі не свідчить про об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для реалізації нею своїх спадкових прав, оскільки позивачка проживає у населеному пункті, у якому ведуться чи велися активні бойові дії. У цьому контексті Верховний Суд також враховує і незначну відстань між місцем проживання позивачки (с. Малі Мацевичі Хмельницького району Хмельницької області) та місцем знаходження нотаріуса (м. Старокостянтинів Хмельницької області), а також її можливість скористатися поштовими послугами.
Отже, причини пропуску строку для прийняття спадщини, вказані позивачкою як поважні: погіршення її стану здоров'я через похилий вік, початок повномасштабного вторгнення, постійні повітряні тривоги та обстріли м. Старокостянтинів Хмельницької області, зміни у законодавстві щодо збільшення строків оформлення спадщини, недобросовісна поведінка нотаріуса та інших спадкоємців по відношенню до неї, такими в розумінні статті 1272 ЦК України не є.
Таким чином, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилалася позивачка на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у неї об'єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її брата ОСОБА_3 .
Доводи касаційної скарги про те, що позивачкою надано суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Аргументи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки і доказів і обставин в тому контексті, який, на переконання позивачки, свідчить про наявність правових підстав для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини. Проте такі аргументи належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин, а переоцінка доказів знаходиться поза межа повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду: від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 491/327/18, від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сакенов Юрій Костянтинович залишити без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 лютого 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара