22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 201/9706/24
провадження № 61-11590ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми і їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою про визначення способу участі матері у вихованні дітей, спілкуванні з дітьми та усунення перешкод в спілкуванні з дітьми.
У травні 2025 року відповідач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідних органів Державної міграційної служби, консульські установи України за кордоном, а також інших уповноважених суб'єктів утриматись від вчинення будь-яких дій, пов'язаних із анулюванням, знищенням чи визначенням недійсними закордонних паспортів неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за заявами ОСОБА_2 або будь-якої іншої особи, яка діє за її дорученням, до набранням законної сили судовим рішенням.
Заява обґрунтована тим, що позивачкою ОСОБА_2 вже одного разу було ініційоване анулювання чинних закордонних паспортів дітей, що призвело до неможливості їхнього законного виїзду чи повернення в Україну. На думку відповідача, з урахуванням їх відносин, існує реальна можливість повторення аналогічних дій з боку позивачки. Крім того, у відповідача існують побоювання, що в такий спосіб позивачка буде впливати на відповідача та його дії в умовах наявності спору про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми. Також подібні дії можуть призвести до порушення прав дітей, які без наявності паспортів не зможуть отримати права на освіту, медичні послуги, тощо.
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 08 травня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу місцевого суду скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, врахував, що така заява подана стороною відповідача, що суперечить меті забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову застосовуються судом за заявою позивача з метою забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача. Також апеляційний суд вказав, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачкою позовними вимогами.
У вересні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою відповідача, не правильно застосував вимоги статті 149 ЦПК України. Апеляційний суд не врахував фактичні обставини справи та інтереси дітей, адже позивачка вже здійснювала заходи щодо анулювання паспортів дітей, звернувшись у вересні 2024 року із заявою про їх (паспорти) втрату.
На переконання ОСОБА_1 , Дніпровський апеляційний суд неправильно здійснив оцінку співмірності заходів забезпечення позову, оскільки вимога його заяви про заборону анулювання паспортів дітей безпосередньо пов'язана з предметом спору.
Вважає, що апеляційний суд створив дисбаланс прав сторін, позбавивши іншу сторону (батька) можливості захистити права дітей та створивши нерівні умови для сторін у спорі.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Дніпровським апеляційним судом встановлено, що із позовом в цій справі звернулася ОСОБА_2 , натомість із заявою про забезпечення позову звернувся відповідач ОСОБА_1 .
Згідно з частинами першою-другою статті 149 ЦПК Україні суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Встановлено, що особою, якою подано заяву про забезпечення позову у цій справі, ОСОБА_1 , є відповідачем у цій справі, зустрічного позову ним в межах даної справи не подано, підставами вжиття заходів забезпечення позову вказував захист власних інтересів, як батька.
Тобто, без подачі зустрічного позову, його прийняття до спільного розгляду із первісним позовом, заява сторони відповідача про забезпечення позову не може бути обґрунтована необхідністю захисту прав інших осіб, зокрема дітей.
За таких обставин, правильними є висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 , який перебуває в статусі відповідача, не вправі просити про застосування заходів до забезпечення позову.
Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 червня 2023 року № 751/2658/22, від 21 червня 2021 року № 160/8226/20 та від 06 грудня 2023 року в справі № 61-13419св23.
Відтак, заява про забезпечення позову, подана іншим учасником процесу у власних інтересах та за відсутності його позовних вимог, не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає вимогам частини другої статті 149 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято без додержання норм матеріального та процесуального права.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми і їх вихованні, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян