10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 1001/1095/2012
провадження № 61-12169св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Форт»,
заінтересовані особи: Баришівський відділ державної виконавчої служби
у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт», в інтересах якого діє адвокат Плискань Ірина Олегівна, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 5 серпня 2024 року, ухвалену колегією у складі суддів Євграфової Є. П., Шкоріної О. І., Стрижеуса А. М.,
Короткий зміст заяви
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ФК Форт» звернулося із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: Баришівський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Баришівський ВДВС), ОСОБА_1 .
Заяву обґрунтовано тим, що на підставі рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2012 року у справі № 1001/1095/2012 видано виконавчий лист та у Баришівському ВДВС відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь
Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі -
ПАТ «КБ «Надра») 160 589,66 грн заборгованості за кредитним
договором № 87/П/29/2008-980 від 25 квітня 2008 року. Виконавче
провадження № НОМЕР_1 на час звернення до суду ТОВ «ФК Форт» завершене.
5 березня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» відступило право вимоги за кредитним договором № 87/П/29/2008-980 від 25 квітня 2008 pоку ТОВ «ФК «Інвест хаус»,
а 5 листопада 2020 року останнє відступило вказане право вимоги ТОВ «ФК Форт».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Вказувало, що заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена, а обставини пов'язані з ліквідацією ПАТ «КБ «Надра» вплинули на втрату оригіналів виконавчого листа.
Вважало, що не пропустило строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки 5 листопада 2020 року ТОВ «ФК Форт» набуло право вимоги, а виконавче провадження попереднім стягувачем відкрито 13 грудня 2019 року, тому строк повторного пред'явлення виконавчого документа закінчувався не пізніше
13 грудня 2022 року.
Враховуючи викладене, просило:
- замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК ФОРТ»,
у виконавчому листі № 1001/1095/2012;
- видати дублікат вказаного виконавчого листа та поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
- витребувати у Баришівського ВДВС ідентифікатор доступу до виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 5 березня 2024 року, постановленою у складі суді Чальцевої Т. В., заяву ТОВ «ФК Форт» задоволено частково.
Замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ«ФК Форт»
у виконавчому листі № 1001/1095/2012.
Видано дублікат виконавчого листа щодо стягнення заборгованості та поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Вказане судове рішення мотивовано тим, що строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання перервався 13 грудня 2019 року, а оригінал виконавчого листа втрачено ПАТ КБ «Надра».
Постановою Київського апеляційного суду від 1 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 5 березня 2024 року в частині поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання й видачі виконавчого листа скасовано.
У задоволенні заяви ТОВ «ФК Форт» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання судом першої інстанції поновлено помилково, оскільки він перервався і не підлягав поновленню. Проте відмовляючи у видачі виконавчого листа, апеляційний суд вважав передчасним вирішення такого питання, з огляду на відсутність доказів його втрати та доказів звернення заявника до
ПАТ КБ «Надра»з метою виконавчого листа.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 5 серпня
2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Баладига С. П., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнено з ТОВ «ФК Форт» на користь ОСОБА_1 3 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи підтвердження належними доказами понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 500 грн, а також заперечення
ТОВ «ФК Форт» щодо розміруцих витрат, суд апеляційної інстанції зменшуючи їх до 3 000 грн, зазначив про те, що такі витрати не відповідають критерію реальності, розумності їхрозміру, є завищеними і неспівмірними із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послугами та часом, витраченим на надання таких послуг.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
28 серпня 2024 року адвокат Плискань І. О., яка діє в інтересах ТОВ «ФК Форт» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 5 серпня
2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 5 серпня 2024 року заявник визначає порушення норм процесуального права, зокрема застосування судом апеляційної інстанції норм права без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 3 квітня 2024 року
у справі № 755/3829/18 (провадження № 61-10271св23).
У постанові Верховного Суду від 3 квітня 2024 року у справі № 755/3829/18 (провадження № 61-10271св23) викладено висновок про те, що при розгляді заяв для вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень (зокрема, заяви про видачу дубліката виконавчого листа), положення статей 133, 141 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не застосовуються, оскільки сторін на такому етапі цивільного судочинства немає.
Оскільки суд не наділений повноваженнями щодо розподілу судових витрат на стадії виконання судового рішення, апеляційний суд безпідставно застосував статтю 141 ЦПК України і частково задовольнив заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 1 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені обставини справи
24 жовтня 2023 року адвокатське об'єднання «Фещенко та партнери» і ОСОБА_1 уклали договір про надання правничої допомоги № 24102023/3 та додаткову угоду № 1 від 18 березня 2024 року до цього договору.
Адвокатське об'єднання «Фещенко та партнери» надало клієнту ОСОБА_1 правничу допомогу у вигляді: ознайомлення та аналізу матеріалів справи, збирання доказів та матеріалів для підготовки апеляційної скарги, вивчення та аналіз аналогічної судової практики подібних спорів, представництво в судових засіданнях, подання заяв, клопотань та пояснень, у справі № 1001/1095/2012, вартість якої становить 26 500 грн.
5 липня 2024 року адвокат Баладига С. П., в інтересах ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 500 грн.
На підтвердження наданих послуг заявником надано копії договіру про надання правничої допомоги № 24102023/3 від 24 жовтня 2023 року, додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 18 березня 2024 року та детальний опис робіт з переліком наданих послуг та зазначенням їх вартості.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону додаткова постанова Київського апеляційного суду
від 5 серпня 2024 рокуне відповідає з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша та
друга статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Стаття 141 ЦПК України регулює відносини щодо розподілу судових витрат, визначених у статті 133 ЦПК України, та оперує такими поняттями: сторони (відповідач, позивач) та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, пункт 6 частини першої статті 264 ЦПК України вказує на обов'язок суду вчинити розподіл судових витрат під час ухвалення рішення.
Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм процесуального права свідчить про те, що під час розгляду заяв для вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень (зокрема, заяв про видачу дубліката виконавчого листа), положення статей 133, 141 ЦПК України не застосовуються, оскільки сторін на такому етапі цивільного судочинства немає.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 3 квітня 2024 року
у справі № 755/3829/18 (провадження № 61-10271св23), на яку посилається заявник у касаційній скарзі.
У справі яка переглядається касаційним судом, 5 липня 2024 року адвоката Баладига С. П., в інтересах ОСОБА_1 , подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 500 грн, пов'язаних з розглядом заяви ТОВ «ФК Форт», поданої на стадії виконання рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 листопада 2012 року у справі № 1001/1095/2012.
Проте суд апеляційної інстанції не врахував вказаного, тому дійшов помилкового висновку щодо застосування статей 133, 141 ЦПК України і, відповідно, можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу на стадії виконання судових рішень, у даному випадку, - під час розгляду заяви про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду додаткової постанови Київського апеляційного суду від 5 серпня
2024 року.
Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково й ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Враховуючи викладене, касаційна скарга ТОВ «ФК Форт», в інтересах якого діє адвокат Плискань І. О., підлягає задоволенню, додаткова постанова Київського апеляційного суду від 5 серпня 2024 року скасуванню з відмовою у задоволенні заяви адвоката Баладига С. П., поданої в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в касаційному порядку переглядалася додаткова постанова Київського апеляційного суду від 5 серпня 2024 року, якою вирішувалося питання розподілу судових витрат, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, немає
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт», в інтересах якого діє адвокат Плискань Ірина Олегівна задовольнити.
Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 5 серпня 2024 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діявадвокат Баладига Сергій Павлович, про винесення додаткового рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко І. В. Литвиненко В. В. Пророк В. В. Сердюк