17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 305/1258/24
провадження № 61-6849св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня
2024 року у складі судді Дочинця С. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на майно та скасування державної реєстрації на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 вересня 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , 05 грудня 2023 року рішенням Рахівського районного суду Закарпатської областіу справі № 305/2556/23 шлюб між ними розірвано.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі на місці старого будинку, який належав відповідачу, ними побудовано новий житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_2 . Будівництво житлового будинку здійснювалося за її кошти, які надавала їй мати, а також за кошти ОСОБА_2 , які він отримував від своїх батьків. За час будівництва житлового будинку відповідач не працював, тому власних коштів він не надавав, а вона працювала вчителем у школі, свою заробітну плату віддавала до сімейного бюджету.
13 червня 2022 року спірний житловий будинок був зареєстрований за
ОСОБА_2 , про що внесено відомості у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно з декларацією про готовність до експлуатації від 30 травня 2022 року вартість житлового будинку складала 1 759 000 грн.
Крім того, за кошти її матері був придбаний для їх сім'ї автомобіль «Нісан патрол», номерний знак НОМЕР_1 , а тому цей транспортний засіб є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згоди щодо поділу у добровільному порядку спірного нерухомого майна вони дійти не можуть, відповідач проживає у спірному житловому будинку, а їй чинить перешкоди у праві користування цим майном.
З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просила суд визнати житловий будинок АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя; скасувати відомості, внесені у державний реєстр речових прав на нерухоме майно на вищевказаний житловий будинок,
в якому власником будинку вказаний ОСОБА_2 ; скасувати реєстрацію транспортного засобу легкового автомобіля марки «Нісан патрол», номерний знак НОМЕР_1 , одноосібним власником якого вказаний ОСОБА_2 та визнати
за нею право власності на 1/2 частку вказаного житлового будинку та транспортного засобу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня
2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано житловий
будинок АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Вирішено питання розподілу судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2024 року у частині накладення арешту на транспортний засіб «Ніссан патрол», номерний
знакНОМЕР_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 вересня 2010 року по 05 грудня
2023 року, за час шлюбу ними було побудовано спірний житловий будинок, тому він є спільним майном подружжя і частки сторін у праві власності на нього є рівними.
Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог у частині скасування відомостей внесених у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на вищевказаний житловий будинок, оскільки у випадку, якщо заявлено вимогу про поділ майна, то скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію права не є належним способом захисту прав одного із подружжя.
У такому випадку державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про поділ майна подружжя та визнання за ними ідеальних часток на майно.
Районний суд дійшов висновку про те, що позивачкою належними доказами не підтверджено, що спірний автомобіль зареєстровано за відповідачем, тому відсутні правові підстави для поділу такого майна.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Рахівського районного суду від 25 вересня 2024 року в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за
ОСОБА_5 права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 скасовано.
Ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано житловий будинок
АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності
на 1/2 частку житлового будинку
АДРЕСА_1 .
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що посилання відповідача
на договір купівлі-продажу від 18 травня 2009 року, за умовами якого він до реєстрації шлюбу придбав домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 29,47 кв. м, житловою площею 12,83 кв. м, є безпідставними, оскільки вказаний житловий будинок був перебудований сторонами за час шлюбу, а його загальна
площа становить 320,05 кв. м, житлова площа 250,08 кв. м. Таким чином, вищевказаний житловий будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вказав, що рішення районного суду у частині відмови у визнанні права власності за позивачем на 1/2 частку автомобіля «Ніссан патрол», номерний знак НОМЕР_1 , скасування реєстрації транспортного засобу, скасування відомостей, внесених в державний реєстр речових прав на нерухоме майно на спірний будинок в апеляційному порядку оскаржено не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення у частині визнання житлового будинку
АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя скасувати й направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Отже, судові рішення у частині вирішення позовних вимог про визнання права власності за позивачем на 1/2 частку автомобіля та скасування реєстрації транспортного засобу оскаржено не було, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України судові рішення у цій частині у касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 305/1258/24
з Рахівського районного суду Закарпатської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2025 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу без участі ОСОБА_2 , оскільки належним чином не повідомив його про час і місце розгляду справи, призначеної на 29 квітня 2025 року, про це судове засідання він довідався від свого адвоката. Він був позбавлений можливості взяти участь
у вказаному судовому засіданні, оскільки перебував на амбулаторному лікуванні в період з 28 квітня 2025 року по 02 травня 2023 року, хоча він мав бажання взяти особисту участь у розгляді справи.
Апеляційний суд помилково відніс справу до категорії малозначних, оскільки предметом позову є визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя ціна позову перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та становить 1 817 800 грн. Отже, відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не може розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачем придбано спірний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2009 року, тобто до реєстрації шлюбу, унаслідок чого це нерухоме майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 . На час придбання спірний житловий будинок перебував на стадії перебудови зі ступеню готовності 65 %, проте суди безпідставно не врахували ці обставини. У договорі купівлі-продажу було зазначено площу старого будинку, оскільки на момент його відчуження державній реєстрації підлягали лише об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Суди не врахували, що сторони, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, завершили перепланування і реконструкцію спірного житлового будинку,
яку розпочав попередній власник, тобто лише частина цього будинку,
а саме 35 % могла бути спільним сумісним майном подружжя, відповідно частка позивачки могла становити 17,5 %.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу від 18 травня 2009 року ОСОБА_6 придбав домоволодіння
АДРЕСА_1 , загальною площею 29,47 кв.м, житловою
площею 12,83 кв.м.
З 04 вересня 2010 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який 05 грудня 2023 року рішенням суду Рахівського районного суду Закарпатської області у справі № 305/2556/23 було розірвано
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 31 жовтня 2023 року, виданого ОСОБА_1 , у будинку, в якому проводиться обстеження за адресою
АДРЕСА_1 проживають
3 осіб, у тому числі ОСОБА_1 . Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 доступу до будинку не має, з її слів з 25 жовтня 2023 року за цією адресою вона не проживає. Дочка - ОСОБА_7 разом з матір'ю - ОСОБА_1 проживають за іншою адресою.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 червня 2022 року № 302751122 будинок
по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .
Згідно з декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 30 травня 2022 року вартість будинку по АДРЕСА_1 становить 1 759 000 грн, об'єкт готовий до експлуатації.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону у частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на
1/2 частки житлового будинку не відповідають.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, вирішуючи спір
про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого
майна, з'ясувати час та джерела його придбання (див. постанови Великої
Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 554/8023/15-ц
(провадження № 14-130цс19), від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (див. постанова Верховного Суду
в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року
в справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).
Суть поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. Під час здійснення поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.
Крім того, тлумачення наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження
№ 14-325цс18).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суди, встановили, що будівництво певної частини спірного житлового будинку здійснено за час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме з 04 вересня 2010 року до 05 грудня 2023 року. Разом з тим на підставі припущень, що заборонено вимогами частини шостої статті 81 ЦПК України, дійшли автоматичного висновку щодо поділу нерухомого майна між сторонами у рівних частка.
Разом з тим відповідач вказував на те, що він придбав спірний житловий будинок до реєстрації шлюбу, а ступінь його готовності була 65 %. Також відповідач вказував про те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони завершили перепланування та реконструкцію спірного житлового будинку, яку розпочав попередній власник, тобто лише частина цього будинку, а саме
35 % могла бути спільним сумісним майном подружжя.
Таким чином, суди не встановили, яка саме частка житлового будинку побудована ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час перебування у зареєстрованому шлюбі.
Верховний Суд звертає увагу на те, що істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) та у постановах Верховного Суду від 19 травня 2025 року у справі № 673/547/21 (провадження № 61-9790св24), від 28 травня 2025 року у справі
№ 741/484/22 (провадження № 61-4670св25). Зазначена судова практика є незмінною.
Отже, у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України суди у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надали належної правової оцінки доводам і доказам наданим сторонами, у тому числі не зазначили, якими саме доказами підтверджено факт того, що саме за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбу було здійснено повну реконструкцію спірного житлового будинку.
Таким чином, судами фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, не перевірено вищевказані доводи ОСОБА_2 , не застосовано вищезазначені норми права. Разом з тим суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої процесуальної можливості й не може встановити, яка саме частка житлового будинку була перебудована за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня
2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року
у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя, скасування державної реєстрації на нерухоме майно, визнання права власності на житловий будинок скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець