08 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3343/22 (910/12405/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Юніон" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Глеваського В. В.
на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Омельченко Л. В.) від 30.01.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Пантелієнко В. О., судді: Остапенко О. М., Козир Т. П.) від 14.04.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Юніон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеа Інтернешинал"
про стягнення 223 920 грн 00 коп.
у межах справи за заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Юніон"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 01.06.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Юніон" за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Глеваського В. В. тощо.
18.12.2023 Господарський суд міста Києва постановив про визнання Боржника банкрутом, відкриття щодо Боржника ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Глеваського В. В. тощо.
1.2. 08.10.2024 Боржник в особі ліквідатора арбітражного керуючого Глеваського В. В. (далі - Позивач) подав позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеа Інтернешинал" (далі - Відповідач) 223 920 грн 00 коп. заборгованості з покладенням на Відповідача судових витрат.
1.3. Позов обґрунтований встановленням ліквідатором Боржника в ході виконання повноважень у справі про банкрутство Боржника на підставі відомостей, отриманих від попереднього керівника Боржника, заборгованості Відповідача на спірну суму за реалізовані товари (послуги).
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 31.01.2025 Господарський суд міста Києва постановив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025) про відмову у задоволенні позову.
2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для стягнення з Відповідача спірної суми через спростування доказами у справі заявленої до стягнення заборгованості, яка становить орендну плату за оренду Відповідачем у Боржника приміщення складу та яку Відповідач сплатив.
3. Встановлені судами обставини
3.1. 16.01.2021 між Боржником (орендодавець) та Відповідачем (орендар) був укладений договір № 1 оренди нерухомого майна (далі - Договір), за яким орендодавець зобов'язався передати орендареві за плату на певний строк у користування нерухоме майно (комплекс склад міндобрив) за адресою: вул. Київська, 2-Г, с. Багрин, Васильківський р-н, Київська обл. для здійснення господарської діяльності (далі - Склад).
3.2. Згідно з пунктом 3.1 Договору строк оренди становить два роки з дати приймання Об'єкта за актом приймання-передачі.
Згідно з пунктом 5.1 Договору орендна плата за Договором становить 74 640 грн 00 коп. з урахуванням ПДВ за місяць. Розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів через установи банків на рахунок Орендодавця (пункт 5.6. Договору).
3.3. На виконання умов Договору між Боржником (орендодавець) та Відповідачем (орендар) був укладений акт приймання-передачі нерухомого майна від 16.01.2021.
3.4. У межах виконання Договору між Боржником (орендодавець) та Відповідачем (орендар) було складено:
- акт надання послуг від 31.03.2022 № 28 за послуги оренди Складу площею 622 кв.м на суму 74 640 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 12440 грн 00 коп.;
- акт надання послуг від 30.04.2022 № 35 за послуги оренди Складу площею 622 кв.м на суму 74 640 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 12440 грн 00 коп.;
- акт надання послуг від 31.05.2022 № 41 за послуги оренди Складу площею 622 кв.м на суму 74 640 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 12440 грн 00 коп.;
3.5. Відповідач сплатив орендну плату за спірний період, а саме:
- за послуги оренди, надані у березні згідно з актом надання послуг від 31.03.2022 № 28 за виставленим рахунком від 01.03.2022 № 4, що підтверджується платіжною інструкцію від 01.09.2022 № 72 на суму 74 640 грн 00 коп.;
- за послуги оренди, надані у квітні згідно з актом надання послуг від 30.04.2022 № 35 за виставленим рахунком від 01.07.2022 № 8, що підтверджується платіжною інструкцію від 01.09.2022 № 74 на суму 74 640 грн 00 коп.;
- за послуги оренди, надані у травні згідно виставленим рахунком від 02.05.2022 № 6, що підтверджується платіжними інструкціями від 29.08.2022 № 70 у сумі 25 200 грн 00 коп., від 01.09.2022 № 71 у сумі 9 840 грн 00 коп., заключною (банківською) випискою за період з 21.07.2022 до 29.07.2022 про здійснення оплат від 22.07.2022 № 65 у сумі 16 200 грн 00 коп., від 29.07.2022 № 66 у сумі 23 400 грн 00 коп.
3.6. Ухвалою суду від 07.11.2024 про відкриття провадження в цій справі, зокрема витребувано у Відповідача наступні документи: договір/договори, додаткові угоди, додатки до договору/договорів, акти, укладені за участі Відповідача та Боржника, договір, додаткові угоди додатки до договору, акти щодо реалізації товарів і послуг БЮ000000028 від 31.03.2022, договір, додаткові угоди, додатки до договору, акти щодо реалізації товарів і послуг БЮ000000035 від 30.04.2022, договір, додаткові угоди, додатки до договору, акти щодо реалізації товарів і послуг БЮ000000041 від 31.05.2022); а також встановлено Відповідачу строк в п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
3.7. 18.12.2024 до суду від Відповідача надійшов відзив га позовну заяву та документи на виконання ухвали суду від 07.11.2024.
На підтвердження виконання своїх договірних зобов'язань Відповідачем на вимогу суду надано наступні докази:
- копію договору № 1 оренди нерухомого майна від 16.01.2021;
- копію акту надання послуг № 28 від 31.03.2022;
- копію акту надання послуг № 35 від 30.04.2022;
- копію акту надання послуг № 41 від 31.05.2022;
- копію рахунку № 4 від 01.03.2022;
- копію рахунку № 6 від 02.05.2022;
- копію рахунку № 8 від 01.07.2022;
- копію платіжної інструкції № 72 від 01.09.2022;
- копію платіжної інструкції № 74 від 01.09.2022;
- копію платіжної інструкції № 70 від 29.08.2022;
- копію платіжної інструкції № 71 від 01.09.2022;
- копію заключної (банківська) виписки по рахунку Відповідача за період з 21.07.22 до 29.07.2022.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 06.05.2025 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з Відповідача на користь Боржника 223 920 грн 00 коп. заборгованості, поклавши на Відповідача судові витрати.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували статті 74, 79, 118 ГПК України, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо їх застосування (вірогідності доказів та тягаря доказування), сформульовані в постановах від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 18.11.2019 у справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18), та у справах № 921/319/17-г та № 908/1581/17, так як незважаючи на те, що суд першої інстанції витребував конкретні (ідентифіковані) докази, між тим суд не надав оцінки факту їх ненадання Відповідачем, а також тому, що Відповідач подано відзив (з додатками) поза межами процесуальних строків без застосування судом наслідків пропуску такого строку, однак врахував відповідні аргументи Відповідача у відзиві та додані до нього докази під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
5.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій порушили приписи статей 11, 509, 525, 526, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), тоді як відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, коли всупереч умовам договору оплату здійснено на інший рахунок, а не той, що визначено договором. Між тим суди не надали належної правової оцінки позовним вимогам щодо загальних положень законодавства про зобов'язання та про договірні зобов'язання, а саме про виконання зобов'язання належним чином відповідно до погоджених сторонами умов договору, які є обов'язковими до виконання належним чином відповідно до умов договору.
При цьому суди попередніх інстанцій не дослідили здійснення оплати Відповідачем на рахунок, відмінний від того, що узгоджений у Договорі (неналежне виконання грошового зобов'язання).
5.3. Крім цього оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм статей 2, 76, 86, 210, 236, 237 ГПК України, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; необґрунтованістю судового рішення в розумінні статті 236 ГПК України, оскільки відсутні належні докази здійснення оплати на узгоджений рахунок Позивача та має місце розбіжність у рахунках, договорах, додатках до договору, на підставі яких виникла заборгованість, зокрема.
6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо наслідків порушення строків подання відзиву у справі
6.1. Суди встановили, що предметом спору у цій справі є заборгованість з орендної плати за користування Відповідачем орендованим у Позивача нежитловим приміщенням.
6.2. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна (частина перша статті 762 ЦК України).
Згідно з частиною 763 цього Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором, а згідно з частиною першою статті 765 - наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
6.3. За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами другою та третьою статті 164 цього Кодексу передбачено, що
- позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів);
- у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
6.4. За змістом наведених норм у правовідносинах з найму (оренди) у спорі про стягнення заборгованості з орендної плати належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами (на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування) та допустимими доказами за статтею 77 ГПК України (певні відповідно до законодавства засоби доказування обставин, які не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування) є такі докази, які підтверджують обставини: виникнення правовідносин з оренди конкретно-визначеного майна, погодження предмету оренди, орендної плати, строку оренди, порядку здійснення орендних платежів, факту та моменту передачі майна в оренду, справляння орендної плати (перерахування коштів через банківську установу тощо), оформлення та пред'явлення вимоги про сплату орендної плати (періодично або за весь період оренди) тощо.
Наведені обставини можуть підтверджуватись: договором оренди, додатковими угодами до нього (у разі наявності), документами на підтвердження прав орендодавця на майно, актом (актами) приймання-передачі майна в оренду, актами наданих послуг, рахунками-фактурами, платіжними інструкціями тощо.
6.5. Щодо правил подання доказів у справі та розподілу тягаря доказування у господарській справі Суд зазначає про таке.
Згідно зі статтею 80 ГПК України:
- позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга);
- відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя);
- якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта);
- докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма).
Відповідно до статті 81 цього Кодексу:
- учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом; таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу; якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина перша);
- у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (частина четверта);
- будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (частина сьома);
- у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду (частина десята).
Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
6.6. Щодо строків на вчинення відповідних процесуальних дій (подання відзиву з доданими до нього доказами, надання витребуваних судом доказів) та наслідків їх пропуску, то згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім цього, відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
6.7. За змістом наведених норм та враховуючи встановлені судами обставини:
- щодо відкриття провадження у цій справі ухвалою від 07.11.2024, встановлення Відповідачу п'ятнадцятиденного строку на подання відзиву на позовну заяву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову, та попередження про встановлені процесуальним законом наслідки (частина третя статті 80 ГПК України) неподання у встановлений строк і відзиву, і доказів на підтвердження викладених в ньому аргументів (пункт 3.6);
- подання Відповідачем 18.12.2024 через підсистему "Електронний суд" відзиву разом з доданими до нього доказами із зазначенням в цьому відзиві, зокрема про те, що Відповідач не вважає строк подання відзиву пропущеним, оскільки ним не було отримано ухвалу суду від 07.11.2024 на час написання відзиву (пункт 3.7);
- однак, враховуючи, що згідно з наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи зазначена ухвала від 07.11.2024 була доставлена судом до електронного кабінету Відповідача 07.11.2024 о 20:31;
Суд дійшов висновку, що відзив разом з доданими документами у цій справі був поданий Відповідачем з пропуском встановленого законом і судом 15- денного строку з дня вручення ухвали про відкриття провадження у цій справі, який сплив 22.11.2024, без зазначення Відповідачем про поважність причин пропуску такого строку, а суд першої інстанції, не застосувавши передбачені частиною восьмою статті 80 та частиною другою статті 118 ГПК України наслідки, однак взявши до уваги та оцінивши згідно з оскаржуваним рішенням відповідні аргументи Відповідача у відзиві, допустив порушення зазначених процесуальних норм.
При цьому Суд, посилаючись на обставини доставлення до електронного кабінету Відповідача ухвали від 07.11.2024, зазначає, що попри те, що касаційний суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, діє в межах повноважень, які визначені статтею 300 ГПК України, разом з цим, суд касаційної інстанції наділений достатнім обсягом повноважень щодо перевірки та надання оцінки доказам, наданим на підтвердження вчинення або невчинення учасниками справи процесуальних дій, що є складовою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права і впливає на відповідні висновки Суду.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.02.2020 у справі № 925/782/18 (пункт 7.15).
Дійшовши зазначеного висновку, Суд погоджується з аргументами скаржника щодо допущених і судом першої інстанції, і апеляційним судом, попри відповідні аргументи Позивача у апеляційній скарзі, порушення норм процесуального права (пункт 5.1).
6.8. Поряд з наведеним та виходячи з того переліку документів, які витребував суд першої інстанції у Відповідача за клопотанням Позивача - докази на підтвердження правовідносин між сторонами і відповідні первинні документи (пункт 3.6), та які документи були надані Відповідачем разом з відзивом на позов - договір оренди між сторонами і відповідні первинні документи на підтвердження виникнення та здійснення відповідних правовідносин (акти, рахунки, платіжні інструкції, пункт 3.7), Суд зазначає, що і витребувані судом у Відповідача, і надані ним разом з відзивом документи за своїм призначенням та змістом є одними і тими самими.
А тому, враховуючи, що суд першої інстанції, витребуючи за клопотанням Позивача згідно з ухвалою від 07.11.2024 (пункт 3 резолютивної частини) докази у Відповідача, не встановив строку для їх надання суду, а Відповідач, хоча і надав такі докази разом з відзивом 18.12.2024, але надав їх також і на виконання зазначеної вимоги суду, у розумні строки, до завершення встановленого законом (стаття 248 ГПК України) строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, Суд дійшов висновку, що і Відповідач, надавши зазначені докази, і суд першої інстанції, і апеляційний суд, взявши їх до уваги та оцінивши, розглянувши тим самим справу за наявними в ній доказами (частина восьма статті 165 ГПК України) та побудувавши на результатах дослідження та оцінки таких доказів мотиви оскаржуваних судових рішень, не допустили при цьому порушення наведених процесуальних норм (пункти 6.5, 6.6).
Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.1) у відповідній частині.
6.9. Поряд з наведеним Суд вважає за необхідне додати, що згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 ГПК України господарське судочинство здійснюється, зокрема на засадах змагальності сторін, зміст якої закріплено та розкрито в положеннях статті 13 ГПК України
Згідно з приписами частин першої, другої, третьої та четвертої статті 13 цього Кодексу
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
6.10. Отже, виходячи з наведених положень щодо змагальності у господарському судочинстві, якщо позивач в умовах відсутності або недостатності у нього доказів на підтвердження та в обґрунтування позовних вимог, звертається з вимогою до відповідача, стверджуючи при цьому про наявність у останнього таких доказів та заявляючи клопотання про їх витребування судом у відповідача, позивач несе процесуальні ризики можливих наслідків такого звернення до суду із позовом, які можуть полягати, зокрема, у вигляді ненадання таких доказів іншою стороною без поважних або поважних причин (втрата, знищення документів тощо), відсутність таких документів у відповідача через припинення здійснення господарської діяльності тощо, надання доказів з пропуском встановленого законом процесуального строку, а також інші можливі наслідки звернення із позовом за відсутності або недостатності у позивача доказів на підтвердження заявлених вимог.
При цьому Суд зауважує, що інша сторона також несе відповідні ризики, у вигляді відповідних наслідків, а також відповідальності за невиконання або неналежне виконання вимог суду (стаття 135 ГПК України).
6.11. Тому, враховуючи встановлені судами обставини виконання Відповідачем перед Позивачем обов'язку щодо сплати орендної плати на заявлену у цій справі спірну суму (пункт 3.5), Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про спростування доказами у справі заявленої до стягнення заборгованості.
Дійшовши цього висновку Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника, зокрема і з посиланням у цих аргументах на перерахування Відповідачем коштів всупереч умовам договору, на інший (попередній) банківський рахунок Боржника, ніж той, що був зазначений у договорі оренди між сторонами згідно з укладеною додатковою угодою (пункт 5.2), у зв'язку з чим Суд зазначає про таке.
6.12. Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
6.13. А тому, враховуючи, що скаржник все ж не заперечував факту здійснення перерахування коштів Відповідачем на виконання договору оренди саме на рахунок саме Боржника, однак не іншої особи, скаржник не зазначив, що такий рахунок був закритий, а також не зазначив та суди не встановили обставин надання Позивачем доказів (виписки або довідки банківської установи тощо) на підтвердження того, що у період перерахування Відповідачем коштів з орендної плати (пункт 3.5) ці кошти на відповідний рахунок Боржника не надходили (не були зараховані) або були цим банком повернуті Відповідачу як неналежне зарахування тощо, а доказ, на який послався ліквідатор Боржника, ініціюючи стягнення з Відповідача заборгованості у цій справі, датований 10.07.2022 (пункт 1.3), тобто датою до того як Відповідач, відповідно до встановлених судами обставин перерахував у липні, серпні, вересні 2022 року Боржнику орендну плату (пункт 3.5), Суд, керуючись також таким критерієм як вірогідність доказів, що були досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій, дійшов висновку про спростування наявними у справі доказами та встановленими судами обставинами аргументу скаржника (пункт 5.2) про невиконання Відповідачем обов'язку щодо сплати Боржнику орендної плати та наявність боргу на спірну суму
6.14. У зв'язку з викладеним відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень про відмову у задоволенні позову про стягнення з Відповідача на користь Боржника спірної суми заборгованості, висновки ж в оскаржуваних рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, тоді як скаржник не довів порушення судами норм матеріального і процесуального права та не спростував відповідних висновків.
6.15. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
6.16. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Юніон" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Глеваського В. В. залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2025 у справі № 910/3343/22 (910/12405/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. І. Картере
В. Я. Погребняк