ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.09.2025Справа № 910/8265/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Усатенко І.В.
за участю секретаря судового засідання: Скобіола О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом ОСОБА_1
до 1) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КІР РОЯЛ"
2) Печерської районної в місті Києві державна адміністрація
про визнання трудових відносин припиненими та зобов'язання вчинити певні дії
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача 1: не з'явилися;
від відповідача 2: не з'явилися.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кір Роял" 2) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про припинення трудових відносин та зобов'язання внести зімни до реєстру.
Позовні вимоги обґрунтовані неявкою учасників Товариства на скликані позивачем загальні збори та не прийняттям рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за її заявою.
Ухвалою суду від 07.07.2025 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.08.2025.
В підготовче засідання 21.08.2025 представники відповідача 1 та відповідача 2 не з'явилися. Про місце, дату і час судового засідання були повідомлені належним чином.
В підготовчому засіданні 21.08.2025 представник позивача не заперечував проти закриття підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 21.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2025.
03.09.2025 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Представник позивач у судове засідання 11.09.2025 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача-1 у судове засідання 11.09.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, поштовий конверт із ухвалою суду від 21.08.2025 повернувся до Господарського суду міста Києва з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Представник відповідача-2 у судове засідання 11.09.2025 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі позивача та представників відповідачів.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідачі не скористалися своїми правами на подання відзивів, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, суд
15.10.2015 року відбулись загальні збори учасників ТОВ «КІР РОЯЛ», які оформлені протоколом № 2.
За результатом загальних зборів ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Товариства «КІР РОЯЛ», що підтверджується наказом № 3 від 16.10.2015 про призначення працівника.
Відповідно до витягу з ЄДРЮО розмір статутного капіталу ТОВ «КІР РОЯЛ» становить 300 000,00 гривень. Засновниками (учасниками) ТОВ «КІР РОЯЛ» є дві юридичні особи країни резидентства Республіки Кіпр:
- Компанія "ДЖОНІСІКС ПАРТІСІПЕЙШЕН ЛІМІТЕД" ("JONISIX PARTICIPATION LIMITED", реєстровий № НЕ 171155 від 24.01.2006 р.), якій належить частка у розмірі 150000,00 гривень.
- Компанія "ОНОФІКС ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД" ("ONOFIX HOLDINGS LIMITED", реєстровий № НЕ 171339 від 26.01.2006 р.), якій належить частка у розмірі 150000,00 гривень.
Вище вказані компанії знаходяться за адресою Кіпр, м. Нікосія, Стасіну, 1, МІТСІ БІЛДГ, 1-й поверх, офіс 1, ПЛАТЕЯ ЕЛЕФТЕРІАС (Stasinou, 1, MITSI BUILDING, 1" floor, office 1, Plateia Eleftherias, Nicosia, Cyprus).
У вересні 2016 року учасники Товариства прийняли рішення про припинення діяльності підприємства шляхом його ліквідації та призначили ОСОБА_1 головою комісії з припинення товариства, що підтверджується витягом з ЄДРЮО від 05.11.2024 р. під номером 10701100004058490 від 30.09.2016 року.
Позивач вказав про те, що процедура ліквідації товариства не завершена, всі юридичні, фінансово-господарські документи залишись у засновників ТОВ «КІР РОЯЛ» та були передані директору. Крім того, юридична особа відповідача-1 фактично повністю припинила здійснення своєї фінансово-господарську діяльність.
Суд відзначає, що вищевказані обставини відповідачами не спростовано.
Тобто, позивач повністю втратила матеріальну (економічну) та зацікавленість у перебуванні на посаді директора Товариства, у зв'язку із цим ОСОБА_2 складено заяву від 10.03.2025 про звільнення з посади директора ТОВ «КІР РОЯЛ» з 16.04.2025 за власним бажанням.
Надалі, 10.03.2025 позивачем складено повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «КІР РОЯЛ» від 10 березня 2025 року, якими остання повідомила відповідача-1, Компанію "ДЖОНІСІКС ПАРТІСІПЕЙШЕН ЛІМІТЕД", Компанію "ОНОФІКС ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД", про те, що 16 квітня 2025 року о 11:00 годині за адресою: м. Київ, вул. Академіка Шалімова, 48, офіс № 304 (3-й поверх) відбудуться загальні збори учасників Товариства; Порядок денний: 1 питання: обрання голови та секретаря загальних зборів учасників Товариства; 2 питання: про розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади директора Товариства; 3 питання: про прийняття рішення, щодо припинення повноважень директора ОСОБА_1 шляхом обрання нового директора Товариства; 4 питання: про призначення нового директора Товариства; 5 питання: про уповноваження осіб на проведення державної реєстрації зміни директора в державному реєстрі.
Вищезазначене повідомлення та заява про звільнення були направлені 10.03.2025 учасникам товариства за їх адресами, які вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адресу відповідача-1, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальними чеками, описом вкладення в цінний лист та митними деклараціями.
Отже, 16.04.2025 загальні збори учасників товариства не відбулись, що підтверджується актом від 16.04.2025, та станом на день подання позову у справі №910/8265/25 відповідного рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача-1 не було прийнято, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.
Відповідач-1,-2 відзив на позовну заяву не подали, доводів позивача не спростували.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Враховуючи відсутність будь-яких юридичних документів ТОВ «КІР РОЯЛ», представник позивача адвокат Духін О.Є. 21 березня 2025 року звернувся до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням надати копії документів, що містяться в реєстраційній справі ТОВ «КІР РОЯЛ», а саме: протокол загальних зборів учасників, яким Позивача було призначено на посаду директора, та останню редакцію статуту товариства.
24 березня 2025 року співробітники ЦНАПу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації скерували позивачу лист У-2403, до якого долучили копію протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «КІР РОЯЛ» від 15 жовтня 2015 року № 2 та повідомили про те, що статут ТОВ «КІР РОЯЛ» не містяться в паперових матеріалах реєстраційної справи
Виходячи зміст протоколу загальних зборів учасників ТОВ «КІР РОЯЛ» № 2 від 15 жовтня 2015 року, відповідач-1 продовжував здійснювати свою діяльність на підставі модельного статуту Товариства із врахуванням змін, які передбачені пунктом № 9 протоколу.
Таким чином, ТОВ «КІР РОЯЛ» діяло на підставі модельного статуту.
Пунктами 32, 33 модельного статуту визначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників. До компетенції зборів товариства належить утворення та відкликання виконавчого органу і ревізійної комісії.
Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.
Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Пунктами 48, 49 Статуту передбачено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є дирекція (колегіальний орган) або директор (одноособовий орган). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути особи, які не є учасниками Товариства.
Дирекція (директор) здійснює свої повноваження відповідно до положення, затвердженого загальними зборами, у якому, зокрема, визначаються компетенція виконавчого органу, порядок прийняття ним рішень, порядок вчинення юридичних дій від імені Товариства.
Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів.
Загальні збори можуть прийняти рішення про передачу частини своїх повноважень (крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів) до компетенції дирекції (директора).
Тобто, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням зборів учасників, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
Згідно п.34-37 Статуту Загальні збори скликаються головою загальних зборів не рідше ніж два рази на рік, якщо інше не передбачено положенням про загальні збори.
Позачергові загальні збори скликаються головою загальних зборів:
за наявності обставин, зазначених у положенні про загальні збори;
у разі неплатоспроможності Товариства;
у разі коли цього потребують інтереси Товариства в цілому,
зокрема якщо виникає загроза значного зменшення розміру статутного капіталу;
на вимогу учасників Товариства, що володіють у сукупності більше ніж 20 відсотками голосів. Якщо протягом 25 днів голова загальних зборів не виконав вимоги щодо скликання позачергових загальних зборів, зазначені учасники мають право самі скликати загальні збори.
Учасникам Товариства повідомляється про проведення загальних зборів не пізніше ніж за 30 днів до їх скликання у порядку, визначеному загальними зборами. У повідомленні, зокрема, зазначаються час і місце проведення таких зборів та їх порядок денний.
Учасник Товариства має право вимагати розгляду питання на загальних зборах за умови внесення його на розгляд не пізніше ніж за 25 днів до їх початку.
Учасникам Товариства не пізніше ніж за сім днів до скликання загальних зборів повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними на розгляд згідно з порядком денним.
Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.
Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача-1 у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято, що підтверджується актом від 16.04.2025 року.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення.
Отже, неявка учасників ТОВ «КІР РОЯЛ» на збори учасників для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).
Учасники товариства проігнорували повідомлення позивача про його звільнення та не розглянули по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконали покладених на нього Статутом обов'язків.
З огляду на викладене, своєю бездіяльність, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства відповідачем-1 були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.
Доказів звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ «КІР РОЯЛ» та, відповідно, прийняття рішення зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, голови комісії з припинення товариства у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
На підставі вище викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з Товариством.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника та голову ліквідаційної комісії з припинення товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).
За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов'язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника та голову ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «КІР РОЯЛ», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв'язку з чим така позовна вимога підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (ст. 86 ГПК України).
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Дослідивши матеріали справи та доводи позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі шляхом: визнання припиненими трудових відносин між позивачем як директором та відповідачем-1 як товариством з дати набрання рішенням суду законної сили; та зобов'язанням відповідача-2 внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведені приписи ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; Р.Н.О.К.П.П. НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІР РОЯЛ» (01042, Україна, місто Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 7, офіс 2, код ЄДРПОУ 39870284) припиненими з 16 квітня 2025 року, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора, за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
3. Зобов'язати уповноважених осіб відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, Україна, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 15, код ЄДРПОУ 37401206), внести зміни до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «КІР РОЯЛ» (01042, Україна, місто Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 7, офіс 2, код ЄДРПОУ 39870284), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: у графі "Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи:" запис "Керівник: ОСОБА_1 . Голова комісії з припинення: ОСОБА_1" - скасувати та внести інший запис: "Трудові відносини ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІР РОЯЛ» (код ЄДРПОУ 39870284) припинені з 16 квітня 2025 року, шляхом звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІР РОЯЛ" (01042, Україна, місто Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 7, офіс 2, код ЄДРПОУ 39870284) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; Р.Н.О.К.П.П. НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість) 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано: 22.09.2025.
Суддя І.В.Усатенко