ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2025Справа № 910/7521/25
За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Фізичної особи-підприємця Дорошкової Лариси Анатоліївни
про стягнення 119149,78 грн,
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику представників сторін.
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Дорошкової Лариси Анатоліївни про стягнення 119149,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023.
Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
30.06.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 23.06.2025.
Ухвалою суду від 07.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів, з дати отримання даної ухвали.
08.08.2025 від відповідача надійшло клопотання про вступ у справу його представника.
22.08.2025 від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву, до якого долучено відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 26.08.2025 задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву; поновлено відповідачу строк на подання відзиву; долучено відзив до матеріалів справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.11.2023 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (Сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Дорошковою Ларисою Анатоліївною (Сторона-2) укладено Договір №ДНП-2023-11/07 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, відповідно до п. 1.1 якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Подільський район, проспект Правди, 4 (надалі - майданчик для паркування), що включає 214 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 24 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Відповідно до п. 3.1 Договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Згідно п 3.4 Договору щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6,50 грн з ПДВ. Загальна ціна договору становить 1524536,00 грн з ПДВ.
Згідно п. 7.12, 7.13 Договору після припинення дії або розірвання Договору (окрім випадку втрати Стороною права експлуатації майданчика для паркування) Сторона-2 зобов'язана протягом (п'ятнадцяти) календарних днів звільнити майданчик для паркування. У випадку, якщо Сторона-2 звільнила майданчик для паркування до закінчені строку, визначеного даним Договором, вона має право повідомити про це Сторону-1 шляхом підписання акту повернення майданчика для паркування з експлуатації. Датою звільнення майданчика для паркування в такому випадку буде вважатись дата підписання акту повернення майданчика для паркування з експлуатації.
04.12.2023 сторонами було підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, згідно якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 238 машиномісць за адресою: м. Київ, Подільський район, проспект Правди, 4.
06.02.2024 сторонами було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторона-1 і сторона-2 дійшли згоди розірвати договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 16.11.2023 № ДНП-2023-11/07 з 06.02.2024.
06.02.2024 сторонами підписано акт повернення паркувального майданчика, яким підтверджено, що сторона-2 повернула, а сторона-1 прийняла з експлуатації паркувальний майданчик на 238 машиномісць за адресою: м. Київ, Подільський район, проспект Правди, 4.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023 не здійснив оплату за експлуатацію майданчика для паркування, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 89024,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12710,28 грн пені, 3476,84 грн 3% річних та 13938,66 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Внаслідок укладення Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 були зроблені висновки, що оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму.
Таким чином, укладений між сторонами Договір є договором найму, що регулюється положеннями глави 58 ЦК України.
Згідно з частиною першою ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та п'ятою ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6,50 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 1,08 грн.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється відповідачем щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
Згідно пунктів 4.4 та 4.5 Договору сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату. Відсутність рахунку на дату оплати, визначену п. 4.3. цього Договору, не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
Судом встановлено, що позивачем складено та підписано акти надання послуг на загальну суму 89024,00грн, а саме: №525 від 05.02.2024 на суму 6955,00 грн, №143 від 31.01.2024 на суму 43121,00 грн та № 4575 від 31.12.2023 на суму 38948,00 грн.
Пунктом 3.4 Договору визначено, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих у попередньому місяці. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акта приймання-передачі наданих послуг у строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору також виставлено рахунки на оплату за надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за кожен місяць користування майданчиком для паркування, на загальну суму 89024,00 грн.
Листами №053/05-3283 від 19.08.2024 та №053/05-2025 від 10.04.2025 позивач просив відповідача сплатити заборгованість за Договором № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023. Докази направлення листів долучені до матеріалів справи.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що акт приймання-передачі паркувального майданчику було підписано відповідачем на пропозицію позивача, який завірив її, що жодних перешкод для здійснення фінансово-господарської та підприємницької діяльності в місці розташування паркувального майданчика не існує.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву 07.12.2023 та 08.12.2023 представниками позивача та відповідача було здійснено виїзди за місцем розташування майданчика для паркування транспортних засобів, переданих за Договором, та встановлено, що майданчик для паркування транспортних засобів, розташований за адресою: м. Київ, Подільський район, проспект Правди, 4, фактично використовується авто кооперативом "Мостицький", голова правління якого зазначив, що позивач не має жодних прав на земельну ділянку, на якій розташований даний паркувальний майданчик і здійснення будь-якої господарської діяльності на вказаній земельній ділянці без дозволу членів кооперативу "Мостицький" не можливе.
Відповідач пояснив, що не зважаючи на добросовісні дії, бажання та усі намагання Фізичної особи-підприємця Дорошкової Лариси Анатоліївни виконати умови укладеного Договору № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023 позивач фактично так і не передав відповідачці паркувальний майданчик, передбачений умовами вищезазначеного договору.
Не зважаючи на викладені факти, достовірно знаючи про те, що існували реальні перешкоди у здійснені відповідачем фінансово-господарської і підприємницької діяльності за адресою розташування майданчику для паркування транспортного засобу (м. Київ, Подільський район, проспект Правди, 4), який позивач зобов'язаний передати у користування відповідача, 02.01.2024 на електронну адресу останньої від головного фахівця Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" були надіслані рахунки за грудень 2023 року та січень 2024 року за нібито надані послуги за Договором № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023.
В той же час, як вказує відповідач, з урахуванням викладених фактів, жодних послуг позивачем не надавалось, про що, зокрема свідчить відсутність складених та підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, які відповідно до п. 3.2 розділу 3 Договору № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023, складаються щомісяця до 10-го числа та підписуються за місцезнаходженням Комунального підприємства "Київтранспарксервіс".
Судом встановлено, що 22.01.2024 ФОП Дорошковою Л.А. було надіслано позивачу, засобами електронного зв'язку заяву про усунення перешкод у виконанні умов договорів про надання майданчиків для експлуатації, утримання та облаштування, в якій просила позивача невідкладно вжити усіх можливих заходів щодо усунення перешкод у виконанні умов договорів, зокрема Договору № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023, після усунення перешкод здійснити фактичну (реальну) передачу відповідачу майданчика для паркування транспортних засобів, розташованого за адресою: м. Київ, Подільський район, проспект Правди, 4 та не нараховувати плату та не виставляти рахунки за надані послуги, які фактично надані не були.
03.02.2024 відповідач надіслав позивачу заяву про розірвання договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування. Та за ініціативою відповідача Договір № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023 було розірвано 06.02.2024.
Згідно п.1 Додаткової угоди № 1 від 06.02.2024 сторона-1 та сторона-2 дійшли згоди, розірвати Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 16.11.2023 № ДНП-2023-11/07 з 06 лютого 2024 року.
Таким чином, як вказує відповідач, хоча між сторонами був укладений Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023, однак з моменту укладання договору відповідач фактичного безперешкодного користування майданчиком з моменту передачі об'єкта не мав.
Відповідно до ч. 1 ст 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Суд зазначає, що позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, викладених відповідачем у відзиві обставин не спростував.
Враховуючи вище викладені обставини, беручи до уваги, що відповідач не мав фактичної можливості використовувати на умовах Договору № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023 майданчик для паркування, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Дорошкової Лариси Анатоліївни суми основного боргу у розмірі 89024,00 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дорошкової Лариси Анатоліївни 12710,28 грн пені, 3476,84 грн 3% річних та 13938,66 грн інфляційних втрат, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними та наслідують долю основної позовної вимоги.
Так як суд дійшов висновку відмовити у позові Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дорошкової Лариси Анатоліївни суми основного боргу у розмірі 89024,00 грн, позовні вимоги про стягнення з відповідача 12710,28 грн пені, 3476,84 грн 3% річних та 13938,66 грн інфляційних втрат також задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. У позові Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ідентифікаційний код 35210739) до Фізичної особи-підприємця Дорошкової Лариси Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором № ДНП-2023-11/07 від 16.11.2023 у розмірі 119149,78 грн - відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко